Розділ 11 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Таємниця дієвої молитви
«Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам». — Марка 11:24.
Тут ми маємо підсумок науки нашого Господа Ісуса про молитву. Ніщо так не допоможе нам переконатися в гріху нашої недбалості в молитві, виявити його причини й набратися відваги чекати цілковитого визволення, як уважне вивчення, а тоді й віруюче прийняття цієї науки. Що щиріше ми входимо в думки нашого благословенного Господа і просто беремося думати про молитву так, як думав Він, то певніше Його слова стануть живим насінням. Вони виростуть і принесуть у нас свій плід — життя й практику, що точно відповідають Божественній істині, яку вони містять. Повірмо ж у це: Христос, живе Слово Боже, дає в Своїх словах Божественну животворчу силу, яка здійснює те, що вони кажуть, яка чинить у нас те, чого Він просить, яка справді робить нас готовими й здатними до всього, чого Він вимагає. Навчіться дивитися на Його науку про молитву як на певну обітницю того, що Він через Свого Святого Духа, Який живе у вас, збирається вкласти в саму вашу істоту й характер.
Наш Господь дає нам п’ять ознак, або суттєвих складників, справжньої молитви. Має бути, по-перше, бажання серця; потім вираження цього бажання в молитві; разом із цим — віра, що підносить молитву до Бога; у цій вірі — прийняття Божої відповіді; а тоді настає досвід бажаного благословення. Нашим думкам, можливо, допоможе стати певнішими, якщо кожен із нас візьме якесь певне прохання, щодо якого він радо навчився б молитися з вірою. Або, мабуть, ще краще, ми могли б усі об’єднатися й узяти ту одну річ, якій ми весь час приділяємо увагу. Ми говорили про поразку в молитві; то чому б нам не взяти за предмет бажання й благання саму «благодать благання» і не сказати: я хочу попросити й прийняти вірою силу молитися саме так і саме стільки, як мій Бог від мене чекає? Роздумуймо над словами нашого Господа з упевненістю, що Він навчить нас, як молитися про це благословення.
1. «Усе, чого бажаєте». — Бажання — це таємна сила, що рухає весь світ живих людей і спрямовує шлях кожного. Тож і бажання — душа молитви, і причину недостатньої чи безуспішної молитви здебільшого слід шукати в браку або кволості бажання. Дехто, може, в цьому засумнівається: вони певні, що дуже ревно бажали того, про що просять. Але якщо вони розважать, чи справді їхнє бажання було таким цілковитим, як того хоче Бог, як того вимагає небесна цінність цих благословень, вони, можливо, побачать, що причиною поразки був саме брак бажання. Що правдиве щодо Бога, те правдиве й щодо кожного з Його благословень, і то правдивіше, що духовніше благословення: «Шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всїм серцем вашим» (Ієремії 29:13). Про Юду за днів Аси написано: «з усією щиростю шукали його» (2 Паралипоменон 15:15). Християнин часто може мати дуже ревні бажання духовних благословень. Але поруч із ними в його щоденному житті є й інші бажання, що посідають велике місце в його інтересах і прихильностях. Духовні бажання не поглинають його цілком. Він дивується, що його молитву не вислухано. А річ просто в тому, що Бог хоче всього серця. «Господь, Бог наш, єдиний Господь! І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм». Закон незмінний: Бог пропонує Себе, віддає Себе тим, хто всім серцем, хто цілком віддає себе Йому. Він завжди дає нам згідно з бажанням нашого серця. Але не так, як ми це собі думаємо, а так, як це бачить Він. Якщо є інші бажання, які нам рідніші, які більше володіють нашим серцем, ніж Він Сам і Його присутність, Він дозволяє їм здійснитися, і бажання, що займають нас у годину молитви, не можуть бути сповнені.
Ми бажаємо дару заступництва, благодаті й сили молитися як слід. Наші серця мусять бути відвернені від інших бажань: ми мусимо цілком віддати себе цьому одному. Ми мусимо бути готові жити цілком у заступництві за Царство. Спрямовуючи погляд на блаженство й потребу цієї благодаті, думаючи про певність того, що Бог нам її дасть, віддаючи себе їй заради світу, що гине, ми можемо зміцнити бажання і зробити перший крок до володіння жаданим благословенням. Шукаймо благодаті молитви так, як шукаємо Бога, з Яким вона нас поєднає, — «з усією щиростю»; ми можемо покластися на обітницю: «Він сповняє бажаннє тих, що бояться його». Не біймося сказати Йому: «Я бажаю цього всім своїм серцем».
2. «Усе, чого бажаєте, молячись». — Бажання серця мусить стати висловом уст. Наш Господь Ісус не раз питав тих, хто взивав до Нього про милість: «Що хочеш, щоб зробив тобі?» Він хотів, щоб вони сказали, чого хочуть. Висловити це вголос — означало пробудити до дії всю їхню істоту, привести їх у зіткнення з Ним і розбудити їхнє сподівання. Молитися — означає входити в Божу присутність, домагатися й здобувати Його увагу, мати з Ним виразну справу щодо якогось прохання, довіряти нашу потребу Його вірності й залишати її там: саме так ми й стаємо цілком свідомі того, чого шукаємо.
Є такі, що часто носять у серці сильні бажання, не приносячи їх до Бога в ясному вислові певної й повторюваної молитви. Є інші, які звертаються до Слова та його обітниць, щоб зміцнити свою віру, але не дають достатнього місця тому конкретному проханню до Бога, яке допомагає душі впевнитися, що справу віддано в Божі руки. А ще інші приходять на молитву з такою кількістю прохань і бажань, що їм самим важко сказати, чого вони насправді чекають від Бога. Якщо ви хочете одержати від Бога цей великий дар — вірності в молитві й сили молитися як слід, — почніть із того, що вправлятиметеся в молитві саме про це. Скажіть про це собі й Богові: «Ось що я попросив і проситиму далі, доки не одержу. Так ясно й чітко, як тільки можна висловити словами, я кажу: „Отче мій! Я справді бажаю, справді прошу в Тебе і чекаю від Тебе благодаті молитви й заступництва“».
3. «Усе, чого бажаєте, молячись, віруйте». — Як лише вірою ми можемо пізнати Бога, чи прийняти Ісуса Христа, чи жити християнським життям, так і віра — це життя й сила молитви. Якщо ми маємо вступити в життя заступництва, в якому будуть радість, і сила, і благословення, якщо наша молитва про благодать молитви має бути вислухана, ми мусимо наново навчитися, що таке віра, і почати жити й молитися вірою, як ніколи раніше.
Віра — протилежність видінню, і вони одне одному противляться. «Ходимо вірою, а не видїннєм». Якщо невидиме має цілком заволодіти нами і серце, життя й молитва мають бути сповнені віри, мусить бути відхід від видимого, зречення його. Дух, що прагне якомога більше втішатися тим, що невинне чи дозволене, що дає перше місце вимогам і обов’язкам щоденного життя, несумісний із сильною вірою і тісним спілкуванням з духовним світом. «Ми не дивимось на видоме» — на цьому запереченні треба наголосити, якщо ствердне — «а на невидоме» — має стати для нас природним. У молитві віра залежить від того, чи живемо ми в невидимому світі.
Ця віра має справу передусім із Богом. Головна причина нашого браку віри — брак пізнання Бога і спілкування з Ним. «Майте віру Божу», — сказав Ісус, коли говорив про переставляння гір. Коли душа пізнає Бога, переймається Його силою, любов’ю й вірністю, виходить геть із себе й зі світу і дозволяє Божому світлу сяяти на неї, — тоді невіра стане неможливою. Усі таємниці й труднощі, пов’язані з відповідями на молитву, — хоч як мало ми здатні розв’язати їх розумом, — будуть поглинуті в благоговійній певності: «Цей Бог — наш Бог. Він благословить нас. Він справді відповідає на молитву. І благодать молитися, про яку я прошу, Він радо мені дасть». (Примітка C.)
4. «Усе, чого бажаєте, молячись, віруйте, що одержали», — тепер, коли молитеся. — Віра мусить прийняти відповідь як дану Богом на небі ще до того, як її знайдено чи відчуто на землі. Цей пункт викликає труднощі, а проте він становить саму суть віруючої молитви, її справжню таємницю. Спробуйте це збагнути. Духовне можна осягнути чи привласнити лише духовно. Духовне небесне благословення — Божу відповідь на вашу молитву — треба духовно розпізнати й прийняти, перш ніж ви щось із нього відчуєте. Це робить віра. Душа, яка шукає не лише відповіді, а передусім Бога, Який дає відповідь, одержує силу знати, що вона має те, чого в Нього попросила. Якщо вона знає, що просила згідно з Його волею та обітницями і що прийшла до Нього Самого й знайшла Його, щоб Він це дав, — вона справді вірує, що одержала. «Знаємо, що Він слухає нас».
Немає нічого, що так досліджувало б серце, як ця віра: «Віруйте, що одержали.» Коли ми силкуємося повірити й бачимо, що не можемо, це спонукає нас виявити, що саме нам заважає. Блаженна людина, яка нічого не утримує для себе і не дозволяє нічому утримувати себе, а, звернувши око й серце лише до Бога, не заспокоюється, доки не повірить у те, що велить їй наш Господь, — «що одержала». Ось те місце, де Яків стає Ізраїлем і де сила переможної молитви народжується з людської немочі й розпачу. Ось тут і постає справжня потреба в витривалій і незмінно наполегливій молитві, яка не заспокоїться, не відійде й не здасться, доки не знатиме, що її почуто, і не повірить, що одержала.
Ви молитеся про «Духа благодаті й благання»? Коли ви просите про Нього з сильним бажанням і віруєте в Бога, Який вислуховує молитву, не бійтеся йти далі й вірити, що ваше життя справді може змінитися, що світ із його навалою обов’язків — релігійних чи ні, — які заважають молитві, можна перемогти і що Бог дає вам бажання вашого серця: благодать молитися і мірою, і духом саме так, як Отець хоче, щоб молилася Його дитина. «Віруйте, що одержали».
5. «Усе, чого бажаєте, молячись, віруйте, що одержали, й буде вам». — Прийняття від Бога вірою, віруюче прийняття відповіді з цілковитою, хвалебною певністю, що її дано, — це не обов’язково досвід чи відчутне володіння даром, якого ми просили. Іноді може бути значний або навіть довгий проміжок часу. В інших випадках віруючий прохач може відразу ввійти в справжнє користування тим, що одержав. Саме в першому випадку ми особливо потребуємо віри й терпіння: віри — щоб радіти певністю дарованої й одержаної відповіді і починати діяти згідно з цією відповіддю, хоч нічого й не відчувається; терпіння — щоб чекати, якщо поки що немає відчутного доказу її присутності. Ми можемо на це розраховувати: буде вам — у справжньому користуванні.
Якщо ми застосуємо це до молитви про силу вірного заступництва, про благодать ревно й витривало молитися за душі навколо нас, навчімося триматися Божественної певності, що, так само певно, як ми віруємо, ми й одержуємо, і що тому віра, незважаючи на всі невдачі, може радіти певністю вислуханої молитви. Що більше ми хвалимо за це Бога, то швидше прийде досвід. Ми можемо відразу почати молитися за інших з упевненістю, що нам буде дано благодать молитися витриваліше й віруючіше, ніж досі. Якщо ми не знаходимо в молитві якогось особливого простору чи сили, це не повинно нас стримувати чи знеохочувати. Ми прийняли вірою, незалежно від почуттів, духовний Божественний дар; у цій вірі ми маємо молитися, нічого не сумніваючись. Святий Дух може якийсь час таїтися в нас; ми можемо покластися на Нього, що Він молитиметься в нас, хай навіть стогнанням невимовним; свого часу ми усвідомимо Його присутність і силу. Так само певно, як є бажання, і молитва, і віра, і прийняття дару вірою, буде й виявлення та досвід благословення, якого ми шукали.
Улюблений брате! Чи справді ви бажаєте, щоб Бог зробив вас здатним так молитися, щоб ваше життя було вільне від постійного самоосуду і щоб сила Його Духа зійшла у відповідь на ваше прохання? Прийдіть і попросіть цього в Бога. Станьте на коліна й помоліться про це одним певним реченням. Коли ви це зробите, залишайтеся на колінах у вірі, віруючи в Бога, Який відповідає. Віруйте, що ви тепер одержуєте те, про що помолилися: віруйте, що одержали. Якщо вам важко це зробити, залишайтеся на колінах і скажіть, що робите це на підставі Його власного слова. Якщо це коштуватиме часу, і боротьби, і сумнівів, — не бійтеся; біля Його ніг, коли ви дивитеся Йому в обличчя, прийде віра. «Віруйте, що одержали»: на Його слово ви смієте домагатися відповіді. Почніть у цій вірі, хай навіть вона квола, нове молитовне життя з цією однією думкою як його силою: «Ти попросив і одержав благодать у Христі, щоб вона крок за кроком готувала тебе до вірності в молитві й заступництві. Що простіше ти триматимешся цього і чекатимеш, що Святий Дух учинить це в тобі, то певніше й повніше справдиться для тебе слово: буде тобі. Сам Бог, Який дав відповідь, учинить це в тобі».