Святі в Христі
Святість і очищення

Розділ 25 · 9 хв читання · 12 хв слухання

Святість і очищення


Двадцять четвертий день.

«Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому».—2 Коринтян 7:1.

Те, що святість — це більше, ніж очищення, і що очищення мусить їй передувати, Новий Заповіт навчає нас не в одному місці. «Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові». «Коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою». Очищення — це негативний бік: відокремленість і неторкання до нечистого, усунення скверни; освячення ж — це позитивний бік: єднання й спілкування з Богом і участь у благодатних дарах Божественного життя і святості (2 Коринтян 6:17, 18). Так само й про жертовник читаємо, що Бог сказав Мойсеєві: «Очистиш жертівника, зробивши покуту; та помажеш його, щоб посьвятити його» (2 Мойсея 29:36). Очищення завжди мусить готувати шлях і завжди має вести далі — до святості.

Павло говорить про подвійну нечистоту — тіла і духа, — від якої ми мусимо очищати себе. Зв’язок між ними такий тісний, що в кожному гріху беруть участь обидва. Найнижча й найтілесніша форма гріха проникає в дух і, тягнучи його вниз, до спільництва в злочині, опоганює і принижує його. Так само й усяка нечистота духа з часом виявляє свою силу в тілі. І все ж ми можемо говорити про два роди гріхів — залежно від того, чи походять вони безпосередніше від тіла, чи від духа.

«Очищуймо себе від усякої нечистї тїла.» Функції нашого тіла можна звести до трьох: живлення, продовження роду і захист нашого життя. Через перше світ щодня спокушає наш апетит своєю їжею і питтям. Як плід, добрий на поживу, був спокусою, що перемогла Єву, так і насолоди їжі й пиття належать до найперших форм нечистоти тіла. Тісно пов’язане з цим те, що ми назвали другим і що в Писанні особливо пов’язується зі словом «тіло». Ми знаємо, як у раю за гріховним споживанням одразу пробудилися гріховна пожадливість і сором. У Першому посланні до Коринтян Павло тісно пов’язує одне з другим (1 Коринтян 6:13, 15), так само як поєднує пияцтво й розпусту (1 Коринтян 6:9, 10). Далі йде третя форма, у якій виявляється життєва сила тіла: інстинкт самозбереження, що повстає проти всього, що заважає нашим утіхам і вигодам. Те, що називають запальною вдачею, з її плодами — гнівом і сварками, — має свій корінь у фізичній природі людини і належить до гріхів тіла. Від усього цього християнин, який хоче бути святим, мусить якнайрішучіше очищати себе. Він мусить віддатися на дослідження Божого Духа, щоб навчитися бачити, що є в тілі такого, що не узгоджується з поміркованістю і самовладанням, яких вимагають і закон природи, і закон Духа. Він мусить повірити в те, чого, як відчував Павло, так конче треба було навчити коринтян: що Святий Дух живе в тілі, роблячи його члени членами Христовими, — і в цій вірі скинути діла тіла; він мусить очистити себе від усякої нечистоти тіла.

«І духа.» Як джерелом усякої нечистоти тіла є догоджання собі, так у корені всякої нечистоти духа лежить шукання свого. Щодо Бога воно виявляється в ідолопоклонстві — чи то в поклонінні іншим богам, які нам до вподоби, чи в любові до світу більшій, ніж до Бога, чи в тому, що ми чинимо свою волю, а не Його. Щодо ближніх воно виявляється в заздрості, ненависті й браку любові, у холодній байдужості або суворому осуді інших. Щодо нас самих воно постає як гордість, честолюбство чи заздрість — те налаштування, що робить самість центром, довкола якого все мусить обертатися і за яким усе мусить оцінюватися.


Щоб виявити таку нечистоту духа, так само як і гріхи тіла, віруючому потрібне світло Святого Духа, — щоб нечисть справді була вичищена й назавжди викинута. Навіть неусвідомлений гріх, якщо ми не бажаємо щиро, щоб його нам показали, найдієвіше перешкодить нашому поступу на шляху святості.

«Любі (мої), очищуймо себе.» Очищення інколи називається ділом Бога (Дїяння 15:9; 1 Йоана 1:9), інколи — ділом Христа (Йоана 15:3; Єфесян 5:26; Тита 2:14). Тут нам наказано очищати самих себе. Бог чинить Своє діло в нас через Святого Духа; Святий Дух чинить Своє діло, спонукаючи нас і даючи нам силу діяти. Дух — це сила нового життя; у цій силі ми мусимо рішуче взятися за те, щоб викинути все нечисте. «Вийдїть, і відлучіть ся, і до нечистого не приторкайтесь». Християнин мусить уникати не лише вчинення гріховного, не лише бажання його, а навіть дотику до нього: навіть мимовільний дотик до нього має бути таким нестерпним, щоб вирвати крик: Окаянний я чоловік! — і привести до визволення, яке справді приносить Дух життя Христового.

Як же має здійснюватися це очищення? Коли Єзекія скликав священиків, щоб освятити осквернений храм, ми читаємо (2 Паралипоменон 29): «Ввійшли сьвященники в середину дому Господнього задля очищення, й повиносили всю нечисть, яку познаходили». Лише тоді можна було принести жертву за гріх для спокути і всепалення на знак посвячення разом із жертвами подяки і відновити служіння Богові. Так само й усе нечисте треба вишукати, винести й остаточно викинути. Хоч яким глибоко вкоріненим видається гріх — укоріненим у вдачі та звичці, — ми мусимо очистити себе від нього, якщо хочемо бути святими. «Коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то кров Ісуса Христа очищає од усякого гріха». Коли ми виносимо кожен гріх із середини дому на Боже світло і ходимо у світлі, дорогоцінна кров, що виправдовує, могутньо діятиме й для очищення: кров приводить у живий дотик із життям і любов’ю Бога. Прийдімо зі своїм гріхом у світло — і кров виявить свою могутню силу. Очищуймо себе, віддаючи себе світлу, щоб воно виявляло й осуджувало, і крові, щоб вона очищала й освячувала.

«Очищуймо себе, звершуючи сьвятість у страсї Божому». У Посланні до Євреїв (10:14) читаємо: «Христос звершив на віки осьвячуємих». Ми вже так часто бачили, що те, що Бог зробив святим, людина мусить і собі робити святим, приймаючи й привласнюючи святість, яку Бог дарував; так і тут — із досконалістю, яку святі мають у Христі. Ми мусимо звершувати святість: святість треба втілити в усе життя і провадити аж до кінця. Як Божі святі, ми мусимо прямувати до досконалості, звершуючи святість. Не біймося цього слова. Наш Благословенний Господь ужив його, коли дав нам заповідь: «Бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений». Дитині, яка прагне досконалого знання свого фаху і сподівається досягти його, коли закінчить школу, учитель каже, що шлях до досконалості, на яку вона сподівається наприкінці навчання, — прагнути бути досконалою в уроках кожного дня. Бути досконалим у малій частці праці, яку приносить кожна година, — ось шлях до досконалості, що увінчає ціле. Владика кличе нас до досконалості, подібної до досконалості Отця: Він уже звершив нас у Собі; Він відкриває перед нами перспективу досконалості, що постійно зростає. Його слово кличе нас тут день у день звершувати святість. Прагнімо в кожному обов’язку бути цілковито відданими й цілісними. Як охочі до науки учні, робімо в кожному акті поклоніння чи послуху, у кожній спокусі й випробуванні найкраще, на що може уздатнити нас Божий Дух. «Терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку». «Бог впокою нехай звершить вас у всякому доброму дїлї, щоб чинили волю Його».

«Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому». Саме віра дає мужність і силу очищатися від усякої нечистоти, звершуючи святість у страху Божому. Саме тоді, коли обітниці Божественної любові та вселення (2 Коринтян 6:16–18) стають нашими через Святого Духа, ми матимемо участь у перемозі, яка перемагає світ, — у нашій вірі. На шляху, яким ми вже пройшли, — від спочинку в раю і далі крізь усе Святе Письмо, — ми бачили чудове об’явлення цих обітниць у дедалі яснішому сяйві. Що Бог, Святий, зробить нас святими; що Бог, Святий, житиме зі смиренними; що Бог у Своєму Святому прийшов, щоб стати нашою святістю; що Бог насадив нас у Христі, щоб Він був нашим освяченням; що Бог, Який вибрав нас в освяченні Духа, дав нам Святого Духа в наші серця і тепер у Своїй любові пильнує нас, щоб через Нього здійснити Свої наміри й звершити нашу святість, — ось які обітниці були поставлені перед нами. «Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому».

Любий брате! Погляньте ж тут знову на Божий шлях святості. Устаньте й ступіть на нього у вірі в обітницю, впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. Винесіть із середини дому всю нечисть; винесіть її на Боже світло; визнайте її і киньте її до ніг Тому, Хто забирає її і очищає вас Своєю кров’ю. Віддайте себе у вірі, щоб у Христі, вашій Силі, звершувати святість, до якої вас покликано. Як Отець ваш небесний досконалий, віддайте себе Йому як мала дитина, щоб і ви були досконалими у своїх щоденних уроках і в щоденній ході. Вірте, що ваше віддання себе прийнято: що те, що ви доручили Йому, Він узяв на Себе. І віддайте славу Тому, Хто може зробити більше над усе, чого ви можете просити або думати.

Будьте сьвяті, як я сьвят.


Святий Господи Ісусе! Ти віддав Себе за нас, щоб, очистивши нас для Себе як Своїх власних, освятити нас і поставити перед Собою славною Церквою, що не має скази або пороку або чого такого. Благословенне Ім’я Твоє за дивовижну любов. Благословенне Ім’я Твоє за дивовижне очищення. Через обмивання словом і обмивання кров’ю Ти зробив нас цілком чистими. І коли ми ходимо у світлі, Ти очищаєш нас щомиті.

Із цими обітницями, у силі Твого слова і крові, Ти кличеш нас очищати себе від усякої нечистоти тіла і духа. Благословенний Господи! Милостиво відкрий у Твоєму Святому Світлі все, що є нечистотою, навіть її найпотаємнішу дію. Дай мені жити як тому, хто має бути поставлений перед Тобою без скази або пороку або чого такого, — очищеним Божественним очищенням, бо Ти віддав Себе, щоб це вчинити. Під живою силою Твого слова і крові, застосованих Святим Духом, нехай чистою буде моя дорога, і чистими мої руки, чистими мої уста і чистим моє серце. Очисти мене до кінця, щоб я ходив із Тобою в білому тут, на землі, зберігаючи свою одіж незаплямованою й неопоганеною. Заради Твоєї великої любові, мій Благословенний Господи. Амінь.

1. Очищення майже завжди має одну мету: очищена посудина придатна до вжитку. Духовна праця для Бога, звершувана зі щирим бажанням, щоб Він через Свого Духа використав нас, додасть наполегливості нашому прагненню очищення. Неочищеної посудини не можна використати: чи не тому є деякі працівники, яких Бог не може благословити?

2. Усяка нечистота: одна пляма вже опоганює. «Очищуймо себе від усякої нечистї».

3. Немає очищення без Світла. Відкрийте серце, щоб у нього засяяло Світло.


4. Немає очищення, подібного до вогню. Віддайте нечистоту вогню Його святості — вогню, що спалює й очищає. Віддайте її в смерть Ісуса, Самому Ісусові.

5. «Звершуючи сьвятість у страсї Божому»: це урочиста праця. Радуйтеся з дрожаннєм — із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.

6. «Мавши оце сї обітування» — очищати себе є благословенною працею: це вхід в обітниці, у чистоту, у любов нашого Господа. Страх Божий ніколи не повинен перешкоджати вірі в Нього. А правдива віра ніколи не перешкоджатиме практичній праці очищення.

7. Коли ж у сьвітлї ходимо, кров очищає. Світло виявляє; ми визнаємо й покидаємо гріх і приймаємо кров — так ми очищаємо себе. Нехай буде дуже рішучий намір бути чистими від усякої нечистоти — від усього, що наш Отець вважає плямою.

Ви завершили: Святість і очищення

Назад Далі