Основні доктрини християнської віри
Освячення

Розділ 12 · 20 хв читання · 25 хв слухання

Освячення

«Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.» — 1 Солунян 5:23.

Тема, що стоїть тепер перед нами, — освячення. Це тема великої ваги. Довкола неї не лише багато незнання, помилок і хибних уявлень, але, як не дивно, точиться найзапекліша суперечка. Суперечка ця така запекла, що кілька років тому в Чикаго одночасно проводилися дві суперницькі «конференції святості» — в одній і тій самій церкві, тільки в різні години дня, — і ворожнеча між цими двома гуртами «братів святості» була така сильна, що одного разу вони мало не побилися біля вівтаря церкви. Тема освячення в деяких колах породила таку гіркоту й такі крайнощі, що багато хто навіть боїться вживати слово «освячення». Але це слово не тільки біблійне, а й глибоко змістовне, сповнене дорогоцінного значення; і не було б мудро з нашого боку відмовлятися від цього доброго біблійного слова лише тому, що ним так часто зловживають. Одного разу в Біблійному інституті в Чикаго один чоловік спитав мене: «Хіба ви не боїтеся святості?» Звісно, він мав на увазі, чи не боюся я певних проявів так званого «вчення про святість». Я відповів, що святості боюся далеко не так, як несвятості. Учення Біблії про це дуже ясне й дуже дорогоцінне. Те, що ми скажемо сьогодні вранці, поділимо на три частини. По-перше, що таке освячення; 2. Як освятитися; 3. Коли відбувається освячення.

I. ЩО ТАКЕ ОСВЯЧЕННЯ

Отже, спершу розгляньмо, що таке освячення.

1. Насамперед дозвольте мені чітко сказати: освячення — це не «хрещення Святим Духом». Їх постійно плутають. Між ними є тісний зв’язок, але це зовсім не одне й те саме; і змішування двох переживань, які Бог тримає окремо, може породити лише плутанину й хибні уявлення. Що освячення — не хрещення Святим Духом і що хрещення Святим Духом — не освячення, стане ясно, коли ми просуватимемося далі й з’ясуємо з вивчення Біблії, що саме таке освячення.

2. По-друге, скажу, що освячення — це не викорінення тілесної природи. Ми побачимо це, коли розглянемо Боже визначення освячення, бо Бог дуже ясно визначив, що таке освячення і коли воно відбувається. Ті, хто навчає про «викорінення тілесної природи», тягнуться до великої й дорогоцінної істини, але висловили її дуже неточно, невдало й небіблійно, і такий спосіб її викладу веде до серйозних непорозумінь, помилок і зловживань. Уся суперечка про «викорінення тілесної природи» виникає з непорозуміння та з уживання термінів, для яких у Біблії немає підстав. Біблія ніде не говорить про «тілесну природу», а отже, і поготів не говорить про «викорінення тілесної природи». Тілесна природа існує, але це не матеріальна річ, не субстанція, не щось таке, що можна викорінити, як виривають зуб чи видаляють червоподібний відросток. «Тілесна природа» — це природа, якою керує тіло. Безперечно, привілей віруючого полягає в тому, щоб його природою не керувало тіло. Наша природа повинна і може бути під владою Святого Духа, і тоді вона не тілесна; але не одну природу викорінено, а іншу поставлено на її місце, — ні, нашу природу виведено з-під влади тіла й поставлено під владу Святого Духа. Ба більше, хоча наш привілей — мати свою природу під владою Святого Духа і звільненою від влади тіла, ми все ж маємо «тіло», і матимемо тіло, доки живемо в цьому тілі. Але якщо ми «Духом ходїть», то не звершуємо «хотїння тїлесного» (Галат 5:16). 8-й розділ Послання до Римлян описує життя перемоги, так само як 7-й розділ, вірші 9-24, описує життя поразки, коли люди «тїлесний, проданий під гріх», але саме у 8-му розділі, де описано життя «в дусї» (Римлян 8:9), нам сказано, що ми все ще маємо тіло, але наш привілей — не «по тїлу жити», а «духом дїла тїлесні мертвите». Отже, ми бачимо, що тіло нікуди не ділося, але силою Духа ми день у день і (якщо живемо на висоті свого привілею) щодня, щогодини й щохвилини безперестанку «дїла тїлесні мертвите».

3. Стільки про те, чим освячення не є. Ми точно побачимо, що воно таке, якщо поглянемо на Боже визначення освячення. Ми виявимо, що слово «освячення» вживається в Біблії у двоякому значенні.

(1) Перше значення освячення ми знайдемо в 3 Мойсея 8:10-12: «І взяв Мойсей мира, і помазав храмину і все, що було в нїй, і осьвятив її. І бризнув на жертівника сїм раз і помазав жертівника і всю посудину його. І злив мира на голову Аронові, та й помазав його, щоб осьвятити його.» Отже, з цього уривка цілком ясно, що освятити означає відокремити, або відділити для Бога, а освячення — це процес відокремлення або стан відокремленості для Бога. Слово «освятити» знову й знову вживається в цьому значенні. Інший приклад — 3 Мойсея 27:14, 16. «І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї. Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. . . . А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його.» Тут знову ясно, що освятити означає відокремити, або відділити для Бога, а освячення — це процес відокремлення або стан відокремленості для Бога. Ще один приклад такого самого вживання слова «освятити» знаходимо в 4 Мойсея 8:17: «Моє бо все первородне між синами Ізрайлевими, і людина і скотина. Того дня, як я повбивав усїх первеньців у землї Египецькій присьвятив я їх собі.» Звісно, це не означає, що Бог, коли вразив первістків у Єгипті, викорінив тілесну природу з первістків Ізраїля. Це означає, що Він відокремив усіх первістків, щоб вони були особливою Його власністю. Ще один дуже повчальний приклад такого самого вживання цього слова знаходимо у випадку Еремії, як розповідає він сам в Еремії 1:4, 5: «Надійшло ж до мене слово Господнє, говорючи: Перш нїж я зложив тебе в утробі матері твоєї, знав я тебе, і перш нїж ти появився із нутра матері твоєї, осьвятив я тебе: пророком для народів призначив тебе.» Це ясно означає, що ще до його народження Бог відокремив Еремію для Себе. У ньому ще мало бути багато недосконалості й немочі, але він був відокремлений для Бога. Ще один повчальний приклад такого самого вживання слова «освятити» знаходимо в Маттея 23:17, у словах Самого нашого Господа Ісуса: «Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?» Але, мабуть, найразючіший приклад з усіх — те, що наш Господь каже про Своє власне освячення в Йоана 17:19: «І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.» Ясний зміст цих слів такий: наш Господь Ісус відокремив Себе для цього діла для Бога, і зробив це для того, щоб віруючі були відокремлені для Бога «правдою», або «в правді». Це найчастіше вживання слова «освятити». У Біблії безліч його прикладів. Отже, освятити означає відокремити, або відділити для Бога; а освячення — це процес відокремлення або стан відокремленості для Бога. Таке первинне значення цих слів.

(2) Але це слово, як його вживає Біблія, має й другорядне значення, тісно пов’язане з цим первинним. Приклад цього другорядного значення знайдемо в 2 Паралипоменон 29:5: «Слухайте мене, левіти! тепер осьвятїтеся самі і посьвятїть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із сьвятинї.» Якщо пам’ятати про «паралелізм», що є головною ознакою єврейської поезії, стає ясно, що «освятити» тут — синонім до слів «викиньте нечисть із сьвятинї», що стоять в останній частині вірша. Отже, освятити тут означає відокремити від обрядової чи моральної нечистоти, очистити; а освячення — це процес відокремлення або стан відокремленості від обрядової чи моральної нечистоти. Таке саме вживання слова знаходимо в 3 Мойсея 11:44: «Я бо Господь, Бог ваш; тим то й осьвячуйте себе і будьте сьвятими, я бо сьвятий. І не опоганюйте себе животиною, що повзає по землї.» Тут знову ясно, що «осьвячуйте себе» — синонім до «будьте сьвятими», протиставлене «не опоганюйте себе», і означає відокремитися від обрядової чи моральної нечистоти, очиститися; а освячення — це процес відокремлення або стан відокремленості від обрядової чи моральної нечистоти. Таке саме значення освячення знаходимо в Новому Завіті, в 1 Солунян 5:23: «Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.» Тут ми бачимо тісний зв’язок між повним освяченням і збереженням цілковито, бездоганно, і «освятити» тут ясно означає відокремити від моральної нечистоти, а освячення тут знову — процес відокремлення або стан відокремленості від моральної нечистоти. Те саме видно з 4-го розділу цього самого послання, 7-го вірша (1 Солунян 4:7): «Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.» Наше освячення («сьвятость») тут прямо протиставлено нечистоті, а отже, очевидно, що освячення тут означає стан відокремленості від усякої моральної нечистоти. Те саме видно з 3-го вірша цього самого розділу: «Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду.» Тут знову очевидно, що освячення означає відокремленість від нечистоти, або моральної скверни. Отже, два значення освячення такі: процес відокремлення, або стан відокремленості, для Бога; і процес відокремлення, або стан відокремленості, від обрядової чи моральної нечистоти. Ці два значення слова тісно пов’язані — не можна бути справді відокремленим для Бога, не будучи відокремленим від гріха.

II. ЯК ЛЮДИ ОСВЯЧУЮТЬСЯ

Тепер переходимо до другого питання: як люди освячуються? Повна відповідь на це питання складається з кількох частин.

1. Першу частину відповіді знаходимо в тексті цього розділу, 1 Солунян 5:23: «Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.» З цього вірша видно, що людей освячує Бог, і освячення — це Боже діло. І відокремлення людей від гріха, і їхнє відокремлення для Бога — це Боже діло. Як у старозавітну добу саме Бог відокремив для Себе первістків Ізраїля, так і в новозавітну добу саме Бог відокремлює віруючого для Себе й відокремлює його від гріха. Освячення насамперед не наше діло, а Боже.

2. Другу частину відповіді знаходимо в Єфесян 5:25, 26: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові.» Тут нас навчено, що Христос освячує церкву і що освячення — це Христове діло. Звісно, постає питання: у якому сенсі Христос освячує церкву? Відповідь знаходимо в Євреїв 10:10: «По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.» Тут видно, що Ісус Христос освячує церкву, віддаючи Себе за неї в жертву. Віддаючи так Себе за неї в жертву, Христос відокремлює Церкву для Бога. Як кров пасхального Агнця в 11-му і 12-му розділах 2 Мойсея поклала різницю між Ізраїлем і єгиптянами, так і наш Господь Ісус приношенням Свого власного тіла назавжди поклав різницю між тим, хто вірить у Нього, і світом, і назавжди відокремив кожного віруючого для Бога. Хрест Христа стоїть між віруючим і світом. Пролита кров Христа відокремлює віруючого від світу, купує його для Бога і так робить його Божою власністю.

3. Третю частину відповіді на питання, як люди освячуються, знаходимо в 2 Солунян 2:13 та в інших уривках: «Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди.» З цього уривка, як і з інших уривків Біблії, видно, що віруючого освячує Святий Дух і що освячення — це діло Святого Духа. Тут постає питання: у якому сенсі Святий Дух освячує віруючого? Ось у якому: як у старозавітному прообразі скинію, жертовник і священика відокремлювали для Бога помазанням олією (3 Мойсея 8:10-12), так у новозавітному антитипі віруючого, який є водночас і скинією, і священиком, відокремлює для Бога помазання Святим Духом. Більше того, саме діло Святого Духа в серці перемагає тіло та його скверну, і так відокремлює віруючого від гріха, і зодягає його в божественні чесноти характеру, і робить його гідним бути Божою власністю. Як каже Павло в Галат 5:22, 23: «А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержливість.» На противагу цьому ділу Святого Духа ми читаємо в безпосередньо попередніх віршах, якими є «дїла тїлесні», — це жахливий перелік мерзоти й гріха, а в 16-му вірші нам сказано: «Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте.»

4. Четверту частину відповіді на питання, як ми освячуємося, знаходимо в Євреїв 13:12: «Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.» З цього уривка ясно, що віруючі освячуються через кров Ісуса Христа. Тут постає питання: у якому сенсі кров Ісуса освячує? Відповідь ясна: кров Ісуса Христа очищає нас від усієї провини гріха, і так відокремлює нас від маси людей, що перебувають під прокляттям порушеного закону, і відокремлює нас для Бога (пор. 1 Йоана 1:7, 9). У старозавітну добу кров жертви очищала ізраїльтян від провини обрядових переступів і відокремлювала їх для Бога; у новозавітному антитипі кров Христа очищає віруючого від провини моральних переступів і відокремлює його для Бога.

5. П’яту частину відповіді на питання, як люди освячуються, знаходимо в Йоана 17:17: «Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.» Тут наш Господь Ісус у Своїй молитві вказує, що ми освячуємося правдою, і що правда — це Слово Боже. У якому сенсі Слово Боже освячує? На це питання ясно відповідають різні місця Слова Божого, де нас навчено, що Слово Боже очищає від присутності гріха, і так відокремлює нас від нього й відокремлює для Бога. (Псальма 119:9, 11; Йоана 15:3.) Коли ми щодня приводимо своє життя в зіткнення зі Словом, гріхи й недосконалості нашого життя і наших сердець викриваються й відкидаються, і так ми дедалі більше відокремлюємося від гріха для Бога. (Пор. Йоана 13:10.)

6. Шосту частину відповіді на питання, як люди освячуються, знаходимо в 1 Коринтян 1:30: «З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм.» У цьому уривку нас навчено, що Ісус Христос став для нас освяченням від Бога. Що саме це означає? Просто ось що: відокремлення від гріха і відокремлення для Бога приготовані для нас у Христі Ісусі, і, привласнюючи Ісуса Христа, ми одержуємо це приготоване освячення. Що повніше ми привласнюємо Христа, то повніше ми освячені. Але досконале освячення приготоване для нас у Ньому, так само як у Ньому приготована досконала мудрість (Колосян 2:3). І мудрість, і освячення, і все інше, що приготоване для нас у Христі, ми привласнюємо щораз більшою мірою. Через Христа, Який перебуває в нас і Якого Дух являє нам у Слові, ми стаємо подібними до Христа й приносимо плід.

7. Сьому частину відповіді на питання, як люди освячуються, знаходимо в Євреїв 12:14: «Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога.» Тут нас навчено, що ми маємо свою власну частку в освяченні і що, коли ми хочемо бути освячені в найповнішому сенсі, освячення — це те, чого ми мусимо добиватися, або ревно шукати, щоб його одержати. Хоч освячення — це Боже діло, ми маємо в ньому свою частку, а саме: зробити його предметом свого палкого бажання й ревного прагнення.

8. Восьму частину відповіді на питання, як ми освячуємося, знаходимо в Римлян 6:19, 22: «як ви оддавали члени ваші в слуги нечистотї і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість. . . . Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє.» Зміст цих слів ясний, а наука важлива й практична. Тут нас навчено, що ми досягаємо освячення, віддаючи свої члени в слуги (невільники, або раби) праведності й самі стаючи невільниками Бога. Іншими словами, якщо ми бажаємо досягти освячення, то повинні віддати все своє тіло і кожен його член Богові, щоб вони були Його слугами й цілком належали Йому, і повинні віддати самих себе Богові як Його слуги, щоб бути Його повною власністю. Це практичний спосіб досягти освячення, спосіб, відкритий для кожного з нас, присутніх тут сьогодні, хоч би якими слабкими ми були самі по собі.

9. Дев’яту й останню частину відповіді на питання, як ми освячуємося, знаходимо в Дїяннях 26:18: «відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.» Тут нам сказано, що ми освячуємося вірою в Христа. Освячення, так само як виправдання, відродження й усиновлення, залежить від віри. Віра — це рука, яка привласнює нам благословення освячення, що його Бог приготував для нас через Свого Сина Ісуса Христа, через Його смерть на хресті, і через силу Святого Духа, Який діє в нас. І ми приймаємо освячення простою вірою в Того, Хто пролив Свою кров, і віддаючи себе під владу Святого Духа, Якого дає Ісус Христос.

III. КОЛИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ОСВЯЧЕННЯ

Тепер ми підходимо до питання, довкола якого було найбільше обговорень, найбільше розбіжностей у думках, найбільше суперечок. Коли відбувається освячення? Якщо ми звернемося по відповідь на це питання до своїх Біблій, то розбіжностям у думках не буде місця. Відповідь складається з трьох частин.

1. Першу частину відповіді знаходимо в 1 Коринтян 1:2: «церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас.» Тут Святий Дух, говорячи через апостола Павла, ясно проголошує, що усі члени Божої церкви вже освячені в Христі Ісусі. Освячення в цьому сенсі — не те, чого нам треба чекати в майбутньому, а те, що вже відбулося. Тієї миті, коли хтось простою вірою в Христа Ісуса стає членом Божої Церкви, — бо всі, хто має віру в Христа Ісуса, є членами Божої Церкви, — тієї самої миті ця людина освячена. Кожен спасенний чоловік і кожна спасенна жінка в цьому залі сьогодні вранці, кожен, хто має живу віру в Ісуса Христа, освячений. Наше освячення міститься в нашому спасінні. Але в якому сенсі ми, тобто всі віруючі, уже освячені? Відповідь на це питання знаходимо в уривку Писання, на який ми вже посилалися, Євреїв 10:10, 14: «По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового. . . . Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.» Зміст ясний. Через приношення тіла Ісуса Христа раз назавжди на хресті Голгофи як досконалої спокути за гріх кожен віруючий назавжди очищений від провини гріха. Він «звершив на віки» нас щодо нашого становища перед Богом, і ми відокремлені для Бога. Жертву Христа не треба повторювати, як повторювали юдейські жертви (в. I). Діло звершене раз назавжди, гріх знищено, і знищено назавжди (Євреїв 9:26; пор. Галат 3:13), і ми назавжди відокремлені як особлива й вічна Божа власність. Якщо хтось спитає вас, чи ви освячені, то, якщо ви віруєте в Ісуса Христа, тобто якщо маєте живу віру в Ісуса Христа, ви маєте право сказати: «Я освячений». Кожен віруючий у Христа — святий, святий не в тому сенсі, в якому це слово часто вживають у сучасній мові, а в біблійному сенсі: відокремлений для Бога, такий, що належить Богові й є Його особливою власністю. Але є й інший сенс, у якому кожен віруючий може сьогодні бути повністю освячений. Його знаходимо в Римлян 12:1: «То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.» У цьому уривку ми бачимо, що теперішній і благословенний привілей, а також важливий і урочистий обов’язок віруючого — представити своє тіло Богові як живу жертву, — не якусь частину чи частини тіла, а все тіло з кожним його членом і кожною здатністю. І коли ми так представляємо все своє тіло Богові як живу жертву, тоді ми повністю освячені. Така жертва вельми приємна Богові. Як Бог у Старому Завіті виявляв Своє вподобання до жертви, посилаючи вогонь, щоб узяти її до Себе, так і тепер, коли все тіло так принесено Богові, Бог знову пошле вогонь, вогонь Святого Духа, і візьме до Себе те, що так представлено. Тієї миті, коли віруючий так представляє себе Богові як живу жертву, він, що стосується його волі, керівної мети його життя, самого осердя його єства, цілком належить Богові, тобто «досконало освячений». Він ще може — і таки буде — щодня, вивчаючи Слово Боже й дістаючи просвітлення від Святого Духа, виявляти в собі вчинки, життєві звички, форми почуттів, мови й дій, що не узгоджуються з цією головною метою його волі; і їх треба визнати перед Богом як провинні й відкинути, а цю ділянку свого єства й життя привести, Божим Духом і Христом, Який перебуває в ньому, у згоду з Божою волею, як вона відкрита в Його Слові. Перемога на цій щойно виявленій і ще не здобутій території може бути миттєвою. Наприклад, я можу виявити в собі дратівливість, яка явно не до вподоби Богові. Я можу піти до Бога, визнати її, зректися її, а тоді миттю, не власною силою, а дивлячись на Ісуса і покладаючись на Його терпеливість і лагідність, перемогти її і більше ніколи не зазнати поразки в цьому. Так само й з кожним іншим гріхом і слабкістю в моєму житті, щодо яких мені відкривається, що вони не до вподоби Богові.

2. Але це ще не вся відповідь на питання, коли ми освячуємося. Другу частину відповіді знаходимо в 1 Солунян 3:12: «Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас.» І в 4-му розділі цього самого послання, 1-му і 10-му віршах: «Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували. . . . І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш.» І в 2 Петра 3:18: «ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.» І в 2 Коринтян 3:18: «Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.» І в Єфесян 4:15, 16: «а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.» З цих уривків ми бачимо, що є поступове діло освячення: зростання в любові, дедалі щедріше примноження побожного життя й догоджання Богові, зростання в благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, перетворення в образ нашого Господа від слави до слави, коли кожен новий погляд на Нього робить нас подібнішими до Нього; зростання в Христа в усьому, доки ми не досягнемо мужа досконалого, міри зросту повноти Христової. Тут ми бачимо, що є поступове діло освячення.

3. Але й досі ми не знайшли всієї відповіді на питання, коли люди освячуються. Решту відповіді на це питання знаходимо в нашому тексті, 1 Солунян 5:23, точно перекладеному, як у Переглянутому перекладі: «Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.» Тут нам ясно сказано, що повне освячення віруючих, повне в найповнішому сенсі, — це те, чого треба шукати в молитві, і що Бог звершить у майбутньому та довершить у прихід нашого Господа Ісуса Христа. Та сама думка є в цій самій книзі, у 3-му розділі, 12-му і 13-му віршах: «Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас, щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.» Саме «у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його» Він має утвердити наші серця непорочними в святості перед нашим Богом і Отцем, і саме тоді наш дух, і душа, і тіло мають бути збережені цілими, бездоганними. Та сама думка є в 1 Йоана 3:2: «Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.» Не в теперішньому житті і не в смерті ми стаємо цілком освяченими — духом, душею і тілом. Це станеться у прихід нашого Господа Ісуса Христа. Це одна з багатьох причин, чому добре навчений віруючий безнастанно взиває: «О, прийди, Господи Ісусе! Прийди хутко!»

Назад Далі