Розділ 101 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Багато благ дається тим, хто гідно причащається
Учень
ГОСПОДИ Боже мій, обдаруй Свого слугу благословеннями Твоєї солодкості, щоб я удостоївся гідно й побожно приступити до Твого величного Таїнства. Підніми моє серце до Тебе і зніми з мене цю тяжку лінь. Відвідай мене Своєю спасенною благодаттю, щоб я духом закуштував Твоєї солодкості, яка прихована в цьому Таїнстві, мов вода в глибині джерела. Просвіти мої очі, щоб я бачив цю велику Таїну, і дай мені сили вірити в неї твердою вірою.
Бо це Твоє діло, а не людська сила, Твоє святе встановлення, а не людський винахід. Жодна людина не здатна сама собою збагнути й зрозуміти те, що перевершує навіть гострий зір ангелів. Як же тоді я, негідний грішник, що є лише порохом і попелом, зможу проникнути в таку велику таїну й зрозуміти її?
Господи, приходжу до Тебе на Твій заклик у простоті серця, з доброю й твердою вірою, з надією і благоговінням, і щиро вірую, що Ти присутній тут, у цьому Таїнстві, Бог і людина. Твоя воля — щоб я приймав Тебе і з’єднувався з Тобою в любові. Тому благаю Твого милосердя і прошу, щоб мені дано було особливу благодать — цілком розчинитися в Тобі й сповнитися Твоєї любові, щоб більше не дбати про зовнішні утіхи. Бо це найвище й найдостойніше Таїнство — здоров’я душі й тіла, ліки від усякої духовної немочі. У ньому виправляються мої вади, стримуються пристрасті, а спокуси перемагаються або слабнуть. У ньому вливається більша благодать, живиться чеснота, що зростає, утверджується віра, зміцнюється надія, а любов розпалюється полум’ям.
Ти, Боже мій, захиснику моєї душі, сило людської немочі й подателю всякої внутрішньої утіхи, дав і ще часто даєш у цьому Таїнстві великі дари Своїм улюбленим, які побожно причащаються. Ба більше, Ти даєш їм багато утіх серед їхніх численних скорбот і підносиш їх із безодні зневіри до надії на Твій захист. Новими благодатями Ти звеселяєш і просвітлюєш їх зсередини, так що ті, хто перед Причастям був сповнений тривоги й позбавлений почуття, після того як скуштують цієї небесної поживи й пиття, бачать себе зміненими на краще.
Так само Ти чиниш зі Своїми вибраними, щоб вони справді визнали й наочно відчули, які вони немічні самі по собі і яку доброту й благодать отримують від Тебе. Бо хоч самі по собі вони холодні, черстві й позбавлені побожності, через Тебе стають палкими, радісними й побожними.
Справді, хто може смиренно підійти до джерела солодкості й не набрати з нього хоч трохи? Або хто, стоячи перед палахкотливим вогнем, не відчує хоч трохи його тепла? Ти — джерело, завжди сповнене через край! Ти — вогонь, що завжди горить і ніколи не згасає!
Тож хоч я й не можу вичерпати повноти джерела чи напитися досхочу, усе ж приставлю уста до гирла цього небесного потоку, щоб отримати з нього бодай малу краплину, яка вгамує мою спрагу, щоб я не зів’яв. І хоч я ще не можу бути цілком небесним чи таким сповненим вогню, як херувими й серафими, усе ж намагатимусь ставати побожнішим і готуватиму своє серце, щоб через смиренне прийняття цього животворного Таїнства зібрати бодай малу іскру божественного вогню.
Чого бракує мені, добрий Ісусе, Спасителю найсвятіший, доповни Ти Сам у Своїй ласкавості й благодаті, Ти, що зволив кликати всіх до Себе, кажучи: «Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас».
Я ж справді тружуся в поті чола. Мене розриває смуток серця. Я обтяжений гріхами, стривожений спокусами, обплутаний і пригнічений багатьма лихими пристрастями, і немає нікого, хто допоміг би мені, нікого, хто визволив би й спас мене, крім Тебе, мій Господи Боже і Спасителю, Якому довіряю себе й усе, що маю, щоб Ти захистив мене й привів до вічного життя. Задля честі й слави Свого імені прийми мене, Ти, що приготував мені Своє Тіло й Кров на поживу й пиття. Дай, Господи Боже мій і Спасителю, щоб через часте приступання до Твоїх Таїн зростала ревність моєї побожності.