День 1 — Посаджені

«Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходїть у Ньому, вкоренившись і збудувавшись у Ньому і впевнившись вірою, так як навчились, достаткуючи в нїй з дякуваннєм.»

— Колосян 2:6–7

Уяви велике дерево вранці після шаленої бурі. Цілу ніч завивав вітер. Тріщали гілки. Листя розлетілося по всьому подвір’ю. Може, навіть паркан повалився. А дерево досі стоїть. Чому? Завдяки тому, чого навіть не видно: своєму корінню.

Коріння виконує дві великі роботи. По-перше, воно тримає. Воно так міцно вчіпляється в землю, що навіть сильний вітер не може повалити дерево. По-друге, воно п’є. Коріння вбирає з ґрунту воду й поживу, щоб усе дерево могло вирости високим і міцним. Дерево з неглибоким корінням падає від першої ж великої бурі й засихає в перше спекотне літо. Дерево з глибоким корінням живе багато-багато років.

Коли Павло писав цього листа християнам у містечку Колоси, він використав ту саму картину. Він написав, щоб вони жили, «вкоренившись і збудувавшись у Ньому». Слово Ньому тут означає Ісуса. Павло ніби казав: Пускайте своє коріння глибоко в Ісуса. Тримайтеся Його. Пийте з Нього. Нехай Він буде джерелом вашої сили.

Зверни увагу й на першу частину вірша: «як прийняли ви Христа Ісуса Господа». Перш ніж дерево пустить коріння, його треба посадити. З нами так само. Нас «садять» у Божу родину, коли ми довіряємо Ісусові, і наступного тижня ти дізнаєшся, як саме це відбувається. Коли тебе посаджено, починається зростання.

І ось добра новина: коріння не виростає одним велетенським стрибком. Воно росте потроху щодня — тихо, під землею, коли ніхто не бачить. Саме для цього й ці 30 днів. Щоразу, коли ти читаєш Боже Слово, думаєш про нього й розмовляєш із Ним, твоє коріння сягає трохи глибше.

Павло також каже, що вкорінена людина живе, «достаткуючи в нїй з дякуваннєм», тобто аж переповнена вдячністю. Коли ти справді знаєш, який добрий Бог, ти просто не можеш не сказати: дякую Тобі!

Бурі прийдуть. Будуть важкі дні в школі, сумні дні вдома і страшні дні, коли ти не знаєш, що буде далі. Але вкорінене дерево не мусить боятися вітру.

Почнімо рости.

Подумай: Як, на твою думку, може виглядати «вкорінення в Ісусі» в житті когось твого віку?

Спробуй: Знайди дерево біля свого дому або його картинку. Щоразу, коли бачитимеш його цього місяця, нагадуй собі: Я пускаю коріння.

Дорогий Боже, дякую Тобі за цей новий початок. Протягом цих 30 днів, будь ласка, допоможи моєму корінню глибоко врости в Ісуса. Допоможи мені триматися Тебе, коли важко, і щодня вчитися в Тебе. Наповни мене так, щоб у мені аж переливалася вдячність. В ім’я Ісуса. Амінь.