Розділ 11 · 7 хв читання · 9 хв слухання
Даниїл — полонений, що молився
Це дивовижний історичний факт, що люди молитви завжди були людьми сили в цьому світі. Я хочу вас у цьому переконати. Дехто з вас, чоловіки, — а я радий бачити тут сьогодні ввечері стільки чоловіків, — якщо ви сперечаєтеся з якимось товаришем у майстерні, неодмінно спитайте його, чому люди сили в цьому світі були людьми молитви. Візьміть лише один приклад: куди завжди йшли за людьми для загону смертників за часів Гевлока? Вони йшли на молитовне зібрання Гевлока; саме там вони знаходили людей, що мали відвагу зголоситися до загону смертників.—Єпископ Віннінгтон Інґрам.
Знаменною подією в житті Даниїла було те, коли у Вавилоні цар наказав йому тридцять днів не звертатися з жодним проханням ні до якого бога чи царя під загрозою бути кинутим до лев’ячої ями. Він не зважив на той указ, бо записано: «Даниїл же, — хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього». Не забувайте, що це була постійна звичка цього Божого мужа. «припадав тричі на день навколїшки й молився… як се він робив і навперед сього». Який був наслідок? Саме такий, як і слід було чекати. Бог послав ангела до лев’ячої ями разом із Даниїлом і замкнув левам пащі, так що й волосина на його голові не була зачеплена, і він був дивовижно врятований. Так само й сьогодні визволення завжди приходить до Божих святих, які ходять стежкою молитви, як ходили святі давніх часів.
Даниїл не забув свого Бога в чужій країні, далеко від Божого дому та його богослужінь, позбавлений багатьох релігійних привілеїв. Він був яскравим прикладом юнака, рішуче побожного в найнесприятливішому оточенні. Він переконливо довів, що можна бути справжнім Божим слугою, навіть коли оточення аж ніяк не релігійне. Він жив серед поган, а не серед богобоязного народу. Не було храмового богослужіння, не було суботнього дня, не було Божого Слова, яке можна було б читати. Але він мав там одну підмогу, яка лишалася з ним і якої його не можна було позбавити, — свої потаємні молитви.
Поклавши собі в серці, ані на мить не вагаючись і ні в чому не йдучи на компроміс, що не їстиме царських страв і не питиме царського вина, він стояв у тій безбожній країні як яскравий приклад юнака, що насамперед боїться Бога й постановив бути побожним, чого б це не коштувало. Але не судилося йому мати ні квітчастого ложа для спочинку, ні гладенької дороги для подорожі. Примхливий, деспотичний і нерозсудливий цар Навуходоносор мав випробувати його, і його молитовні якості мали бути перевірені. Цьому цареві наснився дивний сон, подробиці якого вилетіли йому з пам’яті, але сам факт сну лишився. Він був такий стривожений цим сном, що покликав усіх ворожбитів, звіздарів і чарівників, щоб вони пригадали сон — завдання, по-людському кажучи, неможливе, — а потім витлумачили його. Він зарахував Даниїла та трьох його товаришів — Шадраха, Мешаха й Авед-Него — до цих людей, хоч насправді між ними й тими двома розрядами людей не було нічого спільного. Почувши, що неможливо відкрити такий сон, і що, коли цар розповість їм сон, вони його витлумачать, цар страшенно розгнівався й наказав їх стратити. Цей смертний вирок стосувався й Даниїла та трьох його товаришів.
Але на сцену вийшов Даниїл. За його порадою виконання поспішного указу було відкладено, і він негайно скликав на раду трьох своїх товаришів і закликав їх об’єднатися з ним у спільній молитві, щоб Бог відкрив Даниїлові сон і його тлумачення. У відповідь на цю спільну молитву записано: «І відкрита була тайна Даниїлові в нічному видиві, й славив Даниїл Бога небесного». Як продовження цієї історії про молитву цих чотирьох мужів, Даниїл відкрив цареві його сон і його тлумачення, а остаточний наслідок був той, що цар визнав Бога Даниїла й підніс на високі посади Даниїла та трьох його товаришів. І все це сталося тому, що саме в критичну мить там була людина молитви. Блаженний той народ, що має людей молитви, які можуть прийти на допомогу державним правителям, коли ті в тяжкій розгубленості й великих труднощах, і на яких можна покластися, що вони молитимуться за правителів держави й Церкви.
Через роки, усе ще в чужому краю, він досі не забув Бога своїх батьків, і йому було дане знамените видіння «Барана й Козла». Але Даниїл не збагнув цього дивного видіння, хоч і знав, що воно від Бога й має глибоке й майбутнє значення для народів і людей. Тож, звісно, він пішов за схильністю своєї побожної душі й помолився про нього.
«І було: як я, Даниїл, бачив се видиво та бажав дійти його значіння, аж се вказалось передо мною нїби обличчє мужа.
«І почув я від середини Улая людський голос, що покликав і промовив: Гавриїле! витолкуй йому се видиво!»
І Гавриїл дав йому зрозуміти все значення цього надзвичайного видіння. Але це прийшло у відповідь на Даниїлову молитву. Так загадкові питання часто можуть знайти відповідь у кімнаті для молитви. І, як і в інших місцях, Бог використовує ангельських посланців, щоб передавати відомості про відповіді на молитву. Ангели мають багато спільного з молитвою. Люди молитви й небесні ангели тісно пов’язані між собою.
Через кілька років Даниїл вивчав літописи народу й виявив, що наближався кінець сімдесяти років полону його народу. Тож він віддався молитві:
«І обернув я лице моє до Господа Бога в молитві й благаннї, в постї, в веретищі й попелї. І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався».
Далі в тих старозавітних Писаннях записано Даниїлову молитву, таку повну змісту, таку просту у висловах, таку палку духом, таку пряму у визнанні й проханнях, — гідну того, щоб брати її за взірець.
І саме тоді, коли він ще говорив у молитві, той самий архангел Гавриїл, який, здавалося, мав безпосередній інтерес до молитви цього Божого мужа, «летючи швидко, доторкнувся до мене — того часу, як приносять вечірню жертву. І, навчаючи мене, говорив зо мною», — і потім дав йому бажані відомості, цінні для Даниїла.
Божі ангели набагато ближчі до нас у часи нашої молитви, ніж ми уявляємо. Бог використовує цих славних небесних посланців у благословенній справі вислуховування молитви й відповіді на неї, коли молитва, як у випадку Даниїла цього разу, стосується теперішнього й майбутнього добра Його народу.
Ще один випадок, пов’язаний з молитвою, у житті цього полоненого у Вавилоні. Даниїлові було дане ще одне об’явлення, але час його здійснення, здавалося, був у далекому майбутньому. «А був я, Даниїл, під той час у смутку три тижнї. Смачної страви я не їв; мяса й вина не брав і в уста мої, та й не намащувався мастями до кінця трьох тижнїв».
Саме тоді він пережив дуже дивну подію, і якась ангельська істота дала йому ще дивніше об’явлення. Варто прочитати розповідь Святого Письма:
«Та ось, до мене доторкнулась рука й поставила мене на колїна мої й на долонї рук моїх.
«І промовив він до мене: Даниїле, людино бажання! вважай на мої слова, що тобі скажу, й стань просто на ноги твої, я бо посланий тепер до тебе. Як він проговорив до мене сї слова, встав я, дрожучи.
«Але він сказав менї: Не бійся, Даниїле! від першого дня, як ти приспособив твоє серце, щоб розуміти, та й смирив себе перед Богом твоїм, слова твої почуто, й я б прийшов був задля просьб твоїх.
«Та князь (ангел) царства Перського стояв проти мене двайцять один день, аж ось Михаїл, найвизначнїйший князь, прийшов менї до помочі, й я зістався там при цареві Перському».
Що все це означає, збагнути важко, але й того, що лежить на поверхні, досить, щоб ми повірили: ангели на небі глибоко зацікавлені в нашій молитві й посилаються, щоб сповістити нам відповіді на наші молитви. Ба більше, цілком ясно, що якісь невидимі сили чи незримі духи діють, щоб перешкодити відповідям на наші молитви. Хто був той князь Перський, що протистояв цій великій ангельській істоті, не розкрито, але відкрито досить, щоб знати: у невидимому світі довкола нас, мабуть, точиться боротьба між духами, посланими служити нам у відповідь на наші молитви, і дияволом та його злими духами, які намагаються перемогти цих добрих духів.
Цей уривок, крім того, дає нам певний натяк на причину того, чому відповіді на молитву затримуються. Даниїл сумував і молився «три тижнї», а проти посланого Богом ангела «двайцять один день» стояв «князь (ангел) царства Перського».
Добре було для Даниїла, що молився, що він мав відвагу, стійкість і рішучість три тижні вперто молитися, поки довкола нього, незрима для смертних очей, точилася страшна боротьба між добрими й злими духами. Добре буде й для нас, якщо ми не облишимо молитви, коли здається, що Бог не чує, а відповідь не приходить одразу. Щоб молитися, потрібен час, і щоб отримати відповідь на молитву, теж потрібен час. Затримка з відповіддю на молитву — не відмова. Те, що ми не отримали негайної відповіді, зовсім не доводить, що Бог не чує молитви. Щоб молитися успішно, потрібні не лише відвага й наполегливість, а й велике терпіння. «Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа».