Розділ 16 · 5 хв читання · 6 хв слухання
Так ось що це означає!
Наступного ранку ми втрьох увійшли до класу. Там усе гуло від збудження; Арі сів у кутку, а рабин С. почав говорити івритом. Я роззирнувся й зрозумів, що це не ті учні, що минулого разу. У 13-му класі було 50 учнів, і переді мною сиділа «друга половина» цієї групи. Кілька хвилин рабин говорив до них івритом, а тоді обернувся до мене й запросив мене говорити. Він сів просто переді мною… на відстані «плювка», якби я раптом зашепелявив!
«Оскільки ви не та група, з якою я говорив минулого разу, дозвольте розповісти вам те, що я розповів їм», — почав я. Один учень мене перебив.
«Будь ласка, пане, ми всі вже чули, ким християнин не є, як ви ним стали і як ви стали юдеєм. Ми тільки про це й говоримо останні два дні. Чи не дозволите нам поставити вам запитання?»
Ці учні були так само завзяті, як і ті з іншого класу, — хоча й краще підготовлені. Кілька запитань мали на меті заманити мене в пастку, але більшість свідчили про щирий інтерес. Одна дівчина спитала, як я, науковець, можу вірити в народження від діви. Коли я, відповідаючи, згадав, що один із їхніх пророків передрік таку подію, вона зажадала сказати, де саме. І це рабин обернувся до неї й порадив прочитати 7-й розділ Ісаї.
Тоді рабин С. сказав: «Можна мені поставити вам запитання?»
Я відчув, як у мене на потилиці стає дибки волосся. Ось воно! Зараз буде велике викриття! Кожен учень у класі нахилився вперед, щоб не пропустити жодного слова, коли їхній «чемпіон» показуватиме цьому неюдеєві, який він нерозумний, що вірить у той християнський міф. Можна було не сумніватися: того вечора кожне слово повторять за 25 обідніми столами.
«Містере Еванс, — почав він, — я багато разів читав ваш Новий Завіт. І я, як і багато інших юдеїв, вірю, що найвеличнішою людиною, яка будь-коли ходила по цій землі, був Ісус із Назарета. Я пишаюся тим, що він був юдеєм. Він і його послідовники були праведними людьми, які кликали народ до святості й правовірності. Вони вірно шанували Бога й дотримувалися всіх свят і святих днів. Власне, ваша Біблія каже мені, що він „виконав Закон у всіх його вимогах“ (Маттея 5:17). Чого я не розумію, так це ось чого: якщо ви називаєте себе його послідовником, то чому ви також не стаєте юдеєм?»
Я був вражений його визнанням перед цими учнями, коли почав відповідати.
«Я теж читав ваші Писання, наш Старий Завіт, і бачив, як Бог сказав Мойсеєві, що на кожен вид нечистоти в народі є один засіб — принесення кривавої жертви. Це могла бути кров козла, ягняти чи птаха, але в усіх випадках потрібна була кров. Я також читав, що раз на рік, у День Спокути, Йом Кіпур, треба було взяти ягня чоловічої статі, однорічне й без жодної вади, і заколоти його.
Його кров первосвященик мав унести до Святого Святих у храмі й там окропити нею віко примирення, де перебував Бог».
Рабин кивнув.
Я вів далі: «Того дня в усьому Ізраїлі ніхто не працював: усі, затамувавши подих, чекали, чи прийме Бог цю жертву як покриття їхніх гріхів ще на один рік. Коли первосвященик повертався з Божої присутності, усі раділи. Жертву прийнято! Їхні гріхи покрито ще на рік! Тож можна було по правді сказати, що „без пролиття крові не було покриття гріха“».
Рабин знову кивнув і сказав: «Обидва наші давні рабини, Гіллель і Шімей, погоджувалися, що весь Закон можна підсумувати цим твердженням».
Тепер уже я кивнув на знак згоди.
«Пане, перед Ісусом був ще один юдей, який кликав людей до покаяння. Його звали Іван. Коли люди каялися у своїх гріхах і блуканнях, він хрестив їх у річці Йордан. Він казав людям, що за ним іде Той, хто набагато більший за нього, — Той, кому він не гідний розв’язати ремінця на взутті. Мені не видається дивним, що, побачивши, як наближається Ісус, він сказав натовпам: „Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта“ (Йоана 1:29). Він упізнав, що всі жертви Закону були лише прообразом того дня, коли знайдеться досконале Ягня, яке забере весь гріх назавжди. Ви самі сказали, що Ісус був найдосконалішою людиною, яка будь-коли жила.
Він був тим Ягням, яке єдине могло задовольнити вимоги Закону. Він виконав Закон у всіх його вимогах. Своєю смертю Він покрив усі наші гріхи назавжди. Ось чому одного дня цей маленький хлопчина, не юдей, зміг стати навколішки біля свого ліжка, подивитися до хреста в Єрусалимі й попросити юдейського Бога прийняти ту жертву й за мої гріхи».
Рабин С. у цей час сидів, схиливши голову. Усе стихло, і мені більше не було чого сказати. Тоді я почув його голос, наче він говорив сам до себе.
«Так ось що це означає! Так ось що це означає!» Тоді, звівши на мене очі, він сказав: «Тепер я бачу. Тепер я бачу».
Не знаю, чи переживав я будь-коли хвилину, яка схвилювала б мене більше. Я часто думав, чому Господь дав мені скуштувати цей присмак Неба, тоді як інші так довго трудилися для Нього серед Його вибраного народу й не бачили нічого подібного. Ба більше, Він, очевидно, задумав усе це за багато років до того, коли я питав, чому Він зачинив двері до нашого переїзду в Канаду.
Наше розчарування виявлялося Його призначенням! Від нашого розчарування в Німеччині пролягла чітка стежка «каменів для переходу» — через школу Ogmore Grammar School, школу Toronto French School, професора Карлайла й лист про визнання кваліфікації, до диплома «типу A», до мого призначення в школу Hebrew Academy — і аж до цього самого дня!
Я не вірю, що Господь будь-коли робить щось без мети, і, знаючи, що Його слово, як Він Сам каже, «до мене не вертається впорожнї» (Ісаїї 55:11), я певен, що дехто з того класу, і рабин теж, будуть зі мною на Небі.
Запитання для роздумів
Як рабин С. допоміг відповісти учениці, яка сумнівалася в народженні від діви?
Коли Гарет сказав, що один із їхніх пророків передрік таку подію, а вона зажадала сказати, де саме, саме рабин обернувся до неї й порадив прочитати 7-й розділ Ісаї.
Яке запитання поставив рабин С. Гаретові перед усім класом?
Він сказав, що багато разів читав Новий Завіт і, як і багато інших юдеїв, вірить, що Ісус із Назарета був найвеличнішою людиною, яка будь-коли жила, і що Він виконав Закон у всіх його вимогах. Тоді він запитав: якщо Гарет називає себе Його послідовником, то чому він також не стає юдеєм?
Як Гарет використав Йом Кіпур та Івана Хрестителя, щоб відповісти рабинові?
Він пояснив, що Закон вимагав кривавої жертви за нечистоту і що в День Спокути кров ягняти без вади покривала гріхи Ізраїлю ще на один рік. Іван назвав Ісуса «Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта» (Йоана 1:29), бо жертви були прообразом досконалого Ягняти, яке покриє весь гріх назавжди, — і саме тому хлопчина-неюдей зміг попросити юдейського Бога прийняти ту жертву й за його гріхи.
Які камені для переходу простежує Гарет від Німеччини до тієї хвилини в класі?
Він простежує чітку стежку від розчарування в Німеччині через Ogmore Grammar School, Toronto French School, професора Карлайла й лист про визнання кваліфікації до диплома «типу A» і його призначення в Hebrew Academy. Коли він почув, як рабин каже: «Так ось що це означає!», то побачив, що їхнє розчарування виявлялося Божим призначенням.