Circuit Teaching International

1998 рік видався для мене дуже насиченим: служіння в Нижній Каліфорнії (Мексика), Великій Британії, Бразилії (моя третя поїздка — на місіонерську конференцію та євангелізаційну кампанію, див. розд. 28), знову у Великій Британії, а також у Мехіко та його околицях.

У лютому мене запросили навчати пасторів у Нижній Каліфорнії з Circuit Teaching International — програмою, створеною в Африці, щоб навчати пасторів, які не мали змоги вчитися в семінарії. Ми поїхали машиною до Сан-Дієго, де тепер жили наші дорогі друзі ще з часів корабля Anastasis, Ренді та Барбара Сайзмор. Енн проводила багато часу з ними, але деякий час була й зі мною в Текате, у домі Дейва й Бет Гофф. Якими ж дорогими друзями вони виявилися! Вони возили нас майже всією Нижньою Каліфорнією, де ми мали нагоду служити пасторам, які прагнули навчання, в усіх тих місцях. Згодом я ще багато разів бував у різних містах Нижньої Каліфорнії, удосконалюючи свою іспанську й захоплюючись мексиканською культурою, її гумором і кухнею, та насолоджуючись таким чудовим спілкуванням. Ми здобули багато нових друзів у Вальє-де-Тринідад, у Сан-Феліпе та Сан-Матіасі на узбережжі, а також у Мехікалі й Тіхуані на кордоні зі США.

У травні я поїхав на шість тижнів до Британії на запрошення працівників-християн банку National Westminster Bank (NatWest). У Великому Лондоні, особливо в «Сіті», є чимало «відділень» віруючих, які щотижня збираються для спілкування. Протягом цих шести тижнів я мав привілей виступити перед усіма цими відділеннями, а також бути їхнім гостем у заміській садибі NatWest — Haythorp Hall в Оксфордширі — на одноденному семінарі, який відвідали близько сімдесяти «банкірів» і який мав назву «Вивільнення ваших духовних дарів на світському ринку праці». Це головна тема моєї книжки «Soar Like the Eagle».

Як до цього дійшло — цікава історія. До Мартіна Едвардса, двоюрідного брата Енн, який обіймав високу посаду в банку, під час перерви в звичній метушні підійшов Пітер. «Мене все це дуже гнітить, — сказав він. — Я відчуваю поклик до пасторського служіння, але моя церква не дає мені так служити». «Бачиш он ту жінку? — відповів Мартін. — Вона щойно втратила доньку-підлітка в аварії». «Он того чоловіка щойно звільнили після двадцяти п’яти років роботи». Молодому чоловікові ліворуч від тебе щойно розірвали заручини». «Хіба ти не думаєш, що їм потрібен пастор?» Пітер одразу прийняв виклик служити цим стражденним людям, і через рік його вже знали як пастора всіх працівників банку на тому поверсі — і він знаходив глибоке задоволення, виконуючи своє служіння на цьому світському ринку праці.

З Британії я вирушив до Форталези в Бразилії, де мене мала зустріти Енн і де ми мали почати наші три місяці служіння молодим лідерам YWAM, поки вони планували місіонерську конференцію та євангелізаційну кампанію, про успіх яких я розповів у попередньому розділі.

У вересні, коли Енн після Форталези повернулася до Канади, я повернувся до Великої Британії, бо мій квиток був через мою батьківщину. Знову я служив у багатьох церквах перед поверненням додому, і найважливішим серед цього був повторний візит до церкви Assembly of God у Ноттінгемі. Мій давній друг Йоррі Річардс ходив до тієї церкви й домовився, щоб я там виступив. Це був особливо чудовий час, і мої зусилля принесли багато плоду, особливо в житті чотирьох людей, — тієї ночі я спав добре!

У листопаді я знову вирушив до Мексики, цього разу в регіони довкола Мехіко. Франсиско влаштував для мене багато зібрань із CTI, і я проїхав багато миль чудовими автобусами, навіть у віддалені й небезпечні місця. Ми виступали перед дуже великими групами пасторів і кількома малими групами — від Сьюдад-Вікторії й Тампіко на півночі до Оахаки й Матіас-Ромеро на півдні, з тривалим перебуванням у Веракрусі. 1999 рік я мав провести здебільшого вдома у Вікторії, з багатьма виступами в багатьох церквах.

Мені було особливо приємно кілька разів виступити в моїй колишній церкві, яка тепер називається Pacific Rim Alliance Church, а також в Oaklands Chapel — громаді «братів», пастором якої був мій добрий друг Деніс Скотт.

Однак наприкінці року я знову поїхав до Нижньої Каліфорнії, щоб провести з CTI нові пасторські конференції, цього разу відвідавши нові групи в Росаріто, Сонорі та Каррансі, у Вальє-де-Мехіко. Дейв і Бет знову зміцнили нашу дружбу, яка триває й донині.

Рік закінчився поїздкою до нашої доньки й онуків в Австралії, яка стала постійною частиною нашого життя. Шість місяців я служив у церквах уздовж усього східного узбережжя тієї великої країни, іноді цілі вихідні. Моїми контактами були люди, з якими я познайомився в Capernwray п’ятьма роками раніше і які й далі прагнули слухати Слово та зростати в Господі.