Чарльз Сперджен (1834 – 1892)

Ким він був?

Чарльз Гаддон Сперджен народився 19 червня 1834 року в Келведоні (графство Ессекс, Англія) у родині проповідників — і його батько, і дід були служителями-конгрегаціоналістами. Він пережив разюче навернення в шістнадцять років, коли, застигнутий хуртовиною, випадково зайшов до невеликої каплиці примітивних методистів і почув, як проповідник-мирянин говорив на слова з Ісаїї 45:22: «Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї». Просте послання пронизало його серце, і він народився згори.

Того ж року його поставили пастором невеликої баптистської громади, а у двадцять років його покликали до каплиці на Нью-Парк-стріт у Лондоні — однієї з найвизначніших баптистських церков країни. Його проповіді відразу почали збирати величезні натовпи. Каплиця була надто мала, і після переїздів до кількох більших приміщень 1861 року збудували Столичну скинію на 6 000 місць.

За життя Сперджен проповідував, за оцінками, десятьом мільйонам людей, підготував майже дев’ятсот пасторів у своєму Пасторському коледжі, заснував сирітський притулок і багато писав — зібрання його проповідей налічує шістдесят три томи, і їх читають досі. Зазвичай він проповідував чотири рази на тиждень і знав усіх 6 000 членів своєї церкви на ім’я.

Попри надзвичайне служіння, Сперджен тяжко страждав від подагри, депресії та болю через неправдиві звинувачення з боку інших служителів. Він не припиняв проповідувати й у стражданнях, і багато найглибших його творів про молитву народилися в найтемніші пори його життя. Він помер у Ментоні (Франція) 31 січня 1892 року у віці 57 років, і досі його широко вважають найвидатнішим проповідником нового часу.

Велика відповідь на молитву

На початку служіння в каплиці на Нью-Парк-стріт Сперджен пережив кризу віри. Громада була невелика й зменшувалася. Він ревно молився, щоб Бог наповнив церкву душами.

За кілька місяців після його приходу будівля була переповнена, проходи забиті, а тисячі людей стояли надворі, напружено прислухаючись. Сперджен свідчив, що цей разючий поворот був цілковито й винятково відповіддю на молитву.

Ще глибше: Сперджен часто називав молитовне зібрання рушієм Столичної скинії. Він казав, що молитовне зібрання в понеділок увечері, яке щотижня відвідували тисячі людей, було таємницею всього, чого досягла скинія. Коли його питали про силу його служіння, він вів відвідувачів до підвалу, де будь-якої години можна було застати сотні людей на колінах. «Ось тут, — казав він, — електростанція».

Одна з найвідоміших історій, пов’язаних зі служінням Сперджена, — про прикуту до ліжка жінку, яка прочитала про зібрання Д. Л. Муді в Америці. Вона почала конкретно молитися, щоб Бог послав великого проповідника до її власної церкви в Лондоні. Без її відома Муді з’явився в Англії, і пастор саме її громади запросив його проповідувати. Наслідок був надзвичайний — сотні людей прийшли до віри за одне зібрання. Сперджен не раз розповідав цю історію, щоб показати силу однієї людини, яка молиться.

Ключові місця Писання

Еремії 33:3 — «Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досї не знав єси.»

Євреїв 4:16 — «Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.»

Маттея 21:22 — «І все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.»

Його слова про молитву

«Справжню молитву міряють вагою, а не довжиною. В одному стогоні перед Богом може бути більше повноти молитви, ніж у довгій красномовній промові».

«Молитва — це тонкий нерв, що рухає м’яз всемогутності».

«Силу молитви неможливо переоцінити. Ті, хто не може служити Богові проповіддю, не мусять шкодувати. Якщо людина вміє хоча б молитися, вона може все. Хто вміє перемагати з Богом у молитві, тому підвладні і небо, і земля».

«Зрештою, молитва — це не що інше, як пред’явити Богові Його ж обітниці й сказати Йому: „Учини, як Ти сказав“. Молитва — це обітниця, пущена в дію. Молитва, що не спирається на обітницю, не має справжньої основи».

«У молитві ми стоїмо там, де ангели схиляються із закритими обличчями. Там, саме там, херувими й серафими поклоняються перед тим самим престолом, до якого підносяться наші молитви. І невже ми прийдемо туди з убогими проханнями та вузькою, скупою вірою?»

Молитва і Боже Слово

«Коли не можете зрозуміти якогось тексту, розгорніть Біблію, схиліть коліна й моліться над цим текстом. Молитва — це ключ, що відмикає скрині таємниць. Молитва й віра — священні відмички, що можуть відкрити секрети й здобути великі скарби».

«Найкраще молиться той, хто з найбільшою вірою обізнаний з Божими обітницями. Зрештою, молитва — це не що інше, як пред’явити Богові Його ж обітниці й сказати Йому: „Учини, як Ти сказав“».

Молитва і Святий Дух

«Молитва — це творіння Святого Духа. Ми не можемо обійтися без молитви, і ми не можемо молитися без Святого Духа».

«Якби ви могли промовити найкращу в світі молитву без Святого Духа, Бог не мав би з нею нічого спільного. Але якщо ваша молитва зламана, кульгава й шкутильгає, та створив її Дух, Бог погляне на неї і скаже, як сказав про діла творіння: „Добре воно вельми“».

«Молитва — це автограф Святого Духа на оновленому серці».