Розділ 21 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Святість і свобода
Двадцятий день.
«Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди: тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість. Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же — життє вічнє».—Римлян 6:18, 19, 22.
«Волю нашу, що маємо в Христї Ісусї».—Галат 2:4.
«У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь».—Галат 5:1.
Немає надбання дорожчого й безціннішого за свободу. Ніщо так не надихає й не підносить людину, і ніщо, з другого боку, так не пригнічує й не принижує її, як рабство. Воно відбирає в людини те, що становить саму її людську гідність, — силу самій вирішувати, самій діяти, бути тим і робити те, чого вона хоче.
Гріх — це рабство; це неволя в чужої сили, яка взяла над нами владу і часто змушує до служіння, найбільш нам немилого. Відкуплення Христове повертає нам свободу і визволяє нас від влади гріха. Якщо ми справді хочемо жити як відкуплені, нам треба не лише дивитися на діло, яке Христос учинив, щоб звершити наше відкуплення, а й прийняти та до кінця усвідомити, яка повна, яка певна, яка абсолютна та свобода, якою Він нас визволив. Лише тоді, коли ми «стоїмо у волї нашій, що маємо в Христї Ісусї», ми можемо мати свій плід на освячення.
Дивовижно, як рідко трапляється слово святий у великому викладі Послання до Римлян і як там, де його двічі вжито в розд. 6 у висловах «на сьвятість» і «на осьвяченнє», його чітко подано як мету й плід, яких треба досягти через життя в праведності. Цим двом висловам, що вказують на результат, якого належить досягти, двічі передує: «визволившись од гріха і ставшись слугами правди». Це вчить нас, що свобода від влади гріха і віддання себе на служіння праведності самі по собі ще не є святістю, але є певним і єдиним шляхом, яким до неї можна дійти. Правдиве розуміння нашої свободи від гріха в Христі і повний вхід у неї необхідні для святого життя. Саме тоді, коли Ізраїль був визволений від фараона, Бог почав об’являти Себе як Святого; і саме тоді, коли ми знаємо, що «визволились од гріха», що ми вирвані з рук усіх наших ворогів, ми служитимемо Богові в праведності й святості по всі дні нашого життя.
«Визволившись од гріха»: щоб правильно зрозуміти це слово, мусимо остерігатися подвійної помилки. Не можна ані звужувати його, ані вкладати в нього більше, ніж вкладає тут Святий Дух. Павло говорить не про приписування і не про переживання. Ми не повинні обмежувати це слово визволенням від прокляття чи кари за гріх. Контекст показує, що він говорить не про наше становище перед судом, а про духовну дійсність, про наше перебування в живому єднанні з Христом у Його смерті й воскресінні, а отже, про те, що ми цілком вийшли з-під панування, чи влади, гріха. «Гріх бо над вами нехай не панує». Не говорить він тут іще й про переживання, про те, що ми відчуваємо себе вільними від усякого гріха. Він говорить про великий об’єктивний факт: Христос остаточно визволив нас від тієї влади, яку мав гріх, щоб змушувати нас виконувати його волю і його діла, — і закликає нас у вірі в цей славний факт сміливо відмовлятися слухати накази чи спокуси гріха. Пізнати нашу свободу, яку маємо в Христі, нашу свободу від панування і влади гріха, — ось шлях до того, щоб зазнати її на досвіді.
Колись, коли турки чи маври часто брали християн у рабство, нерідко сплачували великі суми, щоб викупити тих, хто був у неволі. Але не раз траплялося, що десь далеко, в глибині рабовласницького краю, викуплені так і не отримували звістки: господарі були тільки раді приховати її від них. Інші ж звістку отримували, але так звикли до своєї неволі, що не могли зібратися на зусилля, щоб дістатися до узбережжя. Лінощі чи безнадія тримали їх у рабстві: вони не могли повірити, що колись зможуть безпечно дістатися до краю свободи. Викуп було сплачено; насправді вони були вільні; а проте на ділі, через незнання чи брак мужності, вони й далі лишалися в неволі. Христове відкуплення так цілковито поклало край гріхові й тій законній владі, яку він мав над нами, — бо «сила гріха — закон», — що насправді, в найглибшій дійсності, гріх не має сили змусити нас до послуху. Лише тоді, коли ми знову дозволяємо йому царювати, коли знову віддаємо себе йому в слуги, він може панувати. Сатана робить усе можливе, щоб тримати віруючих у незнанні того, яка повна ця їхня свобода від його рабства. І оскільки віруючі такі вдоволені власними думками про те, що означає відкуплення, і так мало прагнуть та благають побачити його й заволодіти ним у всій повноті визволення й благословення, то й досвід того, наскільки можна зазнати свободи від гріха, такий кволий. «Де ж Господень Дух, там воля». Саме через Святого Духа, через Його світло й провід усередині нас, коли ми смиренно чекаємо на них і коримося їм, ця свобода стає нашим надбанням.
У шостому розділі Павло говорить про свободу від гріха, у розд. 7 (вірші 3, 4, 6) — про свободу від закону, і про те, що обидві стали нашими в Христі та в єднанні з Ним. У розд. 8 (вірш 2) він говорить про цю свободу як про таку, що стала нашою на досвіді. Він каже: «Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти». Свобода, яка належить нам у Христі, мусить стати нашою через особисте привласнення і втішання нею через Святого Духа. Друге залежить від першого: що повніша віра, що ясніше розуміння, що переможніша хвала Христом Ісусом і свободою, якою Він нас визволив, то швидший і повніший вхід у славну свободу дітей Божих. Як свобода є лише в Христі, так і лише Дух Христів робить її нашою на ділі й зберігає нас у ній: «закон духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти». «Де ж Господень Дух, там воля». Коли Дух об’являє нам Ісуса як Господа і Пана, нового Пана, Який єдиний має право щось наказувати нам, і веде нас до того, щоб віддати себе, віддати свої члени, присвятити все своє життя служінню Богові в Христі, — тоді наша віра у свободу від гріха стає усвідомленням і дійсністю. Повіривши в повноту відкуплення, полонений виходить на волю як «визволений у Господа». Тепер він знає, що гріх не має більше влади ані на мить наказувати йому коритися. Гріх може пробувати обстоювати своє давнє право; він може говорити владним тоном; він може залякати нас до страху й покори; але влади над нами він не має жодної, хіба що ми самі, забувши про свою свободу, піддамося його спокусі й самі дамо йому владу.
Ми — Господні визволенці. «Маємо волю нашу в Христї Ісусї». У Римлян 7 Павло описує страшну боротьбу душі, яка все ще намагається виконати закон, але бачить себе цілком безсилою: проданою під гріх, полоненою й рабинею, без свободи робити те, чого прагне все серце. Але коли місце закону займає Дух, скарга «Окаянний я чоловік!» обертається на пісню перемоги: «Дякую Богові через Ісуса Христа: закон духа життя визволив мене».
Скільки ж незліченних скарг на брак сили виконувати Божу волю, на марні зусилля й обмануті надії, на безперервні поразки повторюють у тисячі різних форм скаргу полоненого: «Окаянний я чоловік!» Дякувати Богові, є визволення! «У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь». Сатана постійно намагається знову накласти на нас ярмо чи то гріха, чи то закону, знову породити дух неволі, ніби гріх чи закон зі своїми вимогами якось мають владу над нами. Це не так: не піддавайтеся; стійте у свободі, якою Христос вас визволив. Прислухаймося до цієї вістки: «Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди; тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість». «Визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє». Щоб бути святими, ви мусите бути вільними, цілком вільними; вільними, щоб Ісус правив вами і вів вас; вільними, щоб Святий Дух розпоряджався вами, дихав у вас, чинив Своє таємне, лагідне, але могутнє діло, щоб ви могли дорости до всієї тієї свободи, яку Ісус для вас здобув. Храм не міг бути освячений Божим вселенням інакше, як коли він був вільний від усякого іншого пана й усякого іншого вжитку, щоб належати лише Йому і служінню Йому. Внутрішній храм нашого серця не може бути справді й цілком освячений інакше, як коли ми вільні від усякого іншого пана й сили, від усякого ярма неволі, чи страху, чи сумніву, щоб дозволити Його Духові вести нас до досконалої свободи, плодом якої є справжня святість.
Визволені від гріха, ставши слугами праведності, ви маєте свій плід на святість, а кінець — життя вічне. Свобода, праведність, святість — ось сходинки на шляху до прийдешньої слави. Що глибше ми через віру входимо у свою свободу, яку маємо в Христі, то радісніше й упевненіше віддаємо свої члени Богові як знаряддя праведності. Бог — це Отець, Чию волю ми з радістю виконуємо, служіння Якому є досконала свобода. Відкупитель — це Пан, з Яким любов зв’язує нас добровільним послухом. Свобода — не беззаконня: «з рук ворогів наших визволившись», ми покликані «служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого».
Свобода — умова праведності, а праведність — умова святості. Виконування Божої волі веде до того спілкування, того серцевого співчуття із Самим Богом, з якого постає той відблиск Божественної присутності, що і є святість. Визволені від гріха, ставши рабами праведності й Бога, ми маємо свій плід на святість, а кінець — плід святості, коли він дозріє, стає зерном — життя вічне.
Будьте сьвяті, як я сьвят.
Преславний Боже! Молю Тебе, відкрий мої очі на цю дивовижну свободу, якою Христос мене визволив. Дай мені повністю ввійти в Твоє слово, що гріх не матиме влади наді мною, бо я не під законом, а під благодаттю. Дай мені пізнати свободу, яку я маю в Христі Ісусі, і стояти в ній.
Отче! Служіння Тобі — досконала свобода: об’яви й це мені. Ти — безмежно Вільний, і Твоя воля не знає жодних меж, окрім тих, які поставила її власна досконалість. І Ти запрошуєш нас у Свою волю, щоб ми були вільні, як Ти. О мій Боже! Покажи мені красу Твоєї волі, яка визволяє мене від самості й від гріха, і нехай вона буде моїм єдиним блаженством. Нехай служіння праведності буде мені такою радістю й силою, щоб воно приносило свій плід на освячення, ведучи мене до Твоєї святості.
Благословенний Господи Ісусе! Мій Визволителю і моя Свободо, я належу Тобі. Я віддаю себе Твоїй волі, щоб не знати іншої волі, крім Твоєї. Пане! Тобі, і лише Тобі, хочу я служити. Я маю свою свободу в Тобі! Будь же Ти моїм Охоронцем. Я не можу встояти ані миті поза Тобою. У Тобі я можу стояти твердо: на Тебе я покладаю свою надію.
Пресвятий Боже! Як Твою вільну, слухняну, люблячу дитину, Ти освятиш мене. Амінь.
1. Свобода — це сила безперешкодно здійснювати порив нашої природи. У Христі Боже дитя вільне від усякої сили, яка могла б перешкодити йому жити за законом його нової природи.
2. Ця свобода — від віри (Галат 5:5, 6). Вірою в Христа я входжу в неї і стою в ній.
3. Ця свобода — від Святого Духа. «Де ж Господень Дух, там воля». «Коли ж водитесь духом, то ви не під законом». Серце, сповнене Духом, справді стає вільним. Але нас визволено не для того, щоб ми чинили свою власну волю. Ні, нас визволено, щоб ми вільно йшли за проводом Святого Духа. «Де Дух, там воля».
4. Ця свобода — в любові. «Покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному». Свобода, якою визволяє Син, — це свобода ставати подібним до Нього, любити й служити. «Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати». Це свобода любові.
5. «Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди на сьвятість». «Одпусти люде мої послужити менї». Лише людина, яка чинить праведність, може стати святою.
6. Ця свобода — це радість і спів.
7. Ця свобода — підвалина святості. Відкупитель, Який визволяє, — це Бог, Святий. Як Святий Дух, Він вводить у повне володіння нею. Бути настільки вільним від усього, щоб Бог міг цілком заволодіти нами, — це і є бути святим.