Розділ 2 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Божий заклик до святості
«Яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте: бо написано: „Будьте сьвяті, бо я сьвят.“»—1 Петра 1:15, 16.
Божий поклик — це явлення в часі того, що Бог задумав у вічності: «Кого наперед призначив, тих і покликав». Віруючі — це ті, «котрі по постанові (Його) покликані». У Своєму поклику Він відкриває нам, які Його думки й Його воля щодо нас і до якого життя Він нас запрошує. У Своєму поклику Він дає нам ясно побачити, яка надія нашого покликання; і в міру того, як ми духовно збагнемо її та ввійдемо в неї, наше життя на землі стане відображенням Його вічного задуму.
Святе Письмо вживає не одне слово, щоб показати мету чи ціль нашого покликання, але жодне не звучить так часто, як те, про яке тут говорить Петро: Бог покликав нас бути святими, як святий Він Сам. Двічі Павло звертається до віруючих словами: «покликаним сьвятим» (Римлян 1:7; 1 Коринтян 1:2). «Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость», — каже він (1 Солунян 4:7). Коли він пише: «Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм», то додає: «Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се)» (1 Солунян 5:24). Саме покликання названо «покликом сьвятим». І вічний задум, плодом якого є покликання, теж постійно пов’язується зі святістю як своєю метою. «Вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним» (Єфесян 1:4). «Вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм» (2 Солунян 2:12). «Вибраним по провидїнню Бога Отця, через осьвяченнє Духа» (1 Петра 1:2). Поклик — це відкриття того задуму, на якому Отець від вічності зупинив Своє серце: щоб ми були святі.
Не треба доводити, як безмежно важливо правильно знати, до чого Бог нас покликав. Хибне розуміння тут може мати фатальні наслідки. Можливо, ви чули, що Бог кличе вас до спасіння чи до щастя, щоб ви отримали прощення або здобули небо, — і ніколи не помічали, що все це підпорядковане іншому. Поклик був «на спасеннє осьвяченнєм», поклик був насамперед до святості — як до тієї стихії, в якій тільки й можна знайти спасіння та небо. Нарікання багатьох християн на брак радості й сили, на поразки й відсутність зростання пояснюються просто тим, що місця, яке Бог дав святості у Своєму поклику, вони не дали їй у своїй відповіді. Бог і вони ще ніколи не дійшли в цьому згоди.
Не дивно, що Павло в тому самому розділі, де говорив ефесянам про те, що вони «вибрані, щоб бути святими», молиться, щоб віруючим був даний дух мудрості й об’явлення в пізнанні Бога, аби вони зрозуміли, «що за впованнє поклику Його» (1:17, 18). Помолімося цією молитвою всі ми, хто відчуває, що надто мало усвідомлював своє покликання до святості. Це саме те, чого нам треба. Попросімо Бога показати нам, що як святий Сам Той, Хто нас покликав, так і ми маємо бути святі; що наше покликання — святе покликання, покликання передусім і понад усе до святості. Попросімо Його показати нам, що таке святість — спершу Його святість, а тоді наша; показати, як Він зупинив на ній Своє серце як на тому єдиному, що хоче бачити в нас, бо це Його власний образ і подоба; показати нам також невимовне блаженство й славу участі разом із Христом у Його святості. О, якби Бог Своїм Духом навчив нас, що означає бути покликаними до святості, як святий Він! Нам легко уявити, який могутній вплив це мало б.
«Яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті». Як же цей Божий поклик показує нам справжній мотив до святості! «Будьте сьвяті, бо я сьвят». Ніби Бог каже: святість — це Моє блаженство і Моя слава; без неї ви, за самою природою речей, не можете ні бачити Мене, ні радіти Мною. Святість — це Моє блаженство і Моя слава: нічого вищого не можна й уявити; Я запрошую вас розділити її зі Мною, Я запрошую вас уподібнитися Мені: «Будьте сьвяті, бо я сьвят». Хіба цього не досить, хіба це не вабить, хіба не зворушує й не притягує вас могутньо надія бути зі Мною, бути учасниками Моєї святості? Нічого кращого Я не маю запропонувати — Я пропоную вам Себе Самого: «Будьте сьвяті, бо я сьвят». Чи ж не будемо ми щиро благати Бога, щоб Він показав нам славу Своєї святості і щоб наші душі захотіли віддати все у відповідь на цей дивовижний поклик?
Коли ми прислухаємося до поклику, він показує нам і природу справжньої святості. «Яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті». Бути святим — означає бути богоподібним, мати вдачу, волю, характер, подібні до Божих. Ця думка здається майже богохульством, доки ми знову не почуємо: «Він вибрав нас у Христі, щоб ми були святі». У Христі Божа святість з’явилася в людському житті: у Христовому прикладі, у Його думці й Дусі ми маємо святість Невидимого, перекладену на мову людського життя й поведінки. Бути христоподібним — означає бути богоподібним; бути христоподібним — означає бути святим, як святий Бог.
Поклик так само відкриває силу святості. «Немає святого, крім Господа»; немає святості, крім тієї, яку Він має, а точніше — яка Він є і яку Він дає. Святість — це не те, що ми робимо чи чого досягаємо: це передання Божественного життя, вдихнення Божественної природи, сила Божественної присутності, що спочиває на нас. І наша сила стати святими криється в Божому поклику: Святий кличе нас до Себе, щоб зробити нас святими, коли ми посідатимемо Його Самого. Він каже не лише «Я сьвят», а й «Я Господь, що сьвятить вас». Саме тому, що поклик до святості йде від Бога безмежної сили й любові, ми можемо мати впевненість: ми можемо бути святими.
Не менше поклик відкриває й мірило святості. «Яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі», або (як на берегах у Переглянутому перекладі, R.V.): «Подібно до Святого, Який кличе вас, і ви самі будьте святі». Немає одного мірила святості для Бога, а іншого для людини. Природа світла та сама, чи бачимо ми його в сонці, чи у свічці: природа святості лишається незмінною, хоч би в кому вона перебувала — у Бозі чи в людині. Господь Ісус не міг сказати нічого меншого, ніж: «Бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений». Коли Бог кличе нас до святості, Він кличе нас до Себе й до Свого власного життя: що уважніше ми слухатимемо цей голос і дозволятимемо йому проникати в наші серця, то більше відпадатимуть усі людські мірила і то ясніше чутимуться тільки слова: Сьвяті, як я сьвят.
І поклик показує нам шлях до святості. Божий поклик має могутню дієвість, це поклик дійовий. О, тільки б нам прислухатися до нього, тільки б прислухатися до Нього — і поклик із Божественною силою здійснить те, що пропонує. Він називає неіснуюче як існуюче: Його поклик дає життя мертвим і святість тим, кого Він оживив. Він кличе нас слухати, коли Він говорить про Свою святість і про нашу святість, подібну до Його. Він кличе нас до Себе — пізнавати Його святість, боятися її, любити її, домагатися її для себе. Він кличе нас до Христа, в Якому Божественна святість стала людською святістю, — щоб бачити й захоплюватися, прагнути й приймати те, що все призначене для нас. Він кличе нас до вселення й навчання Духа святості — віддати себе Йому, щоб Він ознайомив нас із тим і вдихнув у нас те, що наше у Христі. Християнине! Прислухайтеся до Бога, Який кличе вас до святості. Прийдіть і навчіться, що таке Його святість і якою є і мусить бути ваша.
Так, будьте зовсім мовчазні й слухайте. Коли Бог покликав Авраама, той відповів: Ось я. Коли Бог покликав Мойсея з куща, той відповів: Ось я, — і затулив своє обличчя, бо боявся глянути на Бога. Бог кличе вас до святості, до Себе, Святого, щоб зробити вас святими. Нехай уся ваша душа відповість: Ось я, Господи! Говори, Господи! Яви Себе, Господи! Ось я. Коли ви слухатимете, голос звучатиме дедалі глибше й дедалі тихіше: Будьте сьвяті, як я сьвят. Будьте сьвяті, бо я сьвят. Ви почуєте голос, що лунає з великої вічності, з радної палати відкуплення, і коли вловите його далекий шепіт, він промовлятиме: Будьте сьвяті, я сьвят. Ви почуєте голос із раю: це Творець освячує сьомий день для людини, яку Він створив, і каже: Будьте сьвяті. Ви почуєте голос із Синаю, серед громів і блискавиць, і він усе те саме: Будьте сьвяті, як я сьвят. Ви почуєте голос із Голгофи, і там понад усе він каже: Будьте сьвяті, бо я сьвят.
Дитино Божа, чи ви колись усвідомлювали, що наш Отець кличе нас до Себе, щоб ми були святі, як Він святий? Чи не мусимо ми визнати, що щастя важило для нас більше, ніж святість, а спасіння — більше, ніж освячення? О, ще не пізно виправити цю помилку. Об’єднаймося ж тепер, щоб слухати голос, що кличе, щоб наблизитися, і з’ясувати, і пізнати, що таке святість, — а точніше, з’ясувати й пізнати Його Самого, Святого. І якщо перше наближення до Нього сповнить нас соромом і збентеженням, змусить нас злякатися й відступити, — прислухаймося все-таки до Голосу і до Поклику: «Будьте сьвяті, як я сьвят». «Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се)». На всі наші страхи й запитання відповість Святий, Який об’явив Свою святість з однією метою — щоб ми розділили її з Ним. Коли ми в глибокій тиші душі віддамо себе слуханню Святого Голосу, що кличе нас, він збудить у нас нове прагнення й міцну віру, і найдорожчою з усіх обітниць стане для нас це слово Божественного наказу:
Будьте сьвяті, бо я сьвят.
Господи, єдиний Святий! Ти покликав нас бути святими, як святий Ти. Господи, як же ми зможемо, якщо Ти не відкриєш нам Своєї святості? Покажи нам, благаємо Тебе, як Ти святий, наскільки Ти святий, що таке Твоя святість, щоб ми знали, як нам бути святими і наскільки святими нам бути. А коли погляд на Твою святість лише ще більше покаже нам, які ми несвяті, навчи нас, що Ти робиш учасниками Своєї власної святості тих, хто приходить до Тебе по неї.
Боже! Ми приходимо до Тебе, Святого. Саме пізнаючи, знаходячи й маючи Тебе Самого, душа знаходить святість. Благаємо Тебе, тепер, коли ми приходимо до Тебе, утверди в думках нашого серця, що єдина мета Твого поклику до нас і нашого приходу до Тебе — святість. Ти хочеш, щоб ми були подібні до Тебе, учасники Твоєї святості. Якщо колись наше серце злякається, ніби це надто високо, або вдовольниться спасінням, меншим за святість, — Благословенний Боже, дай нам знову почути Твій голос, що кличе: Будьте сьвяті, я сьвят. Нехай цей поклик буде нашим мотивом і нашою силою, бо вірний Той, Хто кличе, — Він і зробить це. Нехай цей поклик визначить наше мірило і наш шлях; о, нехай наше життя буде таким, яким Ти здатен його зробити!
Святий Отче! Я схиляюся перед Тобою в смиренному поклонінні й мовчанні. Нехай тепер Твій власний голос лунає в глибинах мого серця, кличучи мене: Будьте сьвяті, як я сьвят. Амінь.
1. Хочу наполегливо сказати кожному читачеві цієї невеликої книжки: якщо вона має допомогти йому в прагненні святості, він мусить почати з Самого Бога. Ви мусите йти до Того, Хто вас кличе. Лише в особистому об’явленні Бога вам, коли Він говорить: Я сьвят, — наказ «Будьте сьвяті» може мати життя і силу.
2. Пам’ятайте: як віруючий, ви вже прийняли Божий поклик, хоч і не цілком його зрозуміли. Нехай це буде вирішеною справою: хоч яким ви побачите зміст цього поклику, ви негайно приймете його й виконаєте. Якщо Бог кличе мене бути святим, святим я буду.
3. Міцно вхопіться за слово: «Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм. Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се)». У цій вірі слухайте, як Бог кличе вас.
4. Будьте ж тепер тихі й слухайте, як ваш Отець кличе вас. Просіть Святого Духа, Духа святості, і покладайтеся на Нього, щоб Він відкрив ваше серце для розуміння цього святого покликання. А тоді висловіть відповідь, яку ви маєте дати на цей поклик.