Розділ 7 · 11 хв читання · 14 хв слухання
Життя, яке може молитися
«Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся» — Йоана 15:7.
«Много бо може молитва праведного ревна» — Якова 5:16.
«Любі, коли серце наше не винує нас, одвагу маєм перед Богом, і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо» — 1 Йоана 3:21, 22.
Тут, на землі, вплив того, хто просить ласки для інших, цілком залежить від його характеру і від того, у яких стосунках він перебуває з тим, перед ким заступається. Саме те, ким він є, надає ваги тому, про що він просить. Не інакше й у Бога. Наша сила в молитві залежить від нашого життя. Коли наше життя праведне, ми знатимемо, як молитися так, щоб догодити Богові, і молитва здобуде відповідь. Усі наведені вище тексти вказують саме в цьому напрямку. «Коли пробувати мете в менї», — каже наш Господь, — то просити мете, і станеться вам. За словами Якова, багато може саме молитва праведного. Ми одержуємо все, чого просимо, каже Йоан, бо слухаємося Бога й догоджаємо Йому. Будь-який брак сили молитися належно й витривало, будь-який брак сили в молитві перед Богом вказує на якийсь брак у християнському житті. Лише тоді, коли ми навчимося жити життям, угодним Богові, Бог даватиме те, чого ми просимо. Навчімося ж від нашого Господа Ісуса, з притчі про виноградну лозу, яке воно — те здорове, сильне життя, що може просити й одержувати все, чого бажає. Послухайте Його голос: «Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся». І знову, наприкінці притчі: «Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам».
Яке ж, згідно з притчею, те життя, яким треба жити, щоб приносити плід, а тоді просити й одержувати те, чого ми бажаємо? Якими ми маємо бути або що робити, щоб здатні були молитися як належить і одержувати те, чого просимо? Відповідь — в одному слові: силу для молитви дає життя гілки. Ми — гілки Христа, Живої Лози. Нам треба лише жити, як гілки, і перебувати в Христі — тоді ми проситимемо, чого схочемо, і станеться нам.
Ми всі знаємо, що таке гілка і в чому її суттєва ознака. Вона — просто паросток лози, породжений нею і призначений приносити плід. У неї лише одна причина існування: вона є з волі лози, щоб через неї лоза могла родити й доводити до стиглості свій дорогоцінний плід. Як лоза живе тільки, винятково й цілковито для того, щоб виробляти сік, з якого постає виноград, так і гілка не має іншої мети й призначення, крім одного: приймати цей сік і родити виноград. Її єдина праця — служити лозі, щоб через неї лоза могла виконувати своє діло.
А віруючий, гілка Христа, Небесної Лози, — чи треба розуміти, що й він має так само буквально, так само винятково жити тільки для того, щоб Христос міг приносити плід через нього? Чи мається на увазі, що справжній християнин як гілка має бути так само поглинутий ділом приношення плоду на славу Божу і так само відданий йому, як був Христос, Лоза, на землі і як є Він тепер на небі? Саме це, і ніщо менше, справді мається на увазі. Саме таким дано необмежені обітниці молитви в цій притчі. Саме життя гілки, яка існує тільки для Лози, матиме силу молитися як належить. Коли наше життя перебуває в Ньому, а Його слова перебувають у нашому серці й житті, збережені й виконувані, переплавлені в саму нашу істоту, тоді буде й благодать молитися як належить, і віра одержувати все, чого схочемо.
Тож пов’яжімо ці дві речі і приймімо обидві в їхній простій, буквальній правді та в їхній безмежній, божественній величі. Обітниці прощальної бесіди нашого Господа з їхнім дивовижним шестиразовим повторенням необмеженого будь-що, все, чого (Йоана 14:13, 14; 15:7, 16; 16:23, 24) здаються нам аж надто великими, щоб розуміти їх буквально, і ми урізуємо їх, припасовуючи до наших людських уявлень про те, що здається пристойним. А це тому, що ми відокремлюємо їх від того життя цілковитої й безмежної відданості служінню Христові, якому їх було дано. Божий завіт завжди такий: віддай усе — і візьми все. Хто готовий бути цілковито гілкою, і нічим, крім гілки, хто готовий цілком віддати себе в розпорядження Ісуса, Божої Лози, щоб Він приносив через нього Свій плід, і жити кожну мить тільки для Нього, той одержить Божественну свободу домагатися Христового все, чого в усій його повноті, і Божественну мудрість та смирення, щоб належно ним користуватися. Він житиме й молитиметься, і домагатиметься Отцевих обітниць так, як це робив Христос, — тільки задля Божої слави в спасінні людей. Свою сміливість у молитві він використовуватиме тільки заради сили в заступництві та для того, щоб люди одержували благословення. Безмежна відданість життя гілки приношенню плоду і безмежний доступ до скарбів життя Лози — нероздільні. Саме життя, що цілком перебуває в Христі, може приносити дієву молитву в ім’я Христа.
Подумайте хоч на мить про мужів молитви в Писанні і побачте в них, яке саме життя могло молитися з такою силою. Ми говорили про Авраама як про заступника. Що давало йому таку сміливість? Він знав, що Бог вибрав його і покликав від його дому й народу, щоб він ходив перед Ним і щоб у ньому благословилися всі народи. Він знав, що послухався і покинув усе задля Бога. Беззастережна покора — аж до принесення в жертву власного сина — була законом його життя. Він робив те, чого просив Бог, і насмілювався довіряти Богові, що Той зробить те, чого просив він. Ми говорили про Мойсея як про заступника. Він теж покинув усе задля Бога, «більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову». Він жив у Божому розпорядженні: «вірен у всьому домі Його, яко слуга». Як часто про нього написано: «Як заповідав йому Господь, так і вчинив він». Не дивно, що він був такий сміливий: його серце було праве перед Богом, він знав, що Бог його почує. Не менш правдиве це й щодо Іллі, того мужа, який устав, щоб благати за Господа, Бога Ізраїлевого. Хто готовий усім ризикнути задля Бога, той може покладатися на те, що Бог усе зробить для нього.
Як люди живуть, так вони й моляться. Молиться саме життя. Саме життя, яке з цілковитою відданістю віддає все задля Бога і Богові, може домагатися всього від Бога. Наш Бог надзвичайно прагне виявити Себе Вірним Богом і Могутнім Помічником Свого народу. Він лише чекає сердець, цілком відвернених від світу до Нього і відкритих, щоб прийняти Його дари. Хто втратить усе, той знайде все; він сміє просити й брати. Гілка, яка справді й тільки живе, перебуваючи в Христі, Небесній Лозі, цілком віддана, як і Христос, приношенню плоду в спасінні людей, і в чиє життя прийняті Його слова й перебувають у ньому, — може й сміє просити, чого схоче, — і станеться. А там, де ми ще не досягли тієї повної відданості, до якої наш Господь виховав Своїх учнів, і не можемо зрівнятися з ними в силі їхньої молитви, ми все ж можемо підбадьоритися, пам’ятаючи, що навіть на нижчих щаблях християнського життя кожен новий крок уперед у прагненні до досконалого життя гілки і кожне віддання себе на те, щоб жити для інших у заступництві, зустрінуть згори відповідну свободу наближатися з більшою сміливістю й очікувати більших відповідей. Що більше ми молимося і що ясніше усвідомлюємо свою нездатність молитися з силою, то наполегливіше нас спонукатимуть і допомагатимуть нам простувати до таємниці сили в молитві — до життя, що перебуває в Христі, цілком у Його розпорядженні.
А якщо хтось питає, майже зневірившись у можливості досягти цього, у чому причина невдачі в цьому благословенному житті гілки, такому простому і водночас такому могутньому, і як до нього дійти, — дозвольте вказати йому на один з найдорогоцінніших уроків притчі про Лозу. Цей урок помічають аж надто рідко. Ісус сказав: «Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар». Ми маємо не лише Його Самого, прославленого Божого Сина в Його божественній повноті, з повноти життя й благодаті Якого можемо черпати, — це вже дивовижно, — але є дещо ще благословенніше. Ми маємо Отця як Виноградаря, Який пильнує наше перебування в Лозі, наше зростання й приношення плоду. Підтримувати наше єднання з Христом не залишено нашій вірі чи нашій вірності: Бог, Який є Отцем Христа і Який з’єднав нас із Ним, — Сам Бог подбає, щоб гілка була такою, якою вона має бути, і дасть нам силу приносити саме той плід, який нам призначено родити. Послухайте, що сказав про це Христос: «Кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила». Більше плоду — ось чого шукає Отець; більше плоду — ось що Отець Сам і забезпечить. Саме для цього Він як Виноградар обчищує гілки.
Подумайте хоч на мить, що це означає. Кажуть, що з усіх плодоносних рослин на землі немає жодної, яка давала б плід, такий сповнений спирту, з якого його можна було б так щедро добувати, як виноградна лоза. І з усіх плодоносних рослин немає жодної, яка так легко дичавіла б, пускаючи пустопорожні пагони, і для якої обрізування й очищення були б такі неодмінні. Єдина велика праця, яку виноградар мусить щороку робити для гілки, — це обрізувати її. Інші рослини можуть якийсь час обходитися без цього і все ж родити плід, а лоза мусить мати це. Тож єдине, що має робити гілка, яка прагне перебувати в Христі й приносити багато плоду та бути здатною просити, чого схоче, — це довіритися цьому Божественному очищенню і віддатися йому. Що ж виноградар відтинає своїм ножем для обрізування? Нічого, крім деревини, яку виростила сама гілка, — справжньої, доброї деревини, в якій є справжня природа лози. Її треба відтяти. А чому? Бо вона відтягає силу й життя лози і заважає соку текти до винограду. Що більше її відтято, що менше деревини лишається в гілці, то більше соку може йти до винограду. Деревина гілки мусить меншати, щоб плід для лози збільшувався; згідно із законом усієї природи — що смерть є шляхом до життя, що здобуток приходить через жертву, — буйний і пишний ріст деревини треба відтяти й викинути, щоб рясніше життя проявилося в грона.
Так само й ти, Боже дитя, гілко Небесної Лози: є в тобі те, що здається цілком невинним і законним, а проте так відтягає твою увагу й твою силу, що його треба обрізати й очистити. Ми бачили, яку силу в молитві мали такі мужі, як Авраам, Мойсей та Ілля, і знаємо, який плід вони принесли. Але ми знаємо також, чого їм це коштувало: як Богові доводилося відокремлювати їх від їхнього оточення і раз у раз відводити їх від будь-якої надії на самих себе, щоб вони шукали свого життя тільки в Ньому. Лише тоді, коли наша власна воля, сила, зусилля й насолода — навіть там, де вони здаються цілком природними й безгрішними, — будуть відтяті, щоб усі сили нашої істоти були вільні й відкриті прийняти сік Небесної Лози, Святого Духа, ми принесемо багато плоду. Саме у відданні того, за що чіпляється природа, саме в повному й добровільному підкоренні святому ножеві Божому для обрізування ми дійдемо до того, для чого Христос вибрав і призначив нас, — приносити плід, щоб Отець дав нам усе, чого ми попросимо в Нього в ім’я Христа.
Що таке цей ніж для обрізування, Христос говорить нам у наступному вірші: «Ви чисті через слово, що я глаголав вам». Як Він каже пізніше: «Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». «Слово Боже… гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа». Які слова, що досліджують серце, Христос говорив Своїм учням — про любов і смирення, про те, щоб бути найменшим і, як Він Сам, слугою всіх, про зречення себе, про те, щоб узяти хрест і втратити життя. Через Його слово Отець очистив їх, відтяв усяку надію на самих себе чи на світ і приготував їх до того, щоб у них увійшов і наповнив їх Дух Небесної Лози. Не ми можемо очистити самих себе: Бог — Виноградар, і ми можемо з довірою віддати себе в Його опіку.
Улюблені брати — служителі, місіонери, учителі, працівники, віруючі старі й молоді, — чи сумуєте ви через свій брак молитви, а отже, і через брак сили в молитві? О, прийдіть і послухайте свого улюбленого Господа, коли Він каже вам: «Будьте лише гілкою, з’єднаною з Небесною Лозою, ототожненою з нею, — і ваші молитви будуть дієві й багато могтимуть». Чи сумуєте ви через те, що саме в цьому ваша біда — ви не живете, не можете жити цим життям гілки, перебуваючи в Ньому? О, прийдіть і послухайте знову. «Більш овощу» — це не лише ваше бажання, а й Отцеве. Він — Виноградар, Який обчищує плідну гілку, щоб вона родила більше плоду. Покладіться на Бога, щоб Він учинив у вас те, що неможливе для людини. Покладайтеся на Божественне очищення, яке відітне й забере всю ту самовпевненість і всі ті власні зусилля, що були причиною вашої невдачі. Бог, Який дав вам Свого улюбленого Сина, щоб Він був вашою Лозою, Який зробив вас Його гілкою, — хіба Він не виконає Свого діла очищення, щоб зробити вас плідними в усякому доброму ділі, також і в ділі молитви та заступництва?
Ось життя, яке може молитися. Гілка, цілком віддана Лозі та її цілям, яка всю відповідальність за своє очищення поклала на Виноградаря; гілка, що перебуває в Христі, довіряючись Богові й віддаючись Йому для Його очищення, може приносити багато плоду. У силі такого життя ми полюбимо молитву, знатимемо, як молитися, молитимемося і одержуватимемо все, чого просимо.