Основні доктрини християнської віри
Християнське розуміння Бога — безмежна досконалість і єдність Бога

Розділ 4 · 17 хв читання · 22 хв слухання

Християнське розуміння Бога — безмежна досконалість і єдність Бога

«Бог сьвітло» — 1 Йоана 1:5.

«Бог любов» — 1 Йоана 4:8, 16.

«У Бога ж все можливе» — Маттея 19:26.

«Розумінню його нема міри» — Псальма 147:5.

Сьогодні ми знову розглянемо християнське розуміння Бога. Тиждень тому ми бачили, що Бог є Дух, що Бог — Особа і що Бог і сьогодні особисто зацікавлений у людських справах та діяльно в них втручається, що Він підтримує світ, який створив, керує ним і дбає про нього, і що Він формує всю нинішню історію світу.

I. БЕЗМЕЖНА ДОСКОНАЛІСТЬ БОГА

Наступне, що слід зауважити в християнському розумінні Бога, — це те, що Бог досконалий і безмежний в усіх Своїх інтелектуальних і моральних властивостях, а також у силі.

1. Насамперед зосередьте увагу на нашому першому тексті: «Бог сьвітло» (1 Йоана 1:5). Ці кілька слів — дивовижно прекрасне й надзвичайно вражаюче висловлення істини. Вони виявляють абсолютну святість і досконалу мудрість Бога. Над цими словами треба радше роздумувати, ніж пояснювати їх. «Нїякої у Нього темряви». Тобто в Ньому немає темряви помилки, немає темряви незнання, немає темряви гріха, немає темряви моральної чи будь-якої інтелектуальної недосконалості. Ці кілька слів — «Бог сьвітло» — одне з найпрекрасніших, одне з найразючіших і одне з найвеличніших висловлень істини, які будь-коли було написано.

2. Якщо перейти до конкретнішого, то Бог Біблії всемогутній. Ця велика істина знову і знову виявляється в Слові Божому. Одне пряме твердження цієї великої істини, особливо вражаюче через контекст, у якому воно стоїть, знаходимо в Еремії 32:17, 27: «Ой Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю: в тебе нема нїчого неможливого». Тут це твердження висловлює Еремія, а в 27-му вірші Сам Єгова каже: «Ось, я — Господь, Бог усякого тїла, то ж у мене та було б що неможливе?»

У Йова 42:2 ми читаємо слова Йова, коли його нарешті приведено до того, що він побачив і визнав справжню природу Єгови: «Знаю, що ти все можеш, і що наміри твої годї зʼупинити». У Маттея 19:26 наш Господь Ісус каже: «У Бога ж все можливе». Зіставивши ці уривки, ми бачимо, що нас ясно навчають і Сам наш Господь, і інші: Бог може все, ніщо не є для Нього надто важким, усе для Нього можливе. Одним словом, Бог всемогутній. Дуже вражаючий уривок у книзі Псалмів, що виявляє цю саму велику істину, — Псальма 33:6-9: «Словом Господнїм сотворені небеса, і все войнство їх — подихом уст його. (7) Він збирає всї морські води до купи, і русла для поводї прокладає. (8) Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї! (9) Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.» Тут ми бачимо, як Бог самим лише звуком Свого голосу здійснює все, що Він бажає здійснити. Те саме піднесене розуміння Бога ми знаходимо в найпершому розділі Біблії — у тому розділі, про який стільки людей, що вважають себе вченими, кажуть нам, ніби він застарів і відстав від часу, і який усе ж містить деякі з найвеличніших висловлювань, будь-коли написаних, — їм не дорівнює ніщо з того, що сьогодні говорить будь-який філософ, науковець чи промовець з трибуни. Перші слова цього розділу звучать так: «У початку сотворив Бог небо та землю» (1 Мойсея 1:1) — опис походження всього сущого, якому ніщо ніколи не дорівнювало простотою, величчю і глибиною; а двома віршами нижче, у третьому вірші, ми читаємо: «І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.» Ці слова не потребують коментаря. У цьому виявленні всемогутності самого лише Божого слова є така велич думки, що перед нею кожна справді розумна й чуйна душа стоїть у подиві та благоговінні. Ні в поезії, ні у філософських трактатах, давніх чи сучасних, немає нічого, що можна було б хоч на мить порівняти з цими величними словами. Знову і знову в Слові Божому виявляється думка, що вся природа цілковито підвладна Божій волі й Божому слову. Ми бачимо це, наприклад, у Псальмі 107:25-29: «Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї. (26) Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє. (27) Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх. (28) Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх. (29) Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.» Ще один опис подібного характеру знаходимо в Наума 1:3-6: «Хоч і довготерпеливий Господь і великий в могутностї, та не зоставляє й без кари; в хуртовинї і в бурі прихід Господень, а хмари — се порох ізпід ніг його. (4) Погрозить морю, а воно й висохне й усї ріки посякнуть, і Базан і Кармель з Ливаном у цьвітї повянуть. (5) Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй. (6) Хто встоїть перед невдоволеннєм його? Хто здержить поломє гнїву його? Огнем розливається гнїв його; скелї розпадаються перед ним.» Яку картину всемогутності й грізної величі Бога ми тут маємо!

Не лише природа зображена як цілковито підвладна Божій волі й слову, а й люди так само зображені цілковито підвладними Його волі й слову. Наприклад, у Якова 4:12-15 ми читаємо: «Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого? (13) А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем, (14) (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.) (15) Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.»

Щасливий той, хто добровільно підкоряється Божій волі й слову; але підкоряємося ми Божій волі й слову добровільно чи ні, ми все одно підвладні Його волі й слову. Ангели також підвладні Його волі й слову (Євреїв 1:13, 14), і навіть сам Сатана, хоч і цілком проти власної волі, абсолютно підвладний волі й слову Божому, як видно з Йова 1:12 і Йова 2:6.

Виявлення Божої всемогутності обмежене Його власною мудрою, святою і люблячою волею. Бог може зробити будь-що, але зробить лише те, що підказують безмежна мудрість, святість і любов. Це видно, наприклад, з Ісаїї 59:1, 2: «Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути. (2) Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.»

3. Бог Біблії також всевідущий. У 1 Йоана 3:20 ми читаємо, що Бог «знає все». Звертаючись до Старого Завіту, у Псальмі 147:5 ми читаємо: «Великий наш Владика, і велика його сила; розумінню його нема міри.» Дослівний переклад останньої частини цього вірша такий: «Розумінню Його немає числа». У цих уривках ясно заявлено, що Бог «знає все» і що «розумінню його нема міри». У Йова 37:16 Еліуй, посланець Божий, говорить про Єгову як про Бога «найзвершеннїйшого в знаннї». У тому ж дусі в Дїяннях 15:18 ми читаємо: «Звісні од віку Богові всї дїла Його.» Англійський Переглянутий переклад передає цей вірш дещо інакше, але ця зміна не змінює суті викладеної тут істини, що Бог знає всі Свої діла і все від початку світу. Йому відоме все — від найбільшого до найдрібнішої подробиці. У Псальмі 147:4 сказано: «Він перелїчує безлїч зьвізд, і кожну імям називає.» А в Маттея 10:29 сказано, що жоден горобець не впаде на землю без Нього. Зорі в усій їхній неосяжній величі й горобці в усій їхній незначущості однаково перебувають у Його думці.

Далі нам сказано, що все має своє місце в Його задумі й плані. У Дїяннях 3:17, 18 апостол Петро каже про розп’яття нашого Господа — найнечестивіший учинок у всій історії людського роду: «І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші. Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.» У Дїяннях 2:23 Петро в день П’ятидесятниці заявив (хоча розп’яття Господа Ісуса було найнечестивішим учинком у всій історії), що все ж таки Господа Ісуса було видано, «призначеного радою і провидїннєм Божим». Згідно з псалмоспівцем (Псальма 76:10), Бог включає вчинки найнечестивіших людей у Свої плани, обертає людський гнів на хвалу Собі, а рештки гніву стримує. Навіть нинішня війна з усіма її жахами, усіма її звірствами, усіма її мерзотами й усіма її невимовними злочинами була наперед відома Богові й включена в Його власний благодатний план віків; і Він зробить так, що кожна подія цієї нинішньої війни, навіть найжахливіші речі, задумані найпідлішою змовою безпринципних людей — цілковито нелюдських, звірячих і натхненних дияволом, — допоможе до добра тим, хто любить Бога, тим, хто покликаний за Його постановою (Римлян 8:28).

Увесь план віків — не лише століть, а неосяжних Божих віків — і роль кожної людини в ньому були відомі Богові від вічності. Це дуже ясно показано в Єфесян 1:9-12, де ми читаємо: «Обявивши нам тайну волї своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі, щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї, у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по радї волї своєї, щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його». А в Єфесян 3:4-9 ми читаємо: «З того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій, котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє, котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, і зʼясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом». У Бога не буває запізнілих думок. Усе бачене, знане, задумане й сплановане від самого початку. Тож воістину можемо вигукнути: «О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!» (Римлян 11:33.) Бог від вічності знає, що Він робитиме по всю вічність.

4. Бог також абсолютно і безмежно святий. Це питання центрального й основоположного значення в біблійному розумінні Бога. Воно виявляється в нашому першому тексті: «Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви». Йоан, пишучи ці слова, подав їх як підсумок: «Се обітниця, котру ми чули від Нього». (1 Йоана 1:5.) В Ісаїї 6:3, у видінні Єгови, яке було дане Ісаїї того року, коли помер цар Озія, «серафими», або «палаючі», що палають власною напруженою святістю, зображені як такі, що стоять перед Єговою із закритими обличчями й закритими ногами і безперестанку взивають: «Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил». А в 1 Петра 1:16 Бог кличе до нас: «Будьте сьвяті, бо я сьвят».

Ця думка про безмежну й грізну святість Бога пронизує всю Біблію. Вона лежить в основі всього, що в ній є. Уся Мойсеєва система побудована на цій основоположній і центральній істині та довкола неї. Її система обмивань; поділ скинії; поділ народу на звичайних ізраїльтян, левітів, священиків і первосвящеників, яким дозволялося різною мірою наближатися до Бога за суворо визначених умов; наполягання на кривавих жертвах як необхідному засобі наближення до Бога; Божі вказівки Мойсеєві в 2 Мойсея 3:5 та Ісусові Навину в Ісуса Навина 5:15; покарання Озії в 2 Паралипоменон 26:16-21; суворі накази Ізраїлеві щодо наближення до Синаю, коли Єгова зійшов на нього; загибель Корея, Датана й Авірона в 4 Мойсея 16:1-33; і знищення Надава й Авігу в 3 Мойсея 10:1-3 — усе це мало навчити ізраїльтян, закарбувати й випалити в їхніх розумах і серцях основоположну істину, що Бог святий, неприступно святий. Істина, що Бог святий, — основоположна істина Біблії, Старого Завіту і Нового Завіту, юдейської релігії і християнської релігії. Це найголовніший чинник у християнському розумінні Бога. Немає жодного факту в християнському розумінні Бога, який у наш час більше потребував би наголосу, ніж факт абсолютної, безумовної і безкомпромісної святості Бога. Саме цієї головної ноти бракує «Християнській науці», теософії, окультизму, буддизму, «Новій думці», «Новому богослов’ю» і всім низьким, але хвалькуватим культам наших днів. Ця велика істина лежить в основі тих основоположних доктрин Біблії — спокути пролитою кров’ю і виправдання вірою. Доктрина про святість Бога — замковий камінь у склепінні християнської істини.

5. Бог також є любов. Ця істина проголошена в одному з наших текстів. Слова «Бог любов» трапляються двічі в одному й тому самому розділі (1 Йоана 4:8, 16). Ця істина по суті та сама, що й «Бог сьвітло» та «Бог святий», бо сама суть справжньої святості — любов, і «світло» є «любов», а «любов» є «світло».

6. Більше того, Бог не лише досконалий у Своїх інтелектуальних і моральних властивостях і в силі — Він також всюдисущий. Ця думка про Бога виявляється і в Старому Завіті, і в Новому. У Псальмі 139:7-10 ми читаємо: «Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? (8) Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. (9) Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, (10) І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.» Немає місця, де можна було б утекти від Божої присутності, бо Бог усюди. Ця велика істина надзвичайно виразно викладена в Еремії 23:23, 24: «Чи то ж я тілько зблизька Бог, говорить Господь, а не Бог і надалеки? (24) Хиба ж сховається людина в потайне місце, де б я її не бачив? говорить Господь. Чи ж не сповнюю я небо й землю? говорить Господь.»

Минулого тижня ми бачили, що Бог має місце перебування, що є місце, де Він існує і виявляє Себе так, як не виявляє Себе всюди; але, наполягаючи на цій ясно об’явленій істині, ми також ніколи не повинні випускати з уваги того факту, що Бог усюди. Цю саму істину викладає Павло у своїй проповіді до філософів-епікурейців і стоїків на Ареопазі, Дїяння 17:24-28: «Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних храмах домує, (25) нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; (26) і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, (28) Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.»

З цих уривків ми бачимо, що Бог усюди. Він у всіх частинах всесвіту і близько біля кожної окремої людини. У Ньому кожна людина живе, рухається і існує. Він у кожній троянді, у кожній лілеї й у кожній травинці.

7. Є ще одна думка в християнському розумінні Бога, яку треба поставити поруч із Його всюдисущістю, — це Його вічність. Бог вічний. Його існування не мало початку і не матиме кінця; Він завжди був, завжди є і завжди буде. Бог не лише всюди присутній у просторі — Він усюди присутній і в часі. Таке розуміння Бога постійно трапляється в Біблії. Ще в 1 Мойсея 21:33 нам сказано, що Авраам «призвав там імя Господа Бога вічного». В Ісаїї 40:28 ми читаємо такий опис Єгови: «Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, безʼутомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?» Тут Його знову названо: «вічний Господь Бог». Аввакум в Аввакума 1:12 викладає те саме розуміння Бога. Він каже: «Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних?» Псалмоспівець подає нам те саме зображення Бога в Псальмі 90:2, 4: «Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже. (4) Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.» Те саме зображення Бога ми маємо в 102-му псалмі, вірші 24-27: «Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої! (25) З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх. (26) Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться. (27) Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.»

Саме ім’я Бога, Його ім’я завіту, Єгова, виражає Його вічність. Він — вічний «Сущий», Той, Хто є, був і завжди буде. (Пор. 2 Мойсея 3:14, 15.)

II. БОГ — ОДИН

Залишається згадати ще один факт про християнське розуміння Бога, а саме: Бог лише один. Єдність Бога знову і знову виявляється і в Старому Завіті, і в Новому. Наприклад, у 5 Мойсея 4:35 ми читаємо: «Господь, се Бог; нїхто ж більше крім його». А в 5 Мойсея 6:4 ми читаємо: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, єдиний Господь!» Звертаючись до Нового Завіту, у 1 Тимотея 2:5 ми читаємо: «Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос». А в Марка 12:29 Сам наш Господь Ісус каже: «Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть».

Але ми повинні пам’ятати, якого характеру ця Божественна єдність. У Біблії ясно об’явлено, що в цій Божественній єдності, в одному Божестві, є множинність Осіб. Це виявляється різними способами.

1. Насамперед, єврейське слово, перекладене як «один» у наведених уривках, означає складену єдність, а не просту. (Пор. 1 Коринтян 3:6-8; 1 Коринтян 12:13; Йоана 17:22, 23; Галат 3:28.)

2. По-друге, старозавітне слово, яке найчастіше вживається на позначення Бога, — це іменник у множині. Єврейські граматисти й лексикографи намагалися пояснити це тим, що це «pluralis majestatis», але дуже просте пояснення полягає в тому, що євреї, попри свій суворий монотеїзм, уживали для Бога ім’я в множині тому, що в одному Божестві є множинність Осіб.

3. Ще разючіший доказ множинності Осіб в одному Божестві — той факт, що Сам Бог, говорячи про Себе, вживає займенники множини. Наприклад, у першому розділі Біблії, 1 Мойсея 1:26, ми читаємо, що Бог сказав: «Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу». А в 1 Мойсея 11:7 записано, що Він сказав також: «Зійдемо ж униз та помішаємо їх мову, щоб не розуміли одно ʼдного.» В 1 Мойсея 3:22 ми читаємо: «І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве». А в тому дивовижному видінні, про яке вже згадувалося, коли Ісаїя побачив Єгову, ми читаємо такі слова Ісаїї в Ісаїї 6:8: «І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!»

4. Ще одну ілюстрацію множинності Осіб в одному Божестві у старозавітному розумінні Бога знаходимо в Захарії 2:10, 11, де Єгова говорить про Себе як про посланого Єговою такими словами: «Викликуй же радісно й веселись, дочко Сионова! ось бо, я прийду й осядусь посеред тебе, говорить Господь. (11) І прийдуть тодї многі народи до Господа, й будуть моїм народом; і я оселюсь посеред тебе, й зрозумієш, що мене послав до тебе Господь сил небесних.» Тут Єгова ясно говорить про Себе як про посланого Єговою, і цим ясно вказує на дві Особи в Божестві.

5. Ще одна вказівка на множинність Осіб у Божестві в старозавітному розумінні Бога — той факт, що «Ангел Єгови» у Старому Завіті водночас і відрізняється від Єгови, і ототожнюється з Ним.

6. Ця сама думка про множинність Осіб в одному Божестві виявлена в Йоана 1:1, де ми доходимо самої вершини цієї думки. Тут нам прямо сказано: «У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.» Пізніше, коли ми вивчатимемо Божественність Христа та особовість і Божественність Святого Духа, ми побачимо, що Господь Ісус і Святий Дух ясно названі божественними істотами і водночас відрізнені один від одного і від Бога Отця. Отже, ясно, що в християнському розумінні Бога, хоч Бог лише один, в одному Божестві є множинність Осіб.

У цих двох проповідях про «Християнське розуміння Бога» ми виклали це розуміння дуже неповно. Таке розуміння Бога проходить через усю Біблію, від першого розділу книги Буття до останнього розділу Одкриття, і це одна з багатьох дивовижних ілюстрацій божественної єдності Книги. Яка дивовижна ця Книга, коли в ній є така єдність думки щодо цієї надзвичайно глибокої доктрини, що пронизує всю книгу! Це ясна ознака того, що Біблія — Слово Боже. У Біблії є глибша філософія, ніж будь-яка людська філософія, давня чи сучасна, і єдиний спосіб пояснити це — визнати, що автор цієї незрівнянної філософії — Сам Бог. Який дивовижний у нас Бог! Як ми повинні роздумувати про Його Особу! З яким благоговінням і водночас з якою радістю ми повинні приходити в Його присутність і схилятися перед Ним, у поклонінні споглядаючи чудо, красу, велич і славу Його буття!

Ви завершили: Християнське розуміння Бога — безмежна досконалість і єдність Бога

Назад Далі