Основні доктрини християнської віри
Воскресіння тіла Ісуса і наших тіл

Розділ 13 · 18 хв читання · 24 хв слухання

Воскресіння тіла Ісуса і наших тіл

«Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму». — 2 Тимотея 2:8.

«Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням.» — 1 Коринтян 15:3, 4.

«Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають. Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших. Тодї й померші в Христї погибли. Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.» — 1 Коринтян 15:12-19.

Сьогодні ми згадуємо воскресіння Христа з мертвих. Ми побачимо, що воскресіння Христа було воскресінням тіла Христового; що учням першого дня воскресіння явився не просто Дух Ісуса Христа, Який перебував у тілі, а тепер зодягнувся в нове й зовсім інше тіло, а що поховане тіло було воскрешене; і що це означає для нас не лише безсмертя наших душ, а й воскресіння та вічне існування наших тіл. Проте є багато людей, які називають себе християнами, кажуть, що вірять у Біблію, і вважають себе цілком ортодоксальними християнами, але не вірять у воскресіння тіла, — вони вірять лише в безсмертя душі.

I. ФАКТ ВОСКРЕСІННЯ ТІЛА ХРИСТА І НАШИХ ТІЛ

Спершу розглянемо факт воскресіння тіла Ісуса Христа і наших тіл.

1. Відкрийте, будь ласка, спершу 2 Тимотея 2:8: «Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму.» Тут Павло прямо заявляє, що Ісус Христос воскрес із мертвих згідно з євангелією, яку він проповідував. Що ж воскресло? Звісно, не Його душа. Вона не вмирала. Звернувшись до Дїяння 2:27-31, бачимо, що душа Господа Ісуса пішла до гадесу, оселі мертвих. Ось слова Петра, сказані в день П’ятдесятниці й там записані: «Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння (тобто в Його тілі). Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його, предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння. Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.» Петро тут заявляє, що душа Ісуса пішла до гадесу і що саме Його «тїло», тобто Його фізичне тіло, було вбережене від зотління, а згодом воскрешене. Звернувшись тепер до 1 Коринтян 15:3, 4, читаємо такі слова Павла: «Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням.» Тут Павло заявляє, що Ісус Христос умер, був похований і воскрес. Що ж воскресло? Павло каже, що воскресло те, що «поховано». Але що було поховане? Не душа Господа Ісуса, а Його тіло. Петро висловлює це ще ясніше, якщо це взагалі можливо, в 1 Петра 3:18-20: «тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом, в котрому і тим духам, що в темницї, прийшовши, проповідував, колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя.» Ці слова ясно означають, що на смерть було віддане тіло Ісуса, а дух Його далі жив і пішов до гадесу; отже, воскресло саме тіло, і до нього повернувся дух, який не вмирав і не втрачав свідомості. 1 Коринтян 15:12-19 усуває всяку можливість сумніву в цьому питанні для кожного, хто звертається до Біблії, щоб дізнатися, чого вона насправді навчає, а не лише для того, щоб побачити, як її перекрутити й спотворити, аби припасувати до власних упереджених думок. Дані Духом слова Павла тут звучать так: «Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? (Зауважте: не нема безсмертя душі, а нема воскресення мертвих.) Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають. Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших. Тодї й померші в Христї погибли. Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.» Чесно помилитися щодо ясного значення цих слів неможливо: під словами «воскресення мертвих» Павло ясно розуміє воскресіння тіла; і в усьому розділі, поза всяким чесним сумнівом, він говорить не про безсмертя душі, а про воскресіння тіла. На цьому тримається весь його аргумент, і Павло тут ясно каже: якщо тіло Ісуса не воскресло, то вся християнська система — фікція, наша віра марна, і ми, християни, найнещасніші з усіх людей. Бо якщо тіло Ісуса не воскресло і якщо наші тіла не воскреснуть, то ми, християни, приносимо величезні жертви заради брехні. Павло каже далі, що якщо наші тіла не воскреснуть, то й тіло Христове не воскресло, і християнство — обман. Християнство, як його навчає Новий Завіт, стоїть або падає разом із воскресінням тіла Ісуса і воскресінням наших тіл. У цьому аргументі Павла немає місця для вчення «пастора» Расселла, буцімто воскресіння Ісуса Христа не було воскресінням тіла, покладеного в гріб, тіла, яке було розп’яте, а тіло Ісуса Христа, тіло, покладене в гробницю, було кудись забране й там збережене або ж розклалося на гази. Павло тут каже: якщо тіло, покладене в гробницю, не воскресло, «то марна проповідь наша», і «марна ж і віра ваша».

У Луки 24:5, 6 записано, що ангели біля гробу, з якого зникло тіло Ісуса, сказали жінкам, які шукали тіло Ісуса, щоб намастити його пахощами: «Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, а встав.» Що ж шукали жінки? Тіло Ісуса, щоб намастити його, і ангели кажуть, що того, що вони шукали, тут немає, а воно встало, було воскрешене. Крім того, в решті 6-го вірша і у вірші 7 вони кажуть: «Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.» Тут вони ясно сказали жінкам, що воскресло те, що було розп’яте, — а це, звісно, було тіло Ісуса. Якби справжнє, буквальне тіло Ісуса не воскресло, ці ангели були б брехунами. Чи ви в це вірите? Це лише кілька з дуже багатьох місць, де дуже ясно навчається, що саме тіло Ісуса воскресло з мертвих. Тіло Ісуса воскресло з мертвих, і наші тіла воскреснуть із мертвих, інакше християнство — брехня від початку до кінця. Але Христос воскрес із мертвих, і ми воскреснемо. Або, як каже Павло в 20-му вірші цього самого розділу: «Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.» Наше воскресіння, воскресіння наших тіл, буде жнивами, що настануть після воскресіння тіла Христового, яке було «первістком».

II. ПРИРОДА НАШИХ ТІЛ ВОСКРЕСІННЯ

Ясно встановивши факт воскресіння тіла Ісуса Христа і наших тіл, розгляньмо далі природу наших тіл воскресіння.

1. Насамперед ми знаємо, що тіло, яке воскресне, не буде точнісінько тим самим тілом, яким воно було, коли його поклали в гріб. Це видно з 1 Коринтян 15:35-38: «Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре. І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.» Тут нам сказано, що наші тіла, коли воскреснуть, не будуть точнісінько такими самими, якими були, коли їх поховали, так само як пшениця, що виростає з посадженого пшеничного зерна, не є тим самим зерном, яке посадили. Але як те, що виростає з насіння, походить від насіння і перебуває з ним у найтіснішому зв’язку, так і наші тіла воскресіння походять від тіла, яке поховане, і перебувають з ним у найтіснішому зв’язку. Тіло воскресіння виростає з тіла, яке поховане. Це старе тіло, оживлене й перетворене; або, як каже Павло у Филипян 3:20, 21: «Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.»

2. Далі Біблія навчає про наші тіла воскресіння, що вони подібні до прославленого тіла Ісуса Христа. Це видно з щойно наведених віршів, Филипян 3:20, 21: «Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.» Тіло воскресіння Христа не було тим самим тілом, яке поклали в гробницю. Це було старе тіло, перетворене й звільнене від обмежень тіла, яке Він мав, живучи тут серед людей, і наділене новими властивостями; і наші тіла так само будуть перетворені на подобу цього славного тіла Христового, а отже, звільнені від обмежень, яким вони підлягають тепер, і наділені новими властивостями. Це буде перетворене тіло; про характер його перетворення свідчить перетворення, що сталося з тілом Ісуса Христа. Деяке уявлення про те, яким було це перетворене тіло Ісуса Христа, дає те передвістя Його воскресіння, яке бачили Петро, Яків та Йоан на горі Преображення. Маттей, описуючи вигляд Ісуса під час Його преображення, каже нам, що «сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло» (Маттея 17:2). Лука каже нам, що «вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча» (Луки 9:29). Марко каже нам, що Він «переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити» (Марка 9:2, 3).

3. Далі нам сказано про наші тіла воскресіння, що вони не будуть плоттю і кров’ю. У 1 Коринтян 15:50, 51 читаємо: «Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може.» Павло тут говорить про наші тіла воскресіння. Він каже це в розділі про воскресіння і виразно говорить нам, що наші тіла воскресіння не будуть «тїло і кров», тобто плоттю і кров’ю.

4. Але хоча наші тіла воскресіння не будуть плоттю і кров’ю, вони матимуть плоть і кості. Це видно з того, що наш Господь Сам каже про Своє власне тіло воскресіння в Луки 24:39. Тут ми читаємо, що Ісус сказав: «Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.» Оскільки наші тіла воскресіння мають бути перетворені на подобу Його тіла, ми також мусимо мати плоть і кості в наших тілах воскресіння. Дехто уявляв, ніби бачить суперечність між тим, що каже тут наш Господь, і тим, що каже Павло в наведеному вище уривку (1 Коринтян 15:50, 51), але суперечності немає. Плоть ми матимемо, але не плоть і кров, тобто не плоть, оживлювальним началом якої є кров. Постає питання: що замінить кров у наших тілах воскресіння? Відповідь, здається, така: у теперішньому житті кров — це життя природного тіла, а в житті прийдешньому наші тіла мають бути, як сказано деінде в цьому самому розділі, «тїло духовне», тобто тілами, оживлювальним началом яких є Дух Божий, а не наша власна кров. Те, що в наших тілах воскресіння не буде крові, відкриває багато великих і славних можливостей, на яких ми зараз не можемо зупинятися.

5. По-п’яте (і в тісному зв’язку з пунктами 3 і 4), наші тіла воскресіння будуть нетлінні. Читаємо в 1 Коринтян 15:42: «Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.» Слово «нетлїнню» передає думку, що тіло не підлягає розкладові, воно незнищенне. Наші теперішні тіла весь час розкладаються. Ми гинемо щодня й щохвилини. Моє теперішнє тіло руйнується, поки я говорю до вас. Але тіла, які ми одержимо у воскресінні, будуть цілковито вільні від схильності до тління чи розкладу. Вони не можуть руйнуватися, розкладатися чи будь-як занепадати.

6. Далі нас навчено про тіло воскресіння, що воно є славним тілом. Це видно з першої частини наступного вірша, 1 Коринтян 15:43: «Сїєть ся в безчестю, устає в славі.» Деяке уявлення про славу, про славну красу цього тіла, дає образ нашого прославленого Господа, який ми маємо в Одкриттї 1:13-17: «і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, зʼодягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом. Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна; а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод; а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй. І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй.» Наші тіла воскресіння будуть такими.

7. Крім того, наші тіла воскресіння будуть сильні, або, як читаємо в другій половині цього самого вірша (1 Коринтян 15:43): «сїєть ся в немочі, устає в силї.» Тоді вся наша втома й неміч назавжди скінчаться. Тепер наші тіла часто стають на заваді нашим найвищим прагненням, вони перешкоджають здійсненню наших найшляхетніших намірів, ми не можемо втілити в життя наших найшляхетніших намірів: «Дух то охочий, тїло ж немошне.» Але в наших тілах воскресіння тіло зможе здійснити все, що задумує дух. Відкуплене тіло буде досконалим відповідником відкупленого духу, який у ньому живе. Ні глухоти, ні слабкого зору, ні сліпоти, ні втомлених рук і ніг, ні покалічених хлопців-солдатів, що повертаються додому з війни.

8. Це буде небесне тіло. Це видно з 47-49 віршів цього самого розділу. «Первий чоловік із (дослівно — з) землї земний; другий чоловік Господь з (дослівно — з) неба. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.» Думка тут явно така: наші теперішні тіла мають земне походження й земну природу, а перетворене тіло матиме небесну природу. Павло докладно пояснює це в 2 Коринтян 5:1-4, де каже: «Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. Бо в сьому (тобто в цьому теперішньому земному домі, земному тілі) ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба (тобто нашим небесним тілом), коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись. Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому (тобто в теперішньому земному тілі), з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись (тобто нашим небесним тілом), щоб смертне було пожерте життєм.»

9. Наші перетворені тіла будуть світлі, сяйливі, сліпучі, яскраві, як сонце. Це видно з багатьох місць. Наприклад, Маттея 13:43: «Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого.» Це треба розуміти буквально, бо це сказано в поясненні притчі, а не в самій притчі. Це нагадує те, що ми вже бачили про преображене тіло Ісуса в Маттея 17:2, де нам сказано, що «сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.» Ту саму думку маємо і в Старому Завіті, в Даниїла 12:3, де нам сказано: «І розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведностї — неначе зорі, повік, на завсїди.» Вони сяятимуть і буквально, і образно. Деяке уявлення про те, якою буде світлосяйна слава наших облич і постатей у тілах воскресіння, дає світло, яке, за словами Павла, він бачив, що лилося від особи Ісуса, коли прославлений Ісус зустрів його на дорозі до Дамаска. В описі Павла того, що він бачив тоді, поданому в Дїяння 26:12, 13, читаємо: «І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.» Світло, яке бачив Савл, як видно з усієї розповіді, було світлом, що сяяло від особи нашого прославленого Господа, а в наших тілах воскресіння ми будемо подібні до Нього.

10. Три цікаві факти про наші тіла воскресіння подано в Маттея 22:30 і Луки 20:35, 36. У Маттея 22:30 читаємо: «Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.» У Луки 20:35, 36 читаємо: «которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.» Зіставивши ці два уривки, ми дізнаємося, що наші тіла воскресіння подібні до ангелів, що в наших тілах воскресіння ми не одружуємося і що ці тіла вже не можуть умерти.

11. Хоча всі ці тіла воскресіння славні, вони відрізняються одне від одного, і кожне має свою особливу славу. Це видно з 1 Коринтян 15:41, 42: «Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. Так і воскресеннє мертвих.» Хоч якими славними будуть усі наші тіла, у світі тіл воскресіння не буде нудної одноманітності навіть у славі. Кожне тіло матиме свою особливу славу.

12. Скажімо насамкінець щодо природи нашого тіла воскресіння, що воскресіння нашого тіла буде завершенням нашого усиновлення, тобто нашого поставлення в становище синів, нашого явлення як синів Божих. У Римлян 8:23 читаємо: «ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення (тобто нашого поставлення в становище синів), избавлення тїла нашого.» Тіло воскресіння буде завершенням нашого поставлення в становище синів, тобто в тілі воскресіння зовні виявиться, що ми сини Божі. До Свого втілення Христос був «в образї Божому» (Филипян 2:6), тобто у видимій подобі Бога. Такими будемо й ми у воскресінні, бо наші тіла будуть подібні до Його тіла. Це проливає світло на те, що мав на увазі Павло, коли сказав у Колосян 3:4: «Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.» І це також проливає світло на те, що мав на увазі Йоан, коли каже в 1 Йоана 3:2: «Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.»

III. КОЛИ ВІДБУДЕТЬСЯ ВОСКРЕСІННЯ ТІЛА?

Залишається розглянути лише одне питання, і ми можемо розібрати його дуже коротко. Це питання таке: коли відбудеться воскресіння тіла? Біблія ясно відповідає на нього знову і знову. Наприклад, відповідь дано у Филипян 3:20, 21: «Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.» Тут ясно заявлено, що перетворення наших тіл на подобу славного тіла Христового відбудеться тоді, коли Господь Ісус, Якого ми чекаємо, з’явиться з неба. Ту саму думку подано в 1 Солунян 4:16, 17: «Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше; потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.» У декого з нас постане питання: а що буде з нами тим часом, якщо нам випаде померти до пришестя Господа? На це питання теж ясно відповідає 2 Коринтян 5:1-8: «Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого (наші теперішні тіла) розпадеть ся (помре й розкладеться), ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний (наше тіло воскресіння, яке ми маємо одержати при пришесті Господа), вічний на небесах. Бо в сьому (тобто поки ми живемо в цьому теперішньому тілі) ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба (наше тіло воскресіння), коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись. Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому (це теперішнє земне тіло), з котрого не хочемо роздягтись (тобто не те, що ми хотіли б просто позбутися наших теперішніх тіл), а одягнутись (тобто одержати наші тіла воскресіння), щоб смертне було пожерте життєм. На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа (тобто Святого Духа, Якого ми одержали як задаток повного відкуплення в наших тілах воскресіння, що їх ми маємо одержати при пришесті Господа). Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї (тобто поки ми ще в нашому земному житті, в цьому теперішньому земному тілі), ми далеко від Господа: (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла (тобто щоб наше теперішнє земне тіло померло ще до того, як ми одержимо наші тіла воскресіння, яких ми не одержимо аж до повернення Господа), а домувати у Господа.» Учення цього уривка ясне: якщо ми помремо до повернення Господа, а отже, ще до того, як одержимо наше тіло воскресіння, наші духи будуть роздягнені, тобто роздягнені від цього теперішнього тіла і ще не одягнені в тіло воскресіння, але ми будемо «домувати у Господа» у свідомому блаженстві, у стані, набагато кращому за той, у якому ми перебуваємо в цьому теперішньому житті (див. Филипян 1:23), але не такому досконалому, як той стан, що настане, коли наші відкуплені духи одягнуться в наші тіла воскресіння. Саме при поверненні Господа Ісуса ми одержимо наше повне відкуплення. Це одна з причин, чому ми «ждемо» (дослівно — пильно, неослабно чекаємо) Його (Филипян 3:20, 21, див. грецький текст). Це одна з причин, чому ми прагнемо повернення Господа. Є багато причин, чому ми прагнемо повернення нашого Господа. Усі великі проблеми, що постають перед нами в цей теперішній час у національному й міжнародному житті, у суспільному, торговельному й політичному житті, будуть розв’язані, коли Він прийде, і ніколи не будуть розв’язані, доки Він не прийде; і з цих причин ми прагнемо Його. Але ми прагнемо Його також тому, що хоча це теперішнє тіло служить багатьом корисним цілям для відкупленого духу, який у ньому живе, воно часто є перешкодою. Воно часто підвладне болям і недугам, слабкостям, і воно — постійна спокуса до нерозважності. Але коли наш Господь Ісус прийде знову, Він перетворить це теперішнє тіло нашого приниження на подобу Свого власного славного тіла, і тоді ми зрозуміємо, що означає «повне спасіння», коли засяємо, як сонце, в царстві нашого Отця.

Ви завершили: Воскресіння тіла Ісуса і наших тіл

Назад Далі