Книжки множаться

У мене є звичка, особливо під час тихого часу щоп’ятниці вранці, згадувати дорогу, якою вів нас Господь. Коли я сідаю в крісло La-Z-Boy під свою ковдру (моє «місце зустрічі») для роздумів, то пригадую «камені для переходу» — Беттине запитання, Дона Еванса, Swansea University тощо — і часто кажу: «Господи, це зробив Ти!» Наприкінці свого довгого «шляху спогадів» я додаю ще слово й молитву: «Господи, я намагався сіяти Твоє насіння всюди, куди Ти мене вів. Іноді я робив це добре, але часто — погано. Проте, Господи, це Твоє насіння, і Ти сказав, що воно не повернеться до Тебе, не виконавши свого призначення. Прошу, Господи, дай плід із того, що я посіяв, десь у світі сьогодні. Амінь». Одного чудового ранку Він увірвався в моє тихе місце й показав мені безкрає рисове поле. Раптом усюди вистрелили зелені паростки. Я був у захваті й сповнений смирення, розмірковуючи над тим, що, як я думаю, Він мені показував. Моя праця була не марна.

В одному з попередніх розділів я згадував, яке велике благословення отримав, коли недовго приймав у себе й наставляв Грега Гордона, творця www.sermonindex.net (див. розділ «Sermonindex.net»), — безперечно, «камінь для переходу», покладений Богом. Я знав, що він виклав на сайті кілька моїх проповідей, але рідко знаходив час подивитися, як їх сприймають. Так було до однієї події кілька років тому. Я шукав інші проповіді (Стівена Еванса) і побачив поруч своє ім’я. Я клацнув і згадав, що 39 моїх проповідей потрапили «в мережу». Звісно, я подивився, чи хтось їх завантажував. Я був би благословенний, побачивши кілька сотень, а може, і тисячу завантажень. Та коли я побачив цифри, то був приголомшений: у кілька разів більше, ніж я смів сподіватися, — «рис» таки проростав! Але попереду було ще більше примноження.

Шість років тому мені зателефонував молодий чоловік, якого я знав з вигляду, але ще не був із ним знайомий. Джеймс запитав, чи не могли б ми разом гуляти, бо він хотів мати когось, перед ким був би підзвітний і з ким міг би молитися. Так почалася глибока дружба, яка триває й досі. Уся його родина стала частиною мого життя, і я ціную кожну зустріч із ними.

Ми провели багато годин, разом гуляючи, розмовляючи й молячись — за церкву у Вікторії та за особисті потреби. У нас дуже багато спільних інтересів, але в багатьох відношеннях ми дуже різні. Він — відомий підприємець, особливо в ІТ, і заснував низку компаній. Він також підтримує пастора Дена Мувангузі та його працю в Уганді. (https://christianmodelministries.com/). Під час однієї з поїздок до Уганди Джеймс заснував ІТ-компанію, яку очолив Денів племінник Айзек (www.odyssey.com), і одним із перших їхніх проєктів було оновлення мого теперішнього сайту (www.garethevansministries.org). Яке благословення! Це благословення примножилося, бо кілька місяців я щотижня викладав через Zoom значну частину свого біблійного вчення для всіх працівників компанії. А ще одним маленьким благословенням стало те, що Айзекова дружина народила їхню четверту дитину й вони назвали хлопчика Гаретом!!

Усі мої книжки заново відредагували й виставили на продаж через Amazon. Обкладинки для всіх них, зокрема й для цієї книжки, розробила 14-річна Джеймсова дочка Джеймі. На знак вдячності за все, що вони зробили, я дозволив команді в Уганді користуватися моїми книжками, а всі отримані за них кошти спрямовувати на розширення їхнього служіння.

2024 року я мав намір поїхати з Джеймсом до Уганди, щоб викладати на одній із численних пасторських конференцій пастора Дена. Коли маршрут почав прояснюватися, мені стало очевидно, що мій вік і крихке тіло стають надто великою перешкодою, щоб її ігнорувати. Було б самовпевнено з мого боку сподіватися, що моє тіло витримає кілька годин їзди деякими угандійськими дорогами. Проте моя відсутність не мала стати на заваді служінню серед тих пасторів, бо Odyssey виявила ініціативу: надрукувала мої книжки на місці й безкоштовно роздала їх усім присутнім пасторам. Наскільки я розумію, тепер їх перекладено чотирма мовами — англійською, іспанською та двома місцевими мовами Африки. Я справді вражений і так благословенний знати, що мої писання тепер поширюються світом так само, як і мої проповіді. Безперечно, рис «проклюнувся» на полі.

Господи, Ти такий добрий до мене! Нехай і написане, і проголошене й далі буде на хвалу Твоєї слави. (Єфесян 1:6, 12, 14).