Ширяй, як орел
Обдарування

Розділ 7 · 10 хв читання · 13 хв слухання

Обдарування

Я добре пам’ятаю, як одного разу пережив розчарування, коли провадив молодіжну роботу в Уельсі.

Нас ставало дедалі більше, і ми думали купити паб (пивну) по сусідству з церквою, щоб облаштувати там молодіжний центр. Оскільки фінансові гарантії для цього мали надати церква, скликали збори громади. Приємно було бачити підтримку з боку всіх частин церкви. Один із наших членів навчався на юриста, тож юридичні питання купівлі доручили йому. Інший член мав невелику будівельну фірму, тож перевірку безпеки будівлі та потреб у ремонті поклали на нього. Ніхто не ставив під сумнів цих «призначень» — вони вважалися очевидними.

Цю частину зборів було успішно завершено, тож пастор скористався нагодою, щоб порушити ще одне питання. Недільній школі бракувало вчителів. Коли стало очевидно, що добровольців на всі передбачувані вакансії не вистачить, запропонували — і щиро підтримали, — щоб діти-підлітки слухали уроки, записані на аудіокасети! Я рішуче заперечив, знаючи зі свого вчительського досвіду, що лише невеликий відсоток того, чого ми навчаємося, входить у наше розуміння й пам’ять через «ворота вуха».

Значно більша частина входить через «ворота ока», а найбільше — через власний практичний досвід.

Не мало значення, що я був «на висоті» у своїй учительській професії: колеги обрали мене головою педагогічного колективу, я входив до опікунської ради, був класним керівником випускного класу і членом вибраної групи вчителів, що розробляли національну програму з мого предмета — фізики. Про юридичні аспекти купівлі пабу ніхто нічого особливо не знав, тож охоче передали це «фахівцеві».

Ніхто особливо не знався на будові й ремонті будинків, тож і це передали фахівцеві. Проте здавалося, що всі на тих зборах вважали, ніби вміють навчати, а моя думка була просто думкою — ще однією, не вагомішою за будь-яку іншу. Якщо навчати вміє кожен, то чому в наших шкільних класах так багато поганих учителів?

Той самий принцип діє і в церкві. Бог поклав у церкві різні дари, таланти, здібності, і ми вчинимо мудро, якщо відкриємо їх у своїх людях. Наприклад, єдина справжня відмінність між старійшиною і дияконом полягає в тому, що перший має бути «навчаючим». Ідеться не про те, щоб бути «духовнішим» чи вищим за рангом, а про інше обдарування.

Це не означає, що старійшина має бути вчителем недільної школи й викладати за готовою програмою, — а означає, що хоч би з якою ситуацією в церкві чи в житті людини він стикнувся, для нього стало другою натурою звертатися до Біблії, щоб навчити біблійного принципу.

Якщо в когось із членів церкви фінансові труднощі, старійшина, найпевніше, спрямує їх до Писання, щоб показати, як ми заважаємо Божій праці у своєму житті щоразу, коли дозволяємо собі влізти в борги. Тоді він може показати біблійне ставлення до фінансів, перш ніж скерувати їх до людини, яка більше знається на фінансовому консультуванні. Цією другою людиною цілком може бути диякон, що служить у церковних фінансах.

Як сумно бачити «старійшин», які діють в ієрархічній церковній структурі, керують церквою, але мають мало здібностей викладати біблійні зразки й доктрину. Багатьох обрано на цю посаду як підвищення за вірне дияконське служіння або через ділову хватку, політичне чуття чи особисту харизму — майже не зважаючи на біблійні вимоги.

Нещодавно я брав участь у великому служінні в одній південноамериканській країні, де всі працівники мали носити бейджі з іменами, щоб відвідувачі офісу, де ми працювали, могли легко їх упізнати. На моєму було написано: «Пастор Гарет Еванс». Я причепив його на лацкан і якийсь час носив, аж поки не помітив, що багатьох інших теж називають «пасторами», хоча майже ніхто з них ніколи не виконував такої ролі. Мені пояснили, що оскільки всі вони в якомусь служінні, то всі вони пастори. Як у моїй церкві в Уельсі всі думали, що вміють навчати, так тепер, здавалося, усі в тому офісі думали, що вміють пастирювати! Я тихенько зняв свій бейдж і замінив його іншим, на якому було просто: «Гарет Еванс».

Коли ми називаємо людей пасторами чи старійшинами, хоча Господь їх такими не поставив, ми послаблюємо авторитет цього становища і ризикуємо втратити його помазання. Не дивно, що люди, яких вони провадять, часто голодують за твердою їжею Божого Слова і ростуть на розмоченій у молоці кашці.

Господь «настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до зʼєдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового» (Єфесян 4:11–13). Ці п’ять дарів служіння — лише невелика частина різноманітних дарів і талантів, які Господь поклав у церкві, Своєму тілі. Апостол Павло вживає образ тіла, щоб описати стосунки, які мають бути в єдності всіх віруючих. Ми одне тіло, а Христос — його голова.

(Між іншим: мене часто питають, яка я частина тіла. Усміхаючись, я відповідаю: «Я — великий палець ноги!» Коли просять пояснити, я нагадую слухачам, що, як і великий палець ноги, пастор часто працює в «темних, смердючих місцях» людського життя. Він також постійно «під тиском», але причина №1, чому я вважаю себе «великим пальцем ноги», — я хочу приносити рівновагу в Тіло Христове.)

Варто зауважити, що три контексти, в яких Павло пише про Тіло Христове, — це ті самі три місця, де він наголошує на обдаруваннях Святого Духа. Коли ми їх вивчаємо, стає очевидно, що обдарування Духа — на користь церкви, Його тіла, а не окремої особи.

Єфесян 4 — цитовано вище.

вв. 4–7: «Одно тїло й один дух…» — сполучний вірш, в. 7: «Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.» вв. 11–13: п’ять дарів для спорядження. Римлян 12, вв. 4–5: багато членів в одному тілі, і не всі мають однакове діло.

Сполучний вірш, в. 6: «Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі:» вв. 6–8: пророцтво, служіння, навчання, напоумлення, давання, керування, милосердя. 1 Коринтян 12, вв. 12–27: «одним Духом усї ми в одно тїло хрестились» ... «тїло не єсть один член, а многі»..... «Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе».... «Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв.» Сполучні вірші, вв. 4–7: «Між даруваннями є ріжниця .... ріжниця між служеннями.... Ріжниця між роботами.... Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.»

вв. 8–11: слово мудрості, слово знання, (дар) віри, дари зцілення, чинення чуд, пророцтво, розрізнення духів, різні мови, тлумачення мов.

вв. 28–30: апостоли, пророки, учителі (також у Єфесян 4), чуда, зцілення, мови (також раніше в цьому розділі), допомога, управління (також у Римлян 12 — служіння, керування). Не важливо, скільки є обдарувань, чи вміти чітко визначити, що саме охоплює кожне обдарування. Важливо усвідомити, що ці дари призначила Свята Трійця, а не людина. (1 Коринтян 12:28 — «поставив Бог». 1 Коринтян 12:11 — «Дух, удїляючи...» Єфесян 4:11 — «Він настановив».)

Господь дає Своєму народові дари, таланти, здібності, щоб люди могли нести тягар, який Він на них поклав. Вони роблять ярмо «любим», а тягар «легким».

Він також хоче вживати наші «природні» здібності й таланти і може покласти на них Своє помазання, коли ми вживаємо їх разом із духовними дарами.

Коли Бог покликав Мойсея вивести Його народ із неволі в Єгипті, Його слуга висловив побоювання. «Вони мені не повірять, — сказав він. — Вони не визнають, що мене послав Ти». Іншими словами, вони сумніватимуться в його повноваженнях.

Господь сказав: «Що се в руцї у тебе?»

«Лише моя пастуша палиця. Це все, що я маю, бо останні сорок років я пас овець».

«Саме так, — міг би відповісти Господь. — Це знак твоєї влади як пастуха. Пастуха, якого Я навчав і формував останні сорок років, щоб ти став помазаним знаряддям, через яке Я провадитиму мільйон двоногих овець, що мекатимуть наступні сорок років!»

«Давиде, що в тебе в кишені?»

«Лише праща, щоб відганяти ведмедів і левів», — відповів хлопчик-пастух.

«Добре! Цього вистачить, щоб перемогти цього велетня, Голіята, бо Я готував тебе до цього дня!»

«Вдово, що в тебе вдома?»

«Лише маленька посудина з олією».

«Збери всі горщики й каструлі, які зможеш. Ми благословимо всіх твоїх сусідів!»

«Петре, що в тебе в човні?»

«Лише моя рибальська сіть».

«Закинь її з другого боку човна — і витягнеш великий улов».

«Павле, що це за документ, який ти так пильно бережеш?»

«Це моє свідоцтво про римське громадянство».

«Воно тобі знадобиться, бо Я веду тебе до Рима, щоб ти був Моїм свідком у столиці цього світу».

Я викладав цей матеріал приблизно п’ятдесятьом чоловікам на вихідних у ретритному таборі. На цьому місці один із присутніх підвівся і запитав, чи можна йому розповісти історію. «Я ніколи не думав, що маю якийсь дар, який міг би запропонувати Господеві, — почав він. — Аж ось одного разу в церкві я помітив, що молодої жінки, яка зазвичай сиділа переді мною, немає на богослужінні. Наступного тижня я мав нагоду з нею поговорити і сказав, що нам її бракувало. Вона пояснила, що не змогла прийти на богослужіння, бо її машині потрібні нові гальмівні колодки, а вона не може дозволити собі ремонт.

Того дня її привезла подруга, а машина так і стояла непридатна. Того тижня я відвіз її машину до друга, що мав автомайстерню, і попросив його по-дружньому замінити колодки, а я заплачу. Він погодився, але наполіг, що теж хоче долучитися до благословення цієї молодої жінки, тож узяв із мене лише вартість запчастин. Коли ми побачили усмішку на її обличчі, як їй повернули машину, ми обидва отримали велике благословення. Ми й гадки не мали, що задумав Господь.

Я почав придивлятися в церкві до інших, кому міг би так допомогти, — особливо до молоді, яка мало знала, як тримати машину в доброму робочому стані, а я це вмів досить добре. Щовихідних ми з другом разом працювали над чиєюсь старою таратайкою, аж поки одного дня мене не викликав до себе старший пастор.

„Мені не подобається, що ви вдвох так щедро благословляєте нашу молодь!“ — сказав він. Я був збентежений, аж поки він не додав: „Про вас усі говорять, і багато нових людей приходять до церкви, бо почули від цієї молоді, як ця церква про неї дбає. Але ви не даєте нам розділити з вами це благословення! Я хочу, щоб ви й далі шукали потреби, залучали інших собі на допомогу, а витрати записували на церкву!“ Ми отримали стільки благословення, коли побачили, як багатьох наших чоловіків випущено у служіння допомоги!»

Який мудрий пастор! Не дивно, що та церква зростає числом і впливом у своїй громаді!

Той брат запропонував свої вміння й гроші (світські дари), але Господь дав йому духовний дар «допомоги», щоб їх доповнити. Коли він служив у своєму тягарі, помазання зійшло на нього і на церкву.

«Павле, чому ти так багато подорожуєш і пишеш?»

«Бо Господь дав мені дар апостольства для поган».

«Пилипе, чому ти пішов у пустелю говорити з тим етіопським євнухом?»

«Бо Дух Господній повів мене і сказав, що говорити».

«Відтепер тебе знатимуть як Пилипа-благовісника».

«Тимофію, у чому таємниця твого служіння?»

«У дарі віри, який я отримав через покладання (Павлових) рук».

«Тож нагадую тобі, щоб ти підʼогрівав дар Божий, що маєш у собі, бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму» (2 Тимотея 1:6, 7). «Дитино Моя, що в тебе в душі?»

«У мене є моя „посудина з олією“ — присутність Твого Святого Духа» (у всьому Писанні олія завжди вказує на Святого Духа).

«Він прийшов, щоб дати тобі дари, які Я хочу, щоб ти мав, аби нести Мій тягар, визволяти полонених, перемагати велетнів, благословляти своїх сусідів, бути ловцем людей і бути Моїм свідком у своєму Єрусалимі, Самарії та Юдеї і аж до краю землі».

Ваше обдарування

Тож які дари дав вам Господь, щоб ужити їх у Своєму Царстві?

Запитайте інших зрілих віруючих, чи бачать вони у вас ознаки якогось духовного обдарування. Свій тягар ви маєте визначити самі, а ваш дар мають визначити інші. Є природні дари, таланти чи здібності, які Господь може вжити, коли ви віддаєте їх Йому. Він цілком може покласти на них особливе помазання, але не зобов’язаний цього робити. Проте Він завжди кладе Своє помазання на смиренного чоловіка чи жінку, що служать у своєму тягарі, виявляючи духовні дари, які Він дав для цієї мети.

Ось перелік деяких інших дарів. Духовні (моя посудина з олією): дияконство; лагідність; доброта; управління; допомога; надія; радість; любов; смирення чи готовність навчатися; милосердя; мир; самовладання чи стриманість; ....

Світські (палиця в моїй руці): льотчик чи моряк; ділові здібності чи становище; громадське харчування; комп’ютери й медіа; водіння й пілотування; освіта; досвід; фінанси; гостинність; мови; добрий шлюб; догляд за хворими; канцелярська робота; наука; якісь інші спеціальні знання; спорт; навчання; подорожі й література; ....

.... Допишіть свої.

Запитання для роздумів

Чому Еванс був розчарований на зборах громади щодо недільної школи?

Церква охоче довірила майбутньому юристові юридичний бік купівлі пабу, а будівельникові — його ремонт, але щодо навчання всі вважали, що вміють навчати. Його рішуче заперечення як досвідченого вчителя проти того, щоб підлітки слухали уроки на аудіокасетах, сприйняли як просто ще одну думку.

Яка, за Евансом, єдина справжня відмінність між старійшиною і дияконом?

Старійшина має бути «навчаючим». Ідеться не про те, щоб бути духовнішим чи вищим за рангом, а про інше обдарування: для нього стало другою натурою в будь-якій ситуації звертатися до Біблії, щоб навчити біблійного принципу.

Чому Еванс каже, що він — «великий палець ноги» в Тілі Христовому?

Як і великий палець ноги, пастор часто працює в «темних, смердючих місцях» людського життя і постійно перебуває під тиском. Але головна причина в тому, що він хоче приносити рівновагу в Тіло Христове.

Що відкрив про свій дар чоловік на чоловічому ретриті?

Він думав, що не має чого запропонувати, але після того, як полагодив гальма в машині молодої жінки, він разом із другом, що мав автомайстерню, почав щовихідних ремонтувати машини молоді. Старший пастор попросив його продовжувати, залучати інших і записувати витрати на церкву, а Еванс каже, що Господь дав йому духовний дар допомоги на доповнення до його природних здібностей.

Як, на думку Еванса, читач має відкрити своє обдарування?

Запитайте інших зрілих віруючих, чи бачать вони у вас ознаки якогось духовного обдарування: «Свій тягар ви маєте визначити самі, а ваш дар мають визначити інші». Господь завжди помазує смиренну людину, яка служить у своєму тягарі, виявляючи духовні дари, які Він дав для цієї мети.

Ви завершили: Обдарування

Назад Далі