Мета в молитві
Христос — наш приклад у молитві

Розділ 13 · 5 хв читання · 6 хв слухання

Христос — наш приклад у молитві

Господи Ісусе, дай мені пізнати в щоденному досвіді славу й солодкість Твого імені, а тоді навчи мене, як вживати його в молитві, щоб і я, подібно до Ізраїля, був князем, що бере гору перед Богом. Твоє ім’я — мій пропуск, воно відчиняє мені доступ; Твоє ім’я — моє прохання, воно запевняє мені відповідь; Твоє ім’я — моя честь, воно дарує мені славу. Благословенне Ім’я, Ти мед у моїх устах, музика в моєму вусі, небо в моєму серці і все в усьому для всього мого єства!— Ч. Г. Сперджен

Я не стверджую, що кожна наша молитва дістає відповідь саме так, як ми того бажаємо. Якби було так, ми б диктували Богові, а молитва виродилася б у звичайне жебракування. Як земний батько знає, що найкраще для добра його дітей, так і Бог зважає на особливі потреби Своєї людської родини й задовольняє їх зі Своєї дивовижної скарбниці. Якщо наші прохання згідні з Його волею і якщо, просячи, ми шукаємо Його слави, відповіді прийдуть у такий спосіб, що нас здивує і сповнить наші серця піснями подяки. Бог — багатий і щедрий Отець; Він не забуває Своїх дітей і не відмовляє їм ні в чому, що пішло б їм на користь.— Дж. Кеннеді Маклейн

Приклад нашого Господа в молитві — такий, що Його послідовникам варто було б його наслідувати. Христос багато молився й багато навчав про молитву. Його життя і Його діла, так само як і Його вчення, унаочнюють природу й необхідність молитви. Він жив і трудився, щоб відповідати на молитву. Проте наголос у Його вченні про молитву падав на необхідність невідступності. Він навчав не лише того, що люди мусять молитися, а й того, що вони мусять у молитві витривати.

Наказом і настановою Він навчав, що молитися слід з енергією та ревністю. Він дає нашим зусиллям поступовість і вершину. Ми маємо просити, але до прохання мусимо додати шукання, а шукання мусить перейти в повну силу зусилля — у стукання. Божа мовчанка мусить пробуджувати благальну душу до зусилля. Відмова, замість притлумлювати чи бентежити, мусить будити її приховані сили й наново розпалювати її найвищий запал.

У Нагірній проповіді, де Він викладає головні обов’язки Своєї віри, Він не тільки надає першорядного значення молитві взагалі й потаємній молитві зокрема, а й відводить окремий, особливий розділ, щоб надати ваги настирливій молитві. Аби ніщо не знеохочувало до молитви, Він кладе в основу факт великої батьківської готовності Бога: Божа готовність відповідати на наші молитви перевищує нашу готовність давати добре й потрібне нашим дітям настільки, наскільки Божа сила, доброта й досконалість перевищують наші немочі та зло. Як додаткове запевнення й заохоту до молитви Христос дає найрішучіше й неодноразово повторене запевнення, що на молитви буде відповідь. Він проголошує: «Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам». А щоб запевнення стало подвійно певним, додає: «Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють».

Навіщо Він відкриває нам люблячу готовність Отця відповідати на молитви Своїх дітей? Навіщо так рішуче урочисто стверджує, що молитва дістане відповідь? Навіщо повторює це рішуче твердження шість разів? Навіщо Христос двічі, за різних нагод, проходить ті самі сильні обітниці, повторюючи їх знову й знову, щодо певності, що молитва буде вислухана? Бо Він знав, що з багатьма відповідями буде затримка, яка вимагатиме наполегливого натиску, і що коли наша віра не матиме найтвердішого запевнення в Божій готовності відповісти, затримка її зламає. І що наша духовна лінь прийде під личиною покори й скаже, ніби Божа воля не в тому, щоб дати, чого ми просимо, — і ми перестанемо молитися й програємо свою справу. Поставивши Божу готовність відповідати на молитву в дуже ясному й сильному світлі, Христос тоді закликає до невідступності: кожна молитва без відповіді має не послаблювати нашого натиску, а лише посилювати напругу й енергію. Якщо прохання не дістає, нехай прохання перейде в усталену поставу й дух шукання. Якщо шукання не здобуває відповіді, нехай шукання перейде в ще енергійніше й гучніше благання — у стукання. Ми мусимо витривати, доки не одержимо. Невдачі тут не буде, якщо наша віра не зламається.

Як наш великий приклад у молитві, Господь ставить любов першорядною умовою — любов, що очистила серце від усіх складників ненависті, помсти й зловмисності. Любов — найвища умова молитви, життя, натхнене любов’ю. 13-й розділ 1-го Послання до коринтян — це закон молитви так само, як і закон любові. Закон любові — це закон молитви, і засвоїти цей розділ із послання святого Павла означає пізнати першу й найповнішу умову молитви.

Христос навчив нас також приступати до Отця в Його ім’я. Це наш пропуск. Саме в Його ім’я ми маємо виявляти свої прохання. «Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більші дїла від сих робити ме; бо я до Отця мого йду. І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї. Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю».

Яке ж широке й усеосяжне оте «чого просити мете»! Немає меж силі того імені. «чого просити мете» — таке Боже проголошення, і воно відкриває кожній молитовній дитині обрій безмежних ресурсів і можливостей.

І це — наша спадщина. Усе, що має Христос, може стати нашим, якщо ми виконуємо умови. Єдиний секрет — молитва. Місце об’явлення й спорядження, благодаті й сили — це молитовна комірчина, і, зустрічаючись там із Богом, ми не лише здобуватимемо свої перемоги, а й зростатимемо в подобі нашого Господа і станемо Його живими свідками перед людьми.

Без молитви християнське життя, позбавлене своєї солодкості й краси, стає холодним, формальним і мертвим; але, вкорінене в потаємному місці, де Бог зустрічається зі Своїми, ходить і розмовляє з ними, воно виростає в таке свідчення Божої сили, що всі люди відчують його вплив і їх торкнеться тепло його любові. Так, уподібнюючись до нашого Господа й Учителя, ми будемо знаряддям для Божої слави та спасіння наших ближніх.

І в цьому, безперечно, мета всякої справжньої молитви й кінцева ціль усякого правдивого служіння.

Ви завершили: Христос — наш приклад у молитві

Назад