Таємниця віруючої молитви

«Озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. Істино глаголю вам: Хто не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам». — Марка 11:22-24.

ОБІТНИЦЯ відповіді на молитву, що була нашим учорашнім уроком, — одна з найдивовижніших у всьому Письмі. У скількох серцях вона пробудила питання: як же мені досягти віри, яка знає, що одержує все, чого просить?

Саме на це питання наш Господь хоче відповісти сьогодні. Перш ніж дати Своїм учням ту дивовижну обітницю, Він сказав інше слово, у якому вказує, звідки віра у відповідь на молитву бере свій початок і де завжди знаходить свою силу. МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ: це слово стоїть перед іншим — майте віру в обітницю відповіді на молитву. Сила вірити обітниці залежить цілком, але й тільки, від віри в того, хто обіцяє. Довіра до особи народжує довіру до її слова. Лише там, де ми живемо й перебуваємо з Богом в особистому, люблячому спілкуванні, де САМ БОГ є для нас усім, де все наше єство безперестанку відкрите й віддане могутнім впливам, що діють там, де являється Його свята присутність, — лише там розвинеться здатність вірити, що Він дає все, чого ми просимо.

Цей зв’язок між вірою в Бога і вірою в Його обітницю стане нам ясним, якщо подумаємо, що таке віра насправді. Її часто порівнюють з рукою або устами, якими ми беремо й присвоюємо те, що нам пропонують. Але важливо, щоб ми зрозуміли: віра — це також вухо, яким я чую, що мені обіцяно, і око, яким я бачу, що мені пропонують. Від цього залежить сила взяти. Я мушу почути того, хто дає мені обітницю: сам тон його голосу додає мені відваги повірити. Я мушу побачити його: у світлі його погляду й обличчя зникає всякий страх щодо мого права взяти. Вартість обітниці залежить від того, хто обіцяє: саме від мого знання про те, хто він такий, залежить віра в обітницю.

Ось чому Ісус, перш ніж дати ту дивовижну обітницю про молитву, спершу каже: «МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ». Тобто: нехай твоє око буде відкрите для живого Бога, і вдивляйся в Нього, як той, хто Невидомого видить. Саме через око я віддаю себе під вплив того, що переді мною; я просто дозволяю йому ввійти, виявити свій вплив, залишити свій відбиток у моєму розумі. Так і вірити Богові — це просто дивитися на Бога і на те, який Він є, дозволяючи Йому виявити Свою присутність, даючи Йому час і віддаючи все єство, щоб прийняти повне враження того, чим Він є як Бог, — душа відкрита, щоб прийняти Його любов, яка осінює її, і радіти нею. Так, віра — це око, якому Бог показує, що Він є і що Він чинить: через віру світло Його присутності й дії Його могутньої сили струменять у душу. Як те, що я бачу, живе в мені, так через віру і Бог живе в мені.

І так само віра — це також вухо, через яке завжди чути Божий голос і підтримується спілкування з Ним. Отець говорить до нас через Святого Духа; Син — це Слово, суть того, що Бог каже; Дух — живий голос. Цього голосу потребує Боже дитя, щоб він вів і провадив його; таємний голос з неба мусить навчати його, як навчав Ісуса, що говорити й що робити. Вухо, відкрите до Бога, тобто віруюче серце, що чекає на Нього, щоб почути, що Він каже, почує, як Він говорить. Божі слова будуть не тільки словами Книги, але, виходячи з уст Божих, стануть духом і правдою, життям і силою. Вони принесуть у ділі й живому досвіді те, що інакше лишається тільки думками. Через це відкрите вухо душа перебуває під впливом життя й сили Самого Бога. Як слова, які я чую, входять у розум, і перебувають, і діють там, так через віру Бог входить у серце, і перебуває, і діє там.

Коли ж віра діє в повну силу як око й вухо, як здатність душі, якою ми бачимо й чуємо Бога, тоді вона зможе виявити всю свою силу як рука й уста, якими ми присвоюємо Бога і Його благословення. Сила прийняття цілком залежатиме від сили духовного сприйняття. Ось чому Ісус, перш ніж дати обітницю, що Бог відповідатиме на віруючу молитву, сказав: «МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ». Віра — це просто віддання себе: я віддаюся під враження, яке справляє на мене звістка, що я чую. Вірою я віддаю себе живому Богові. Його слава й любов наповнюють моє серце і панують над моїм життям. Віра — це спілкування: я віддаюся під вплив друга, що дає мені обітницю, і через неї стаю з ним пов’язаний. І саме тоді, коли ми входимо в це живе спілкування з Самим Богом, у вірі, яка завжди бачить і чує Його, стає легко й природно вірити Його обітниці щодо молитви. Віра в обітницю — це плід віри в Того, хто обіцяє: молитва віри вкорінена в житті віри. І в такий спосіб віра, що молиться дієво, справді є Божим даром. Не як щось, що Він дарує чи вливає одразу, а в набагато глибшому й правдивішому сенсі — як благословенний настрій чи стан душі, що твориться й виростає в нас у житті спілкування з Ним. Певно ж, тому, хто добре знає свого Отця і живе в постійному близькому спілкуванні з Ним, просто вірити обітниці, що Він виконає волю Свого дитяти, яке живе в єдності з Ним Самим.

Саме тому, що дуже багато Божих дітей не розуміють цього зв’язку між життям віри і молитвою віри, їхній досвід сили молитви такий обмежений. Коли вони щиро бажають одержати відповідь від Бога, то зосереджують усе серце на обітниці й щосили намагаються вхопитися за неї вірою. Коли це не вдається, вони готові втратити надію: обітниця правдива, але вхопитися за неї вірою понад їхні сили. Послухай урок, який Ісус дає нам сьогодні: МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ — віру в Бога живого; нехай віра дивиться на Бога більше, ніж на обіцяну річ: саме Його любов, Його сила, Його жива присутність пробудять і витворять віру. Лікар сказав би тому, хто просить якогось засобу, щоб набути більше сили в руках і долонях, аби хапати й тримати, що треба зміцнити й підсилити весь його організм. Так і ліки від слабкої віри можна знайти лише в оновленні сил усього нашого духовного життя через спілкування з Богом. Навчися вірити в Бога, триматися Бога, дозволити Богові заволодіти твоїм життям, — і тобі буде легко вхопитися за обітницю. Хто знає Бога й довіряє Йому, тому легко довіряти й обітниці.

Тільки зауваж, як виразно це видно у святих давніх часів. Кожен особливий вияв сили віри був плодом особливого об’явлення Бога. Подивися на Авраама: «І було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит. І вивів його з намета і рече . . . І ПОНЯВ АВРАМ ВІРИ ГОСПОДЕВІ». І ще пізніше: «Явивсь Господь Аврамові, і рече йому: Я Бог всемогущий. І впав Аврам ниць на лице своє, і рече йому Бог і глаголе: Се я, що вчинив заповіт мій з тобою». Саме об’явлення Самого Бога дало обітниці її живу силу ввійти в серце й витворити віру. Оскільки ці мужі віри знали Бога, вони не могли не довіряти Його обітниці. Божа обітниця буде для нас тим, чим є для нас Сам Бог. Саме людина, що ходить перед Господом і падає ниць, щоб слухати, коли живий Бог говорить до неї, справді прийме обітницю. Хоч ми маємо Божі обітниці в Біблії й цілковиту свободу брати їх, духовної сили бракує, якщо Сам Бог не промовляє їх до нас. А Він промовляє до тих, хто ходить і живе з Ним. Тож МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ: нехай віра буде вся — око й вухо, віддання себе, щоб Бог справив Своє повне враження й цілком об’явив Себе в душі. Вважай одним із головних благословень молитви те, що ти вправляєшся у вірі в Бога як у живого, всемогутнього Бога, що чекає, щоб здійснити в нас усе благовоління Своєї волі й діло віри в силі. Бач у Ньому Бога Любові, Чия радість — благословляти й віддавати Самого Себе. У такому поклонінні віри в Бога швидко прийде й сила повірити обітниці: «УСЕ, ЧОГО МОЛЯЧИСЬ ПРОСИТЕ, ВІРУЙТЕ, ЩО ОДЕРЖИТЕ». Так, подбай про те, щоб вірою зробити Бога своїм; тоді й обітниця буде твоєю.

Дорогоцінні уроки дає нам сьогодні Ісус. Ми шукаємо Божих дарів — Бог хоче насамперед дати нам САМОГО СЕБЕ. Ми думаємо про молитву як про силу стягати добрі дари з неба; Ісус — як про засіб підносити нас самих до Бога. Ми хочемо стояти біля дверей і кликати; Ісус хоче, щоб ми спершу ввійшли й усвідомили, що ми друзі й діти. Приймімо це навчання. Нехай кожне пізнання того, яка мала наша віра в молитві, спонукає нас передусім мати й виявляти більше віри в живого Бога і в такій вірі віддавати себе Йому. Серце, сповнене Бога, має силу для молитви віри. Віра в Бога народжує віру в обітницю — також і в обітницю відповіді на молитву.

Тож, дитя Боже, знайди час, знайди час, щоб схилитися перед Ним, щоб чекати на Нього, аби Він об’явив Себе. Знайди час і дай своїй душі у святому трепеті й поклонінні вправляти й висловлювати свою віру в Безмежного, і коли Він віддаватиме Себе тобі й заволодіватиме тобою, молитва віри увінчає твою віру в Бога.

«ГОСПОДИ, НАВЧИ НАС МОЛИТИСЬ».

О мій Боже! Я вірую в Тебе. Вірую в Тебе як в Отця, безмежного у Своїй любові й силі. І як у Сина, мого Викупителя і моє Життя. І як у Святого Духа, Утішителя, Провідника і Силу. Триєдиний Боже, я маю віру в Тебе. Я знаю і певен, що все, чим Ти є, Ти є для мене, що все, що Ти обіцяв, Ти виконаєш.

Господи Ісусе! Помнож цю віру. Навчи мене знаходити час, і чекати, і поклонятися у святій присутності, доки моя віра не охопить усього, що є для мене в моєму Богові. Нехай вона бачить Його як Джерело всякого життя, що діє всемогутньою силою, щоб здійснити Свою волю у світі й у мені. Нехай бачить Його в Його любові, що прагне зустріти й сповнити мої бажання. Нехай вона так заволодіє моїм серцем і життям, щоб через віру там жив тільки Бог. Господи Ісусе, допоможи мені! Усім серцем я хотів би вірити в Бога. Нехай віра в Бога щомиті наповнює мене.

О мій благословенний Спасителю! Як Твоя Церква може прославити Тебе, як вона може виконати те діло заступництва, через яке має прийти Твоє Царство, якщо все наше життя не буде ВІРОЮ В БОГА. Благословенний Господи! Промов Своє Слово — «МАЙТЕ ВІРУ БОЖУ» — у глибини наших душ.