Ендрю Маррей (1828 – 1917)

Ким він був?

Ендрю Маррей народився 9 травня 1828 року в Грааф-Рейнеті (Південна Африка) в родині місіонера Голландської реформатської церкви, шотландця за походженням. Коли йому було десять років, його разом із братом Джоном відправили на навчання до Шотландії, де на них глибоко вплинули проповідники пробудження, як-от Вільям Бернс. Згодом брати вивчали богослов’я в Утрехтському університеті в Голландії, де опиралися тогочасному раціоналізму й утворили невелику молитовну групу, яку глузливо називали «Шоколадним клубом».

Висвячений 1848 року, Маррей отримав величезне завдання: бути єдиним служителем на території площею 50 000 квадратних миль у віддаленій частині Південної Африки. Тижнями він їздив верхи, щоб проповідувати відлюдним голландськомовним фермерським родинам. 1856 року він одружився з Еммою Резерфорд, і в них народилося восьмеро дітей.

За своє довге служіння Маррей пасторував у церквах Блумфонтейна, Вустера, Кейптауна та Веллінгтона і став центральною постаттю Південноафриканського пробудження 1860 року. 1879 року через хворобу горла він на два роки цілковито втратив голос — пора страждань, яка привела його до ще глибшої молитви й вивчення Писання. Після чудесного зцілення в Лондоні 1881 року він вийшов із цього випробування ще палкіше відданим Богові.

За наступні десятиліття з-під пера Маррея з’явилося понад 240 книжок і брошур, серед них такі позачасові класичні твори, як «Перебувайте в Христі», «Смирення» та «З Христом у школі молитви». Його книжки перекладено десятками мов, і їх і далі читають мільйони. Він помер 18 січня 1917 року у віці 88 років, сформувавши розуміння молитви, Святого Духа й глибшого християнського життя у вселенській Церкві глибше, ніж майже будь-який інший автор його доби.

Велика відповідь на молитву

Понад тридцять років батько Маррея щоп’ятниці ввечері молився, щоб у Південну Африку прийшло пробудження. Він читав родині розповіді про пробудження, а тоді усамітнювався у своєму кабінеті, щоб вилити серце перед Богом. Син зростав, бачачи це, і голод за пробудженням укорінився в ньому з дитинства.

У травні 1860 року, коли Ендрю Маррея щойно поставили пастором у Вустері, там скликали конференцію, присвячену пробудженню. Коли промовці розповідали про пробудження в Америці та Європі, у громаді прокинувся духовний голод. Одного вечора зовсім несподівано вся громада почала плакати й кликати до Бога — сотні голосів одночасно, чоловіки й жінки, молоді й старі, переповнені молитвою та сповіддю.

Спершу Маррей опирався, закликаючи до порядку й тиші. Але його батько підійшов і сказав: «Ендрю, сину мій, я прагнув таких часів, як ці, що їх Господь дав тобі побачити».

Маррей усвідомив, що це те саме пробудження, за яке його батько молився три десятиліття. Він скорився і прийняв те, що робив Бог. Пробудження поширилося на всю країну і принесло тривкий плід — пряму відповідь на ті тридцять років вірної, тихої, наполегливої молитви.

Пізніше в житті Маррея була ще одна разюча відповідь на молитву, пов’язана з дворічною втратою голосу.

Коли всі медичні засоби виявилися марними, він поїхав до Бетшану — дому віри в Лондоні, — де через молитву та віру був повністю й миттєво зцілений. Відтоді хвороба горла більше ніколи його не мучила, і він писав і проповідував ще тридцять шість років.

Ключові місця Писання

Йоана 15:7 — «Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.»

Римлян 8:26 — «Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.»

Єфесян 6:18 — «Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом

і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих».

Його слова про молитву

«Молитва — це не просто прихід до Бога, щоб щось у Нього попросити. Це насамперед спілкування з Богом і перебування під силою Його святості та любові, доки Він не заволодіє нами й не позначить усю нашу природу Христовою покорою, яка є таємницею всякого справжнього поклоніння».

«Молитва — не монолог, а діалог; Божий голос — її найголовніша частина. Слухати Божий голос — ось таємниця певності, що Він вислухає мій».

«Час, проведений у молитві, принесе більше, ніж час, відданий праці. Лише молитва надає праці цінності й успіху. Молитва відкриває шлях, щоб Сам Бог творив Своє діло в нас і через нас».

«Святий Дух приходить у відповідь на віруючу молитву. Міра віруючої, невпинної молитви буде мірою дії Духа в Церкві».

«Ніщо так не виявляє вад духовного життя служителя чи громади, як брак віруючої й безперервної молитви. Молитва — це пульс духовного життя. Це великий засіб, через який і служителі, і миряни отримують благословення та силу неба».

Молитва і Боже Слово

«Багато хто не розуміє цієї єдності навчання Слова і Духа, тож пізнати, якою є Божа воля, вдвічі важче. Одні шукають Божої волі у внутрішньому відчутті чи переконанні й хотіли б, щоб Дух вів їх без Слова. Інші шукають її в Слові без проводу Святого Духа. Обоє мають бути з’єднані — Слово і Дух, — бо лише в них ми можемо напевно пізнати Божу волю й навчитися молитися відповідно до неї».

«Готовність беззастережно вірити кожній обітниці, без вагань коритися кожній заповіді, стояти досконалими й повними в усій Божій волі — ось єдиний справжній дух вивчення Біблії».

Молитва і Святий Дух

«У кожній молитві бере участь триєдиний Бог — Отець, Який слухає, Син, в Чиє ім’я ми молимося, і Дух, Який молиться за нас і в нас. Як важливо, щоб ми мали правильні стосунки зі Святим Духом і розуміли Його діло!»

«Через Його Духа, Духа молитви, наше життя може стати безперервною молитвою. Дух молитви допоможе вам стати заступником, який просить у Бога великого для тих, хто довкола вас».

«Якщо духовне життя здорове, під повною силою Святого Духа, то безперестанна молитва буде природною».