Розділ 102 · 2 хв читання · 2 хв слухання
Гідність Таїнства і священства
Голос Христа
ЯКБИ ти мав чистоту ангела і святість святого Івана Хрестителя, то й тоді не був би гідний приймати чи уділяти це Таїнство. Не через якусь людську заслугу людина освячує й уділяє Таїнство Христове і приймає Хліб ангелів собі на поживу. Велика ця Таїна і велика гідність священників, яким дано те, чого не дано ангелам. Бо тільки священники, належно висвячені в Церкві, мають владу служити Службу Божу й освячувати Тіло Христове.
Священник справді є слугою Божим, що користується Божим словом за Його наказом і встановленням. А Бог там присутній — головний Звершитель і невидимий Діяч, Якому все підкорене, як Він хоче, і Якому всі послушні, як Він велить.
Тож у цьому найвеличнішому Таїнстві ти повинен вірити Богові більше, ніж своїм чуттям чи будь-якому видимому знакові, і так, зі страхом і благоговінням, приступати до такого діла. Придивися до себе й побач, чиє служіння тобі довірено через покладання рук єпископа.
Ось ти став священником, висвяченим, щоб служити Службу Божу! Пильнуй же тепер, щоб у належний час вірно й побожно приносити Богові жертву і поводитися бездоганно. Ти не полегшив свого тягаря. Навпаки, тепер ти зв’язаний суворішою дисципліною і зобов’язаний до досконалішої святості.
Священник повинен бути прикрашений усіма чеснотами й показувати іншим приклад доброго життя. Його шлях не серед грубих і буденних людських звичаїв, а з ангелами на небі й досконалими людьми на землі. Священник, зодягнений у святі ризи, діє замість Христа, щоб благально й смиренно молитися Богові і за себе, і за весь народ. Він має перед собою і позаду себе знак Господнього хреста, щоб завжди пам’ятати про страсті Христові. Хрест перед ним, на ризах, щоб він уважно вдивлявся в сліди Христові й ревно намагався йти ними. Хрест позаду нього — він позначений ним, — щоб він радо терпів задля Бога всякі прикрощі, завдані іншими.
Хрест він носить перед собою, щоб оплакувати власні гріхи, а позаду себе — щоб зі співчуттям оплакувати гріхи інших і знати, що він поставлений стояти між Богом і грішником і ніколи не втомлюватися від молитви й святої жертви, доки не буде йому дано випросити благодать і милосердя.
Коли священник служить Службу Божу, він шанує Бога, звеселяє ангелів, зміцнює Церкву, допомагає живим, дає спочинок померлим і здобуває собі частку в усіх добрах.