Восьмий етап

Тоді вони йшли далі, аж поки не прийшли до Чудових Гір, що належать Господареві того пагорба, про якого ми вже говорили раніше. Тож вони піднялися на гори, щоб подивитися на сади й фруктові гаї, на виноградники й джерела води; там вони й напилися, і вмилися, і вільно їли з виноградників. А на вершинах цих гір були пастухи, що пасли свої отари, і стояли вони край битого шляху. Тож пілігрими підійшли до них і, спершись на свої палиці (як звикли робити втомлені пілігрими, коли зупиняються поговорити з кимось при дорозі), спитали: Чиї це Чудові Гори? І чиї то вівці, що пасуться на них?

Пастухи: Ці гори — Еммануїлова Земля, і з них видно Його місто; і вівці також Його, і Він поклав за них Своє життя. Йоана 10:11,15.

Християнин: Чи це дорога до Небесного Міста?

Пастухи: Ви саме на своїй дорозі.

Християнин: Як далеко ще туди?

Пастухи: Надто далеко для всіх, крім тих, хто справді туди дійде.

Християнин: Ця дорога безпечна чи небезпечна?

Пастухи: Безпечна для тих, для кого вона має бути безпечною; а беззаконники впадуть на ній. Осії 14:9.

Християнин: Чи є в цьому місці якась розрада для пілігримів, що втомилися й знемагають у дорозі?

Пастухи: Господар цих гір наказав нам не забувати гостинності до чужинців, Євреїв 13:2; тож усе добре, що є в цьому місці, — перед вами .

Ще я бачив у своєму сні, що коли пастухи зрозуміли, що це подорожні, то й собі поставили їм питання (на які ті відповідали так само, як і в інших місцях), як-от: Звідки ви прийшли? і: Як ви потрапили на цю дорогу? і: Чим ви так вистояли на ній? — бо з тих, що починають іти сюди, лише небагато показують своє обличчя на цих горах. Коли ж пастухи почули їхні відповіді, то, вдоволені ними, подивилися на них дуже лагідно й сказали: Ласкаво просимо до Чудових Гір.

Пастухи, кажу, яких звали Знання, Досвід, Пильний і Щирий, узяли їх за руки, повели до своїх наметів і пригостили тим, що було напохваті. А ще вони сказали: Ми хотіли б, щоб ви побули тут трохи, аби познайомитися з нами, а ще більше — щоб потішитися добром цих Чудових Гір. Тоді ті сказали їм, що охоче залишаться. Тож вони пішли спочивати тієї ночі, бо було вже дуже пізно.

Тоді я бачив у своєму сні, що вранці пастухи покликали Християнина й Надійного пройтися з ними горами. Тож вони вийшли з ними й гуляли якийсь час, милуючись приємними краєвидами з усіх боків. Тоді пастухи сказали один одному: Чи не показати нам цим пілігримам якісь дива? І, вирішивши так зробити, вони повели їх спершу на вершину гори, що звалася Помилка, дуже стрімкої з дальнього боку, і звеліли їм подивитися вниз, на самий низ. Тож Християнин і Надійний подивилися вниз і побачили внизу кількох людей, геть розбитих на шматки, бо впали з вершини. Тоді Християнин спитав: Що це означає? Пастухи відповіли: Хіба ви не чули про тих, кого ввели в оману, бо вони послухали Гименея та Филита щодо віри у воскресіння тіла? 2 Тимотея 2:17,18. Ті відповіли: Так. Тоді пастухи сказали: Ті, кого ви бачите розбитими на шматки біля підніжжя цієї гори, — це вони і є; і вони лежать непохованими аж до сьогодні, як бачите, на пересторогу іншим, щоб стереглися дряпатися надто високо чи надто близько підходити до краю цієї гори.

Тоді я бачив, що вони повели їх на вершину іншої гори, і назва її — Обережність, і звеліли їм подивитися вдалину; а коли ті так зробили, то побачили, як їм здалося, кількох людей, що блукали туди й сюди поміж гробів, які там були; і вони зрозуміли, що ці люди сліпі, бо часом спотикалися об гроби й не могли вибратися з-поміж них. Тоді Християнин спитав: Що це означає?

Пастухи тоді відповіли: Чи не бачили ви трохи нижче цих гір перелаз, що веде на луг, ліворуч від цієї дороги? Ті відповіли: Так. Тоді пастухи сказали: Від того перелазу йде стежка просто до Замку Сумніву, який стереже велетень Відчай; і ці люди (вони показали на них поміж гробів) колись вирушили в мандрівку, як ви тепер, аж поки не дійшли до того самого перелазу. А що правдива дорога в тому місці була вибоїста, вони вирішили зійти з неї на той луг, і там їх схопив велетень Відчай і кинув до Замку Сумніву; і, потримавши їх якийсь час у підземеллі, він зрештою виколов їм очі й завів поміж ці гроби, де й покинув їх блукати аж до сього дня, щоб збулося слово мудреця: «Чоловік, що зійшов з путя розумного, між мертвими опиниться.» Приповісток 21:16. Тоді Християнин і Надійний подивилися один на одного, і сльози бризнули з їхніх очей, але пастухам вони нічого не сказали.

Тоді я бачив у своєму сні, що пастухи повели їх до іншого місця, у низині, де в схилі пагорба були двері; вони відчинили ті двері й звеліли їм зазирнути всередину. Тож вони зазирнули й побачили, що там усередині дуже темно й повно диму; ще їм здалося, що вони чують там гуркіт, наче від вогню, і крик якихось замучених, і що відчувають запах сірки. Тоді Християнин спитав: Що це означає? Пастухи сказали їм: Це бічна дорога до пекла, дорога, якою входять лицеміри; а саме ті, хто продає своє первородство, як Ісав; хто продає свого Учителя, як Юда; хто хулить Євангелію, як Олександр; і хто бреше та лукавить, як Ананія та його дружина Сапфіра.

Тоді Надійний сказав пастухам: Я бачу, що всі ці люди, кожен до одного, мали на собі вигляд пілігримів, як ми тепер; хіба ні?

Пастухи: Так, і тримали його довгий час.

Надійний: Як далеко вони могли зайти у своїй мандрівці свого часу, якщо все одно так жалюгідно загинули?

Пастухи: Одні далі, а інші не так далеко, як ці гори.

Тоді пілігрими сказали один одному: Треба нам волати до Сильного, щоб дав нам силу.

Пастухи: Еге ж, і вам треба буде ще й користуватися нею, коли матимете її.

Тим часом пілігримам захотілося рушати далі, а пастухи й собі хотіли, щоб вони йшли; тож вони пішли разом до краю гір. Тоді пастухи сказали один одному: Покажімо тут пілігримам ворота Небесного Міста, якщо в них стане вміння подивитися крізь нашу підзорну трубу. Пілігрими радо прийняли цю пропозицію; тож пастухи повели їх на вершину високого пагорба, що звався Ясний, і дали їм трубу, щоб подивилися.

Тоді вони спробували подивитися; але спогад про те останнє, що показали їм пастухи, змусив їхні руки тремтіти, і через цю перешкоду вони не могли пильно дивитися крізь трубу; проте їм здалося, що вони бачать щось схоже на ворота, а також трохи слави того місця. Тоді вони рушили далі й заспівали:

«Так пастухами тайни нам відкриті,

Що від людей усіх, крім них, закриті:

Тож до пастухів ідіть, коли жадаєте пізнати

Глибоке, тайне, що несила розгадати.»

Коли вони вже збиралися йти, один із пастухів дав їм записку з описом дороги. Інший звелів їм стерегтися Лестуна. Третій звелів їм пильнувати, щоб не заснули на Зачарованій Землі. А четвертий побажав їм щасливої дороги з Богом. І тут я прокинувся від свого сну.