Святі в Христі
У Христі — наше освячення

Розділ 23 · 10 хв читання · 13 хв слухання

У Христі — наше освячення


Двадцять другий день.

«З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм, щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся».—1 Коринтян 1:30, 31.

Ці слова ведуть нас тепер до самого осердя Божого об’явлення про шлях святості. Ми знаємо кроки дороги, що веде сюди. Він святий, і святість належить Йому. Він освячує, наближаючись. Його присутність — це святість. У житті Христа святість, яку досі було об’явлено лише в символі та як обітницю майбутніх благ, справді заволоділа людською волею і стала одним цілим зі справжньою людською природою. Його смертю було усунено кожну перешкоду, яка могла б не дати цій святій природі перейти на нас: Христос справді став нашим освяченням. У Святому Дусі відбулося саме передання цієї святості. І тепер ми хочемо зрозуміти, яке діло чинить Святий Дух і як Він передає нам цю святу природу: яке наше відношення до Христа як нашого освячення і яку позицію ми маємо зайняти щодо Нього, щоб це освячення в усій своїй повноті й силі звершило для нас своє діло.

Божественна відповідь на це питання: «Від Бога ви в Христї». Єдине, що нам треба збагнути, — що таке це наше становище й життя в Христі і як ми зі свого боку можемо прийняти це становище й життя та втримати їх. В одному ми можемо бути певні: це не щось високе й недосяжне для нас. Не потрібно ані виснажливих зусиль, ані безнадійного зітхання: «Хто зійде на небо, се єсть: Христа звести додолу?» Це життя, призначене для грішних і втомлених, для негідних і безсилих. Це життя — дар Отцевої любові, і Він Сам об’явить його в кожному, хто приходить до Нього з дитячою довірою. Це життя, призначене для нашого щоденного життя, яке серед усіх мінливих обставин і становищ зробить нас святими й збереже святими.

«Від Бога ви в Христї». Перш ніж наш Благословенний Господь залишив світ, Він сказав: Ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. І про Нього написано: «Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все». «Церква, котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому». У Святому Дусі Господь Ісус перебуває зі Своїм народом тут, на землі. Хоч Він невидимий і не в тілі, Його особиста присутність на землі така ж справжня, як тоді, коли Він ходив зі Своїми учнями. У відродженні віруючого виведено з його давнього місця «по тїлу»; він уже «не по тїлу, а в дусї» (Римлян 8:9); він справді й дійсно в Христі. Живий Христос оточує його Своєю святою присутністю. Хоч би де він був і хоч би яким він був, хоч би як мало знав про своє становище чи хоч би як був йому невірний, — він у Христі. Дією Божественної і всемогутньої благодаті його насаджено в Христа, і з усіх боків його оточує сила й любов Того, Хто сповняє все, Чия повнота особливо перебуває в Його тілі тут, на землі, — у Церкві.

Як же тому, хто прагне повно пізнати Христа як своє освячення, прийти до того, щоб жити тим, що Бог має на увазі й приготував у цьому — «у Христі»? Насамперед треба пам’ятати, що це справа віри, а не почуття. Обітницю про те, що Святий вселиться й оживить, дано смиренним і сокрушеним. Саме тоді, коли я найглибше відчуваю, що я не святий і нічого не можу зробити, щоб стати святим, коли мені соромно за себе, — саме тоді час відвернутися від себе й зовсім тихо сказати: Я в Христі. Ось Він, довкола мене. Як повітря, що мене оточує, як світло, що на мене сяє, так ось мій Господь Ісус зі мною у Своїй прихованій, але Божественній і найсправжнішій присутності. Моя віра мусить у тихому спочинку й довірі схилитися перед Отцем, від Якого і Чиєю могутньою благодаттю я в Христі: Він об’явить мені це з дедалі більшою ясністю й силою. Він робить це, коли я вірю і, віруючи, відкриваю всю свою душу, щоб прийняти те, що в цьому міститься: відчуття моєї гріховності й несвятості має стати силою моєї довіри й залежності. У такій вірі я перебуваю в Христі.

Але саме тому, що це від віри, це й від Святого Духа. Від Бога ви в Христї. Не так, ніби Бог помістив і насадив нас у Христі, а тепер залишив нам самим підтримувати цю єдність. Ні, Бог — Вічний, Бог вічного життя, Який діє щомиті силою, що ані на мить не припиняється. Що Бог дає, те Він і далі дає, ніколи не перестаючи давати. Це Він Святим Духом робить це життя в Христі блаженною дійсністю в нашій свідомості. «Ми прийняли Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога». Віра залежить від Бога не лише щодо дару, який вона має прийняти, а й щодо сили його прийняти. Вірі потрібен не тільки Син як її наповнення і її пожива; їй потрібен Дух як її сила приймати й утримувати. І тому блаженне володіння всім, що означає бути в Христі, нашому освяченні, приходить, коли ми вчимося схилятися перед Богом у віруючій молитві про могутню дію Духа і в глибокій дитячій довірі, що Він об’явить і прославить у нас цього Христа, наше освячення, в Якому ми є.

І як же Дух об’явить нам цього Христа, в Якому ми є? Особливо — як Живого, як особистого Друга й Владику. Христос — не лише наш Приклад і наш Ідеал. Його життя — не лише атмосфера й натхнення, як ми говоримо про людину, що могутньо впливає на нас своїми писаннями. Христос — не лише скарбниця й повнота благодаті та сили, до якої Дух має нас увести. Христос — це живий Спаситель, із серцем, що б’ється любов’ю найніжніше людською, і водночас Божественною. Саме в цій любові Він наближається, і саме в цю любов Він приймає нас, коли Отець насаджує нас у Нього. Силою особистої любові Він хоче впливати на нас і прив’язати нас до Себе. У цій Його любові ми маємо запоруку, що Його святість увійде в нас; у цій любові — велику силу, якою вона входить. Коли Дух об’являє нам, де ми живемо, — у Христі і в Його любові, — і що цей Христос є живим Господом і Спасителем, у нас пробуджується захоплення особистої прихильності й відданість люблячої вірності, які роблять нас цілком Його. І для нас стає можливим вірити, що ми можемо бути святими: ми певні, що на шляху святості можемо йти від сили до сили.

Таке віруюче прозріння в наше відношення до Христа — що ми в Ньому, — і така особиста прихильність до Того, Хто прийняв нас у Свою любов і тримає нас, щоб ми в ній перебували, стає джерелом нового послуху. Божа воля приходить до нас у світлі життя Христа і Його любові — кожна заповідь, спершу виконана Ним, а потім передана нам як певна й найблаженніша допомога до досконалішого спілкування з Отцем і Його святістю. Христос стає Господом і Царем у душі силою Святого Духа, ведучи волю в усю досконалу Божу волю і являючи Себе її освяченням, коли Він вінчає її послух дедалі щедрішим припливом Божої присутності та Божої святості.

Чи є якесь дороге Боже дитя, схильне занепасти духом, коли воно думає про те, яким має бути в усьому святому житті, — дозвольте мені закликати його набратися відваги. Чи міг Бог задумати щось дивовижніше чи прекрасніше для таких грішних, безсилих створінь? Тільки подумайте: Христос, власний Син Божий, що став для вас освяченням. Могутній, Люблячий, Святий Христос, освячений через страждання, щоб мати співчуття до вас, даний, щоб зробити вас святими. Чого ще ви могли б бажати? Так, є ще більше: «Від Бога ви в Ньому.» Розумієте ви це чи ні, хоч би як слабко ви це усвідомлювали, — це так, і це найбожественніша правда й дійсність. Ви в Христі — дією власної могутньої сили Бога. І там, у Христі, Сам Бог прагне утвердити й зміцнити вас до кінця. І ви маєте — найбільше чудо з усіх — Святого Духа в собі, щоб навчити вас пізнавати, і вірити, і приймати все, що є в Христі для вас. І якщо ви тільки визнаєте, що у вас немає ні мудрості, ні сили для святості, зовсім жодної, і дозволите Христові, «Божій премудрості й Божій силі», через Святого Духа у вас вести вас далі й показати, як цілковито, як вірно, як могутньо Він може бути вашим освяченням, — Він зробить це найславніше.

О брате мій! Прийдіть і повніше погодьтеся на Божий шлях святості. Нехай Христос буде вашим освяченням. Не далекий Христос, на Якого ви дивитеся, а Христос зовсім близький, довкола вас, Христос, у Якому ви є. Не Христос за тілом, не Христос минулого, а теперішній Христос у силі Святого Духа. Не Христос, Якого ви можете пізнати своєю мудрістю, а Божий Христос, Який є Дух і Якого Дух у вас, коли ви вмираєте для тіла й самості, об’явить у силі. Не такий Христос, про Якого ваші малі думки можуть скласти уявлення, а Христос за величчю Божого серця й Божої любові. О, прийдіть і прийміть цього Христа, і радійте в Ньому! Будьте тепер згодні залишити Йому всю свою слабкість, і нерозумність, і невірність, у тихій певності, що Він зробить для вас більше, ніж ви можете подумати. І нехай же відтепер буде так, як написано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.

Будьте сьвяті, як я сьвят.

Преблагословенний Отче! Я схиляюся в безмовному поклонінні перед святою таємницею Твоєї Божественної любові….

О, прости мені, що я знав її і вірив у неї так мало, тоді як вона гідна того, щоб її знали й у неї вірили.

Прийми мою хвалу за те, що я побачив і скуштував з її Божественного блаженства. Прийми, Господи Боже, хвалу радісного й люблячого серця, яке знає лише одне: що ніколи не зможе хвалити Тебе належно.

І вислухай мою молитву, о мій Отче, щоб силою Твого Святого Духа, Який живе в мені, я міг кожного дня приймати й повністю втілювати в життя те, що Ти дав мені в Христі, моєму освяченні. Нехай незбагненне багатство, що є в Ньому, буде щоденним запасом для кожної моєї потреби. Нехай Його святість, Його радість у Твоїй волі справді стануть моїми. Навчи мене понад усе, як це може здійснитися найпевніше, бо я, через діло Твоєї всемогутньої животворчої сили, є в Ньому, і Ти Сам тримаєш мене там. Мій Отче! моя віра вигукує: Я можу бути святим, благословенний будь мій Господь Ісус!

У цій вірі я віддаю себе Тобі, Господи Ісусе, мій Царю і Владико, щоб чинити лише Твою волю. У всьому, що я роблю, великому чи малому, я хочу діяти як освячений в Ісусі, з’єднаний з Божою волею в Ньому. Лише Ти можеш навчити мене цього, можеш дати мені силу це виконати. Але я покладаюся на Тебе — хіба ж Ти не Христос, моє освячення? Благословенний Господи! Я довіряю Тобі. Амінь.

1. Христос, як Він жив і помер на землі, — наше освячення. Його життя, Дух Його життя, — ось що становить нашу святість. Бути в досконалій згоді з Христом, мати Його думку — це і є бути святим.

2. Святість Христа мала два боки. Бог освятив Його Своїм Духом: Христос освячував Самого Себе, ідучи за проводом Духа, віддаючи Богові Свою волю в усьому. Так і Бог зробив нас святими в Христі; і так ми прагнемо святості й звершуємо її, віддаючи себе Божому Духові, зрікаючись своєї волі й живучи в Божій волі.

3. Добре, щоб ми сприйняли кожен бік того, що Бог об’явив про святість у Своєму слові. Але ніколи не втомлюймо себе, намагаючись усе цілком охопити. Повертаймося ж до простоти, що в Ісусі. Схилитися до Його ніг, вірити, що Він знає все, чого нам треба, і має все це, і любить усе це давати, — це спочинок. А святість — це спочивати в Ісусі, Божому спочинку. Нехай усі наші думки зберуться в одну: Ісусе, Благословенний Ісусе.

4. Це святе життя в Христі — на сьогодні, коли ви це читаєте. Бо сьогодні Він став від Бога для вас освяченням: сьогодні Він справді буде вашою святістю. Вірте в Нього заради цього; довіряйте Йому, хваліть Його. І пам’ятайте: ви в Ньому.

Ви завершили: У Христі — наше освячення

Назад Далі