Розділ 5 · 9 хв читання · 11 хв слухання
Мойсей — могутній заступник
Заступницька молитва — це могутній засіб благодаті для того, хто молиться. Мартин зауважує, що в часи внутрішньої сухості й пригнічення він часто знаходив чудове оновлення саме тоді, коли молився за інших — за їхнє навернення, чи освячення, чи успіх у Господній праці. Його розмови з Богом про ці дари й благословення для них ставали для нього самого Божественно природним руслом, яким приходило нове бачення власної частки й долі в Христі, бачення Христа як свого відпочинку й сили, бачення «досконалої свободи» повного віддання себе своєму Учителеві для Його праці—Єпископ Гендлі К. Дж. Моул.
Молитва поєднується з Божими задумами й докладає всіх зусиль, щоб їх утвердити. Як часто мудра й благодійна Божа воля не досягла б своїх багатих і щедрих цілей через гріхи народу, якби молитва не втрутилася, щоб спинити гнів і зробити обітницю певною! Ізраїль як народ зазнав би заслуженої загибелі й заслуженої долі після свого відступництва із золотим тельцем, якби не заступництво й невтомна невідступність Мойсеєвої молитви впродовж сорока днів і сорока ночей!
Дивовижним був вплив Мойсеєвої дивовижної молитви на його характер. Його близьке й піднесене спілкування з Богом під час дарування закону не преобразило його характеру так, як невтомна молитва тих сорока днів у молитві з Богом. Саме тоді, коли він зійшов після тієї довгої боротьби в молитві, його обличчя сяяло таким сліпучим блиском. Наші гори преображення й небесне сяйво в характері та поведінці народжуються з часів борні в молитві. Молитва цілу ніч перетворила не одного Якова-обманщика на Ізраїля, князя, що має силу перед Богом і людьми.
Жодне служіння не було величнішим за метою й наслідками, ніж служіння Мойсея, і жодне не було відповідальнішим, працьовитішим і важчим. З нього ми навчаємося піднесеного служіння й влади молитви. Молитва — не лише засіб постачання й підтримки, а й співчутливе знаряддя, через яке виливається жалісливе довготерпіння Боже. Молитва — засіб стримати Божий гнів, щоб милосердя звеличилося над судом.
Сам Мойсей і його служіння були плодом молитви. Ось як про це записано: «Як прийшов Яков у Египет, а батьки ваші кликнули до Господа, то послав Господь Мойсея та Арона, і вивів ваших батьків із Египту, і обмислив вас осадою в цїй землї». Це початок великого руху за визволення євреїв з єгипетського рабства.
Великі Божі рухи мали своє джерело й силу в молитвах людей і були сформовані ними. Молитва має справу безпосередньо з Богом. Інші цілі, побічні й супутні, теж досягаються молитвою, але головно, майже виключно, молитва має справу з Богом. Йому до вподоби будувати Свій задум і ґрунтувати Свої дії на молитвах Своїх святих. Молитва дуже впливає на Бога. Мойсей не може виконати великої Божої справи, хоч і покликаний Богом, без великої молитви. Мойсей не може правити Божим народом і здійснювати Божественні плани, якщо його кадильниця не сповнена по вінця пахощами молитви. Божа справа не може бути виконана, якщо вогонь і пахощі не горять, не здіймаються й не пахнуть постійно.
Ми часто бачимо, як Мойсеєві молитви відвертають страшний удар Божого гніву. Чотири рази фараон просив Мойсеєвих молитов, щоб позбутися страшного удару Божого гніву. «Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.», — найщиріше благав фараон Мойсея, коли на нього напали огидні жаби. І Мойсей «покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона. І сотворив Господь по слову Мойсейовому». Коли тяжка навала мух спустошила всю землю, фараон знову жалісно закликав до Мойсея: «Помолїтесь і за мене!» Мойсей вийшов від фараона й благав Господа, і Господь знову вчинив за словом Мойсея. Могутні громи й град у своїй страшній і руйнівній люті вирвали в цього нечестивого царя те саме палке благання до Мойсея: «Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки.». І Мойсей вийшов із міста на самоту і, наодинці з Всемогутнім Богом, «простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю».
Хоч Мойсей і був мужем закону, проте в ньому молитва виявила свою могутню силу. Про нього, як і про духовнішу добу, можна було б сказати: «Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.».
Мойсей приймає в усій повноті основоположний принцип молитви: молитва має справу з Богом. В Авраама ми бачили, як ясно й сильно це проголошено. У Мойсея це, якщо можливо, ще ясніше й сильніше. Тут проголошено, що молитва впливає на Бога, що Бог у Своєму поводженні зважає на молитву, і що Бог чує молитву й відповідає на неї навіть тоді, коли це почуте й ця відповідь можуть змінити Його поводження й скасувати Його дію. Сильніший за всі інші закони й непохитніший за будь-яку іншу постанову — указ: «Покликни до мене, й я обізвуся».
Мойсей жив близько до Бога й мав найвільніший, найбезперешкодніший і найсміливіший доступ до Нього, але це, замість того щоб зменшити потребу в молитві, робило її ще потрібнішою, очевиднішою й могутнішою. Близькість і знайомство з Богом дають молитві смак, частоту, гостроту й силу. Ті, хто знає Бога найкраще, найбагатші й наймогутніші в молитві. Мале знайомство з Богом, відчуженість і холодність до Нього роблять молитву рідкісною й немічною.
Були такі крайні становища, до яких доходив Мойсей і з яких молитва його не визволила, але немає такого крайнього становища, яке поставило б у безвихідь Бога, коли молитва вводить Бога в справу.
Мойсеєве служіння було Божественним. Його впорядкував, скерував і задумав Бог. Що більше Бога в якомусь русі, то більше в ньому молитви — помітної й провідної. Молитовне керівництво Мойсея над церквою показує, наскільки потрібні в молитві мужність і наполегливість. Сорок днів і сорок ночей Мойсей наполегливо молився про спасіння Господнього народу. Його турбота про них, що супроводжувала цей довгий час молитви, була така сильна, що тілесні немочі й потреби відступили. Як дивно молитви праведника впливають на Бога, видно з Божого вигуку до Мойсея: «Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим». Наявність такого впливу на Бога сповнює нас подивом, благоговінням і страхом. Яким же піднесеним, сміливим і відданим має бути такий заступник!
Прочитайте ось це з Божественного запису:
«Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.
«Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.
«І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.
«Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе».
Заколот Корея став причиною того, що Божий гнів спалахнув проти всієї громади Ізраїлю, яка співчувала цим бунтівникам. Знову Мойсей виходить на сцену, цього разу разом з Аароном, який приєднався до нього в заступництві за цих грішників проти Бога. Але це лише показує, що в такий тяжкий час Мойсей знав, до кого звернутися по допомогу, і мав відвагу молитися, щоб Бог стримав Свій гнів і пощадив Ізраїль. Ось що про це сказано:
«І промовив Господь до Мойсея та Арона слова:
«Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока.
«І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?»
Самовпевненість, гордість і бунт Маріям, сестри Мойсея, у яких її підтримував і їй співчував Аарон, поставили молитву й дух Мойсея в найшляхетнішому й найпривабливішому світлі. За її гріх Бог уразив її проказою. Але Мойсей ніжно й палко заступився за свою сестру, яка так тяжко образила Бога, і його молитва врятувала її від страшної й невиліковної хвороби.
Запис надзвичайно цікавий, і ось він:
«І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він. І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена.
«І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили.
«Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило!
«І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля!
«І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув ій у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе».
Нарікання синів Ізраїлю створювали обставини, що вводили в дію всю силу молитви. Вони виразно виявляють заступницьку рису молитви й показують Мойсея в його великому покликанні заступника перед Богом за інших. Так було в Марі, де вода була гірка, а народ тяжко нарікав на Мойсея й на Бога.
Ось розповідь Святого Письма:
«І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
«І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
«І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх».
Скільки гірких місць на землі було зроблено солодкими молитвою, відкриють лише записи вічності.
Знову в Тав’ері народ нарікав, і Бог розгнівався на них, і Мойсей знову вийшов наперед, став у пролом і молився за них. Ось коротка розповідь:
«І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.
«І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа».
Мойсей отримував те, про що просив. Його молитва була конкретною, і Божа відповідь так само була конкретною. Завжди Всемогутній Бог чув його, коли він молився, і завжди Бог йому відповідав. Лише одного разу відповідь була не такою, як прохання. Він молився, щоб увійти до Ханаану. Відповідь прийшла, але не та, про яку він просив. Йому дано побачити Обіцяну землю, але не дозволено перейти Йордан і ввійти в ту землю обітниці. Це була молитва на кшталт Павлової, коли він тричі молився, щоб у нього забрали колючку в тілі. Але колючку не забрали. Проте була дарована благодать, яка зробила колючку благословенням.
Не слід думати, що, коли Псалом 90 увійшов до того, що називають «Псалмами Давида», то Давид був його автором. За загальною згодою його приписують Мойсеєві, і він дає нам зразок молитви цього посередника, через якого народ отримав Божий закон. Цю молитву варто вивчати. Вона священна для нас, бо віддавна звучить як заупокійна над нашими померлими. Вона благословила могилу не одного святого, що спочив. Але саме її звичність може позбавити нас її повного змісту. Мудро вчинимо, якщо засвоїмо її не для мертвих, а для живих, щоб вона навчила нас, як жити, як молитися, поки живемо, і як помирати. «Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!»