Наслідування Христа
Любов до самоти й мовчання

Розділ 21 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Любов до самоти й мовчання

ШУКАЙ слушного часу для дозвілля й часто роздумуй над Божими благодіяннями. Облиш цікавинки. Читай те, що більше пробуджує смуток серця, ніж дає заняття розумові. Якщо утримаєшся від непотрібних розмов і марної біганини, від слухання пересудів і чуток, то знайдеш досить слушного часу для святих роздумів.

Чимало великих святих, де тільки могли, уникали людського товариства й обирали служити Богові на усамітненні. «Щоразу, як я бував між людьми, — сказав один письменник, — я повертався менш людиною». Ми часто переконуємося в цьому, коли беремо участь у довгих розмовах. Легше зовсім мовчати, ніж не сказати зайвого. Легше сидіти вдома, ніж достатньо пильнувати себе поза домом. Тож хто прагне жити внутрішнім і духовним життям, мусить разом з Ісусом відійти від натовпу.

Ніхто не з’являється безпечно перед людськими очима, якщо спершу не полюбив безвісності. Ніхто не говорить безпечно, якщо не любить мовчати. Ніхто не править безпечно, якщо не готовий коритися. Ніхто не наказує безпечно, якщо добре не навчився слухатися. Ніхто не радіє безпечно, якщо не має в собі свідчення доброго сумління.

Ба більше: безпечність святих завжди була огорнута страхом Божим, і вони не ставали менш обачними та смиренними через те, що визначалися великими чеснотами й благодаттю. Безпечність же нечестивих, навпаки, виростає з гордині й самовпевненості і закінчиться їхнім власним ошуканням.

Ніколи не обіцяй собі безпеки в цьому житті, хоч би ти здавався добрим ченцем чи побожним пустельником. Дуже часто буває, що ті, кого люди високо цінують, наражаються на тяжчу небезпеку через свою надмірну самовпевненість. Тому багатьом краще не бути цілком вільними від спокус, а часто зазнавати випробувань, щоб не стали надто безпечними, надто сповненими гордині або навіть надто охочими шукати зовнішніх розрад.

Якби людина ніколи не шукала минущих радощів і не заплутувалася у світських справах, яке добре сумління вона мала б! Який великий мир і спокій були б її, якби вона відсікла від себе всяку марну турботу, думала лише про Божественне, про те, що корисне для її душі, і всю свою надію поклала на Бога!

Ніхто не заслуговує на небесну утіху, якщо невпинно не пробуджує себе до святого розкаяння. Якщо прагнеш справжнього смутку серця, шукай усамітнення своєї келії й зачинися від гомону світу, як написано: «У своїй кімнаті оплакуйте свої гріхи». Там ти знайдеш те, що надто часто втрачаєш поза нею.

Твоя келія стане тобі дорогою, якщо перебуватимеш у ній, а якщо ні — стане обтяжливою. Якщо на початку свого чернечого життя житимеш у своїй келії й не покидатимеш її, вона невдовзі стане тобі особливим другом і превеликою розрадою.

У мовчанні й тиші побожна душа зростає в чесноті й пізнає приховані істини Писання. Там вона знаходить потоки сліз, щоб щоночі омиватися й очищатися ними, аби тим ближчою ставати своєму Творцеві, чим далі вона відходить від усієї світської метушні. Бо до того, хто відходить від друзів і знайомих, наблизяться Бог і Його святі ангели.

Краще людині бути безвісною й дбати про своє спасіння, ніж занедбувати його й творити чуда. Похвально для ченця рідко виходити поза обитель, уникати людських очей і не бажати бачити людей.

Навіщо хотіти бачити те, чого тобі не дозволено мати? «І сьвіт перейде, і хотїннє його». Чуттєва жадоба часом вабить тебе блукати, та коли мить минула, що приносиш ти з собою, як не стривожене сумління й тяжке серце? Веселий вихід часто веде до сумного повернення, веселий вечір — до скорботного ранку. Так усяка тілесна радість солодко починається, а наприкінці приносить докори сумління й смерть.

Що можеш ти знайти деінде, чого не знайдеш тут, у своїй келії? Ось небо, і земля, і всі стихії, бо з них усе створене. Що можеш ти будь-де побачити під сонцем, що тривало б довго? Може, ти думаєш, що цілком себе вдовольниш, але не зможеш цього, бо якби ти й побачив усе суще, чим воно було б, як не марним видовищем?

Підійми очі до Бога на небі й молися за свої гріхи та недоліки. Залиш марноту марним. Візьмися за те, що Бог звелів тобі робити. Зачини за собою двері й поклич до себе Ісуса, свого Улюбленого. Перебувай із Ним у своїй келії, бо ніде більше не знайдеш такого миру. Якби ти не виходив з неї і не слухав марних пересудів, то зберіг би більший мир. Але оскільки ти часом любиш слухати новини, то справедливо, що мусиш через них терпіти смуток серця.

Ви завершили: Любов до самоти й мовчання

Назад Далі