Як приводити людей до Христа
Хрещення Святим Духом

Розділ 13 · 16 хв читання · 21 хв слухання

Хрещення Святим Духом

Є одна умова успіху в приведенні людей до Христа, яка має таке першорядне значення і яку так мало розуміють, що вона потребує окремого розділу. Я маю на увазі хрещення Святим Духом. У Дїяння 1:5; Луки 24:49 (порівн. Дїяння 1:8) і Дїяння 2:4 ми знаходимо три вирази: «хрестити метесь Духом сьвятим», «одягнетесь силою звиш» і «сповнились усї Духом сьвятим». Уважно порівнявши ці та споріднені з ними уривки, ми побачимо, що всі ці різні вирази стосуються одного й того самого досвіду. А цей досвід, як ми побачимо, заглиблюючись у вивчення цієї теми, є абсолютно необхідною умовою угодного Богові й дієвого служіння Христові.

1. Що таке хрещення Святим Духом?

1. Це певна й окрема дія Святого Духа, про яку людина може знати, звершилася вона в ній чи ні. Це видно з того, що Ісус звелів Своїм учням залишатися в Єрусалимі, доки вони не приймуть цього наділення силою (Луки 24:49, порівн. Дїяння 1:8); і якби це не була певна й окрема дія, про яку вони могли знати, прийняли її чи ні, то вони, звісно, не знали б, коли цю Христову заповідь виконано і коли вони готові почати свідчити.

2. Це дія Святого Духа, відмінна від Його відроджувальної праці. Це видно з Дїяння 1:5, де учням сказано: «ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях». Проте з Йоана 15:3; 13:10 ми дізнаємося, що учні вже були відроджені. Це видно також із Дїяння 8:15, 16, де розповідається про людей, які вже увірували й були охрещені водою, але на яких Святий Дух ще не зійшов. Те саме показує Дїяння 19:1-6, де йдеться про людей, які були учнями, але не прийняли Святого Духа, відколи увірували. Отже, людина може бути відроджена Святим Духом, не будучи хрещена Святим Духом. Така людина спасенна, але ще не готова до служіння. Кожен віруючий має Святого Духа, Римлян 8:9, але не кожен віруючий має хрещення Святим Духом (Дїяння 8:12-16; 19:1-2). Незабаром ми побачимо, що кожен віруючий може мати хрещення Святим Духом.

3. Хрещення Святим Духом завжди пов’язане зі свідченням або служінням (див. 1 Коринтян 12:4-13; Дїяння 1:5-8; Луки 24:49; Дїяння 2:4; 4:8, 31; 7:55; 9:17, 20; 10:45-46; 19:6). Хрещення Святим Духом не має прямого стосунку до очищення від гріха. Це важливо пам’ятати з багатьох причин. Існує напрям учення про цей предмет, який спонукає людей очікувати, що коли вони приймуть хрещення Святим Духом, то стару тілесну природу буде викорінено. На підтвердження такого погляду в Писанні немає жодного рядка. Як сказано вище і як кожен може переконатися сам, якщо дослідить усі уривки, де згадується хрещення Святим Духом, воно завжди пов’язане зі свідченням і служінням. Воно, щоправда, супроводжується великим моральним і духовним піднесенням і передбачає, як ми побачимо, повне віддання волі Христові, але його першочергова й безпосередня мета — приготувати до служіння. Ми матимемо чіткіше уявлення про те, що таке хрещення Святим Духом, якщо розглянемо його прояви та наслідки, як їх описує Біблія. (а.) Спершу погляньмо на уривок, який найдокладніше говорить про цей предмет, — 1 Коринтян 12:4-13. Ми одразу бачимо, що прояви чи наслідки хрещення Святим Духом не однакові в усіх людей. Наприклад, хрещення Святим Духом не зробить кожного, хто його прийме, успішним благовісником чи вчителем. Може бути дано зовсім інший дар. Цей факт часто випускають з уваги, і наслідком стають велике розчарування й сумніви. Прояви чи наслідки різняться відповідно до тих ділянок служіння, до яких Бог покликав різних людей. Один отримує дар благовісника, інший — учителя, ще інший — управління, ще інший — помічника, ще інший — матері (1 Коринтян 12:28-31; Єфесян 4:8, 11). (б.) 1 Коринтян 12:7, 11. У кожному випадку буде якийсь дар. Не той самий дар, але якийсь дар — благовісника, або пастиря, або вчителя, або якийсь інший. (в.) 1 Коринтян 12:11. Сам Святий Дух вирішує, який дар чи які дари Він дасть кожній людині. Не нам вибирати собі місце служіння, а тоді просити Святого Духа приготувати нас до нього; і не нам вибирати якийсь дар, а тоді просити Духа дати нам цей дар. Наше діло — цілком віддати себе в розпорядження Святого Духа, щоб Він посилав нас, куди «хоче», у ту ділянку служіння, яку «хоче» (Дїяння 13:2), і давав той дар, який «хоче». Він абсолютно суверенний, і наше належне становище — абсолютна й беззастережна покора Йому. Саме тут багато хто втрачає благословення і зазнає розчарування. Я знаю одного надзвичайно щирого й самовідданого чоловіка, який покинув прибуткову справу і взявся до праці благовісника. Він чув про хрещення Святим Духом, і йому дали зрозуміти, що коли він його прийме, воно приготує його до праці благовісника. Цей чоловік подолав понад чотири тисячі миль, щоб приїхати до нашої країни, але праця перед ним не відкрилася. Він був у великому збентеженні й сумнівах, доки не зрозумів, що не йому вибирати працю благовісника, хоч якою доброю є ця праця, а тоді очікувати, що Святий Дух приготує його до цієї самообраної праці. Він віддав себе на те, щоб його послали на будь-яку працю, якої захоче Дух. У тій праці, на яку його було послано, на нього зійшла сила Духа, і він отримав саме той дар благовісника, якого так прагнув. (г.) Дїяння 1:5, 8. Хрещення Святим Духом завжди дає силу для служіння — того служіння, до якого кличе нас Бог. В одному місті до Христа привели неосвіченого хлопця. Займаючись своєю дуже скромною справою, він почав свідчити про Ісуса. Крок за кроком він просувався в Христовій праці. Мою увагу на нього звернув один пан, який ним цікавився і сказав, що хотів би, щоб я з ним познайомився. Цей пан привіз його до Чикаго, і одного вечора я запросив його виступити в одному з наших наметів. Це було в надзвичайно тяжкому районі. До того самого намету колись прийшов організований натовп, щоб зірвати зібрання. Утримати увагу таких слухачів було важко. Молодий чоловік почав, як мені здалося, дуже буденно, і я злякався, що помилився, попросивши його виступити, але я молився і стежив за слухачами. У його промові, в міру того як він говорив, не було нічого визначного — хіба що погана граматика. Але я помітив, що всі люди слухають. Вони слухали до самого кінця. Коли я спитав, чи є хтось, хто хоче прийняти Христа, люди в різних кінцях намету вставали на знак того, що хочуть. Обміркувавши все це, я розповів про це чоловікові, який знав промовця раніше. «Так буває всюди, куди він приходить», — відповів той. Як це пояснити? Цей неосвічений хлопець прийняв хрещення Святим Духом і отримав силу. Одного вечора, після проповіді про хрещення Святим Духом, до мене на підвищення підійшов служитель і сказав: «Мені потрібна ця сила; чи не помолитеся ви за мене?» «Станьмо на коліна просто тут, зараз», — відповів я, і ми так і зробили. Через кілька тижнів я зустрів одного пана, який тоді стояв поруч. «Пам’ятаєте, — сказав він, — того служителя, з яким ви молилися в Нью-Бритені? Він повернувся до своєї церкви; у неділю ввечері його церква переповнена, значну частину слухачів становлять молоді чоловіки, і в нього раз у раз навертаються люди». Він прийняв хрещення Святим Духом і «силу». (д.) Дїяння 4:29-31. Хрещення Святим Духом завжди дає відвагу у свідченні та служінні. Яскравий приклад цього — Петро. Порівняйте Петра в Дїяння 4:8-12 з Петром у Марка 14:66-72. Можливо, хтось із тих, хто читає цю книжку, дуже прагне говорити з іншими і приводити їх до Христа, але на заваді стоїть непереборна несміливість. Якщо ви тільки приймете хрещення Святим Духом, усе це буде подолано.

Тепер ми можемо дати визначення хрещенню Святим Духом. Хрещення Святим Духом — це коли Дух Божий сходить на віруючого, опановує його здібності й дає йому дари, які не притаманні йому від природи, але роблять його придатним до служіння, до якого Бог його покликав.

2. Необхідність хрещення Святим Духом як підготовки до християнської праці.

(1.) У Луки 24:49 Ісус звелів апостолам залишатися в Єрусалимі, «поки одягнетесь силою звиш». Цих людей було призначено бути свідками життя, смерті й воскресіння Христа (Луки 24:45-48; Дїяння 1:22; 10:39-41). Вони отримали, здавалося б, чудову й достатню підготовку до цієї праці. Понад три роки вони навчалися в найкращого з учителів — Самого Ісуса. Вони були очевидцями Його чудес, смерті, поховання, воскресіння й вознесіння. Але бракувало ще одного. І ця потреба була такою життєво важливою, що Ісус не дозволив їм братися до призначеної їм праці, доки цю потребу не буде задоволено. Цією потребою було хрещення Святим Духом. Якщо апостолам, з їхньою неперевершеною підготовкою до служіння, не дозволено було вступити в це служіння, доки всю їхню іншу підготовку не доповнило хрещення Святим Духом, то яка ж це зухвала самовпевненість, коли хтось із нас, з нашою значно гіршою підготовкою, наважується це робити! Але й це ще не все: навіть Сам Ісус не розпочав Свого служіння, доки не був особливо помазаний Святим Духом і силою (Дїяння 10:38, порівн. Луки 3:22 і 4:1, 14). Це хрещення — абсолютно необхідна підготовка до християнської праці. Коли ми беремося працювати для Христа, ще не знаючи напевно, що ми хрещені Святим Духом, то це або незнання ясних вимог Божого Слова, або найзухваліша самовпевненість з нашого боку.

(2.) Кожен віруючий має привілей бути хрещеним Святим Духом. Це видно з Дїяння 2:39 (за англійським переглянутим перекладом, R. V.): «Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.» Контекст, ужиток слова «обітниця» в цьому й попередньому розділі (розд. 1:4; 2:16, 33) і ужиток виразу «дар сьвятого Духа» по всій книзі — усе це переконливо доводить, що «обітниця» в цьому вірші означає обітницю хрещення Святим Духом; а вірш говорить нам, що ця обітниця — для всіх, кого Бог покличе до Себе в усі віки історії церкви, тобто для кожного віруючого. Якщо ми не маємо цього хрещення, то це наша власна вина. Воно для нас, і ми відповідальні перед Богом за всю ту працю, яку могли б виконати, і за всі ті душі, які могли б здобути, якби були так хрещені; і ми винні настільки, наскільки ця праця не виконана, а ці душі не здобуті.

3. Як нам отримати хрещення Святим Духом?

Тепер ми підходимо до практичного питання: як нам отримати це хрещення Святим Духом, яке так конче потрібне в нашій праці для Христа? На щастя, відповідь на це питання дуже ясно подано в Біблії.

(1) «Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа» (Дїяння 2:38, R. V.). Перший крок до отримання цього хрещення — покаяння. Покаяння означає «зміну думки» — зміну думки щодо гріха, щодо Бога, а в цьому випадку особливо (як показує контекст) зміну думки щодо Христа. Справжню зміну думки, яка веде до дії, — до того, що ми відвертаємося від усякого гріха, навертаємося до Бога, переходимо від відкидання Ісуса Христа до прийняття Його. Другий крок — визнання нашого зречення гріха і прийняття Ісуса Христа у визначений Богом спосіб, через хрещення в ім’я Ісуса Христа. Хрещення Святим Духом принаймні в одному випадку (Дїяння 10:44-48) передувало хрещенню водою, але це був явно винятковий випадок, а Бог каже: «Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа» (Дїяння 2:38, R. V.).

(2) «Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому» (Дїяння 5:32). Умова дару Святого Духа, названа тут, — щоб ми були з тих, «хто корить ся Йому». Послух означає більше, ніж просто виконання деяких речей, які Бог велить нам робити. Він означає повне віддання Йому нашої волі, нас самих і всього, що ми маємо. Він означає, що ми приходимо до Нього і від щирого серця кажемо: «Ось я, я Твій, Ти купив мене ціною, я визнаю, що належу Тобі. Візьми мене, роби зі мною, що хочеш, пошли мене, куди хочеш, використай мене, як хочеш». Це повне віддання себе Богові є умовою того, щоб ми прийняли хрещення Святим Духом, і саме тут багато хто втрачає це благословення. Після закінчення одного з’їзду якийсь пан поспіхом підійшов до підвищення і сказав, що одна жінка у великій скорботі хоче поговорити зі мною. Минула година, перш ніж я зміг до неї дістатися, але я застав її все ще у великих душевних муках — так палко вона прагнула хрещення Святим Духом. Інші вже розмовляли з нею, але це, здавалося, нічого не дало. Я сів позаду неї і спитав: «Чи ваша воля цілком віддана?» Вона не знала. «Ви ж хочете бути християнською працівницею, чи не так?» «Так». «Чи згодні ви повернутися до Балтимора і бути служницею, якщо на це Божа воля?» «Ні!» «Ви ніколи не отримаєте цього благословення, доки ваша власна воля не буде цілком складена». «Я не можу її скласти». «А чи хотіли б ви, щоб Бог склав її за вас?» «Так». «Тож попросімо Його це зробити». Ми попросили, Він почув молитву, волю було складено, хрещення Святим Духом прийнято, і вона пішла з церкви, радіючи.

Послух означає також виконання волі Божої у всіх справах, великих і малих, як її відкрито в Його Слові чи Його Духом. Будь-якої відмови робити те, що Бог велить нам робити, будь-якого свідомого чинення того, що Він забороняє, навіть у дуже дрібних речах, досить, щоб закрити нам доступ до цього благословення. Якщо щось, хай навіть дрібне, постає перед нами й непокоїть нас, коли ми молимося про це, ми повинні негайно владнати це з Богом. Пан Фінні розповідає про одну жінку, яка у великій муці багато днів молилася про хрещення Святим Духом, але не отримувала відповіді. Нарешті однієї ночі, коли вона молилася, вона підняла руку до голови, зняла якусь дрібну прикрасу, що завжди поставала перед нею, коли вона молилася, і відкинула її від себе. І відразу вона отримала давно бажане благословення. Це здавалося дуже дрібною річчю, але це було предметом суперечки з Богом і перешкоджало благословенню.

(3.) «…як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?» (Луки 11:13.)

(а.) Має бути конкретна молитва про це хрещення. Часто кажуть, що Святий Дух уже тут, що кожен віруючий має Духа, а отже, нам не слід молитися про Святого Духа. Цей аргумент не бере до уваги різниці між тим, щоб мати Святого Духа, і тим, щоб мати цю особливу дію Святого Духа (див. 1. 2.). Він також суперечить ясному вченню Божого Слова, що Він дає «Духа сьвятого тим, що просять у Него». А його хибність доводить ще й той факт, що в книзі Дїянь хрещення Святим Духом постійно давалося у зв’язку з молитвою і у відповідь на неї (Дїяння 1:14; 2:1-4; 4:31; 8:15, 17).

(б.) Молитва передбачає бажання. Немає справжньої молитви про хрещення Духом, якщо немає глибокого бажання його. Доки людина думає, що якось обійдеться без цього благословення, вона навряд чи його отримає; але коли людина доходить до того, що відчуває: вона мусить мати це, хоч би чого це коштувало, — вона вже далеко просунулася на шляху до його прийняття. Чимало служителів Євангелія та інших працівників доходили до того, що відчували: вони не можуть далі провадити своє служіння без цього дару, — і тоді дар незабаром приходив, а характер їхньої праці цілковито змінювався.

(в.) Щоб молитва була дієвою, вона має бути у вірі (Марка 11:24). Яків каже щодо молитви про мудрість: «Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває. Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.» (Якова 1:6, 7.) Той самий принцип, звісно, діє й щодо молитви про Святого Духа. Саме тут багато хто втрачає благословення. Як наближатися до Бога у вірі, ясно навчає 1 Йоана 5:14, 15: «І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас; і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прошення від Него.» Коли ми просимо Його про хрещення Святим Духом, ми знаємо, що просимо чогось по Його волі, бо це чітко обіцяно в Його Слові. Отже, ми знаємо, що «Він слухає нас; і коли знаємо, що Він слухає нас, … то знаємо, що одержуємо прошення», якого ми просили в Нього. Тож щойно я впевнений, що виконав викладені вище умови отримання дару Святого Духа і попросив його в Бога, я маю право вважати це благословення своїм — молитву почуто, і я маю те, чого просив у Нього, — і встати та взятися до своєї праці, впевнений, що в моїй праці буде видно силу Духа. «Але, — скаже хтось, — хіба ми не повинні очікувати жодних проявів?» Так, але де? У служінні. Коли я на підставі авторитету Божого Слова знаю, що мою молитву почуто, я маю право братися до будь-якого служіння, до якого Він мене кличе, і впевнено очікувати прояву сили Духа в цьому служінні. Помилково чекати чи шукати, як роблять дуже багато людей, прояву у вигляді електричних поштовхів чи особливих емоційних переживань. Вони можуть супроводжувати хрещення Святим Духом і часто супроводжують. Але Біблія ясно навчає нас (1 Коринтян 12:4-11), що прояви слід шукати в служінні, і найважливіші, найнадійніші й найбільш біблійні прояви ми знаходимо в нашій праці. «Хіба ми не повинні чекати, — можуть запитати, — доки не дізнаємося, що прийняли хрещення Святим Духом?» Неодмінно, але як нам дізнатися? Так само, як ми знаємо, що спасенні, — через свідчення Божого Слова. Коли я знаю, що виконав умови і попросив цього дару, який є «по волї Його», я знаю з Божого Слова (1 Йоана 5:14, 15), що мою молитву почуто і що я маю те, чого просив у Нього. Я маю право встати, не маючи жодного іншого доказу, крім цілком достатнього доказу Божого Слова, і взятися до служіння, до якого кличе мене Бог. «Хіба перші учні не чекали десять днів?» — можуть знову запитати. Так, і причину цього ясно подано в Дїяння 2:1: «А як скінчив ся день пятидесятницї». У старозавітних прообразах день П’ятидесятниці був визначений у Божому задумі як день першого дарування Святого Духа і принесення первоплоду (церкви), і тому Святого Духа не могло бути дано до того дня (3 Мойсея 23:9-17). Але після того як Духа одного разу було дано, ми не бачимо жодного тривалого чекання з боку тих, хто шукав цього благословення (Дїяння 4:31; 8:15, 17; 9:17, 20; 19:6). Люди змушені чекати сьогодні, але тільки тому, що не виконали умов або не вірять і не приймають благословення просто на підставі Божого Слова. Тієї миті, коли ми виконуємо умови і приймаємо благословення вірою, воно наше (Марка 11:24, R. V.). Будь-яка Божа дитина може відкласти цю книжку, виконати умови, попросити благословення, прийняти його вірою і мати його. На Літній студентській школі в Лейк-Джиніві, після промови Ф. Б. Маєра про хрещення Святим Духом, один студент залишився поговорити зі мною. Він сказав, що чув про це й раніше і вже кілька місяців шукав цього, але не міг отримати. Я виявив, що його воля не віддана, але це скоро було владнано. Тоді я сказав: «Станьмо на коліна і попросімо Бога про хрещення Святим Духом». Він так і зробив. «Чи було це прохання „по волї Його“?» — спитав я. «Так». «Чи почуто молитву?» Після деякого вагання: «Мабуть, почуто». «Чи маєте ви те, чого просили в Нього?» «Я цього не відчуваю». Я прочитав 1 Йоана 5:15 з Біблії, що лежала розгорнута перед нами: «коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прошення від Него». «Чи почуто молитву?» «Так». «Чи маєте ви те, чого просили?» «Мабуть, маю, бо так каже Бог». Ми встали й незабаром розійшлися. Повернувшись через кілька днів до школи, я знову зустрів того юнака. Його обличчя тепер аж сяяло, і він знав, що отримав те, що спершу прийняв лише на голе слово Боже.

4. Повторення хрещення Святим Духом.

Перш ніж ми залишимо цю тему, треба сказати ще одне. Хрещення Святим Духом — це досвід, який потребує частого повторення. Це видно з порівняння Дїяння 2:4 — де Петро разом з іншими сповнився Святим Духом — з Дїяння 4:8 — де Петро сповнився знову — і з Дїяння 4:31, де Петро з іншими сповнився ще раз. Нове сповнення потрібне, і його слід шукати для кожної нової потреби християнського служіння. Є багато людей, які колись на досвіді знали, що означає хрещення Святим Духом, а сьогодні намагаються працювати силою того давнього досвіду і працюють без Бога. Вони потребують нового хрещення і мусять його отримати, перш ніж Бог зможе їх використати.

Назад