Основні доктрини християнської віри
Божественність Святого Духа і відмінність між Отцем, Сином і Святим Духом

Розділ 8 · 17 хв читання · 22 хв слухання

Божественність Святого Духа і відмінність між Отцем, Сином і Святим Духом

У попередньому розділі я говорив про особовість Святого Духа. Ми ясно побачили, що Святий Дух — Особа. Мимохідь я згадав і про Його Божественність, але не зупинявся на ній, тож питання лишається: чи є Святий Дух Божественною Особою? І ще одне питання: якщо Святий Дух — Божественна Особа, то чи є Він окремою особою, відмінною від Отця і Сина? Сьогодні вранці ми розглянемо, чого навчає Біблія щодо цих питань.

I. БОЖЕСТВЕННІСТЬ СВЯТОГО ДУХА

Спершу розгляньмо питання про Божественність Святого Духа. Те, що Святий Дух — Особа, ще не доводить, що Він божественний. Є духи, які є особами, але не є Богом. Є п’ять окремих ліній доказів Божественності Святого Духа, тобто того, що Святий Дух є Бог.

1. Перша лінія доказів Божественності Святого Духа полягає в тому, що Біблія приписує Святому Духові кожну з чотирьох суто божественних властивостей. Є чотири суто божественні властивості, тобто чотири властивості, якими володіє тільки Бог, і тому кожна особа, яка має ці властивості, мусить бути Богом. Ці чотири суто божественні властивості — всемогутність, всевідання, всюдисущість і вічність.

(1) Насамперед Святому Духові приписується всемогутність, наприклад, у Луки 1:35: «І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.» Цей уривок ясно проголошує, що Святий Дух має силу Всевишнього, що Він всемогутній.

(2) Далі, Святому Духові приписується всевідання. Це зроблено, наприклад, у 1 Коринтян 2:10, 11: «Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.» Тут нам виразно сказано, що Святий Дух усе досліджує і все знає, навіть глибини Божі. Ту саму думку ми знову знаходимо в Йоана 14:26: «Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.» Тут нам виразно сказано, що Святий Дух навчає всього, а отже, мусить усе знати. Ще виразніше це сказано в Йоана 16:12-13: «Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї. Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди». У всіх цих уривках або прямо проголошено, або безсумнівно мається на увазі, що Святий Дух знає все, що Він всевідучий.

(3) По-третє, Святому Духові приписується всюдисущість. Ми знаходимо це в Псальмі 139:7-10: «Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.» Тут нам у найвиразніший і найбезсумнівніший спосіб сказано, що Дух Божий, Святий Дух, є всюди; що немає такого місця ні на небі, ні на землі, ні в гадесі, куди ми могли б піти від Його присутності.

(4) Святому Духові приписується також вічність. Це ми знаходимо в Євреїв 9:14, де читаємо: «…скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?» Тут ми знаходимо слова «Духом вічнїм» так само, як деінде знаходимо слова «Бог предвічний» (напр., 5 Мойсея 33:27). Зводячи разом ці різні уривки, ми ясно бачимо, що Святому Духові приписується кожна з чотирьох суто божественних властивостей, чотирьох властивостей, яких не має ніхто, крім Бога.

2. Друга лінія доказів справжньої Божественності Святого Духа полягає в тому, що Святому Духові приписуються три суто божественні діла — тобто про Святого Духа сказано, що Він чинить три речі, які може чинити тільки Бог.

(1) Перше з цих суто божественних діл, які приписуються Святому Духові, — це діло, про яке ми завжди думаємо насамперед, коли думаємо про Бога і Його діла, — тобто діло творіння. Творіння приписується Святому Духові в Йова 33:4: «Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.» Те саме ми бачимо непрямо в Псальмі 104:30: «Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.» У цих двох уривках творіння, найбільш суто божественне з усіх діл, приписується Святому Духові.

(2) Святому Духові приписується вділення життя. Це ми знаходимо, наприклад, у Йоана 6:63: «Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що.» Те саме ми знову знаходимо в Римлян 8:11: «Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.» У цьому уривку Святому Духові приписується не лише вділення життя духові людини, а й вділення життя тілу при воскресінні тіла. Створення людини і вділення їй життя приписуються дії Святого Духа вже в першій книзі Біблії, де в 1 Мойсея 2:7 читаємо: «І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.» Тут нам сказано, що людина була створена і стала душею живою через те, що Бог вдихнув у неї подих життя. Це ясно означає, що це сталося через посередництво Святого Духа, бо Святий Дух — це подих Божий, що виходить особовим чином.

(3) Третє божественне діло, яке приписується Святому Духові, — авторство божественних пророцтв. Ми бачимо це, наприклад, у 2 Петра 1:21: «Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.» Тут нам виразно сказано, що саме через дію Святого Духа люди ставали устами Божими й виголошували Божу істину. Ту саму думку ми знаходимо і в Старому Завіті, у 2 Самуїлова 23:2, 3: «Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене. Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева». І в цьому уривку авторство Божих пророцтв приписується Святому Духові. Зводячи ці уривки разом, ми бачимо, що Святому Духові приписуються три суто божественні діла.

3. Третя лінія доказів Божественності Святого Духа полягає в тому, що уривки, які в Старому Завіті стосуються Єгови, у Новому Завіті віднесено до Святого Духа. Таких випадків багато — не так багато, як у випадку Ісуса Христа, Сина, але досить, щоб стало цілком ясно: Святий Дух посідає в новозавітній думці те саме місце, яке Єгова посідає в старозавітній думці.

(1) Разючий приклад цього знаходимо в Ісаїї 6:8-10; пор. Дїяння 28:25-27. В Ісаїї 6:8-10 читаємо: «І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене! І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете; Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.» Тут нам виразно сказано, що це «Господь», і контекст показує, що говорить Господь Єгова; але коли ми звертаємося до Дїяння 28:25-27, то читаємо такі слова: «І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших» (зверніть увагу: в уривку з Ісаїї нам сказано, що говорив Господь Єгова, а тут Павло каже нам, що це Святий Дух говорив через пророка), «глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.» В одному місці, у Старому Завіті, нам сказано, що промовляє Господь Єгова; в іншому місці, у Новому Завіті, нам сказано, що промовляє Святий Дух; тобто Святий Дух посідає в новозавітній думці те місце, яке Господь Єгова посідає в старозавітній думці. Варто зауважити, що в іншому місці цей самий уривок застосовано до Ісуса Христа (Йоана 12:39-41). Чи не маємо ми в триразовому «Сьвят» у вигуку серафимів, записаному в цьому розділі Ісаїї (Ісаїї 6:3), натяку на триособовість Господа Саваота, а отже, і на доречність триразового застосування цього видіння?

(2) Ще один приклад того, як твердження, яке в Старому Завіті подано як таке, що стосується Єгови, у Новому Завіті застосовано до Святого Духа, знаходимо, порівнюючи 2 Мойсея 16:7 з Євреїв 3:7-9. У 2 Мойсея 16:7 читаємо: «А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?» Тут нам сказано, що ремство і прогнівлення синів Ізраїлевих у пустелі були проти Єгови, але в Євреїв 3:7-9 читаємо: «Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї, де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.» У цьому новозавітньому уривку нам сказано, що саме Святого Духа вони прогнівляли в пустелі, і це ясно показує, що Святий Дух посідає тут у новозавітній думці те місце, яке Єгова посідав у старозавітній думці в 2 Мойсея 16:7.

Підсумовуючи уривки під цим пунктом, бачимо, що твердження, які в Старому Завіті прямо називають своїм підметом Господа, Бога чи Єгову, у Новому Завіті застосовано до Святого Духа. Тобто Святий Дух посідає в новозавітній думці місце Божества.

4. Четвертий спосіб, у який Новий Завіт ясно навчає про Божественність Святого Духа, полягає в тому, що ім’я Святого Духа поставлено поруч з ім’ям Бога Отця так, як побожний і вдумливий розум ніколи не міг би поставити ім’я будь-якої скінченної істоти поруч з ім’ям Божества. Прикладів цього багато. Для нашої теперішньої мети вистачить трьох.

(1) Наприклад, у 1 Коринтян 12:4-6 читаємо: «Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий. І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.» У цьому уривку ми бачимо, що ім’я Святого Духа поставлено поруч з ім’ям Бога і Господа так, як розумна людина, що поклоняється Богові, ніколи не могла б поставити ім’я будь-якої скінченної істоти поруч з ім’ям Божества.

(2) Те саме ми знову бачимо в Маттея 28:19: «Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа». Якби Святий Дух не був Богом, було б обурливо ставити Його ім’я таким чином поруч з ім’ям Бога Отця і Господа Ісуса, Його Сина.

(3) Ще один разючий приклад цього знаходимо в 2 Коринтян 13:14: «Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами». Тут ім’я Святого Духа поставлено як рівне поруч з іменами Отця і Сина. У всіх цих уривках ім’я Святого Духа поставлено поруч з ім’ям Бога так, як побожний, вдумливий розум ніколи не міг би поставити ім’я будь-якої скінченної істоти поруч з ім’ям Божества.

5. П’ятий, останній і, якщо можна так сказати, ще переконливіший спосіб, у який Біблія навчає про Божественність Святого Духа, полягає в тому, що Святого Духа прямо названо Богом. Це ми знаходимо в Дїяння 5:3, 4: «Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю? Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.» У третьому вірші нам виразно сказано, що Ананія збрехав саме Святому Духові, а в четвертому вірші нам сказано, що Ананія збрехав Богові. Якщо звести ці два твердження разом, стає очевидно, що Святий Дух — Бог.

Підсумовуючи все, що ми сказали під пунктом про Божественність Святого Духа, бачимо, що приписуючи Святому Духові всі суто божественні властивості й кілька суто божественних діл, відносячи в Новому Завіті до Святого Духа твердження, які в Старому Завіті прямо називали своїм підметом Єгову, Господа чи Бога, ставлячи ім’я Святого Духа поруч з ім’ям Бога так, як неможливо було б поставити ім’я будь-якої скінченної істоти поруч з ім’ям Божества, називаючи Святого Духа «Богом», — усіма цими безсумнівними способами Бог у Своєму Слові ясно проголошує, що Святий Дух є Божественна Особа. Абсолютно неможливо, щоб хтось, звернувшись до Біблії, аби з’ясувати, чого вона насправді навчає, а не просто для того, щоб перекрутити й спотворити її під свої упереджені уявлення, дійшов будь-якого іншого висновку, крім того, що Святий Дух — Божественна Особа, що Він є Бог.

II. ВІДМІННІСТЬ МІЖ ОТЦЕМ, СИНОМ І СВЯТИМ ДУХОМ

Але тепер ми підходимо до питання: чи є Святий Дух особою, відмінною від Отця і від Сина? Він міг би бути особою — а ми ясно побачили, що Він нею є, — і Він міг би бути божественною особою — а ми щойно побачили, що Він нею є, — і водночас Він міг би бути лише тією самою особою, яка являла Себе часом як Отець, а часом як Син; і в такому разі в Божестві були б не три божественні Особи, а одна божественна Особа, яка по-різному являла Себе як Отець, Син і Святий Дух. Отже, питання, яке тепер постає перед нами, таке: чи є Святий Дух особою, окремою й відмінною від Отця і від Сина? На це питання ясно відповідають різні уривки Нового Завіту.

1. Відповідь на це питання ми знаходимо, по-перше, в Йоана 14:26 і Йоана 15:26. В Йоана 14:26 читаємо: «Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.» В Йоана 15:26 читаємо: «Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.» В обох цих уривках нам сказано, що Святий Дух — цілком відмінна від Отця і Сина особа, що Він посланий від Отця Сином. Деінде нас навчено, що Ісус Христос був посланий Отцем (Йоана 6:29; 8:29, 42). У цих уривках так ясно, як тільки може висловити мова, показано, що Отець, Син і Святий Дух — не одна й та сама Особа, яка являє Себе в трьох різних формах, а три відмінні особи.

2. Ясний доказ того, що Отець, Син і Святий Дух — три відмінні особи, ми знаходимо в Йоана 16:13, де читаємо: «Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.» У цьому уривку проведено найясніше можливе розрізнення між Святим Духом, який говорить, і Тим, від Кого Він говорить, і нам прямо сказано, що Той, від Кого Він говорить, — не Він Сам, а інший.

3. У наступному вірші та сама думка висловлена ще в інший спосіб. У цьому вірші, Йоана 16:14, читаємо: «Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.» Тут проведено найясніше розрізнення між Тим, Святим Духом, і Мною, Ісусом Христом. Діло Святого Духа — прославляти не Себе, а іншого, і цей Інший — Ісус Христос; і Він бере те, що належить іншому, тобто Христові, і звіщає це віруючим. Неможливо було б людською мовою висловити розрізнення між двома особами ясніше, ніж у цьому вірші висловлено розрізнення між Сином і Святим Духом.

4. Відмінність між Отцем, Сином і Святим Духом дуже ясно показана в Луки 3:21, 22: «Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, і злинув Дух сьвятий, у тїлесному видї, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.» Тут проведено ясне розрізнення між Ісусом Христом, який був на землі, і Отцем, який говорив до Нього з неба, і Святим Духом, який зійшов у тілесному вигляді, як голуб, від Отця на Сина.

5. Ще один разючий приклад знаходимо в Маттея 28:19: «Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа». Тут проведено ясне розрізнення між іменем «Отця», іменем «Сина» та іменем «сьвятого Духа».

6. Дуже разюче ясне розрізнення між Отцем, Сином і Святим Духом знаходимо в Йоана 14:16, 17: «І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, — Духа правди». Тут проведено найясніше можливе розрізнення між Сином, який молиться, і Отцем, до Якого Він молиться, і іншим Утішителем, якого дано у відповідь на Його молитву. Ніщо не могло б бути ясніше за розрізнення, яке Ісус Христос проводить у цьому уривку між Собою, Отцем і Святим Духом.

7. Те саме знову знаходимо в Йоана 16:7: «Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.» Тут Сам Господь Ісус проводить ясне розрізнення між Собою, Який ось-ось має відійти, і Святим Духом, іншим Утішителем, Який має прийти, щоб посісти Його місце, коли Він відійде.

8. Те саме знову показано в проповіді Петра в день П’ятидесятниці, у Дїяння 2:33, де записано, що Петро сказав: «Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.» Тут проведено ясне розрізнення між Сином, вознесеним праворуч Отця, і Самим Отцем, і Святим Духом, Якого Син отримує від Отця і зливає на Церкву. Підсумовуючи все під цим пунктом: Біблія знову і знову проводить найясніше можливе розрізнення між Святим Духом, Отцем і Сином. Це три окремі особи, які перебувають у взаємних стосунках одна з одною, діють одна на одну, говорять одна про одну чи одна до одної, застосовують одна до одної займенники другої і третьої особи.

Ми побачили, що Біблія ясно показує: Святий Дух — Божественна Особа, і Він — цілком окрема від Отця і від Сина особа. Іншими словами, у Божестві є три божественні Особи. Часто кажуть, що доктрина про Трійцю не викладена в Біблії. Правда, що доктрина про Трійцю не викладена в Біблії прямо, дослівно, але доктрина про Трійцю — це просто зведення разом істин, яких Біблія ясно й безсумнівно навчає. Біблія ясно навчає, що Бог лише один (5 Мойсея 6:4). Але так само ясно вона навчає, як ми сьогодні побачили, що є три Божественні Особи — Отець, Син і Святий Дух; і доктрина про Трійцю — це зведення разом цих істин, яких Біблія навчає однаково ясно.

Але хтось може запитати: як Бог може бути водночас трьома й одним? Відповідь на це питання дуже проста й легко зрозуміла. Він не може бути трьома й одним в одному й тому самому сенсі, і Біблія й не навчає, що Він такий. Але в якому ж сенсі Він може бути одним і трьома? Цілком задовільна відповідь на це питання, очевидно, неможлива з самої природи речей — по-перше, тому що Бог є Дух, а числа належать передусім до фізичного світу, і труднощі неминуче виникають, коли ми намагаємося уявити духовне буття у формах фізичного мислення. По-друге, цілком задовільна відповідь на це питання неможлива тому, що Бог безмежний, а ми скінченні. Бог «живе в сьвітлї неприступному», і наші спроби філософського пояснення Трійці Бога — це спроба вмістити факти безмежного буття у форми скінченного мислення, і така спроба з необхідності може бути в найкращому разі лише частково успішною. Ми знаємо принаймні ось що: Бог по суті один, і водночас у цьому одному Божестві є три Особи. Є лише один Бог, але цей один Бог являє Себе нам як три відмінні Особи — Отець, Син і Святий Дух. Є один Бог, що існує вічно і являє Себе в трьох Особах — Отцеві, Синові й Святому Духові. Якби ми заглибилися в царину філософії, можна було б показати, що з самої необхідності речей, якщо Бог мав бути Богом, у вічному Божестві ще до створення скінченних істот мала бути множинність осіб; бо інакше Бог не міг би любити, бо не було б кого любити, а отже, Бог не міг би бути Богом. Легкість, з якою можна збагнути унітаріанське уявлення про Бога, свідчить не на його користь, а проти нього. Будь-який бог, якого скінченний розум міг би цілком збагнути, не був би безмежним Богом. Цілком розумна людина не могла б по-справжньому поклонятися богові, якого вона могла б цілком зрозуміти. Якщо Бог справді має бути Богом, Він мусить бути понад наше повне розуміння.

Доктрина про Трійцю — не просто умоглядна доктрина. Це доктрина величезного щоденного практичного значення. Вона входить у саму основу й уток нашого досвіду, якщо наш досвід — справді християнський досвід. Наприклад, у нашій молитві ми потребуємо Бога Отця, до Якого ми молимося, ми потребуємо Бога Сина, через Якого ми молимося, і ми потребуємо Бога Святого Духа, в Якому ми молимося. Так само і в нашому поклонінні ми потребуємо Бога Отця, самого осердя нашого поклоніння, ми потребуємо Сина, через Якого ми наближаємося до Нього в поклонінні, і ми потребуємо поклонятися Святим Духом. Але всі Троє — Отець, Син і Святий Дух — є предметом нашого поклоніння. Славослів’я довгим розміром цілком християнське у своєму поклонінні, коли співає:

«Хваліть Творця, Джерело благ,
Хваліть Його, земні створіння,
Хваліть Його, небесні сили,
Хваліть Отця, і Сина, й Духа Святого».

Так само християнське і «Gloria Patri», слова якого ми так часто співаємо, але думку якого так рідко осягаємо:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Як було споконвіку, так і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Ви завершили: Божественність Святого Духа і відмінність між Отцем, Сином і Святим Духом

Назад Далі