Молитва і люди молитви
Авраам — людина молитви

Розділ 4 · 4 хв читання · 5 хв слухання

Авраам — людина молитви

О, якби ж знайшлися рішучі чоловіки й жінки, що вставатимуть рано й справді згорятимуть для Бога! О, якби ж віра, що злітатиме до неба з першим світанком і приводитиме до гавані душі кораблі, навантажені з безбережного моря, ще до того, як звичайний робітник струсить росу зі своєї коси чи торговець підведеться зі свого солом’яного ложа, щоб розкласти перед ранніми покупцями природні скарби плодів.—Преподобний Гомер В. Годж.

Авраам, Божий друг, був яскравим прикладом одного зі старозавітних святих, які твердо вірили в молитву. Авраам аж ніяк не був тьмяною постаттю. У простоті й притьмареності патріархальної доби, яку він уособлює, ми пізнаємо цінність молитви й водночас відкриваємо її давність. Річ у тім, що молитва сягає перших віків людини на землі. Ми бачимо, що сила молитви абсолютно необхідна як у найпростіших, так і в найскладніших порядках Божої благодаті. Вивчаючи характер Авраама, ми бачимо, що після його покликання вийти до незнаної країни, у дорозі з родиною та домашніми слугами, хоч би де він зупинявся — на ніч чи довше, — він завжди споруджував жертовник і «призвав імя Господнє.». І цей муж віри й молитви був одним із перших, хто спорудив сімейний жертовник, довкола якого збирав своїх домашніх і приносив жертви поклоніння, хвали й молитви. Ці жертовники, що їх будував Авраам, були передусім жертовниками, довкола яких він збирав свій дім, — на відміну від потаємної молитви.

У міру того як Божі об’явлення ставали повнішими й досконалішими, зростала й Авраамова молитовність, і саме в одну з таких духовних пор «впав Аврам ниць на лице своє, і рече йому Бог». Іншого разу ми знову бачимо цього мужа, «батька віруючих», ниць перед Богом: він був здивований майже до невіри задумами й об’явленнями Всемогутнього Бога, Який обіцяв йому сина на старість, і дивовижними зобов’язаннями, що їх Бог узяв щодо обіцяного сина.

Навіть доля Ізмаїла формується Авраамовою молитвою, коли він молився: «Нехай хоч Ізмаель живе перед тобою!»

Яка ж дивовижна історія про те, як Авраам стоїть перед Богом і знову й знову заступається за нечестивий Содом, місто, де жив його небіж Лот, приречене Божим рішенням на знищення! Вирок Содому на якийсь час був відкладений Авраамовою молитвою і майже зовсім скасований смиренням і наполегливістю молитви цього мужа, що твердо вірив у молитву й умів молитися. Жодного іншого засобу врятувати Содом, крім молитви, Авраам не мав. Можливо, те, що зрештою не вдалося визволити Содом від приреченої загибелі, сталося через Авраамів надто оптимістичний погляд на духовний стан справ у тому місті. Могло бути й так, — хто знає? — що, якби Авраам іще раз благав Бога й попросив Його пощадити місто, якщо там знайдеться хоч один праведник, заради Лота, Він міг би зважити на Авраамове прохання.

Зверніть увагу на ще один випадок з життя Авраама, який показує, що він був людиною молитви й мав силу перед Богом. Авраам прийшов до Ґерару й перебував там. Боячись, що Авімелех може вбити його й забрати Сару, його дружину, для своєї хіті, він ошукав Авімелеха, назвавши Сару своєю сестрою. Бог з’явився Авімелехові уві сні й остеріг його не торкатися Сари, сказавши йому, що вона дружина Авраама, а не сестра. Тоді Він сказав Авімелехові: «Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш». А закінчення цієї історії записано так: «Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати. Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової».

Цей випадок дещо подібний до випадку Йова наприкінці його страшного досвіду й жахливих випробувань, коли його друзі, не розуміючи Йова й не збагнувши Божого поводження з цим Його слугою, неправдиво звинуватили Йова в тому, що причина всіх його бід — гріх. Бог сказав цим друзям Йова: «Нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму… І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі».

Всемогутній Бог знав Свого слугу Йова як людину молитви й міг послати до нього цих його друзів, щоб він помолився, — аби здійснити й виконати Свої плани й задуми.

Авраам мав за правило стояти перед Господом у молитві. Його життя було переповнене молитвою, і його доба була освячена молитвою. Бо хоч би де він зупинявся у своїй мандрівці, молитва була його нерозлучною супутницею. Поряд із жертовником жертви стояв жертовник молитви. Він вставав рано-вранці й ішов на те місце, де стояв перед Господом у молитві.

Ви завершили: Авраам — людина молитви

Назад Далі