Другий етап

Тоді Християнин зібрався йти назад; а Євангеліст, поцілувавши його, усміхнувся йому і побажав Божої помочі. Тож він рушив поспіхом і дорогою ні з ким не говорив; а якщо хтось його про щось питав, не удостоював відповіді. Він ішов, як той, хто весь час ступає забороненою землею, і ніяк не міг почуватися в безпеці, аж поки знову не вийшов на ту дорогу, яку покинув, щоб послухатися поради пана Світомудра. Тож згодом Християнин дійшов до брами. А над брамою було написано: «Стукайте, то й відчинить ся вам». Маттея 7:7.

Тож він постукав, і не раз, і не двічі, промовляючи:

«Чи можна тут увійти? Чи Той, хто там,

Відчинить мені, бідному, хоч сам

Я — бунтівник негідний? О, тоді

Співатиму хвалу Йому на висоті.»

Нарешті до брами підійшов поважний чоловік на ім’я Доброзичливий і спитав, хто там, звідки він прийшов і чого хоче.

Християнин: Тут бідний грішник, обтяжений тягарем. Я йду з Міста Погибелі, а прямую до гори Сіон, щоб мене було визволено від гніву, що настає; тож я хотів би знати, пане, — бо мені сказали, що через цю браму пролягає туди дорога, — чи ви згодні мене впустити.

Доброзичливий: Я згоден усім серцем, — сказав він; і з тим відчинив браму.

Та коли Християнин ступав усередину, той смикнув його до себе. Тоді Християнин сказав: Що це означає? Той відповів йому: Недалеко від цієї брами збудовано міцний замок, і начальник у ньому — Вельзевул; звідти він і ті, що з ним, пускають стріли в тих, хто підходить до цієї брами, — чи не вдасться їм убити їх раніше, ніж ті встигнуть увійти. Тоді Християнин сказав: Я радію і тремчу. А коли він уже був усередині, брамник спитав його, хто скерував його сюди.

Християнин: Євангеліст звелів мені прийти сюди й постукати, як я й зробив; і він сказав, що ви, пане, скажете мені, що я маю робити.

Доброзичливий: Перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх.

Християнин: Тепер я починаю пожинати плоди свого ризику.

Доброзичливий: Але як сталося, що ти прийшов сам?

Християнин: Бо ніхто з моїх сусідів не побачив своєї небезпеки так, як я побачив свою.

Доброзичливий: А чи знав хтось із них, що ти йдеш?

Християнин: Так, дружина й діти побачили мене на самому початку й кликали мені вслід, щоб я вернувся; також дехто з сусідів стояв і кричав, гукаючи, щоб я повернувся; але я затулив вуха пальцями й так пішов своєю дорогою.

Доброзичливий: А чи ніхто з них не пішов за тобою, щоб умовити тебе вернутися?

Християнин: Так, і Упертий, і Поступливий; але коли вони побачили, що не зможуть мене переважити, Упертий, лаючись, пішов назад, а Поступливий трохи пройшов зі мною.

Доброзичливий: А чому ж він не дійшов сюди?

Християнин: Ми справді йшли обидва разом, аж поки не дійшли до Багна Зневіри, у яке ми ще й несподівано впали. І тоді мій сусід Поступливий занепав духом і не захотів іти далі. Тож, вибравшись на той бік, що ближче до його дому, він сказав мені, що я можу сам володіти тією чудовою країною, — він на неї не претендує; і так він пішов своєю дорогою, а я — своєю: він слідом за Упертим, а я до цієї брами.

Доброзичливий: Тоді Доброзичливий сказав: Ой, бідолаха! Невже небесна слава так мало важить для нього, що він вважає, ніби не варто ризикнути кількома труднощами, щоб її здобути?

Християнин: Правду кажучи, — сказав Християнин, — я сказав правду про Поступливого; але якщо я скажу всю правду й про себе, то виявиться, що я нічим не кращий за нього. Це правда, він повернувся до свого дому, але і я звернув убік, на дорогу смерті, бо мене переконали тілесні доводи такого собі пана Світомудра.

Доброзичливий: О, то він на тебе натрапив? Що ж, він, звісно, хотів, щоб ти шукав полегшення з рук пана Законника! Обидва вони — чисті ошуканці. А ти послухав його поради?

Християнин: Так, наскільки наважився. Я пішов шукати пана Законника, аж поки мені не здалося, що гора, яка стоїть біля його дому, от-от упаде мені на голову; тож там мені довелося зупинитися.

Доброзичливий: Та гора вже стала смертю для багатьох і стане смертю ще для багатьох: добре, що ти уник того, щоб вона тебе розтрощила.

Християнин: Та справді, не знаю, що сталося б зі мною там, якби Євангеліст, на щастя, знову не зустрів мене, коли я сидів, похмурий, у своїх невеселих думах; але то була Божа милість, що він знову прийшов до мене, бо інакше я ніколи б сюди не дійшов. Та ось я прийшов — такий, який я є, більше гідний того, щоб загинути під тією горою, ніж стояти тут і отак розмовляти з моїм Владикою. Але, о, яка це ласка для мене, що мене все ж таки впускають сюди!

Доброзичливий: Ми не відкидаємо нікого, хоч би що люди робили, перш ніж прийти сюди; їх ніяк не виганяють геть. Йоана 6:37. Тож, добрий Християнине, пройди трохи зі мною, і я навчу тебе про дорогу, якою ти маєш іти. Подивись перед собою: бачиш цю вузьку дорогу? Це та дорога, якою ти маєш іти. Її проклали патріархи, пророки, Христос і Його апостоли, і вона пряма, наче проведена по лінійці; це та дорога, якою ти маєш іти.

Християнин: Але, — сказав Християнин, — чи немає на ній поворотів і закрутів, через які чужинець може збитися з дороги?

Доброзичливий: Так, є багато доріг, що впираються в цю, і вони криві та широкі; але ось як ти можеш відрізнити правильну від неправильної: лише правильна — тісна і вузька. Маттея 7:14.

Тоді я бачив у своєму сні, що Християнин спитав його ще, чи не міг би він допомогти йому зняти тягар, що був у нього на спині. Бо досі він ще його не позбувся і ніяк не міг скинути його без допомоги.

Той сказав йому: «Щодо твого тягаря, то терпляче неси його, аж поки не дійдеш до місця визволення; бо там він сам упаде з твоєї спини».

Тоді Християнин почав підперізувати стегна й лаштуватися в дорогу. І той сказав йому, що, відійшовши на деяку відстань від брами, він дійде до дому Тлумача; у його двері він має постукати, і той покаже йому чудові речі. Тоді Християнин попрощався зі своїм другом, і той знову побажав йому Божої помочі.

Тоді він ішов, аж поки не прийшов до дому Тлумача, і там стукав знову і знову. Нарешті хтось підійшов до дверей і спитав, хто там.

Християнин: Пане, тут подорожній, якому знайомий доброго господаря цього дому звелів зайти сюди задля моєї користі; тож я хотів би поговорити з господарем дому.

Тож той покликав господаря дому, який невдовзі вийшов до Християнина й спитав, чого він хоче.

Християнин: Пане, — сказав Християнин, — я чоловік, що йде з Міста Погибелі й прямує до гори Сіон; і чоловік, що стоїть біля брами на початку цієї дороги, сказав мені, що коли я зайду сюди, ви покажете мені чудові речі, які стануть мені в пригоді в дорозі.

Тлумач: Тоді Тлумач сказав: Заходь; я покажу тобі те, що піде тобі на користь. І він наказав своєму слузі засвітити свічку, а Християнинові звелів іти за ним; і привів його до окремої кімнати, і звелів слузі відчинити двері; а коли той це зробив, Християнин побачив портрет дуже поважної особи, що висів на стіні; і ось який він був: очі звернені до неба, найкраща з книг у руці, закон істини написаний на устах, світ позаду за плечима; він стояв, наче благав людей, а над його головою висіла золота корона.

Християнин: Тоді Християнин сказав: Що це означає?

Тлумач: Чоловік, чий це портрет, — один із тисячі: він може родити дітей, 1 Коринтян 4:15, мучитися в пологах за дітей, Галат 4:19, і сам годувати їх, коли вони народяться. А те, що ти бачиш його з очима, зведеними до неба, з найкращою з книг у руці й із законом істини, написаним на устах, — це показує тобі, що його діло — знати й відкривати грішникам темні речі; так само, як і те, що ти бачиш, як він стоїть, наче благає людей. А те, що ти бачиш світ, ніби відкинутий позад нього, і корону, що висить над його головою, — це показує тобі, що він, нехтуючи й зневажаючи теперішнє з любові до служіння своєму Господареві, напевно матиме в прийдешньому світі славу за нагороду. Отже, — сказав Тлумач, — я показав тобі цей портрет першим, бо чоловік, чий це портрет, — єдиний, кого Господар того місця, куди ти йдеш, уповноважив бути твоїм провідником у всіх важких місцях, які можуть трапитися тобі дорогою; тож добре зваж на те, що я тобі показав, і тримай у пам’яті те, що ти бачив, щоб у дорозі не натрапити на таких, що вдають, ніби ведуть тебе правильно, а їхня дорога сходить до смерті.

Потім він узяв його за руку й повів до дуже великої світлиці, повної пилу, бо її ніколи не замітали; оглянувши її трохи, Тлумач покликав чоловіка, щоб той замів. І коли той почав мести, пил так рясно здійнявся в повітря, що Християнин ледь не задихнувся. Тоді Тлумач сказав дівчині, що стояла поруч: «Принеси сюди води й покропи кімнату»; а коли вона це зробила, кімнату замели й очистили легко й любо.

Християнин: Тоді Християнин сказав: Що це означає?

Тлумач: Тлумач відповів: Ця світлиця — серце людини, яку ніколи не освячувала солодка благодать Євангелії. Пил — це її первородний гріх і внутрішня зіпсованість, що осквернили всю людину. Той, хто почав замітати першим, — це закон; а та, що принесла воду й покропила, — це Євангелія. А те, що ти бачив: щойно перший почав мести, пил так закружляв, що він не міг очистити кімнату, а ти ледь не задихнувся від нього, — це показує тобі, що закон, замість того щоб очистити серце від гріха (своєю дією), оживляє гріх, Римлян 7:9, додає йому сили, 1 Коринтян 15:56, і примножує його в душі, Римлян 5:20, хоч і викриває його та забороняє; бо він не дає сили його подолати. І ще: як ти бачив, що дівчина покропила кімнату водою, після чого її легко й любо очистили, — це показує тобі, що коли Євангелія входить у серце своїм солодким і дорогоцінним впливом, тоді, кажу я, так само як ти бачив, що дівчина прибила пил, покропивши підлогу водою, так і гріх переможено й подолано, а душу очищено вірою в Євангелію, і, отже, вона стає придатною, щоб у ній жив Цар слави. Йоана 15:3; Єфесян 5:26; Дїяння 15:9; Римлян 16:25,26.

Ще я бачив у своєму сні, що Тлумач узяв його за руку й повів до маленької кімнати, де сиділо двоє малих дітей, кожне на своєму стільчику. Старшого звали Нетерплячий, а другого — Терплячий. Нетерплячий здавався дуже невдоволеним, а Терплячий був зовсім спокійний. Тоді Християнин спитав: «Яка причина невдоволення Нетерплячого?» Тлумач відповів: «Їхній наставник хоче, щоб він чекав на свої найкращі речі аж до початку наступного року, а він хоче мати все зараз; а Терплячий готовий почекати».

Потім я побачив, що до Нетерплячого хтось підійшов, приніс йому мішок скарбів і висипав йому до ніг; той підібрав його, зрадів йому, а ще й глузливо посміявся з Терплячого. Але я подивився лише трохи, а він уже все розтринькав, і в нього не лишилося нічого, крім лахміття.

Християнин: Тоді Християнин сказав Тлумачеві: Розтлумач мені цю справу повніше.

Тлумач: І той сказав: Ці двоє хлопців — образи: Нетерплячий — людей цього світу, а Терплячий — людей того світу, що має прийти; бо, як ти тут бачиш, нетерплячість хоче мати все зараз, цього року, тобто в цьому світі; такі й люди цього світу: вони мусять мати всі свої добра зараз; вони не можуть чекати до наступного року, тобто до наступного світу, своєї частки добра. Прислів’я «Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі» має для них більшу вагу, ніж усі Божі свідчення про добро прийдешнього світу. Але як ти бачив, що він швидко все розтринькав і незабаром у нього не лишилося нічого, крім лахміття, так буде й з усіма такими людьми наприкінці цього світу.

Християнин: Тоді сказав Християнин: Тепер я бачу, що Терплячий має кращу мудрість, і то з багатьох причин. 1. Бо він чекає на найкраще. 2. А ще тому, що матиме свою славу тоді, коли в іншого не залишиться нічого, крім лахміття.

Тлумач: Ба, можеш додати ще одну: слава наступного світу ніколи не зноситься, а ці речі швидко минають. Тому Нетерплячий мав не так багато підстав сміятися з Терплячого через те, що отримав своє добро першим, як Терплячий матиме підстав сміятися з Нетерплячого через те, що отримав найкраще останнім; бо перше мусить поступитися останньому, адже останнє повинне дочекатися свого часу; а останнє не поступається нічому, бо вже немає іншого, що прийшов би по ньому. Отже, хто дістає свою частку першим, той неминуче має час її розтринькати; а хто дістає свою частку останнім, той матиме її навіки. Тому й сказано про багача: «Прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся». Луки 16:25.

Християнин: Тоді я розумію, що найкраще — не жадати того, що є тепер, а чекати того, що прийде.

Тлумач: Правду кажеш, що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне. 2 Коринтян 4:18. Та хоч воно й так, проте речі теперішні й наші тілесні пожадання — такі близькі сусіди одне одному, а речі майбутні й плотське чуття — такі чужі одне одному, що перші так швидко заприятелюють, а між другими так і лишається відстань.

Тоді я бачив у своєму сні, що Тлумач узяв Християнина за руку й повів його в місце, де під стіною горів вогонь, а біля нього стояв хтось і раз у раз лив на нього багато води, щоб його загасити; та вогонь горів дедалі вище й жаркіше.

Тоді сказав Християнин: Що це означає?

Тлумач відповів: Цей вогонь — діло благодаті, що твориться в серці; той, хто ллє на нього воду, щоб його погасити й знищити, — це диявол; а те, що ти бачиш, як вогонь, попри все, горить дедалі вище й жаркіше, — побачиш і причину цього. І він повів його за стіну, на другий бік, де той побачив чоловіка з посудиною оливи в руці, яку він також безперестанку (але потай) підливав у вогонь.

Тоді сказав Християнин: Що це означає?

Тлумач відповів: Це Христос, Який безнастанно оливою Своєї благодаті підтримує діло, вже розпочате в серці; і завдяки цьому, хоч би що робив диявол, душі Його народу й далі лишаються сповненими благодаті. 2 Коринтян 12:9. А те, що ти бачив, як чоловік стояв за стіною, підтримуючи вогонь, має навчити тебе, що спокушуваному важко побачити, як це діло благодаті підтримується в душі.

Ще я бачив, що Тлумач знову взяв його за руку й повів у чудове місце, де стояв величний палац, прекрасний на вигляд; побачивши його, Християнин дуже зрадів. Ще він побачив, що на даху палацу походжають якісь люди, вбрані з голови до ніг у золото.

Тоді сказав Християнин можна нам туди ввійти?

Тоді Тлумач узяв його й повів угору, до дверей палацу; і ось біля дверей стояв великий натовп людей, які ніби хотіли ввійти, та не сміли. Там же, трохи віддалік від дверей, при столі сидів чоловік із книгою й каламарем перед собою, щоб записувати імена тих, хто мав увійти; ще він побачив, що в дверях стоїть багато озброєних людей, які їх стерегли й були готові заподіяти тим, хто захоче ввійти, всяку шкоду й лихо, яке тільки зможуть. Християнин аж розгубився від подиву. Нарешті, коли всі до одного відступали, боячись озброєних людей, Християнин побачив, як один чоловік із дуже рішучим обличчям підійшов до того, хто сидів і записував, і сказав: «Запишіть моє ім’я, пане»; а коли той записав, він побачив, як чоловік вихопив меча, надів на голову шолом і кинувся до дверей на озброєних людей, які налягли на нього зі смертельною силою; але чоловік, анітрохи не занепавши духом, узявся рубати й сікти щонайзапекліше. І, отримавши й завдавши багато ран тим, хто намагався його не пустити, Маттея 11:12; Дїяння 14:22; він прорубав собі шлях крізь них усіх і прорвався в палац; і тоді почувся приємний голос тих, хто був усередині, навіть тих, хто походжав по даху палацу, і вони казали:

«Увійди, увійди,

Вічну славу здобудеш ти».

Тож він увійшов, і його вбрали в таке ж убрання, як і їх. Тоді Християнин усміхнувся й сказав: Мені здається, я справді знаю, що це означає.

А тепер, сказав Християнин, відпусти мене звідси. Ні, зачекай, сказав Тлумач, доки я не покажу тобі ще трохи, а тоді підеш своєю дорогою. І він знову взяв його за руку й повів у дуже темну кімнату, де в залізній клітці сидів чоловік.

На вигляд цей чоловік був дуже сумний; він сидів, втупивши очі в землю, склавши руки, і зітхав так, ніби в нього розривалося серце. Тоді сказав Християнин: Що це означає? На це Тлумач звелів йому поговорити з тим чоловіком.

Тоді сказав Християнин чоловікові: Хто ти? Чоловік відповів: Я те, чим колись не був.

Християнин: А ким ти був колись?

Чоловік: Чоловік сказав: Колись я був гарним і квітучим визнавцем віри, Луки 8:13, і у власних очах, і в очах інших; колись я, як мені здавалося, був на добрій дорозі до Небесного Міста і навіть радів, думаючи, що дістануся туди.

Християнин: Гаразд, а хто ти тепер?

Чоловік: Тепер я людина відчаю і замкнений у ньому, як у цій залізній клітці. Я не можу вийти; о, тепер я не можу!

Християнин: Але як ти потрапив у такий стан?

Чоловік: Я перестав пильнувати й бути тверезим; я попустив віжки своїм пожаданням; я грішив проти світла слова й проти Божої доброти; я засмутив Духа, і Він відійшов; я спокушав диявола, і він прийшов до мене; я прогнівив Бога, і Він покинув мене; я так закам’янив своє серце, що не можу покаятися.

Тоді сказав Християнин Тлумачеві: Невже для такої людини немає жодної надії? Спитай його, сказав Тлумач.

Християнин: Тоді сказав Християнин: Невже немає надії, і ти мусиш сидіти в залізній клітці відчаю?

Чоловік: Ні, жодної.

Християнин: Та ж Син Благословенного дуже милосердний.

Чоловік: Я вдруге розіп’яв Його в собі, Євреїв 6:6; я зневажив Його особу, Луки 19:14; я зневажив Його праведність; я вважав Його кров за нечисту; я зневажив Духа благодаті, Євреїв 10:29; тому я сам себе відлучив від усіх обітниць, і тепер мені лишаються тільки погрози, страшні погрози, вірні погрози неминучого суду й вогняного гніву, що пожере мене, як противника.

Християнин: Через що ти довів себе до такого стану?

Чоловік: Через пожадання, втіхи й зиски цього світу, від яких я тоді обіцяв собі багато насолоди; а тепер кожна з тих речей кусає мене й гризе, наче пекучий черв.

Християнин: А хіба ти не можеш тепер покаятися й навернутися?

Чоловік: Бог відмовив мені в покаянні. Його слово не дає мені жодної підбадьорливої підстави вірити; ба більше, Він Сам замкнув мене в цій залізній клітці; і всі люди світу не можуть мене випустити. О вічність! вічність! як мені змагатися з тією мукою, яка чекає на мене у вічності?

Тлумач: Тоді сказав Тлумач Християнинові: Пам’ятай нещастя цього чоловіка, і нехай воно буде тобі вічною пересторогою.

Християнин: Ох, сказав Християнин, як це страшно! Боже, поможи мені пильнувати й бути тверезим та молитися, щоб уникнути того, що завело цього чоловіка в таке нещастя. Пане, чи не час мені вже йти своєю дорогою?

Тлумач: Зачекай, доки я покажу тобі ще одне, а тоді підеш своєю дорогою.

І він знову взяв Християнина за руку й повів у кімнату, де хтось підводився з ліжка; і, вдягаючи одяг, він тремтів і трусився. Тоді сказав Християнин: Чому цей чоловік так тремтить? Тоді Тлумач звелів йому розповісти Християнинові, чому він так робить.

І той почав і сказав: «Цієї ночі, коли я спав, мені снилося, і ось небо стало надзвичайно чорним; а ще гриміло й блискало так страшно, що мене охопив жах. І я глянув угору в своєму сні й побачив, як хмари мчать із небаченою швидкістю; і тоді почув гучний звук сурми й побачив також Чоловіка, що сидів на хмарі, а довкола Нього — тисячі небесних воїнств; усі вони були в полум’яному вогні; і небо теж палало полум’ям. Тоді я почув голос, що казав: „Устаньте, мертві, і йдіть на суд“. І від того розкололися скелі, відкрилися гроби, і мертві, що були в них, вийшли: одні з них були вельми радісні й дивилися вгору, а інші шукали, як сховатися під горами. Тоді я побачив, як Той, Хто сидів на хмарі, розгорнув книгу й звелів світові наблизитися. Проте через люте полум’я, яке виходило й било з-перед Нього, між Ним і ними була належна відстань, як між суддею і в’язнями перед судом. 1 Коринтян 15; 1 Солунян 4:16; Юди 15; Йоана 5: 28,29; 2 Солунян 1:8-10; Одкриттє 20:11-14; Ісаїї 26:21; Михея 7:16,17; Псальма 5:4; 50:1-3; Малахія 3:2,3; Даниїла 7:9,10. Ще я чув, як тим, хто служив Тому, Хто сидів на хмарі, наказали: „Зберіть кукіль, полову й стерню і вкиньте їх у палаюче озеро“. Маттея 3:12; 18:30; 24:30; Малахія 4:1. І від того просто там, де я стояв, розверзлася безодня; і з її пащі валом ішов дим і вогненне вугілля з жахливим гуркотом. Тим самим слугам сказано також: „Зберіть Мою пшеницю в клуню“. Луки 3:17. І тоді я побачив, як багатьох підхопило й понесло в хмари, а мене залишено. 1 Солунян 4:16,17. Я теж шукав, де б сховатися, але не міг, бо Той, Хто сидів на хмарі, не зводив з мене ока; ще й мої гріхи спали мені на думку, і сумління звинувачувало мене з усіх боків. Римлян 2:14,15. Тут я й прокинувся зі сну».

Християнин: Але що ж так налякало тебе в цьому видінні?

Чоловік: Та я подумав, що настав день суду, а я до нього не готовий; але найбільше мене налякало те, що ангели зібрали декого, а мене залишили; а ще безодня пекла роззявила свою пащу якраз там, де я стояв. І сумління мене теж мучило; і, як мені здавалося, Суддя весь час не зводив з мене ока, і на обличчі Його був гнів.

Тоді Тлумач сказав Християнинові: «Чи ти обміркував усе це?»

Християнин: Так, і воно вселяє в мене і надію, і страх.

Тлумач: Добре, тримай усе це в думках так, щоб воно було тобі як остен у боці, що підганяє тебе вперед на дорозі, якою ти мусиш іти. Тоді Християнин почав підперізувати стегна й лаштуватися в дорогу. І тоді сказав Тлумач: «Утішитель нехай завжди буде з тобою, добрий Християнине, щоб вести тебе дорогою, що веде до міста». І Християнин пішов своєю дорогою, кажучи:

«Я бачив тут речі рідкісні й корисні,

Приємні й страшні — і такі, щоб стояв я міцно

У справі, що її почав я нині;

Тож хай про них я думаю й збагну віднині,

Навіщо їх мені явили, — і хай же буду

Тобі, Тлумачу добрий, вдячний всюди».