Перший етап

Мандруючи пустелею цього світу, я натрапив на одне місце, де була печера, і ліг там спати; і, коли я спав, мені наснився сон. Мені снилося, і ось я побачив чоловіка, одягненого в лахміття, що стояв на одному місці, обернувшись обличчям від свого дому, з книгою в руці та з великим тягарем на спині. Ісаїї 64:6; Луки 14:33; Псальма 38:4. Я дивився й бачив, як він розгорнув книгу і читав її; і, читаючи, плакав і тремтів; а не маючи більше сили стримуватися, вибухнув жалібним криком: «Що мені робити?» Дїяння 2:37; 16:30; Аввакума 1:2,3.

Отож у такому стані він пішов додому й стримувався, скільки міг, щоб дружина й діти не помітили його горя; але довго мовчати не зміг, бо його смуток зростав. Тож урешті він відкрив своє серце дружині й дітям і почав говорити їм так: «О моя люба дружино, — сказав він, — і ви, діти, плоть від плоті моєї, я, ваш люблячий друг, сам по собі пропащий через тягар, що важко лежить на мені; до того ж я напевно знаю, що це наше місто буде спалене вогнем з неба; і в тій страшній загибелі і я сам, і ти, моя дружино, і ви, мої любі діточки, жалюгідно загинемо, хіба що (а я того ще не бачу) знайдеться якийсь шлях порятунку, яким ми могли б спастися». Рідні його дуже здивувалися цьому — не тому, що повірили, ніби сказане ним правда, а тому, що подумали, чи не вдарило йому в голову якесь божевілля; тож, оскільки вже вечоріло, і сподіваючись, що сон заспокоїть йому розум, вони якнайшвидше вклали його в ліжко. Але ніч була для нього так само тривожна, як і день; тому замість спати він провів її в зітханнях і сльозах. Тож коли настав ранок, вони захотіли дізнатися, як він почувається. Він відповів їм: «Щораз гірше»; і знову почав з ними про те саме говорити; але вони стали черствіти. Вони ще й думали вигнати з нього ту недугу суворим і грубим поводженням: то насміхалися з нього, то сварили його, а то й зовсім не зважали на нього. Тому він почав усамітнюватися у своїй кімнаті, щоб молитися за них і жаліти їх, а також оплакувати власне горе; ходив він і самотою полями, то читаючи, то молячись; і так минуло кілька днів.

І ось я побачив, як одного разу, коли він ходив полями, то (як мав звичай) читав свою книгу і був дуже стривожений духом; і, читаючи, він, як і раніше, вибухнув криком: «Що менї робити, щоб спастись?» Дїяння 16:30,31.

Бачив я також, що він озирався туди й сюди, неначе хотів бігти; проте стояв на місці, бо (як я зрозумів) не знав, куди йти. Тоді я глянув і побачив, що до нього йде чоловік на ім’я Євангеліст, і той запитав: «Чого ти кричиш?»

Він відповів: «Пане, з книги, що в моїй руці, я бачу, що засуджений померти, а після того стати на суд, Євреїв 9:27; і я знаходжу, що не хочу першого, Йова 10: 21,22, і не здатен витримати другого». Езекиїла 22:14.

Тоді Євангеліст сказав: «Чому ж ти не хочеш померти, коли це життя сповнене стількох лих?» Чоловік відповів: «Бо боюся, що цей тягар, який на моїй спині, потягне мене нижче за могилу, і я впаду в Тофет. Ісаїї 30:33. І, пане, коли я не готовий іти до в’язниці, то не готовий і на суд, а звідти — на страту; і думки про це змушують мене кричати».

Тоді Євангеліст сказав: «Коли такий твій стан, то чого ж ти стоїш?» Той відповів: «Бо не знаю, куди йти». Тоді Євангеліст дав йому пергаментний сувій, і в ньому було написано: «Утікай від настигаючого гнїва». Маттея 3:7.

Чоловік прочитав це і, дуже уважно дивлячись на Євангеліста, спитав: «Куди ж мені тікати?» Тоді Євангеліст сказав (показуючи пальцем через дуже широке поле): «Бачиш онде Тісну Браму?» Маттея 7:13,14. Чоловік сказав: «Ні». Тоді той сказав: «А бачиш онде сяйливе світло?» Псальма 119:105; 2 Петра 1:19. Він сказав: «Здається, бачу». Тоді Євангеліст сказав: «Не спускай того світла з очей і йди просто до нього — так побачиш браму; а коли постукаєш у неї, тобі скажуть, що робити». І я бачив у своєму сні, що чоловік побіг. Та не встиг він відбігти далеко від своїх дверей, як дружина й діти, помітивши це, почали кричати йому вслід, щоб вернувся; але чоловік заткнув пальцями вуха й біг далі, кричачи: Життя! життя! вічне життя! Луки 14:26. Тож він не оглядався назад, 1 Мойсея 19:17, а втікав до середини рівнини.

Сусіди теж вийшли подивитися, як він біжить, Еремії 20:10; і, поки він біг, одні глузували, інші погрожували, а ще інші кричали йому вслід, щоб вернувся; і серед тих, хто так робив, були двоє, що вирішили повернути його силоміць. Одного звали Упертий, а другого — Поступливий. На той час чоловік уже відбіг від них чималу відстань; але вони все ж вирішили гнатися за ним, що й зробили, і невдовзі наздогнали його. Тоді чоловік сказав: «Сусіди, навіщо ви прийшли?» Вони сказали: «Щоб умовити тебе вернутися з нами». Але він сказав: «Цього ніяк не може бути: ви живете, — сказав він, — у Місті Погибелі, там, де й я народився: я бачу, що це так; і, помираючи там, рано чи пізно ви впадете нижче за могилу, у місце, що палає вогнем і сіркою; змиріться, добрі сусіди, і ходіть зі мною».

Упертий: Що? — сказав Упертий. — І покинути наших друзів і всі наші вигоди?

Християнин: Так, — сказав Християнин (бо таке було його ім’я), — бо все, що ви покидаєте, не варте й порівняння з дещицею того, чим я прагну втішатися, 2 Коринтян 4:18; і якщо ви підете зі мною і витримаєте, то матимете те саме, що і я; бо там, куди я йду, всього вдосталь, ще й з лишком. Луки 15:17. Ходімо, і переконаєтеся в моїх словах.

Упертий: Що ж це за речі, яких ти шукаєш, коли покидаєш увесь світ, щоб їх знайти?

Християнин: Я шукаю наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, 1 Петра 1:4; і воно збережене на небесах, і там у безпеці, Євреїв 11:16, щоб у призначений час бути дароване тим, хто пильно його шукає. Прочитайте про це, коли хочете, в моїй книзі.

Упертий: Тьху, — сказав Упертий, — геть твою книгу! Вернешся ти з нами чи ні?

Християнин: Ні, не вернуся, — сказав той, — бо я поклав руку свою на рало. Луки 9:62.

Упертий: Ходімо ж, сусіде Поступливий, вернімося і підемо додому без нього: є таке кодло цих навіжених пустоголовців, що коли вхоплять якусь забаганку за кінчик, то стають мудріші у власних очах, ніж семеро тих, що вміють розважно відповісти.

Поступливий: Тоді Поступливий сказав: Не лайся; коли правда те, що каже добрий Християнин, то речі, яких він шукає, кращі за наші: моє серце хилиться піти з моїм сусідом.

Упертий: Що, ще більше дурнів! Послухай мене і вертайся; хто знає, куди заведе тебе такий навіжений? Вертайся, вертайся і будь розумний.

Християнин: Ні, краще ти йди разом зі своїм сусідом Поступливим; там можна здобути ті речі, про які я казав, і ще багато іншої слави. Якщо не вірите мені, прочитайте тут, у цій книзі; а щодо правдивості написаного в ній — ось, усе це підтверджено кров’ю Того, Хто її створив. Євреїв 9: 17-21.

Поступливий: Що ж, сусіде Упертий, — сказав Поступливий, — я вже доходжу рішення; я маю намір іти з цим добрим чоловіком і розділити з ним свою долю. Але, мій добрий товаришу, чи знаєш ти дорогу до того жаданого місця?

Християнин: Мене скерував чоловік на ім’я Євангеліст — поспішати до малої брами, що перед нами, де ми отримаємо настанови про дорогу.

Поступливий: Тож ходімо, добрий сусіде, рушаймо. І вони пішли вдвох.

Упертий: А я повернуся до себе, — сказав Упертий. — Не буду я товаришем таким ошуканим, химерним людям.

І я бачив у своєму сні, що коли Упертий повернувся, Християнин і Поступливий пішли рівниною, розмовляючи; і ось як вони почали свою бесіду.

Християнин: Ну, сусіде Поступливий, як ти? Я радий, що ти переконався і йдеш зі мною. Якби сам Упертий відчув те, що відчув я від сили й жаху того, що ще невидиме, він не повернувся б до нас спиною так легковажно.

Поступливий: Ну, сусіде Християнине, коли тут, крім нас двох, нікого нема, розкажи мені тепер докладніше, що то за речі і як ними втішатися там, куди ми йдемо.

Християнин: Я краще можу збагнути їх розумом, ніж висловити язиком; але все ж, коли ти бажаєш знати, я прочитаю про них у своїй книзі.

Поступливий: І ти думаєш, що слова твоєї книги напевно правдиві?

Християнин: Так, воістину; бо її створив Той, Хто не обманює. Тита 1:2.

Поступливий: Добре сказано; що ж то за речі?

Християнин: Є безконечне царство, в якому ми житимемо, і вічне життя, яке нам буде дане, щоб ми жили в тому царстві навіки. Ісаїї 65:17; Йоана 10: 27-29.

Поступливий: Добре сказано; а що ще?

Християнин: Нам дадуть вінці слави, і одежі, що зроблять нас сяйливими, як сонце на небесній тверді. 2 Тимотея 4:8; Одкриттє 22:5; Маттея 13:43.

Поступливий: Це дуже приємно; а що ще?

Християнин: Там не буде більше ні плачу, ні смутку; бо Той, Хто володіє тим місцем, обітре всяку сльозу з очей наших. Ісаїї 25:8; Одкриттє 7:16, 17; 21:4.

Поступливий: А яке товариство буде в нас там?

Християнин: Там ми будемо з серафимами й херувимами, Ісаїї 6:2; 1 Солунян 4:16,17; Одкриттє 5:11, — істотами, що засліплять тобі очі, коли глянеш на них. Там ти також зустрінеш тисячі й десятки тисяч тих, що пішли до того місця раніше за нас; ніхто з них не шкідливий, але всі люблячі й святі; кожен ходить перед очима Божими і стоїть у Його присутності, прийнятий навіки. Одним словом, там ми побачимо старців з їхніми золотими вінцями, Одкриттє 4:4; там ми побачимо святих дів з їхніми золотими гуслами, Одкриттє 14:1-5; там ми побачимо людей, яких світ порубав на шматки, спалив у полум’ї, віддав на поживу звірам, потопив у морях за любов, яку вони мали до Господаря того місця, Йоана 12:25, — усіх цілими й зодягненими в безсмертя, як в одежу. 2 Коринтян 5:2.

Поступливий: Від самого слухання про це серце завмирає в захваті. Але чи справді можна цим утішатися? Як нам стати учасниками всього цього?

Християнин: Господь, Правитель того краю, записав це в цій книзі, Ісаїї 55:1,2; Йоана 6:37; 7:37; Одкриттє 21:6; 22:17; а суть того така: якщо ми справді захочемо це мати, Він дасть нам це даром.

Поступливий: Що ж, мій добрий товаришу, радий я чути про такі речі: ходімо, прискормо крок.

Християнин: Я не можу йти так швидко, як хотів би, через цей тягар, що на моїй спині.

І я бачив у своєму сні, що якраз як вони закінчили цю розмову, то наблизилися до дуже грузького багна, що лежало посеред рівнини; і, будучи необачними, обидва раптом упали в трясовину. Те багно звалося Зневіра. Тож вони якийсь час борсалися в ньому, тяжко вимазавшись у болоті; а Християнин через тягар, що був на його спині, почав грузнути в трясовині.

Поступливий: Тоді Поступливий сказав: Ой, сусіде Християнине, де ти тепер?

Християнин: Правду кажучи, — сказав Християнин, — не знаю.

Поступливий: На це Поступливий образився і сердито сказав своєму супутникові: Оце й є те щастя, про яке ти мені весь цей час розповідав? Якщо нам так не щастить на самому початку, то чого нам чекати звідси й до кінця подорожі? Аби мені тільки вибратися звідси живим, а та чудова країна хай буде твоя, мені не треба. І з тими словами він відчайдушно рвонувся раз чи двічі й вибрався з трясовини на той бік багна, що був ближче до його дому: і пішов собі геть, і Християнин більше його не бачив.

Тож Християнин залишився сам борсатися в Багні Зневіри; але він усе ж силкувався пробитися до того боку багна, що був найдальше від його дому й найближче до Тісної Брами; і пробився, але вибратися не міг через тягар, що був на його спині. Та я бачив у своєму сні, що до нього підійшов чоловік на ім’я Поміч і спитав його, що він там робить.

Християнин: Пане, — сказав Християнин, — мені звелів іти цією дорогою чоловік на ім’я Євангеліст, який також показав мені онде ту браму, щоб я міг утекти від настигаючого гнїва. І коли я йшов туди, то впав сюди.

Поміч: А чому ж ти не шукав сходинок?

Християнин: Страх гнався за мною так тяжко, що я кинувся найкоротшим шляхом і впав.

Поміч: Тоді він сказав: Дай мені свою руку. Той дав йому руку, і він витяг його, Псальма 40:2, і поставив його на тверду землю, і звелів іти своєю дорогою.

Тоді я підступив до того, хто його витяг, і сказав: «Пане, чому ж, коли через це місце пролягає дорога з Міста Погибелі до онтієї брами, цю ділянку не лагодять, щоб бідні мандрівники могли йти туди безпечніше?» І він сказав мені: «Це грузьке багно — таке місце, що його не можна полагодити: це низина, куди безперестанку стікає увесь накип і бруд, що супроводять усвідомлення гріха, і тому воно зветься Багном Зневіри; бо щойно грішник пробуджується і бачить свій пропащий стан, у його душі постає багато страхів, і сумнівів, і гнітючих побоювань, і всі вони збираються разом і осідають у цьому місці: ось чому тут такий поганий ґрунт.

«Не до вподоби Цареві, щоб це місце лишалося таким поганим. Ісаїї 35:3,4. Його робітники теж, за вказівками землемірів Його Величності, вже понад ці шістнадцять сотень років працюють над цією ділянкою, чи не вдасться її полагодити: так, і, наскільки мені відомо, — сказав він, — тут поглинуто щонайменше двадцять тисяч возів, ба навіть мільйони здорових настанов, що їх повсякчас звозили з усіх куточків Царевих володінь (а ті, хто знається, кажуть, що це найкращий матеріал, аби зробити тут добрий ґрунт), чи не вдасться її полагодити; але це й досі Багно Зневіри, і таким воно лишиться, хоч би що вони робили.

«Правда, за вказівкою Законодавця, через саму середину цього багна покладено певні добрі й міцні сходинки; але тоді, коли це місце особливо вивергає свій бруд, як буває перед зміною погоди, тих сходинок майже не видно; а якщо й видно, то люди, від запаморочення в голові, ступають повз них, і тоді вже як слід загрузають у болоті, хоч сходинки там і є: але ґрунт добрий, щойно вони ввійдуть у браму». 1 Самуїлова 12:23.

І я бачив у своєму сні, що на той час Поступливий уже дістався до свого дому. Тож сусіди прийшли його провідати; і одні називали його мудрим, що вернувся, а інші — дурнем, що наражався на небезпеку з Християнином; ще інші насміхалися з його боягузтва, кажучи: «Та вже ж, коли почав був ризикувати, я б не був такий нікчемний, щоб здатися через кілька труднощів». Тож Поступливий сидів між ними, принишклий. Але зрештою він набрався більше сміливості, і тоді всі вони змінили пісню й почали глузувати з бідного Християнина позаочі. І досить про Поступливого.

Тож коли Християнин ішов сам-один, він угледів здалеку когось, хто прямував через поле йому назустріч; і випало їм зустрітися саме там, де їхні дороги перетиналися. Пан, що зустрів його, звався пан Світомудр: він жив у місті Плотської Політики, дуже великому місті, до того ж неподалік від того, звідки вийшов Християнин. Отож цей чоловік, зустрівши Християнина і дещо про нього прочувши (бо про те, що Християнин вирушив із Міста Погибелі, багато говорили не лише в місті, де він жив, а й у деяких інших місцях про це вже гомоніли на кожному розі), — пан Світомудр, отже, здогадуючись, хто це, бо бачив його тяжку ходу, чув його зітхання та стогони й таке інше, почав отак заводити розмову з Християнином.

Пан Світомудр: Ну що, добрий чоловіче, куди це ти прямуєш так обтяжений?

Християнин: Обтяжений справді так, як, гадаю, не було обтяжене жодне бідолашне створіння! А що питаєте ви мене, куди прямую, — то кажу вам, пане: я йду он до тієї Тісної Брами попереду; бо там, як мені сказали, мене виведуть на дорогу, де я позбудуся свого важкого тягаря.

Пан Світомудр: А чи маєш ти дружину й дітей?

Християнин: Так; але я такий обтяжений цим тягарем, що не можу тішитися ними, як колись: мені здається, ніби їх у мене й нема. 1 Коринтян 7:29.

Пан Світомудр: Чи послухаєш ти мене, якщо я дам тобі пораду?

Християнин: Якщо вона добра — послухаю; бо я дуже потребую доброї поради.

Пан Світомудр: Тоді раджу тобі якнайшвидше позбутися свого тягаря; бо доти не матимеш спокою в душі, і доти не зможеш втішатися дарами тих благословень, якими обдарував тебе Бог.

Християнин: Саме цього я й шукаю — позбутися цього важкого тягаря; але сам зняти його не можу, і немає в нашому краї людини, яка б зняла його з моїх плечей; тому я й іду цією дорогою, як уже казав вам, щоб позбутися свого тягаря.

Пан Світомудр: А хто звелів тобі йти цією дорогою, щоб позбутися тягаря?

Християнин: Чоловік, що здався мені дуже великою й поважною особою; ім’я його, наскільки пам’ятаю, Євангеліст.

Пан Світомудр: А бодай йому за таку пораду! Немає на світі небезпечнішої й клопітнішої дороги, ніж та, на яку він тебе наставив; і ти сам це побачиш, якщо слухатимешся його поради. Ти вже, як я бачу, дечого скуштував; бо на тобі бруд із Багна Зневіри; але те багно — лише початок бід, що чекають на тих, хто йде тією дорогою. Послухай мене; я старший за тебе: на дорозі, якою ти йдеш, тебе, найпевніше, спіткають утома, біль, голод, небезпеки, нагота, меч, леви, дракони, темрява, а одним словом — смерть, та й чого тільки ще не буде. Усе це безперечна правда, бо це стверджено багатьма свідченнями. І чи годиться людині так легковажно губити себе, слухаючи якогось чужинця?

Християнин: Та ж, пане, цей тягар на моїй спині страшніший для мене, ніж усе те, що ви назвали; ба більше, мені, здається, байдуже, що зустріну на дорозі, аби тільки зустріти й визволення від мого тягаря.

Пан Світомудр: А як ти взагалі набув свого тягаря?

Християнин: Читаючи оцю книгу, що в моїй руці.

Пан Світомудр: Так я й думав; і сталося з тобою те саме, що й з іншими слабкими людьми, які, пхаючись у речі, зависокі для них, раптом потрапляють у твоє сум’яття; а таке сум’яття не лише позбавляє людей мужності — як, бачу, позбавило й тебе, — а й штовхає їх на відчайдушні пригоди, щоб здобути невідомо що.

Християнин: Я знаю, що хочу здобути: полегшення від мого важкого тягаря.

Пан Світомудр: Але навіщо тобі шукати полегшення цією дорогою, коли на ній чигає стільки небезпек? Тим паче що (якби тобі тільки стало терпцю вислухати мене) я міг би показати тобі, як здобути те, чого ти прагнеш, без тих небезпек, у які ти сам себе заведеш цією дорогою. Так, і ліки під рукою. А ще додам, що замість тих небезпек ти знайдеш велику безпеку, дружбу й задоволення.

Християнин: Пане, прошу, відкрийте мені цю таємницю.

Пан Світомудр: Ну що ж, он у тому селі (село зветься Моральність) живе пан на ім’я Законник, чоловік дуже розважливий і з дуже доброю славою, який уміє знімати з людських плечей такі тягарі, як твій; так, наскільки я знаю, він уже зробив цим чимало добра; ба більше, він уміє лікувати й тих, у кого від тягарів трохи потьмарився розум. До нього, як я сказав, ти можеш піти, і тобі одразу допоможуть. Його дім і милі звідси не буде; а якщо його самого не виявиться вдома, то в нього є син, гарний молодик на ім’я Чемний, який уміє це робити (правду кажучи) не гірше за самого старого пана: там, кажу тобі, ти можеш позбутися свого тягаря; а якщо не маєш охоти повертатися до свого колишнього житла (а я, щиро кажучи, і не бажав би тобі того), то можеш послати по дружину й дітей до цього села, де тепер стоять порожні будинки, і один із них ти можеш дістати за помірну ціну; харчі там теж дешеві й добрі; а що зробить твоє життя ще щасливішим, то це те, що там ти, напевно, житимеш серед чесних сусідів, у пошані й добрій славі.

Тут Християнин трохи завагався; але незабаром вирішив: якщо правда те, що сказав цей пан, то наймудріше для мене — прийняти його пораду; і з тим він заговорив далі.

Християнин: Пане, як мені дійти до дому цього чесного чоловіка?

Пан Світомудр: Бачиш он той високий пагорб?

Християнин: Так, дуже добре бачу.

Пан Світомудр: Тобі треба йти повз той пагорб, і перший дім, до якого дійдеш, — його.

Тож Християнин звернув зі своєї дороги, щоб піти по допомогу до дому пана Законника; але ось, коли він підійшов уже близько до пагорба, той видався йому таким високим, а бік його, що був ближче до дороги, так навис, що Християнин побоявся йти далі, аби пагорб не впав йому на голову; тож він там і став і не знав, що робити. До того ж тягар його тепер здавався йому важчим, ніж тоді, коли він ішов своєю дорогою. А ще з пагорба вилітали спалахи вогню, 2 Мойсея 19:16, 18, так що Християнин злякався, що згорить: тут він аж обливався потом і тремтів від страху. Євреїв 12:21. І тепер він почав шкодувати, що послухався поради пана Світомудра; і саме тоді побачив Євангеліста, який ішов йому назустріч, і, побачивши його, зашарівся від сорому. Тож Євангеліст підходив дедалі ближче; а підійшовши до нього, глянув на нього суворим і грізним поглядом і отак почав урезонювати Християнина.

Євангеліст: Що ти тут робиш, Християнине? — сказав він; на ці слова Християнин не знав, що відповісти, тож якийсь час стояв перед ним мовчки. Тоді Євангеліст сказав далі: Чи не ти той чоловік, якого я знайшов, коли він плакав за мурами Міста Погибелі?

Християнин: Так, дорогий пане, я той чоловік.

Євангеліст: Чи не я вказав тобі дорогу до маленької Тісної Брами?

Християнин: Так, дорогий пане, — сказав Християнин.

Євангеліст: Як же це ти так швидко звернув убік? Адже ти тепер зійшов з дороги.

Християнин: Щойно я вибрався з Багна Зневіри, мені зустрівся один пан, який переконав мене, що в селі попереду я можу знайти чоловіка, котрий зніме з мене тягар.

Євангеліст: Хто він такий?

Християнин: На вигляд — поважний пан, і багато зі мною говорив, і врешті умовив мене піддатися: тож я прийшов сюди; але коли побачив цей пагорб і як він нависає над дорогою, то раптом зупинився, щоб він не впав мені на голову.

Євангеліст: Що ж сказав тобі той пан?

Християнин: Ну, він спитав мене, куди я йду; і я сказав йому.

Євангеліст: А що він сказав тоді?

Християнин: Він спитав мене, чи маю я сім’ю; і я сказав йому. Але, кажу, я такий обтяжений тягарем, що на моїй спині, що не можу тішитися ними, як колись.

Євангеліст: А що він сказав тоді?

Християнин: Він звелів мені якнайшвидше позбутися тягаря; а я сказав йому, що саме полегшення я й шукаю. І, кажу, тому я йду он до тієї брами, щоб дістати подальші вказівки, як мені дійти до місця визволення. Тоді він сказав, що покаже мені кращу дорогу, і коротку, не таку обставлену труднощами, як та дорога, пане, на яку ви мене наставили; ця дорога, сказав він, приведе вас до дому одного пана, який уміє знімати такі тягарі: тож я повірив йому і звернув із тієї дороги на цю, сподіваючись, що, може, скоро позбудуся свого тягаря. Але коли прийшов на це місце й побачив, як тут усе є насправді, то зупинився, боячись (як я казав) небезпеки; і тепер не знаю, що робити.

Євангеліст: Тоді Євангеліст сказав: Постій трохи, я покажу тобі слова Божі. І той стояв, тремтячи. Тоді Євангеліст сказав: «Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного». Євреїв 12:25. І ще він сказав: «А праведний з віри жив буде; коли хто малодушен, не вподобає душа моя його». Євреїв 10:38. І ось як він застосував ці слова: Ти і є той чоловік, що біжить назустріч цьому нещастю; ти почав відкидати пораду Всевишнього і відвертати свою ногу від дороги миру, аж мало не наражаючи себе на погибель.

Тоді Християнин упав до його ніг, наче мертвий, волаючи: Горе мені, бо я загинув! Побачивши це, Євангеліст схопив його за праву руку й промовив: «Усякий гріх і хула простить ся людям». Маттея 12:31. «Не будь невірний, а вірний». Йоана 20:27. Тоді Християнин трохи ожив і встав, тремтячи, як і спершу, перед Євангелістом.

Тоді Євангеліст повів далі: Уважніше прислухайся до того, що я скажу тобі. Я покажу тобі тепер, хто тебе ошукав і до кого він тебе послав. Чоловік, що зустрів тебе, — це такий собі Світомудр, і слушно його так звуть: почасти тому, що він смакує лише вчення цього світу, 1 Йоана 4:5 (тому він завжди ходить до церкви в місто Моральність); а почасти тому, що це вчення він любить найбільше, бо воно найкраще рятує його від хреста, Галат 6:12; і через те, що він такої плотської вдачі, він і силкується перекрутити мої дороги, хоч вони й прямі. Так от, у порадах цього чоловіка є три речі, якими ти маєш цілковито гидувати.

1. Те, що він звів тебе з дороги.

2. Те, що він силкувався зробити хрест ненависним для тебе.

3. І те, що він поставив твої ноги на дорогу, яка веде до служіння смерті.

По-перше, ти маєш гидувати тим, що він звів тебе з дороги; так, і власною своєю згодою на це; бо це означає відкинути Божу пораду заради поради якогось Світомудра. Господь каже: «Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми», Луки 13:24, — тими ворітьми, до яких я посилаю тебе; «вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять». Маттея 7:13,14. Від цієї маленької Тісної Брами і від дороги до неї відвернув тебе цей лихий чоловік, аж майже довів тебе до погибелі: тож зненавидь те, що він звів тебе з дороги, і гидуй собою за те, що послухав його.

По-друге, ти маєш гидувати тим, що він силкувався зробити хрест ненависним для тебе; бо ти маєш ставити його вище за скарби Єгипту. Євреїв 11:25,26. До того ж Цар слави сказав тобі, що хто хоче душу свою спасти, погубить її. А хто йде за Ним і не зненавидить батька свого, і матері, і дружини, і дітей, і братів, і сестер, ба навіть і свого власного життя, той не може бути Його учнем. Марка 8:38; Йоана 12:25; Маттея 10:39; Луки 14:26. Тож кажу тобі: коли хтось силкується переконати тебе, що твоєю смертю стане саме те, без чого, як сказала істина, ти не можеш мати вічного життя, — таким ученням ти маєш гидувати.

По-третє, ти маєш ненавидіти те, що він поставив твої ноги на дорогу, яка веде до служіння смерті. І для цього тобі треба зважити, до кого він тебе послав, а також те, наскільки неспроможний був той визволити тебе від твого тягаря.

Той, до кого тебе послали по полегшення, на ім’я Законник, — син невільниці, яка є нині й перебуває в неволі зі своїми дітьми, Галат 4:21-27, і він, у таємничому сенсі, — ця сама гора Синай, про яку ти боявся, що вона впаде тобі на голову. А коли вона зі своїми дітьми в неволі, то як ти можеш сподіватися, що через них станеш вільним? Тож цей Законник не спроможний визволити тебе від твого тягаря. Жодна людина ще ніколи не позбулася через нього свого тягаря; ні, і навряд чи колись позбудеться: ділами закону ви не можете бути виправдані; бо ділами закону жодна жива людина не може позбутися свого тягаря. Отже, пан Світомудр — чужинець, а пан Законник — ошуканець; а щодо його сина Чемного, то, попри його солоденькі усмішки, він лише лицемір і допомогти тобі не може. Повір мені, у всьому цьому галасі, який ти чув від цих нерозумних людей, немає нічого, крім задуму ошукати тебе й позбавити спасіння, звівши з дороги, на яку я тебе поставив. Після цього Євангеліст голосно покликав до небес, щоб ті підтвердили сказане ним; і тут із гори, під якою стояв бідолашний Християнин, вийшли слова й вогонь, аж волосся на його тілі стало дибки. Слова ж були такі: «Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те». Галат 3:10.

Тепер Християнин не чекав нічого, крім смерті, і почав жалібно голосити; він навіть проклинав ту хвилину, коли зустрівся з паном Світомудром, і раз у раз обзивав себе тисячу разів дурнем за те, що послухав його поради. Йому було також дуже соромно подумати, що доводи цього пана, які походили тільки з тіла, могли взяти над ним гору настільки, що змусили його покинути праву дорогу. Після цього він знову звернувся до Євангеліста з такими словами й думками.

Християнин: Пане, що ви думаєте? Чи є ще надія? Чи можна мені тепер повернутися й піти до Тісної Брами? Чи не відкинуть мене за це й не відішлють звідти з ганьбою? Шкодую, що послухав поради цього чоловіка; але чи може мій гріх бути прощений?

Євангеліст: Тоді Євангеліст сказав йому: Гріх твій дуже великий, бо ним ти вчинив два лиха: покинув добру дорогу, щоб ступати забороненими стежками. Проте чоловік біля брами прийме тебе, бо він доброзичливий до людей; тільки, — сказав він, — стережися, щоб знову не звернути вбік, аби тобі «не загинути в дорозі, коли спалахне хоч трохи гнів Його». Псальма 2:12.