Розділ 42 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Книжки множаться
У мене є звичка, особливо під час тихого часу щоп’ятниці вранці, згадувати дорогу, якою вів нас Господь. Коли я сідаю в крісло La-Z-Boy під свою ковдру (моє «місце зустрічі») для роздумів, то пригадую «камені для переходу» — Беттине запитання, Дона Еванса, Swansea University тощо — і часто кажу: «Господи, це зробив Ти!» Наприкінці свого довгого «шляху спогадів» я додаю ще слово й молитву: «Господи, я намагався сіяти Твоє насіння всюди, куди Ти мене вів. Іноді я робив це добре, але часто — погано. Проте, Господи, це Твоє насіння, і Ти сказав, що воно не повернеться до Тебе, не виконавши свого призначення. Прошу, Господи, дай плід із того, що я посіяв, десь у світі сьогодні. Амінь». Одного чудового ранку Він увірвався в моє тихе місце й показав мені безкрає рисове поле. Раптом усюди вистрелили зелені паростки. Я був у захваті й сповнений смирення, розмірковуючи над тим, що, як я думаю, Він мені показував. Моя праця була не марна.
В одному з попередніх розділів я згадував, яке велике благословення отримав, коли недовго приймав у себе й наставляв Грега Гордона, творця www.sermonindex.net (див. розділ «Sermonindex.net»), — безперечно, «камінь для переходу», покладений Богом. Я знав, що він виклав на сайті кілька моїх проповідей, але рідко знаходив час подивитися, як їх сприймають. Так було до однієї події кілька років тому. Я шукав інші проповіді (Стівена Еванса) і побачив поруч своє ім’я. Я клацнув і згадав, що 39 моїх проповідей потрапили «в мережу». Звісно, я подивився, чи хтось їх завантажував. Я був би благословенний, побачивши кілька сотень, а може, і тисячу завантажень. Та коли я побачив цифри, то був приголомшений: у кілька разів більше, ніж я смів сподіватися, — «рис» таки проростав! Але попереду було ще більше примноження.
Шість років тому мені зателефонував молодий чоловік, якого я знав з вигляду, але ще не був із ним знайомий. Джеймс запитав, чи не могли б ми разом гуляти, бо він хотів мати когось, перед ким був би підзвітний і з ким міг би молитися. Так почалася глибока дружба, яка триває й досі. Уся його родина стала частиною мого життя, і я ціную кожну зустріч із ними.
Ми провели багато годин, разом гуляючи, розмовляючи й молячись — за церкву у Вікторії та за особисті потреби. У нас дуже багато спільних інтересів, але в багатьох відношеннях ми дуже різні. Він — відомий підприємець, особливо в ІТ, і заснував низку компаній. Він також підтримує пастора Дена Мувангузі та його працю в Уганді. (https://christianmodelministries.com/). Під час однієї з поїздок до Уганди Джеймс заснував ІТ-компанію, яку очолив Денів племінник Айзек (www.odyssey.com), і одним із перших їхніх проєктів було оновлення мого теперішнього сайту (www.garethevansministries.org). Яке благословення! Це благословення примножилося, бо кілька місяців я щотижня викладав через Zoom значну частину свого біблійного вчення для всіх працівників компанії. А ще одним маленьким благословенням стало те, що Айзекова дружина народила їхню четверту дитину й вони назвали хлопчика Гаретом!!
Усі мої книжки заново відредагували й виставили на продаж через Amazon. Обкладинки для всіх них, зокрема й для цієї книжки, розробила 14-річна Джеймсова дочка Джеймі. На знак вдячності за все, що вони зробили, я дозволив команді в Уганді користуватися моїми книжками, а всі отримані за них кошти спрямовувати на розширення їхнього служіння.
2024 року я мав намір поїхати з Джеймсом до Уганди, щоб викладати на одній із численних пасторських конференцій пастора Дена. Коли маршрут почав прояснюватися, мені стало очевидно, що мій вік і крихке тіло стають надто великою перешкодою, щоб її ігнорувати. Було б самовпевнено з мого боку сподіватися, що моє тіло витримає кілька годин їзди деякими угандійськими дорогами. Проте моя відсутність не мала стати на заваді служінню серед тих пасторів, бо Odyssey виявила ініціативу: надрукувала мої книжки на місці й безкоштовно роздала їх усім присутнім пасторам. Наскільки я розумію, тепер їх перекладено чотирма мовами — англійською, іспанською та двома місцевими мовами Африки. Я справді вражений і так благословенний знати, що мої писання тепер поширюються світом так само, як і мої проповіді. Безперечно, рис «проклюнувся» на полі.
Господи, Ти такий добрий до мене! Нехай і написане, і проголошене й далі буде на хвалу Твоєї слави. (Єфесян 1:6, 12, 14).
Запитання для роздумів
Яке видіння дав Господь Гаретові під час його тихого часу щоп’ятниці і що воно для нього означало?
Після того як він помолився, щоб Господь дав плід із посіяного ним насіння, він побачив безкрає рисове поле, на якому раптом усюди вистрелили зелені паростки. Він зрозумів це так, що його праця була не марна.
Що Гарет дізнався про свої проповіді на sermonindex.net?
Він виявив, що 39 його проповідей є в мережі, а кількість завантажень у кілька разів перевищувала все, на що він сподівався. Він побачив у цьому, що «рис» проростає.
Як книжки Гарета поширилися серед пасторів в Уганді?
Тамтешня ІТ-компанія Джеймса, Odyssey, допомогла заново відредагувати його книжки, і Гарет дозволив угандійській команді користуватися ними, а отримані кошти спрямовувати на їхнє служіння. Коли вік завадив йому поїхати, Odyssey надрукувала його книжки на місці й безкоштовно роздала їх пасторам на конференції пастора Дена, а тепер їх перекладено чотирма мовами.