Основні доктрини християнської віри
Чи існує буквальне пекло?

Розділ 15 · 20 хв читання · 26 хв слухання

Чи існує буквальне пекло?

«на того буде огонь пекольний» — Маттея 5:22.

Моя тема — «Чи існує буквальне пекло?» Я хотів би, щоб те, що я збираюся вам проповідувати, не було правдою. Бог теж цього бажає: Господь «довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли» (2 Петра 3:9). Але Бог створив нас на Свій образ, із моральною природою, зі здатністю до самовизначення, з силою вибору; і люди, якщо захочуть, можуть вибрати темряву замість світла. Вони можуть вибрати — потоптати ногами Божу спасаючу любов. Вони можуть вибрати — відкинути Того, Хто був поранений за їхні гріхи й мучений за їхні беззаконня і на Кого впала кара за їхній мир; і дехто таки так вибере. Мені шкода, що вони так виберуть. Я був би готовий померти, щоб спасти їх. Господь Ісус і справді помер, щоб спасти їх. Але вони зневажають Його. Тож те, про що я говоритиму сьогодні ввечері, — правда, і я проповідуватиму це для того, щоб ви це знали і щоб ви були в цьому певні. Я проповідуватиму про пекло, щоб якомога більше з вас уберегти від того, щоб туди потрапити.

Чи існує буквальне пекло? Майже всі розважливі люди, які взагалі вірять у майбутнє життя, вірять, що чоловіки й жінки, які грішать у теперішньому житті й умирають нерозкаяними й неспасенними, будуть покарані — принаймні певною мірою — у житті, яке настане. Вони вірять, що кожен, хто грішить, мусить страждати і що страждання, яке спричиняє гріх, не обмежиться цим теперішнім життям. Але хоча майже всі розважливі люди, які взагалі вірять у майбутнє життя, вірять, що існує якась майбутня кара, багато хто не вірить у буквальне пекло, тобто в місце страшних і невимовних мук. Чи існує пекло? Чи є місце, куди нерозкаяні чоловіки й жінки потраплять колись після смерті й зазнаватимуть мук, які набагато перевершують усе, що будь-хто терпить тут, на землі? Одні кажуть: «Так», пекло існує. Багато хто, серед них і чимало нібито ортодоксальних проповідників, каже: «Ні, єдине пекло — це внутрішнє пекло в серці людини». Як нам розв’язати це питання? Як визначити, хто має рацію? Ми не можемо розв’язати його так, як дехто намагається, — «рахуючи голови». Більшість не завжди має рацію. Особливо ж це правда, що більшість не завжди має рацію в науці, у філософії та в богослов’ї. З того, у що більшість учених твердо вірила століття тому, більшість учених сьогодні сміється. Те, у що більшість філософів колись вірила, більшість філософів сьогодні вважає безглуздим. Тож більшість не завжди може мати рацію. А отже, ми не можемо розв’язати це питання, запитуючи, у що вірить більшість.

Ми не можемо розв’язати це питання й міркуваннями про те, що мусить робити така Істота, як Бог, бо як може обмежена й нерозумна людина судити, що зробив би безмежно святий і безмежно мудрий Бог? Людина ніколи не виглядає нерозумнішою, ніж тоді, коли намагається вивести міркуваннями, що безмежний Бог мусить зробити. Усі ці суперечки про пекло, побудовані на міркуваннях про те, що Бог мусить чи не мусить робити, — безглузді. Семирічна дитина не може непогрішно розміркувати, що зробить мудрий і добрий п’ятдесятирічний чоловік, тим паче нікчемні створіння з пороху (такі, як ми з вами, такі, як найученіші філософи й богослови) не можуть непогрішно розміркувати, що мусить зробити безмежно мудрий і безмежно святий Бог. Утім, сьогодні, з погляду чистого розуму, набагато легше повірити в буквальне пекло, і до того ж вічне, ніж це було три з половиною роки тому. Проте навіть сьогодні ми не можемо розв’язати питання, чи існує буквальне пекло, міркуваннями про те, що мусить робити така Істота, як Бог.

Є лише один спосіб правильно розв’язати це питання: звернутися до Біблії, з’ясувати, що вона каже, і твердо й без вагань стати на цьому. Протягом трьох останніх недільних вечорів ми бачили, що Біблія — поза всяким чесним сумнівом — є Слово Боже, тож усе, що Біблія каже на цю тему чи на будь-яку іншу, є правдиве й певне. Особливо ж це правда, що ми мусимо звернутися до Біблії й з’ясувати, що вона каже, у питанні майбутньої кари й майбутнього блаженства. Усе, що ми знаємо про майбутнє, — це те, що каже нам Біблія. Усі міркування про майбутнє поза тим, що каже нам Біблія, — чисте гадання, марна трата часу. Ми нічого не знаємо про небо, крім того, що каже нам Біблія, і нічого не знаємо про пекло, крім того, що каже нам Біблія. У такому питанні одна унція Божого одкровення варта тисячі тонн людських домислів. Усе питання в тому, що Біблія каже про пекло. Та хоча ми цілком залежимо від Біблії, Біблія ясно відкриває все, що нам потрібно знати. Біблія розповідає нам дуже багато про небо, а про пекло — ще більше, і цікаво, що саме Господь Ісус, Чий авторитет готові визнати багато хто з тих, хто не визнає авторитету решти Біблії, — це Той, Хто розповідає нам про пекло найбільше і найясніше. Власне, усе, що я збираюся вам показати, — це те, що каже на цю тему Сам Господь Ісус.

I. ПЕКЛО І ГАДЕС — НЕ ОДНЕ Й ТЕ САМЕ

Насамперед, щоб розчистити шлях для вивчення того, що каже на цю тему Ісус, дозвольте звернути вашу увагу на те, що пекло і гадес — не одне й те саме. В Авторизованому перекладі є чимало місць, де ми знаходимо слово «пекло» (Hell), але де в Переглянутому перекладі цього слова немає, а замість слова «пекло» стоїть слово «гадес» (Hades). Переглянутий переклад тут має рацію, як знає кожен знавець грецької мови. Гадес — це не пекло. «Гадес» — грецький відповідник старозавітного єврейського слова «шеол». Це єврейське слово «шеол» в Авторизованому перекладі Старого Завіту часто передано англійським словом «могила» (Grave). Його ніколи не слід так перекладати, бо воно ніколи не означає «могила». Я взяв на себе працю переглянути кожне місце, де вжито це єврейське слово, і ні в жодному випадку воно не означає «могила». Є зовсім інше єврейське слово, яке можна правильно так перекласти. «Шеол», або новозавітний «гадес», означає місце відійшлих духів. Шеол (або гадес) до приходу, життя, смерті, воскресіння і вознесіння нашого Господа був місцем, куди йшли всі духи померлих, добрих і злих. До вознесіння Христа в гадесі був рай, місце блаженних померлих, і тартар, місце нечестивих померлих. Під час Свого вознесіння Христос спорожнив рай гадесу і взяв його з Собою на небо, як ми читаємо в Єфесян 4:8: «Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям». До вознесіння Христа рай був унизу, тепер він угорі. Христос сказав розкаяному розбійникові на хресті: «Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю», і Сам Ісус навчав нас, що Він зійшов «в серцї землї» (Маттея 12:40), і вмираючий розбійник зійшов разом із Ним у цей підземний рай. Я думаю, що Сам Ісус ходив також і в ту частину гадесу, де були загиблі духи (1 Петра 3:18-20), але це інша історія, яку ми розглянемо пізніше. Зараз важливо лише те, що розкаяний умираючий розбійник зійшов униз у рай, а після вознесіння Господа, коли Павло потрапив до раю, він був підхоплений «аж до третього неба», «у рай» (2 Коринтян 12:2-4). У гадесі тепер не залишилося жодного блаженного померлого, і зрештою «смерть» і «гадес», тобто всі померлі, які ще не воскресли чи не були підхоплені до небесного раю, усі, хто ще перебуває в гадесі, буде «вкинуто в озеро огняне» (Одкриттє 20:14). Це «озеро огняне», у яке має бути вкинуто смерть і гадес, і є справжнє й остаточне пекло.

II. БУКВАЛЬНЕ ПЕКЛО БУДЕ

Розчистивши шлях і усунувши таке поширене сьогодні в людських умах непорозуміння, ніби гадес і пекло — одне й те саме, скажімо тепер, що пекло буде. Так каже Біблія; Ісус каже в Маттея 5:22: «Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний». У 29-му вірші того самого розділу Господь Ісус каже: «Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло». А в 30-му вірші Він каже: «І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло». Ми знову читаємо, що сказав наш Господь Ісус у Марка 9:45-48: «І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає». Хтось може сказати, що ці слова нашого Господа образні. Немає ані найменшого натяку на те, що вони образні. Увесь контекст свідчить проти того, щоб розуміти їх образно. Справді, неправильно тлумачити образну мову так, наче вона буквальна, але так само безпідставно і так само неправильно тлумачити буквальну мову так, наче вона образна. Звісно, слово «геєна», яке перекладено як «пекло», походить від назви долини Гінном, де в давнину приносили людські жертви, але вжиток цього слова в усьому Новому Завіті буквальний, хоча його походження образне. Багато слів, образних за походженням, буквальні за вжитком, а значення слів ніколи не визначається походженням, а лише вжитком. Наприклад, наше слово «затемнення» (eclipse) — це образний вислів. Згідно з цим образом, це залишення, або занепад, або знесилення місяця чи сонця — того з них, яке затемнюється. Але хоча воно образне за походженням, звичайний його вжиток буквальний. Повсюдний вжиток слова «геєна», або «пекло», у Новому Завіті — буквальний. Слово, яке тут перекладено як «пекло», трапляється в Новому Завіті дванадцять разів; одинадцять із цих дванадцяти разів його вживає Сам наш Господь Ісус, і Він незмінно вживає його, як у щойно прочитаних мною місцях, про буквальне пекло. Якщо буквального пекла немає, то наш Господь Ісус був або безумцем, або ошуканцем. Він безперечно мав намір створити враження, що буквальне пекло існує. У цьому не може бути сумніву, якщо ми звернемося до Його слів, щоб з’ясувати їхнє природне значення. Якщо буквального пекла немає, то або Ісус думав, що воно є, коли його не було, — і тоді Він був безумцем; або ж Він знав, що його немає, але намагався змусити людей думати, що воно є, — і тоді Він був ошуканцем. Іншого вибору немає: або вірити, що буквальне пекло існує, або вірити, що Ісус із Назарета, наш Господь і Спаситель, був безумцем чи ошуканцем. Я знаю, що Ісус не був безумцем. Я знаю, що Він був Єдинородним Сином Божим, що в Ньому живе вся повнота Божества тілесно, що Він і Отець — одно, що всі мають шанувати Сина, як шанують Отця. Я знаю, що Він говорив самі слова Божі, тому я знаю, що буквальне пекло існує, бо Він так сказав. Варто, крім того, зазначити, що більшість цих слів про пекло, які я прочитав вам сьогодні ввечері, взято з Нагірної проповіді — тієї єдиної частини Біблії, у яку, за їхніми словами, вірять майже всі люди. Є багато таких, хто каже, що не знає, як бути з Біблією в цілому, але Нагірну проповідь вони приймають. Що ж, ці місця здебільшого з Нагірної проповіді. Або прийміть цю частину Нагірної проповіді, або викиньте за борт усю її як висловлювання безумця чи ошуканця. Іншої підстави немає для жодної людини, яка готова продумати речі до кінця.

III. ЧИ ВОГОНЬ ПЕКЛА — БУКВАЛЬНИЙ ВОГОНЬ?

Наступне питання, яке постає перед нами: чи вогонь пекла, згаданий у деяких прочитаних нами місцях, — буквальний вогонь? Це питання не таке життєво важливе, як питання, чи існує буквальне пекло, але все ж це важливе питання, і я вірю, що на нього ясно відповідає Біблія і ясно відповідає Сам Ісус Христос. Звернімося знову до вже згаданого місця, Маттея 5:22; ми читаємо: «Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний». Це власні слова Христа. Він говорить не лише про пекло, а й про «огонь пекольний», і це теж із Нагірної проповіді. У Маттея 18:9 Господь Ісус знову каже: «І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло». І знову в Марка 9:43-49, у місці, прочитаному кілька хвилин тому, ми читаємо: «І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий. І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає». Тут знову дехто може сказати, що вогонь образний. Звернімося до Маттея 13:30, 41, 42; ми читаємо такі слова: «Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене». Тут перед нами притча, і ми маємо образи, і якби це було все, що ми маємо, були б підстави сказати, що вогонь образний, як образні й інші речі в цьому вірші; але в 41-му і 42-му віршах того самого розділу ми читаємо: «Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє, та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів». Тут ми маємо пояснення притчі. Отже, у притчах, як уже сказано, ми маємо образи, а в поясненні притч — буквальні факти, які ці образи представляють; і ми ясно бачимо, що тут як у поясненні, так і в притчі ми маємо вогонь. Усе інше в притчі пояснено, кожну подробицю притчі, крім вогню, а вогонь залишається вогнем і в поясненні притчі, і в самій притчі. Те саме ми знаходимо в іншій притчі, у віршах від 47 до 50, — у притчі про невід, закинутий у море. Тут також і в поясненні притчі, і в самій притчі ми маємо вогонь. Кожен інший образ притчі пояснено буквальним фактом, який він представляє, але в поясненні притчі ми маємо «вогонь». У світлі цих фактів ми не можемо заперечувати буквального вогню пекла, не чинячи насильства над кожним розумним правилом тлумачення. Ба більше, ми читаємо в Одкриттї 20:15, що на суді перед великим білим престолом «А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло». У всьому контексті немає нічого, що вказувало б на образ. А в 21-му розділі, у 8-му вірші, ми читаємо: «А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга».

Пам’ятайте, крім того, що нечестиві у вічному світі — не просто безтілесні духи. Це ясно і зі Старого Завіту, і з Нового. Ми читаємо в Даниїла 12:2: «І багато з тих, що сплять в поросї земному, прокинеться, одні на вічне життє, другі на вічний сором і ганьбу». Отже, тут ідеться про «тих, що сплять в поросї земному». Душа відходить до гадесу. Саме тіло розсипається на порох, і саме тіло має бути воскрешене. У Новому Завіті, в Йоана 5:28, 29, записано, що наш Господь сказав: «Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду». Отже, у гробах перебувають не душі людей, а тіла людей, і це місце навчає про воскресіння тіл — як добрих, так і нечестивих. У 1 Коринтян 15:22 ми читаємо: «Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають». Те, про що Павло говорить у всьому цьому розділі, — це воскресіння тіла, а не лише безсмертя душі, і тут нам виразно сказано, що кожне дитя Адама отримує воскресіння свого тіла в Христі.

Ба більше, у Маттея 5:30 Ісус каже: «І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло». Тут найпростішими словами сказано, що тіло потрапляє в пекло; і подібно в Маттея 10:28 Господь Ісус каже: «І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї». Із цих простих і певних слів нашого Господа ясно як день, що в майбутньому житті ми матимемо тіла і що тіла загиблих матимуть місце в буквальному, фізичному вогняному пеклі. Хоча тілесні муки пекельного вогню — не найжахливіша риса пекла, хоча душевна агонія — агонія докорів сумління, агонія сорому й агонія відчаю — гірша, незмірно гірша, проте фізичне страждання, таке фізичне страждання, з яким жоден біль на землі навіть не можна порівняти, — це одна з рис пекла.

IV. ЧИ Є ВОГНЯНЕ ОЗЕРО МІСЦЕМ СВІДОМИХ МУК, ЧИ МІСЦЕМ ЗНИЩЕННЯ, ТОБТО МІСЦЕМ НЕІСНУВАННЯ, ЧИ МІСЦЕМ НЕСВІДОМОГО ІСНУВАННЯ?

Залишається ще одне питання, на яке треба відповісти, а саме: чи є вогняне озеро місцем свідомих мук, чи місцем знищення, тобто місцем неіснування, чи місцем несвідомого існування? Є ті, хто вірить у буквальне пекло, але не вірить, що ті, кого туди буде віддано, свідомо страждатимуть там скільки-небудь тривалий час. Вони вважають, що або тих, кого послано в пекло, буде знищено, або ж вони існуватимуть там у несвідомому стані. Звісно, це було б вічне пекло і вічна кара, але чи це те пекло, якого навчає Біблія? Чи є вогняне озеро місцем тривалих свідомих мук, чи місцем несвідомого існування? Відповідаючи на це питання, дозвольте звернути вашу увагу на те, що кару нечестивих Біблія найчастіше називає «смертю» і «загибеллю». Що означають ці слова в біблійному вжитку?

1. Погляньмо спершу на біблійний вжиток слова «смерть». Багато хто раз у раз твердить нам, що смерть означає неіснування або принаймні несвідоме існування, а тому саме це вона й мусить означати в тих місцях, де про неї говориться як про майбутню кару нерозкаяних. Але чи означає «смерть» у біблійному вжитку несвідоме існування або знищення? Погляньмо спершу на 1 Тимотея 5:6; тут ми читаємо: «Котора ж роскошує, та жива — вмерла». Смерть тут безперечно не означає ні неіснування, ні несвідомого існування. Жінка, яка живе в розкошах, і далі існує, і безперечно існує свідомо, але вона «вмерла». Смерть означає радше неправильне існування, ніж неіснування. Вона — пряма протилежність життя, а життя в новозавітному вжитку означає не просто існування, воно означає правильне існування. Богоподібне існування, святе існування. Воно означає облагородження, і прославлення, і обожнення існування; а смерть означає якраз протилежне — неправильне існування, принижене існування, руїну, і сором, і ганьбу, і відчай існування. Подібно нам сказано в Єфесян 2:1, що люди, доки їх не оживить, тобто не зробить живими, Божа сила, — «мертві провинами й гріхами вашими». Цілком ясно, отже, що смерть не означає ні неіснування, ні несвідомого існування. Але ще вирішальніше за це те, що Сам Бог дуже точно й дуже повно визначив смерть в Одкриттї 21:8: «А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга». Тут нам прямо сказано, що «смерть», яка є остаточним наслідком упертого гріха й невіри, — це частка в місці мук, у вогняному озері. Те, що це вогняне озеро є місцем свідомого страждання, ясно показано в попередньому розділі, в Одкриттї 20:10, де нам сказано, що «диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки». Звір і лжепророк уже пробули там тисячу років, коли диявола вкинуто у вогняне озеро, і вони свідомо мучилися, без спочинку.

2. Тепер погляньмо, що означає «загибель» у Новому Завіті. Певна школа релігійної думки каже нам, що «загибель» означає загибель. Так, «загибель» означає загибель, але що означає загибель? Вони кажуть, що вона означає знищення, або припинення буття, але грецьке слово, яке так перекладено, ніколи цього не означає ні в Біблії, ні навіть поза Біблією. У найкращому з наявних грецько-англійських словників Нового Завіту — Таєровому перекладі великої праці Ґрімма — нам сказано, що коли про щось кажуть, що воно «гине» (а дієслово, від якого походить іменник, зазвичай перекладений як «загибель» і «погибіль», — це те, що перекладається як «гинути»), то мається на увазі не те, що воно перестає існувати, а те, що воно «так зруйноване, що вже не служить тому вжиткові, для якого було призначене». Ба більше, тут знову Бог подбав про те, щоб визначити Свої терміни. Він Сам дав нам у Біблії визначення «загибелі». Ми читаємо в Одкриттї 17:8, 11: «Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безоднї, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї… А зьвір, котрий був, і (котрого) нема, — він восьмий, та з сїмох, і в погибіль іде». Тут нам сказано, що звір іде в «погибіль». Слово, яке тут перекладено як «погибіль», — точно те саме слово, яке деінде перекладено як «загибель», і його слід було б так перекласти й тут; або ж в інших випадках його слід було б перекладати, як тут, — «погибіль». Отже, якщо ми зможемо знайти, куди йде звір, то точно знатимемо, що означає «загибель», бо нам сказано, що він іде «в загибель». У 19-му розділі Одкриття, у 20-му вірші, нам точно сказано, куди йде звір: «І схоплено зьвіра, а з ним лжепророка, що робив ознаки перед ним, котрими зводив тих, що приняли пятно зьвіра, і що покланялись образові його. Живцем вкинуто обох в озеро огняне, палаюче сїркою». Тепер, заглянувши в наступний розділ, у 10-й вірш, який я вже цитував, ми читаємо: «А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки». Зіставивши ці місця, ми бачимо, що звір іде «в загибель», і загибель, у яку він іде, — це місце в озері, що палає вогнем і сіркою, де він тисячу років перебуває у свідомих муках і де після того, як мине тисяча років, він усе ще перебуває і все ще мучиться. Отже, «загибель» у Новому Завіті ясно визначено так само, як визначено «смерть», — як стан істот у місці свідомих мук.

Знову ж таки, в Одкриттї 14:10, 11 ми читаємо про тих, хто поклоняється звірові та його образові й приймає його знамено на своє чоло чи на свою руку: «той пити ме також од вина гнїва Божого, немішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем. А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його». Біблія робить настільки ясним, наскільки це взагалі може зробити мова, що вогняне озеро, куди віддано «кожного, хто не записаний у книзі життя Агнця», — це місце тривалих, свідомих мук. Від ясного вчення Слова Божого не втекти, хіба що ми викинемо свої Біблії і відкинемо вчення апостолів і вчення Самого Ісуса Христа.

Наступного недільного вечора ми розглянемо питання «Чи вічна кара нечестивих?», але сьогодні ввечері ми мусимо зупинитися на цьому. Шерман сказав: «Війна — це пекло». Звісно, у тому сенсі, у якому Шерман це мав на увазі, це правда. Сьогодні це набагато правдивіше щодо війни, ніж було в найгірші й найнепростиміші періоди нашої Громадянської війни, — наприклад, Ліббі та Андерсонвілл з боку Півдня і похід через Джорджію з боку Півночі. Але навіть сьогоднішня війна, яку веде Німеччина з усією її приголомшливою жорстокістю, — не пекло. Пекло незрівнянно жахливіше за війну, яка нині вирує в Європі, і це жахливе пекло, яке ми вивчали сьогодні ввечері, — доля декого з вас, присутніх у цій залі, якщо ви незабаром не покаєтеся й не приймете Господа Ісуса Христа. Інші страшні факти про пекло ми розглянемо наступного недільного вечора, але ми вже побачили досить, щоб кожен справжній християнин вирішив з усієї сили працювати, аби спасти інших від цього жахливого пекла. І ми побачили досить, щоб кожна чесна й розсудлива людина, присутня тут сьогодні ввечері, вирішила за всяку ціну уникнути цього жахливого пекла.

Ви завершили: Чи існує буквальне пекло?

Назад Далі