Розділ 3 · 18 хв читання · 23 хв слухання
Христос — наш Цілитель
«Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.» Маттея 8:17. «Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.» Євреїв 13:8.
1. ЧИМ БОЖЕ ЗЦІЛЕННЯ НЕ Є.
Спершу погляньмо на його негативний бік. Де тільки знаходиться добро, там незабаром з’являється і його підробка. Кожну цінну монету завжди підробляють, і великий фальшувальник попрацював і тут. Саме з цією дорогоцінною істиною особливо потрібно остерігатися омани.
- Боже зцілення — це не медичне лікування. Воно не приходить до нас через ліки, і воно не є особливим Божим благословенням на лікувальні засоби. Це безпосередня сила всемогутньої руки Самого Бога. «Узяв Він на себе недуги наші» — саме ВІН, — і Він може нести їх без людської допомоги. Ми нічого не маємо проти вживання ліків тими, хто ще не готовий цілком довірити своє тіло Господеві. Для них цілком годиться користатися всякою допомогою, яку можуть дати природа й наука, і ми охоче визнаємо, що їхні засоби мають певну цінність — у своїх межах. Є певна сила в людських спробах зупинити хвилі лиха, що прокочуються над стражденним світом. Але в усіх зусиллях настає мить, коли доводиться сказати: «Ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш». Проте ніхто не повинен необачно відмовлятися від цих людських засобів, доки не отримав кращого. Якщо людину не приведено до того, щоб цілком довіритися Христові заради чогось вищого й сильнішого, ніж її природне життя, то їй краще триматися природних засобів. Люди мають бути певні, що Боже Слово виразно пропонує зцілення від хвороби, і пропонує його так само ясно, як і прощення гріха.
- Боже зцілення — це не метафізичне лікування. Це не система раціоналізму, яка нині набуває у світі стількох форм і, мов хамелеон, переймає барву довколишнього листя залежно від того, з якими людьми стикається. Те, що зазвичай називають «лікуванням розумом» або «Християнською наукою», — одна з найвідоміших форм метафізичного лікування. У Чикаго це називають «Наукою життя», але по суті це те саме. Воно ставить знання й інтелект, або людський розум, на місце Бога. Це зцілення не ліками, а силою думки. Це система фальшивої філософії і скептичного богослов’я; філософії безглуздої й оманливої, і богослов’я атеїстичного й безвірного. Його основа в тому, що матеріальний світ не реальний. Те, що здається фактами, — лише ідеї. Ця церква — лише кругла ідея в моєму мозку, а у вас випадково є така сама ідея у вашому, і тому ми називаємо її церквою; але це не церква, це лише ідея. Коли ви сидите переді мною, вас тут немає у відчутній формі, а в моєму мозку є лише ідея про вас, ніби ви там сидите. Мене тут теж немає в жодному фізичному сенсі, я теж лише ідея, що оселилася у вашому розумі. Тож учителі цієї омани твердять далі, що тіла немає. Отже, хвороба не реальна, бо їй немає на що діяти. Якщо ви приймете цю філософію, у всякої хвороби випаде дно. Якщо ідея недуги зникла з вашого розуму, то й біда зникла. Це відверте, чесне викладення засад цієї теорії. Вона полонила сотні тисяч людей у цій країні, і на ній заробили сотні тисяч доларів. Це стара філософія Юма, відроджена знову. Ці вчителі поводяться з Біблією так само, як і з тілом. Вона — гарна система ідей, але це лише ідеї. Книга Буття — гарна розповідь про створення, але це лише алегорія. Новий Заповіт містить чарівний образ Ісуса Христа, але й він не має підстави у фактах. Це ті самі давні омани, проти яких рішуче писав апостол Іван: «Всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.» Ця філософія заперечує, що Ісус Христос прийшов у тілі. Вона заперечує реальність Христового тіла; отже, вона антихристиянська у своєму вченні. Це не Боже зцілення. Між ними немає нічого спільного. Це одна з оман лжеіменного знання. Воно підточило б християнство. Дехто з нас так зневажав його, що, можливо, не застеріг від нього інших так, як мав би. Ми думали, що воно таке безглузде, що не може завдати шкоди; але ми забуваємо, яка безглузда людська природа. Апостол говорить нам, що мудрість цього світу — глупота перед Богом. «Спіймає премудрих в хитрощах їх.» Як правдиво це справдилося в Новій Англії! Та країна коледжів, осередок американської освіченості й культури, породила цю потвору. Це найзгубніше безвір’я. Воно цілком скасовує спокуту, бо якщо немає гріха, не може бути й викуплення. Я радше хворів би все життя, зазнаючи всіх видів тілесних мук, ніж був би зцілений такою брехнею.
- Боже зцілення — це не магнетичне лікування. Це не таємничий струм, що перетікає з одного тіла в інше. Чималим питанням є, чи існує в природі така сила, як тваринний магнетизм, і чи те, що ним здається, не є радше впливом, якому розум людини підлягає з причин, що криються в ній самій. Хай там як, думку чи твердження про такий вплив відкидають усі, хто діє як справжні служителі Божого зцілення. Такий служитель найбільше дбає про те, щоб його власна особа не заступала свідомості страждальця, і щоб погляд хворого був звернений лише на Христа, аби той узяв своє зцілення від Нього. У цій праці нічого так не варто боятися, як стати предметом уваги. Результат дає лише стосунок серця з серцем і душі з душею з живим Христом, і тільки з Ним.
- Боже зцілення — це не спіритизм. Не можна заперечити, що сатана має певну владу над людським тілом. Безперечно, мусить мати, якщо він здатний уражати його хворобою. І якщо він має владу наводити на тіло недугу, я не бачу причини, чому б він, коли захоче, не міг відчинити задні двері, вийти й залишити тіло здоровим. Якщо сатана мав владу зв’язати жінку в Христовому часі на вісімнадцять років, то він мав владу так само швидко її розв’язати. Якщо хвороба була його справою тоді, то вона, безперечно, така сама й тепер. Якщо одних людей він може краще використати, коли вони сильні й здорові, він так і робить. Інші знаряддя йому зручніше вживати в немочі й болю. Не можна не помітити дивної впертості, з якою люди всіх віків зверталися до злих сил — або щоб умилостивити їх, або щоб заручитися їхньою допомогою. Цей звичай такий же давній, як найдавніші народи. Ми знаходимо його в дикого індіанця в лісі і в так само дикого африканця. Особливо часто ці дикі заклинання здійснювали задля зцілення хвороб, і кажуть, що чимало з них справді призвели до зникнення недуги. Немає сумніву, що величезна безліч спіритичних явищ реальна. Вони дають певний доказ реальності злих духів і підтверджують страшне Боже попередження, що в останні дні духи бісівські будуть на землі творити чуда, щоб звести, якщо можливо, і вибраних. Справжня Божа дитина не буде ними ошукана. Якщо ви ошукані в цій справі — стережіться! Можливо, ви не справжня Божа дитина. Я застерігаю вас: якщо вам дороге ваше справжнє добро, уникайте цієї спокусливої пастки. Ви знайдете в ній певну реальність, але це небезпечна сила, і вона затопить вашу християнську віру під своїми огидними хвилями.
- Боже зцілення — це не «лікування молитвою». Є багато християн, які дуже хочуть, щоб інші молилися за них. Якщо вони зможуть забезпечити певну кількість молитви, то на них зійде відповідний добрий вплив, і якби всі християни світу помолилися за них, вони сподівалися б зцілитися. Поширене уявлення, що в молитві є велика сила, яка неодмінно подіє, якщо її зосередити. А якби її вдалося набрати досить, вона зрушила б гори і, можливо, змогла б зламати вперту Божу волю. Ось що по суті навчає цей погляд. У молитві немає сили, якщо це не молитва Самого Бога. Якщо ви не в єднанні з Христом, живим Цілителем, немає зцілення. Христос зцілює Своїм власним Божим дотиком. Це не лікування молитвою, а зцілення Христом.
- Боже зцілення — це не «лікування вірою». Цей вислів створює хибне враження, і я радий, що від нього відмовилися. Є небезпека так зосередити думку на вірі, що вона стане між душею і Богом. Сподіватися, що вас зцілить ваша віра, — те саме, що намагатися пити з ручки насоса, яким ви качаєте свіжу воду, або їсти тацю, на якій вам приносять обід. Якщо ви почнете дивитися на свою віру, ви втратите саму віру. Зцілює завжди Бог. Що менше ми зосереджуємося на молитвах, на вірі чи на будь-яких засобах, через які воно приходить, то певніше ми отримаємо благословення.
- Боже зцілення — це не сила волі. Жодна людина не може змагатися з власною безпорадністю і перетворити її на силу. Це закон механіки: жодне тіло не може зрушити саме себе. Для цього потрібна якась сила поза ним. Архімед сказав, що зміг би підважити світ, якби мав якусь силу поза ним, щоб на нього діяти; але зсередини він цього зробити не міг. Якщо людина впала, уся сила її власної душі не допоможе їй піднятися. Біда надто часто саме в її волі. Вона намагається вхопитися за саму себе й себе ж підняти. Їй потрібна якась сила поза нею, щоб її підняти, інакше вона так і залишиться внизу. Волю треба віддати Христові, і тоді Він чинитиме в нас і хотіння, і діяння за Своєю доброю волею. Тоді першою думкою буде: як легко, як чудово просто прийняти від Нього силу, якої ми потребуємо. Це лише дотик до Божої руки і отримання сили з Його життя.
- Боже зцілення — це не опір Божій волі. Це не слова: «Я матиму це благословення, хоче Він того чи ні». Це бачення того, що, маючи його, ми маємо Його найвищий задум щодо нас. Ми не будемо довіряти Йому щодо тілесного зцілення, доки не знатимемо, що це Божа воля для нас, а тоді зможемо сказати: «Я хочу цього, бо Він цього хоче».
- Не є воно й тілесним безсмертям, але це повнота життя, доки не завершено життєвої праці, а тоді — отримання нашого повного воскресінного життя при приході Христа.
- Боже зцілення — це не корисливе лікарське ремесло, яке люди обирають так, як обирають фах чи професію, щоб на ньому заробити. Якщо ви хоч на мить помітите в ньому корисливу думку, засудіть і відкиньте її. Усі Божі дари такі ж вільні, як кров Голгофи.
II. ЩО ТАКЕ БОЖЕ ЗЦІЛЕННЯ.
- Це надприродна Божа сила, влита в людські тіла, яка оновлює їхню силу і замінює немічність стражденних людських тіл життям і силою Бога. Це дотик Божої всемогутності, і ніщо менше. Це та сама сила, що підняла з мертвих доньку Яіра або навернула вашу душу. Чи дивно, що Бог виявляє таку силу? Щоб відродити загиблу душу, потрібно більше сили, ніж щоб воскресити мертвих. Бог міг би розтрощити гробницю й вивести тіла тих, хто пролежав там роками, витративши менше сили, ніж Йому коштує викупити одну душу й зберегти Своїх святих непохитними до кінця.
- Воно засноване не на міркуваннях людини і не на свідченнях тих, хто був зцілений, а лише на Божому Слові. Усі свідчення, які можна було б зібрати з цілого всесвіту, не довели б істинності такого вчення, якщо його немає в Писанні. Усі висновки людського розуму нічого не варті, якщо вони не вкорінені там. Ця істина спирається на вічне Боже Слово — або вона лише людська.
- Воно завжди визнає Божу волю і схиляється перед нею в глибокій покорі. Християнин, який шукає Божого зцілення, чекатиме, доки не пізнає Божої волі, а пізнавши її, вимагатиме її виконання без вагання. Якщо страждалець переконаний, що праця, яку дав йому Бог, виконана і що тепер його кличуть додому, то він має погодитися з цією волею, лягти в ті благословенні обійми й спочити. Якщо таке переконання прийшло до когось із вас, дорогі друзі, я не насмілився б вас від нього відводити, якщо вас привів до нього Бог. Єдиною моєю думкою було б лагідно поправити вам останню подушку й відпустити вас у мирі. Але якщо ви вважаєте, що ваша праця не завершена, якщо ви не маєте від Бога ясного світла, що це так, якщо у вашому серці є щире й покірне бажання жити й закінчити свій біг із радістю, то Той, Хто майже дві тисячі років тому сказав: «Сю ж дочку Авраамову… чи не годилось одзволити од вязила сього?» — сьогодні такий самий, яким був тоді. Він говорить вам серед вашої немочі: «Чи не годиться й тобі видужати?» Безперечно, цього має бути досить.
Може, однак, бути й так, що вашу хворобу допущено як науку. Можливо, ви стримували частину повного свідчення чи служіння, до якого покликав вас Христос. Тоді, боюся, ви не зможете бути зцілені, доки цю перешкоду не буде усунено. Можливо, ви в якомусь хибному й викривленому становищі. Він, імовірно, не відновить вас, доки це не буде виправлено. Можливо, Він покликав вас до якогось служіння, а ви ухиляєтеся. Зцілення для тіла не буде, доки ви не скоритеся в цьому пункті. У хворобах, яким дозволено прийти на дорогих Божих дітей, є сотні значень, і Він покаже вам, що Його голос говорить саме вам. «Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз. У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі, Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку, Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати; Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем. Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх, Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви. Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно. А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його ʼд смертї. Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, — То Бог змилується над ним і скаже: „Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.“ Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.» Таке значення багатьох Божих покарань. Багато чого Він хоче сказати людям через те, як поводиться з їхніми тілами, і потрібно, щоб повний зміст цього дійшов до душі, перш ніж можна буде прийняти Боже зцілення й зберегти його, коли його прийнято. Це не чавунний патент, що невблаганно діє завжди однаково; воно вимагає дуже тісного ходіння з Богом. Коли душа так ходить у згоді з Ним і в слухняності Йому, Боже життя може повно вливатися в тіло. Дякувати Богові, не можна мати його — і водночас мати диявола.
- Боже зцілення — частина викупної праці Ісуса Христа. Це одне з того, що Він прийшов принести. Його наріжний камінь — хрест Голгофи. «Він вибавляє тебе із могили». «Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому». Безперечно, це зцілення походить лише від Нього Самого. «Ми його ранами оздоровлені». Це викупна праця Христа. Ви маєте на це право, улюблені, бо Його тіло понесло на хресті всю відповідальність вашого тіла. Прийміть це і любіть Його ще більше, бо воно прийшло з Його ран. Мені любо думати, що це слово в оригіналі стоїть в однині — «рубець». Таке значення грецького слова. Його тіло було так побите, що все воно стало одним рубцем. Не було й дюйма Його плоті, яку б не роздерли за нас. Немає й волоконця вашого тіла, у якому Христос не страждав би, щоб його викупити.
- Боже зцілення приходить до нас через життя Ісуса Христа, Який воскрес із мертвих у Своєму власному тілі. Він піднявся на небо зі Своїм живим тілом. Ви можете побачити Його там цього ранку, з руками й ногами з живої плоті й кісток, яких ви могли б торкнутися. Він міг би сісти з вами за стіл і їсти сьогодні так само, як колись. Він не примарна, хмароподібна постать, але має тіло й кості, як і ми. Ось наш Христос — живий, тілесний Христос, і Він може і хоче поділитися з вами Своїм тілесним життям, вдихаючи в вас Свою силу. Ми зцілені життям Христа в нашому тілі. Це ніжне єднання з Ним, ближче, ніж подружня єдність; таке близьке, що саме життя Його жил переливається у ваші. Ось що таке Боже зцілення.
- Це праця Святого Духа, що оживляє тіло. Коли Христос зцілював хворих, перебуваючи на землі, Він робив це не Божеством, що перебувало в Його людськості. Він сказав: «Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.» Ісус зцілював Святим Духом. «Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем». Отже, Святий Дух — той, ким звершується ця велика сила. Особливо ми маємо сподіватися побачити Його дію в ці дні, бо це дні Його власного устрою, дні, про які пророковано, що будуть знамення й чуда. Як Самсон отримав свою силу? Коли на нього зійшов Дух Господній. Тоді він зміг обвалити храм у руїни, а з ним і їхнього бога Дагона. Дух Божий був у його тілі. Так і коли цей електричний вогонь пробігає нашим тілом, він приносить зцілення і силу кожному волоконцю.
- Боже зцілення приходить з Божої благодаті, а не через людську працю. Його не можна купити, і його не можна заробити. Ми не можемо допомогти в цьому Богові. Ми мусимо прийняти його як дар. Воно приходить до нас так само, як прощення, — як вільний дар від Нього.
- Воно приходить до нас через віру. Зцілює не віра. Зцілює Бог, а віра приймає. Ми віримо, що Бог зцілює, ще до того, як з’явиться будь-який доказ. У це треба вірити як у теперішню дійсність, а тоді на це зважитися. Ми маємо діяти так, ніби це вже правда. Бог хоче, щоб ми спиралися на Нього, довіряли Йому, а тоді раділи і прославляли Його за те, що Він дав, без жодного сумніву чи страху.
- Боже зцілення узгоджується з усіма фактами історії Церкви. Від часів Іринея аж до нинішнього століття знову й знову траплялися його приклади. Це довгий ряд, і великі натовпи зцілених в один голос проголошують: «Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.» Упродовж усього середньовіччя чиста Церква вірувала в цю істину й навчала її. Вальденси тримали її як догмат своєї віри. Часи перших реформаторів сповнені нею. Життя Лютера й Бакстера, Фокса й Вайтфілда та Джона Веслі дають ясне й переконливе свідчення, що вони вірили в цю істину. У пізніші часи прикладів цього безліч. Німеччина, Швейцарія, Швеція, Норвегія, Англія та її колонії, а також місійні поля світу мають багато свідків зцілювальної сили Ісуса. Наша власна країна і навіть наше власне місто сповнені цим. Ви маєте багато свідків цього тут, серед вас. Ви знаєте їх і знаєте, як деякі з них витримали випробування розголосом і роками. Це не якісь безвісні випадки. Багато з них — чоловіки й жінки, що стояли в самих передніх лавах християнської праці. Серед них є люди всякого характеру, розуму, темпераменту й вдачі. Серед них є діти, так само як і старі люди. Дехто з них мав могутній інтелект, але вони перетворилися на простих дітей. Серед них є всі різновиди хвороб — від страшного раку до найрозладнаніших нервових організмів. І Він зцілив їх усіх.
- Боже зцілення — одна з ознак часу. Це провісник Христового приходу. Це Божа відповідь на безвір’я нашого часу. Людина може намагатися спростувати його силою свого інтелекту. Бог відповідає на це незаперечним доказом Своєї сили.
III. ЯК ІСУС СТАЄ НАШИМ ЦІЛИТЕЛЕМ.
- Тому що Він купив нам зцілення Своїми ранами. Воно — частина викуплення, яке Він придбав на Голгофі. «Та він взяв болестї й недуги наші на себе».
- Тому що воно — в Його воскреслому житті в нас. Ми маємо зцілення не лише від Ісуса, а й в Ісусі. Воно в Його живому тілі, і ми отримуємо його, коли перебуваємо в Ньому, і зберігаємо його, лише доки перебуваємо в Ньому.
- Тому що Він дає нам силу прийняти його, стаючи нашою силою вірувати. Він дає віру, щоб довіряти Йому, якщо ми її приймемо. Нам не треба видиратися на вершини, щоб знайти Його, — Він сходить до нашої безпорадності і стає не тільки нашим зціленням, а й нашою довірою. Один китаєць якось розповідав про різницю між Христом, Конфуцієм і Буддою. Він сказав: «Я був на дні глибокої ями, напівзагрузлий у багнюці, і кликав, щоб хтось мені допоміг вибратися. Глянувши вгору, я побачив поважного сивого чоловіка, що дивився на мене згори. На його обличчі були відбитки чистого й святого духу. „Сину мій, — сказав він, — це жахливе місце“. „Так, — сказав я, — я впав сюди. Чи не можеш ти допомогти мені вибратися?“ „Сину мій, — сказав він, — я Конфуцій. Якби ти читав мої книги і чинив так, як вони навчають, ти ніколи сюди не потрапив би“. „Так, батьку, — сказав я, — але чи не можеш ти допомогти мені вибратися?“ Коли я глянув угору, його вже не було. Невдовзі я побачив, що наближається інша постать, і наді мною схилився інший чоловік, цього разу з заплющеними очима й схрещеними руками. Здавалося, він дивився в якесь далеке, віддалене місце. „Сину мій, — сказав він, — просто заплющ очі, схрести руки й забудь про себе. Увійди в стан досконалого спокою. Не думай ні про що, що могло б тебе стурбувати. Стань таким тихим, щоб ніщо не могло тебе зрушити. Тоді, дитино моя, ти будеш у такому чудовому спокої, як я“. „Так, батьку, — відповів я, — я зроблю це, коли буду на поверхні землі. Чи не можеш ти допомогти мені вибратися?“ Але й Будда зник. Я вже починав поринати у відчай, коли побачив над собою ще одну постать, не схожу на інших. Він був дуже простий і виглядав так само, як і всі ми, але на Його обличчі були сліди страждання. Я закликав до Нього: „О Отче, чи можеш Ти мені допомогти?“ „Дитино Моя, — сказав Він, — що сталося?“ Перш ніж я встиг Йому відповісти, Він уже був у багнюці поруч зі мною; Він обійняв мене руками й підняв, а тоді нагодував мене й дав мені спочити. Коли я одужав, Він не сказав: „Тепер більше так не роби“, а сказав: „Тепер ми підемо далі разом“; і ми йдемо разом аж до цього дня».
Ось що Ісус Христос зробить для вас, улюблені! Він сходить до вас туди, де ви є. Він стає вашою довірою всередині вас, і тоді ви йдете далі разом, аж поки на вас не засяє світло воскресіння і слава прийдешнього віку. Нехай Бог допоможе всім нам так повно прийняти Його заради Його власного імені! Амінь.