Заява

Мій другий рік у Toronto French School видався добрим. Мою зарплату підняли до $17,000, і тепер її вистачало на життя, адже найбільші витрати першого року в новій країні лишилися позаду. Проте разом із підвищенням від мене чекали, що двічі на тиждень я залишатимуся в школі до 7:00 вечора, щоб допомагати учням, яким потрібні додаткові заняття з математики й фізики. Тепер я також відповідав за організацію всіх позакласних заходів для учнів, серед яких були музичні й танцювальні конкурси, шахові турніри, автоперегони тощо.

Коли навчальний рік добігав кінця, я почав переглядати газети, щоб побачити, які вчительські посади пропонують у канадській системі державних шкіл. Мою увагу привернули дві: Upper Canada College і Toronto Hebrew Academy. Upper Canada College — історична приватна школа в центрі Торонто з чудовими досягненнями як у навчанні, так і в спорті; там шукали старшого вчителя фізики. Toronto Hebrew Academy шукала завідувача природничого відділу, хоча для цієї посади потрібен був сертифікат спеціаліста типу A.

Коли шукаєш нову посаду, важливо подаватися на всі оголошені вакансії. Так твоє ім’я стає відомим, а імена й чесноти кандидатів, яких не взяли, нерідко передають іншим школам.

Тож я надіслав заяву до кожної зі шкіл. Мене внесли до короткого списку на посаду в Upper Canada College, що мене потішило, але запросили й на співбесіду в Hebrew Academy. Це мене здивувало, бо з моєї заяви було очевидно, що я не єврей.

Співбесіду призначили на понеділок, із директором школи та її старшим рабином. Вони розпитували мене годину, а тоді запитали, чи маю я до них запитання. Тоді я нічого не мав запитати, але сказав їм: «Ви ж розумієте, що я не єврей? Ба більше, я „народжений згори“ християнин! Звісно, у своїй лабораторії я викладатиму лише фізику, але якщо учень спитає мене, у що я вірю щодо певних речей, мені буде важко не відповісти».

Я подумав, що нічого не втрачу, сказавши це, бо все одно не сподівався отримати посаду, хоч ці чоловіки й, здавалося, зацікавилися моєю заявою! Директор, Гері Даймонд, відповів: «Так, ми розуміємо. Думаємо, нашим учням може бути корисно, щоб їм кинула виклик людина іншої віри!»

Я їхав 20 миль додому через усе місто в стані подиву. Невже можливо, що я викладатиму в ортодоксальній єврейській академії? Я завжди любив єврейський народ — відтоді, як батько Енн познайомив мене з «Shepherd of Israel», журналом, який він регулярно отримував з Америки. Я часто казав: «Якби я не був валлійцем, то хотів би народитися євреєм!»

Наступної п’ятниці опівдні Кіт покликав мене до свого кабінету й сказав, що Hebrew Academy дуже зацікавилася моєю заявою і телефонувала перевірити, чи справжні мої документи. Гадаю, варто зауважити, що єдиною людиною в Торонто, яка справді знала, — особливо щодо двох останніх рядків мого резюме: «Голова асоціації працівників; член ради опікунів», — був саме Кіт! Того вечора мені зателефонували. Це був містер Даймонд: він запропонував мені посаду в Toronto Hebrew Academy з вересня із зарплатою $33,000! Я пробурмотів згоду, а після кількох хвилин загальної розмови негайно подзвонив Енн, щоб розповісти їй новину!

Ми були приголомшені. Коли прийшли до тями, то почали славити Господа за Його дивовижні шляхи. Невже саме тому Він колись давно зачинив двері в Німеччині, щоб явити Себе мені, привівши нас до Канади? Він дав мені сертифікат типу A за нечуваний термін — один рік, а тепер відчинив двері до Свого вибраного народу! Що я зробив, щоб на це заслужити, окрім молитви біля стадіону Брюері-Філд у Бридженді?

Згодом я дізнався, що на ту саму посаду в Toronto Hebrew Academy подали заяви ще семеро людей, і всі вони мали дипломи спеціалістів та були євреями. Ба більше, двоє з них уже працювали в школі й обидва мали сертифікат типу A з двох предметів! До їхньої честі, і Енді, і Марті стали моїми добрими друзями, коли я облаштовувався в житті єврейської спільноти.

У школі було 50 учителів, і лише двоє з нас не були євреями, але вони докладали всіх зусиль, щоб я відчував, що я тут свій.