Розділ 3 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Боже приготування для святості
Другий день.
«Осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим».—1 Коринтян 1:2.
«До всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах. Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї».—Филипян 1:1, 4:21.
Святий! У Христі! У цих двох висловах ми маємо, мабуть, найдивовижніші слова в усій Біблії.
Святий! Слово незбагненного змісту, яке серафими промовляють, закриваючи свої лиця. Святий! Слово, в якому зосереджено всі Божі досконалості і Його слава є лише його сяйвом. Святий! Слово, що відкриває намір, з яким Бог від вічності думав про людину, і говорить, у чому має полягати найвища слава людини в прийдешній вічності: бути учасником Його святості!
У Христі! Слово, в якому відкрито всю Божу мудрість і любов! Отець дає Свого Сина, щоб Він став одним із нами! Син помирає на хресті, щоб зробити нас одним із Собою! Святий Дух Отця живе в нас, щоб утвердити й зберегти цю єдність! У Христі! Яке це підсумування всього, що здійснило відкуплення, і того невимовно блаженного життя, у якому Божій дитині дано перебувати. У Христі! Єдиний урок, який ми маємо вивчати на землі. Єдина Божа відповідь на всі наші потреби й молитви. У Христі! Запорука й передчуття вічної слави.
Яке багатство змісту й благословення в цих двох словах, поєднаних разом: святі в Христі! Ось Боже приготування для нашої святості, Божа відповідь на наше запитання: як стати святим? Хоч як часто ми чуємо заклик «Будьте ви сьвяті, так само як я сьвят», нам здається, ніби між святістю Бога і людиною є і завжди мусить бути велика прірва. «У Христі!» — ось міст через цю прірву; ба більше, Його повнота заповнила її. У Христі зустрічаються Бог і людина; у Христі Божа святість знайшла нас і зробила своїми; вона стала людською і справді може стати цілком нашою. На тривожні зойки та сердечну тугу тисяч спраглих душ, які увірували в Ісуса, але не знають, як стати святими, ось Божа відповідь: «Ви святі в Христі Ісусі». Якби ж вони прислухалися й повірили; якби ж узяли ці Божественні слова і повторювали їх, коли треба, хоч тисячу разів, — як засяяло б Боже світло і сповнило б їхні серця радістю й любов’ю, коли вони відгукнулися б: «Так, тепер я бачу. Святі в Христі! Освячені в Христі Ісусі!»
Беручись до вивчення цих дивовижних слів, пам’ятаймо, що лише Сам Бог може відкрити нам, що таке справжня святість. Остерігаймося власних думок і розпинаймо власну мудрість. Віддаймо себе, щоб у силі життя Самого Бога, що діє в нас через Святого Духа, прийняти те, що глибше й істинніше за людську думку, — Самого Христа як нашу святість. У такій залежності від навчання Духа святості прагнімо просто приймати те, що ставить перед нами Святе Письмо. Як об’явлення Святого в давнину було дуже повільним і поступовим, так і ми задовольнімося тим, щоб терпляче, крок за кроком, іти слідом за сяйливим світлом стежкою Слова; воно сяятиме дедалі ясніше аж до повного дня.
Спершу нам належить дослідити слово «святий» у Старому Завіті. На прикладі Ізраїлю як святого народу, прообразу нас, нині святих у Христі, ми побачимо, з якою повнотою символів Бог прагнув вкласти в самий устрій цього народу хоч якесь розуміння того, якими Він хотів їх бачити. У Законі ми побачимо, що «святий» — це головне, ключове слово того відкуплення, якому Закон мав служити і яке мав приготувати. У пророків ми почуємо, як святість Бога відкривається як джерело, з якого мало постати прийдешнє відкуплення: вони говорять не стільки про святість, скільки про Святого, Який у відкупительній любові та спасенній праведності мав об’явити Себе як Бог Свого народу.
А коли значення цього слова бодай трохи відкриється і в Старому Завіті стане очевидною глибока потреба в цьому благословенні, ми перейдемо до Нового, щоб побачити, як цю потребу задоволено. У Христі, Святому Божому, Божественну святість буде знайдено в людському житті й людській природі: справді людська воля, удосконалюючись, через послух зростає до повної єдності з усією святою волею Божою. У жертві Самого Себе на хресті ця свята природа віддала себе на смерть, щоб, подібно до зерна, через смерть знову ожити й відтворити себе в нас. У дарі Духа Божої святості, зісланому з престолу, — Духа, що представляє, відкриває й передає невидимого Христа, — святе життя Христа сходить на Його народ і заволодіває ним, і люди стають одним цілим із Ним. Як у Старому Завіті немає вищого слова, ніж «святий», так у Новому немає глибшого, ніж оце «у Христі». Бути в Ньому, перебувати в Ньому, бути вкоріненим у Ньому, зростати в Ньому і в Нього в усьому — ось Божественні вислови, якими дивовижну й досконалу єдність між нами і нашим Спасителем наближено до нас настільки, наскільки це під силу людській мові.
А коли Старий і Новий Завіти скажуть кожен своє — один навчить нас, що означає «святий», другий — що означає «у Христі», — ми матимемо в Божому слові, яке поєднує обидва, найповніше підсумування Великого Відкуплення, приготованого Божою любов’ю. Вічна певність, дивовижна достатність, безмежна дієвість святості, яку Бог приготував для нас у Своєму Сині, — усе це відкрито в цьому благословенному: святі в Христі.
«Святі в Христі Ісусі!» Таке ім’я, улюблені брати й сестри у вірі, ми носимо у Святому Письмі, мовою Святого Духа. Те, що ми святі в Христі, — не просто доктринальне твердження; нас не запрошують до глибокої богословської дискусії: це з глибин люблячого Божого серця лунає голос, що так звертається до Його улюблених дітей. Це ім’я, яким Отець кличе Своїх дітей. Це ім’я говорить нам про Боже приготування для того, щоб ми були святими. Воно відкриває, що Бог нам дав і чим ми вже є; що Бог чекає звершити в нас і що може стати нашим особистим, практичним надбанням. Це ім’я, з вдячністю прийняте, радісно визнане, з довірою покладене в основу молитви, стане запорукою і силою, щоб ми досягли святості, до якої нас покликано.
Отже, з часом ми побачимо, що все наше навчання і все Боже научання вміщаються в трьох великих уроках. Перший — об’явлення: «Я сьвят»; другий — заповідь: «Будьте сьвяті»; третій — дар, що поєднує перші два: «Ви святі в Христі».
Спершу приходить об’явлення: «Я сьвят». Наше навчання має відбуватися на схилених колінах, у дусі поклоніння і глибокого смирення. Бог мусить відкрити нам Себе, якщо ми хочемо знати, що таке «святий». Нам має бути показано глибоку несвятість нашої природи і всього, що походить від природи; разом із Мойсеєм та Ісаєю, коли Святий об’являв їм Себе, ми мусимо страхатися й тремтіти та визнати, наскільки ми цілком непридатні до цього об’явлення чи спілкування без очищення вогнем. Усвідомлюючи цілковите безсилля власної мудрості чи розуміння пізнати Бога, наші душі мусять у сокрушенні, зламані в собі самих, відмовившись від власних сил і зусиль, скоритися Божому Духові, Духові святості, щоб Він відкрив Бога як Святого. І коли ми почнемо пізнавати Його в Його безмежній праведності, у Його палкій, полум’яній ревності проти всього, що є гріхом, і в Його безмежній самопожертовній любові, яка прагне звільнити грішника від його гріха й привести його до Своєї власної досконалості, ми навчимося дивуватися цьому славному Богові й поклонятися Йому, відчувати і оплакувати нашу страшну неподібність до Нього, прагнути і благати бодай якоїсь частки в Божественній красі та блаженстві цієї святості.
І тоді з новим змістом прозвучить заповідь: «Будьте сьвяті, як я сьвят». О брати мої! Ви, що визнаєте себе такими, хто слухається заповідей свого Бога, віддайте ж цій усеперевершній і всеосяжній заповіді те перше місце у своєму серці й житті, на яке вона має право. Будьте ж святі подобою Божої святості. Будьте ж святі, як святий Він. А якщо ви виявите, що чим більше роздумуєте й досліджуєте, тим менше здатні збагнути цю безмежну святість; що чим більше ви часом осягаєте її, тим більше впадаєте у відчай перед такою Божественною святістю, — пам’ятайте, що саме таке сокрушення і такий відчай і мала викликати ця заповідь. Навчіться відмовлятися як від власної мудрості, так і від власної доброти; наблизьтеся в убогості духу, щоб Святий показав вам, наскільки святість, якої Він вимагає, вища за людське знання чи людську силу; душі, яка відмовляється від себе і не покладається на тіло, Він покаже і дасть святість, до якої кличе нас.
Саме таким стає зрозумілим і прийнятним великий дар святості в Христі. Христос наближає Божу святість, показуючи її в людській поведінці та спілкуванні. Він наближає її, усуваючи перешкоду між нею і нами, між Богом і нами. Він наближає її, бо робить нас одним із Собою. «Святі в Христі»: наша святість — це Божественний дар, збережений для нас, переданий нам, що могутньо діє в нас, бо ми у Ньому. «У Христі!» О, це дивовижне «у»! Саме наше життя вкорінене в житті Христа. Той святий Син і Слуга Отця, прекрасний у Своєму житті любові й послуху на землі, що освячує Себе заради нас, — це життя Христа є ґрунтом, у який я посаджений і вкорінений, землею, з якої я черпаю як поживу кожну його властивість і саму його природу. Як же це слово освітлює і об’явлення «Я сьвят», і заповідь «Будьте сьвяті, як я», і поєднує їх в одне! У Христі я бачу, що таке Божа святість і що таке моя святість. У Ньому обидві — одне, і обидві — мої. У Ньому я святий; перебуваючи й зростаючи в Ньому, я можу бути святим у всякому способі життя, як святий Бог.
Будьте сьвяті, як я сьвят.
О Найсвятіший Боже! Благаємо Тебе, відкрий Своїм дітям, що означає те, що Ти не лише покликав їх до святості, а й назвав їх цим ім’ям: «святі в Христі Ісусі». О, якби кожна Твоя дитина знала, що носить це ім’я, знала, що воно означає і яка сила в ньому, щоб зробити її тим, чим воно її називає. Святий Господи Боже! О, якби швидко настав час Твого відвідання, і кожну Твою дитину на землі знали як святу!
Для цього молимо Тебе: відкрий Своїм святим, що таке Твоя святість. Навчи нас поклонятися і чекати, доки Ти з Божественною силою не промовиш до наших душ Свого слова: «Я сьвят». О, нехай воно дослідить нас і викриє нашу несвятість!
І відкрий нам, молимо Тебе, що наскільки святий Ти — вогонь, що пожирає, — настільки свята і Твоя заповідь у своєму рішучому й непохитному намірі зробити нас святими. Боже! Нехай Твій голос пролунає в глибині нашого єства з силою, від якої немає втечі: будьте сьвяті, будьте сьвяті.
І так, між Твоєю безмежною святістю, з одного боку, і нашою несвятістю — з другого, нехай ми будемо і гнані, і притягнуті до того, щоб прийняти Христа як наше освячення, перебувати в Ньому як у нашому житті й нашій силі бути тим, чим Ти хочеш нас бачити, — «святими в Христі Ісусі».
Отче! Нехай Твій Дух зробить це дорогоцінне слово життям і правдою в нас. Амінь.
1. Ви знову беретеся до вивчення Божественної таємниці. «Не покладайся на власний твій розум»; чекайте на навчання Духа істини.
2. У Христі. Один коментатор каже: «Цей вислів означає два моральні факти: по-перше, дію віри, якою людина хапається за Христа; по-друге, спільність життя з Ним, установлену через цю віру». Є ще один факт, найбільший з усіх: те, що я в Христі і що мене збережено в Ньому, — це дія Божественної сили. Саме це я прагну усвідомити: Божественність мого становища в Ісусі.
3. Збагніть обидві сторони істини. Ви є святі в Христі Божественною святістю. У вірі в це ви маєте бути святими, ставати святими людською святістю — Божественною святістю, явленою в усій поведінці людського життя.
4. Цей Христос — Жива Особа, люблячий Спаситель: як Він радітиме, коли повністю заволодіє вами і звершить у вас усю роботу! Тримайтеся цього весь час, поки ми йдемо далі: ви маєте право на Христа, на Його любов і силу, щоб Він зробив вас святими. Як Його відкуплені, ви цієї миті, хоч би ким і хоч би де ви були, — у Ньому. Його свята присутність і любов оточують вас. Ви — у Ньому, в огорожі тієї ніжної любові, що завжди огортає вас Його святою присутністю. У цій присутності, прийнятій і усвідомленій, — ваша святість.