Святі в Христі
Помазання від Святого

Розділ 31 · 10 хв читання · 12 хв слухання

Помазання від Святого


Тридцятий день.

«І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все. Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому».—1 Йоана 2:20, 27.

В об’явленні, яке Бог дав через Мойсея про Свою святість і про Свій шлях освячення, священики, а особливо первосвященики, були головним виразом Божої святості в людині. А в самих священиках святе миро помазання було тим одним великим символом благодаті, що освячує. Мойсей мав приготувати миро святого помазання: «І возьмеш мира, та й побризкаєш на Арона й на синів його; і буде він сьвятий, і сини його з ним». «Миром сьвятого помазання мусить се бути менї. На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам» (2 Мойсея 29:21, 30:25–32). Цим миром мали бути помазані й посвячені священики, а особливо первосвященики: «Великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому» (3 Мойсея 21:10, 12). Так само сказано й про Давида як прообраз Месії: «Царь наш — Сьвятого Ізраїля. Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його».

Ми знаємо, що єврейське ім’я Месія і грецьке Христос пов’язані саме з цим. Тож у щойно наведеному місці єврейський текст звучить так: «сьвятим миром моїм я помазав на Месію його». Так і в такому місці, як Дїяння 10:38: «Про Ісуса з Назарета, як помазав на Христа Його Бог Духом сьвятим і силою». Або в Псальмі 45: «Помазав на Месію тебе Бог, твій Бог, миром радостї, понад товаришами твоїми»; у Євреїв 1:9: «Помазав на Христа тебе Бог твій єлеєм радости». І тому (як сказано в одному з наших реформатських катехізисів, Гейдельберзькому, у відповіді на запитання: «Чому тебе називають християнином?») ми звемося християнами, бо разом із Ним маємо участь у Його помазанні на Христа, у Його помазанні. Це те помазання, про яке говорить Йоан, — хризма, помазання на Христа від Святого. Святий Дух — це святе помазання, яке отримує кожен віруючий: те, що Бог учинив Своєму Синові, щоб зробити Його Христом, Він чинить і мені, щоб зробити мене християнином. «Ви помазаннє маєте від Сьвятого».

1. Ви помазаннє маєте від Сьвятого. Саме як Святий Отець дає помазання: те, чим Він помазує, зветься єлеєм святості, Святим Духом. Святість справді є Божественним миром. Як немає нічого тоншого й проникливішого за пахощі, якими миро сповнює дім, так і святість — це невимовний, усепроникний подих небесності, що огортає людину, на якій спочиває помазання. Святість полягає не в певних учинках: це праведність. Святість — це невидима і все ж явна присутність Святого, що спочиває на Його помазаникові. Лише безпосередньо від Святого можна прийняти помазання, а точніше — лише в постійному спілкуванні з Ним у Христі, Який є Святий Божий.

А хто його отримує? Лише той, хто цілком віддав себе, щоб бути святим, як святий Бог. Помазання отримував священик, відокремлений, щоб бути святим для Господа: на тіло інших людей його не можна було зливати. Скільки людей охоче мали б це дорогоцінне миро заради його пахощів для самих себе! Ні, лише той, хто цілком посвячений служінню Святому, ділу святині, може його прийняти. Якби хтось сказав: «Я охоче мав би помазання, але не хочу ставати священиком; я не готовий іти й завжди бути до послуг грішників, які шукають свого Бога», — він не мав би в ньому жодної частки. Святість — це енергія, що живе лише для того, щоб освячувати й тим самим благословляти: помазання Святого — для священика, слуги Бога Всевишнього. Лише в напруженні душі, справді пробудженої й відданої Божій славі, Божому Царству, Божому ділу, святість стає дійсністю. Святі шати готувалися лише для священиків та їхнього служіння. Пам’ятаймо це в усіх наших пошуках святості. Остерігаючись помилки думати, що праця для Христа освятить нас, будьмо пильні й щодо іншої — прагнення святості без праці. Помазання отримає саме священик, відокремлений для служіння в святині й для Святого, саме віруючий, готовий жити й умерти, щоб Божа святість перемагала серед людей довкола нього.

2. «Помазаннє навчає вас». Нова людина створена в пізнанні, як і в праведності та святості. Христос став для нас мудрістю, як і праведністю та освяченням. Служіння Богові й наша святість мають бути передусім вільним і повним, свідомим і найохочішим схваленням Його благословенної волі. І тому помазання, щоб приготувати нас до служіння в святині, навчає нас знати все. Як пахощі мира — найтонша сутність, щось таке, чого ніхто ніколи не знаходив і не відчував інакше, ніж нюхом, так і духовна здатність, яку дає помазання, — найтонша, яка тільки може бути. Воно робить «чуйним на нюх у страху Господньому»: воно навчає нас Божественним чуттям, завдяки якому помазаний розпізнає, що має в собі небесні пахощі, а що — від землі. Саме помазання робить так, що Слово й ім’я Ісуса в Слові стають справді наче миро розлите.


Отже, велика ознака помазання — готовність навчатися. Велика ознака Христа, Святого Божого, Помазаника, — те, що Він слухає: «Від себе не промовляю; як чую, так і глаголю». Так само і зі Святим Духом: «Глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати». Інакше й бути не може: той, хто помазаний помазанням цього Христа, цим Святим Духом, буде готовий навчатися, слухатиме, щоб його навчали. «Помазаннє навчає». «І не потрібуєте, щоб хто учив вас; а помазаннє навчає вас про все». «Будуть усї навчені від Бога» — це стосується кожного віруючого. Таємниця справжньої святості — дуже безпосереднє й особисте відношення до Святого, коли все навчання через слово чи людей стає цілком залежним від особистого навчання Святого Духа й підпорядкованим йому. Навчання приходить через помазання. Не насамперед у думках чи почуттях, а в тих усепроникних пахощах, що йдуть від свіжого єлею, який пройняв усю внутрішню людину.

3. «І помазаннє в вас пробуває». «В вас.» У духовному житті дуже важливо завжди зберігати гармонію між об’єктивним і суб’єктивним: Бог у Христі наді мною, Бог у Дусі в мені. У нас — не як у певному місці, а в нас, як одне з нами, входячи в найпотаємнішу частину нашого єства і проймаючи все, оселяючись у самому нашому тілі, помазання пробуває в нас, стаючи частиною нас самих. І це якраз настільки, наскільки ми його пізнаємо й віддаємо себе йому, наскільки ми чекаємо й затихаємо, щоб потаємні пахощі пройняли все наше єство. І знову ж таки — не з перервами, а як безперервний і незмінний досвід. Понад обставинами й почуттями «помазаннє пробуває». Звісно, не як незмінний стан чи щось у нашому власному володінні, а згідно із законом нового життя — у залежності віри від Святого та в спілкуванні з Ісусом. «Я намащений сьвіжим єлеєм» — це об’єктивний бік: щоранку віруючий чекає від Отця оновлення Божественного дару. «Помазаннє в вас пробуває» — це суб’єктивний бік: святе життя, життя віри й спілкування, помазання — завжди, від миті до миті, є духовною дійсністю. Святе миро помазання, завжди свіже, помазання, що завжди перебуває, — ось таємниця святості.

4. «Яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому». Тут ми знову бачимо Святу Трійцю: Святого, від Якого походить святе помазання; Святого Духа, Який Сам є помазанням; і Христа, Святого Божого, у Якому помазання навчає нас перебувати. У Христі невидима Божа святість була поставлена перед нами й наближена до нас: вона стала людською, вбралася в людську природу, щоб її можна було передати нам. У нас живе й діє Святий Дух, притягуючи нас до Христа Божого, з’єднуючи нас серцем і волею з Ним, об’являючи Його, формуючи Його в нас, щоб Його подоба й Його думка втілилися в нас. Так ми перебуваємо в Христі: святе помазання Святого навчає нас цього. Саме в цьому перевірка справжнього помазання: перебування в Христі, як Він його задумав, стає в нас істиною. Ось життя святості, яке дає Тричі Святий: Отець, перший, Святий, Який освячує; Син, другий, Його Святий, у Якому ми є; Дух, третій, Який живе в нас і через Якого ми перебуваємо в Христі, а Христос — у нас. Так Тричі Святий робить нас святими.

Вивчаймо Божественне помазання. Воно походить від Святого. Немає іншого, подібного до нього. Це Божий шлях зробити нас святими — Його святими священиками. Це Божий шлях зробити нас учасниками святості в Христі. Помазання, отримуване від Нього день у день, що перебуває в нас, навчає нас усього, а особливо навчає перебувати в Христі, — мусить бути на нас щодня. Його тонка, усепроникна сила мусить пройти крізь усе наше життя: пахощі мира мусять сповнити дім. Благословенний Бог, воно може це зробити! Помазання, що перебуває, робить перебування в Христі дійсністю й певністю; а Сам Бог, Святий, робить і перебування помазання дійсністю й певністю. Його Святому Імені — хвала!

Будьте сьвяті, бо я сьвят.

О Ти, Святий, я приходжу тепер до Тебе по оновлене помазання. О Отче! Це той один дар, на який Твоя дитина може найпевніше розраховувати, — дар Твого Святого Духа. Дай мені тепер співати: «Ти помазав голову мою»; «Я намащений сьвіжим єлеєм».

Я хочу з глибоким соромом визнати, що Твій Дух був тяжко засмучений і зневажений. Як часто тілесний розум захоплював Його місце в поклонінні Тобі! Як багато тілесна воля намагалася робити Його діло! О мій Отче! Нехай Твоє світло засяє крізь мене, щоб дуже глибоко переконати мене в цьому. Нехай Твій суд прийде на все, що є в мені людського хотіння й бігання.

Благословенний Отче! Дай мені, за багатством Твоєї слави, навіть тепер утвердитися силою через Твого Духа у внутрішній людині. Зміцни мою віру, щоб я вірив у Христа заради повної участі в Його помазанні. О, навчи мене день у день чекати помазання свіжим єлеєм і приймати його!

О мій Отче! Приведи мене й усіх Твоїх дітей до того, щоб ми побачили: для перебування в Христі нам потрібне помазання, що перебуває. Отче! Ми хочемо ходити смиренно, у залежності віри, покладаючись на внутрішнє помазання, що перебуває завжди. Нехай ми так будемо для всіх пахощами Христовими. Амінь.

1. Здається, тепер я знаю причину, чому ми часом не встоюємо в перебуванні. Ми думаємо й читаємо, слухаємо й молимося, намагаємося вірити й силкуємося дивитися лише на Ісуса — і все ж не встоюємо. Бракувало ось чого: «те саме помазаннє навчає вас; яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому»; настільки — і не далі.

2. Омивання завжди передує помазанню: ми не можемо мати помазання, якщо нам бракує очищення. Очищені й помазані, ми придатні до вжитку.

3. Чи хочете ви мати помазання, що перебуває? Віддайте себе цілком, щоб бути освяченими й потрібними Владиці; живіть у Святому святих, у Божій присутності; приймайте кожне карання як спільність на дорозі роздертого тіла; будьте певні, що помазання потече в єдності з Ісусом. «Як пахуще миро на голові Аарона, що спадає на край одежі його».

4. Помазання — це Божественна масть для очей, що відкриває очі серця, щоб пізнати Ісуса. Так воно навчає перебувати в Ньому. Я певен, що більшість християн не має жодного уявлення про небезпеку й оманливість релігії думок, коли до нас у книжках і проповідях приходять солодкі й дорогоцінні думки, а сили мало. Навчання Святого Духа — насамперед у серці; людське навчання — у розумі. Нехай усе наше мислення завжди веде нас до того, щоб перестати мудрувати й відкрити серце й волю Духові, щоб Він навчав там Своїм власним Божественним способом — глибше за думку й почуття. Невидимий, за завісою, перебуває Святий Дух. Мовчіть і затихніть, вірте й чекайте, і горніться до Ісуса.

5. О, якби Бог відвідав Свою Церкву й навчив Своїх дітей, що означає чекати повного помазання, приймати його й ходити в ньому, — помазання, що перебуває й навчає перебувати! О, якби в Церкві відновилася істина про особисте водійство Святого Духа в кожному віруючому! Він це робить; Він це зробить.

Ви завершили: Помазання від Святого

Назад Далі