Святі в Христі
Святість і воскресіння

Розділ 20 · 9 хв читання · 12 хв слухання

Святість і воскресіння


Дев’ятнадцятий день.

«Сина Божого, народженого з насїння Давидового по тїлу, обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих».—Римлян 1:4.

Ці слова говорять про подвійне народження Христа. За тілом Він народився з насіння Давидового. За Духом Він став первородним із мертвих. Як Він був Сином Давидовим завдяки Своєму народженню через тіло, так Він був об’явлений Сином Божим у силі завдяки Своєму народженню у воскресінні через Духа святості. Як життя, яке Він прийняв через Своє перше народження, було життям у тілі й за тілом, з усією його неміччю, так і нове життя, яке Він прийняв у воскресінні, було життям у силі Духа святості.

Вираз «Дух святості» — особливий. Тут ужито не звичайне слово для Божої святості, як у Євреїв 12:10, що описує святість абстрактно, як властивість певного предмета, а інше слово (його вжито також у 2 Коринтян 7:1 та 1 Солунян 3:13), яке виражає святість як постійну дію, — практичну, діяльну святість. Павло вжив саме це слово, бо хотів наголосити на думці, що Христове воскресіння було прямим плодом того життя святості й освячення Самого Себе, яке досягло вершини в Його смерті. Саме дух того святого життя, яким Він жив, був тією силою, якою Його було воскрешено. Павло навчає нас, що те життя і та смерть, у яких Христос освячував Себе і в яких тільки й тримається наше освячення, були коренем і основою Його воскресіння та того, що воно об’явило Його Сином Божим у силі, первородним із мертвих. Воскресіння було плодом, який принесло те Життя святості.

І тому Життя святості стає надбанням усіх, хто має участь у воскресінні. Життя воскресіння і Дух святості нероздільні. Христос освятив Себе в смерті, щоб і ми були освячені в істині; і коли силою Духа святості Його було воскрешено з мертвих, цей Дух святості виявився силою Життя воскресіння, а Життя воскресіння — Життям святості.

Як віруючий, ви маєте частку в цьому Житті воскресіння. Ви «знов породжені воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих». Про вас сказано: «воскресли ви з Христом». Вам заповідано «думати, що ви живі Богові, у Христї Ісусї». Але це життя може діяти в силі лише тоді, коли ви прагнете пізнати його, коритися йому, дати йому повністю володіти вами й панувати над вами. І щоб воно могло це робити, одне з найважливіших для вас — усвідомити, що як Христа було воскрешено силою Духа святості, так і Дух тієї самої святості має бути у вас ознакою і силою вашого життя. Старайтеся пізнати Духа святості і володіти Ним таким, яким Він виявився в житті вашого Господа.

У чому ж Він полягав? Його таємницю нам відкрито: «Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже». «По сїй-то волї», яку виконав Христос, «осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового». У цьому й полягало те, що Христос освячував Себе — у житті й у смерті; це й чинив у Ньому Дух святості; це й чинитиме в нас той самий Дух, Дух життя в Христі Ісусі: життя у волі Божій — це життя святості. Ревно прагніть ясно це збагнути. Христос прийшов, щоб об’явити, якою була б справжня святість в умовах людського життя і людської немочі. Він прийшов, щоб здійснити її для вас і щоб передати її вам Своїм Духом. Якщо ви не збагнете цього розумом і не приймете щиро серцем, Дух не зможе здійснити цього у вас. Прагніть же всім серцем ухопитися за це: Божа воля, прийнята без вагань, — ось сила святості.

Саме тут має починатися будь-яка спроба бути святим, як святий Христос, — з Його святістю і в Його святості. Багато хто намагається наслідувати окремі риси життя чи образу Христа, а в інших тяжко зазнає невдачі. Вони не побачили, що самозречення, до якого кличе Ісус, справді означає зречення самості в повному значенні цього слова. Ні в чому, жодного разу, не повинна виконуватися воля самості: панувати має Ісус, Який виконував тільки волю Отця, а не самість. Щоб «ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій» — це має бути метою, молитвою і сподіванням учня. Не треба боятися, що неможливо пізнати волю Отця в усьому. «Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме». Отець не залишить дитину, яка хоче коритися, у незнанні Своєї волі. Що простішою стає віддача себе Духові святості, Ісусові та владі Його святого життя, то більше викриватимуться гріх і свавілля, то ширше відкриватиметься духовне розуміння, а закон, написаний у нутрі, ставатиме читким і зрозумілим. Не треба боятися й того, що неможливо виконати волю Отця, коли вона вже пізнана. Коли скорбота від невдач і гріха приведе віруючого до досвіду сьомого розділу Послання до Римлян і слова «кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові» доведуть свою щирість у крикові: «Окаянний я чоловік», — тоді прийде визволення через Ісуса Христа. Дух діє не тільки в тому, щоб хотіти, а й у тому, щоб чинити; там, де віруючий міг тільки скаржитися: «Зробити ж що добре, не знаходжу», Він дає силу й пісню: «Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти».

У цій вірі, що можна пізнати і виконати волю Божу в усьому, прийміть від Нього, в Якому тільки ви святі, як свій життєвий принцип: «Ійду вчинити волю Твою, Боже». Це принцип життя воскресіння: без нього Ісус ніколи не був би воскрешений. Це принцип нового життя у вас. Прийміть його; вивчайте його; усвідомте його; втілюйте його в діла. Багато віруючих переконалися, що кілька простих слів посвячення, які виражали намір в усьому виконувати Божу волю, стали для них входом у досі не знану радість і силу життя воскресіння. Божа воля — це повний вираз Його моральної досконалості, Його Божественної святості. Стати в самому осерді цієї волі, жити нею, бути несеним і підтримуваним нею — ось що було силою того життя Ісуса, яке смерть не могла втримати, яке не могло не прорватися у славі воскресіння. Чим це було для Ісуса, тим воно буде і для нас.

Святість — це Життя: ось найпростіший вираз істини, якої навчає наш текст. Не може бути святості, доки не насаджено нового життя. Нове життя не може зростати й проростати в силі воскресіння, не може приносити плоду, інакше як зростаючи у святості. Доки віруючий живе змішаним життям — почасти в тілі, почасти в дусі, трохи в самості, трохи в Христі, — він марно шукає святості. Саме Нове Життя і є святе життя: повне його збагнення вірою, повна віддача себе йому в поведінці стануть битим шляхом святості. Ісус жив, помер і воскрес, щоб приготувати нам нову природу, яку ми маємо приймати день у день у послусі віри: ми «одягнулись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди». Нехай це внутрішнє життя, сховане з Христом у Бозі, сховане також глибоко в потаємних закутках нашого найглибшого єства, буде визнане, нехай на нього чекають, йому коряться — і воно виявить себе в усій красі святості.

Але є й більше. Це життя не схоже на життя природи — сліпий, неусвідомлений принцип, що мимоволі втілює свій ідеал у безвідмовному послусі законові свого буття. Є Дух життя в Христі Ісусі — Дух святості, — Святий Дух, Який живе в нас як Божественна Особа, вступає з нами в спілкування і вводить нас у спілкування з живим Христом. Саме це й наповнює наше життя надією та радістю. Воскреслий Спаситель дмухнув Святим Духом на Своїх учнів: Дух приводить Воскреслого на поле дії, у наші серця, як особистого Друга, як живого Провідника і Того, Хто зміцнює. Дух святості — це Дух, присутність і сила живого Христа. Ісус сказав про Духа: «Ви ж знаєте Його». Хіба не найбільша наша потреба — пізнати цього Святого Духа, Духа Христа, Його святості і нашої? Як можемо ми «ходити по духу» і йти за Його проводом, якщо не знаємо Його самого, Його голосу і Його шляху?

Засвоймо з нашого тексту ще один урок. Саме з гробу тіла і волі самості Дух святості проривається в силі воскресіння. Ми мусимо прийняти смерть для тіла, смерть для самості з її хотінням і діянням, як місце народження нашого досвіду сили Духа святості. Перед кожною боротьбою з гріхом, у кожному діянні віри чи молитви ми маємо входити в смерть Ісуса, у смерть для самості, і, як ті, хто каже: «ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе», у тихій вірі очікувати, що Дух Христа звершить Своє діло. Дух діятиме, могутньо зміцнюючи вас у внутрішній людині й будуючи у вас святий храм для Господа. І настане час, якщо він для вас ще не настав, — а він, можливо, ближчий, ніж ви смієте сподіватися, — коли свідоме вселення Христа вірою у ваше серце, повне об’явлення Його і возведення Його на престол як Володаря й Охоронця серця і життя стане вашим особистим досвідом. По Духу святості, через воскресіння з мертвих, Син Божий буде об’явлений у силі в Царстві, яке всередині вас.

Будьте сьвяті, бо я сьвят.

Пресвятий Господи Боже! Благословляємо Тебе за те, що Ти воскресив Свого Сина з мертвих і дав Йому славу, щоб наша віра й надія були на Тебе. Ти зробив Його воскресіння силою вічного життя в нас, і тепер, як Його було воскрешено, так і ми можемо ходити в оновленому житті. Як Дух святості жив і діяв у Ньому, так Він живе й діє в нас і стає в нас Духом життя.

Боже! Благаємо Тебе, доверши Своє діло у Твоїх святих. Дай їм глибше відчути святе покликання, яким Ти покликав їх у Христі, Воскреслому. Дай усім прийняти дух Його земного життя — радість у волі Божій — як дух свого життя. Нехай ті, хто ще ніколи повністю цього не прийняв, будуть приведені до цього і, вірячи в силу нового життя, скажуть: «Я приймаю волю Божу як свій єдиний закон». Нехай Дух святості стане духом їхнього життя!

Отче! Благаємо Тебе, нехай Христос так, у щораз глибшому досвіді сили Його воскресіння, об’являється в наших серцях як Син Божий, Господь і Володар у нас. Нехай Його життя всередині надихає все зовнішнє життя, щоб удома і в суспільстві, у думках, словах і вчинках, у релігії й у справах Його життя сяяло з нас у красі святості. Амінь.

1. Писання розглядає воскресіння у двох різних аспектах. З одного погляду, воно — право на нове життя, джерело нашого виправдання. (Римлян 4:25, 1 Коринтян 15:17.) З другого — це наше відродження, сила нового життя, що діє в нас, джерело нашого освячення. (Римлян 6:4; 1 Петра 1:3.) Прощення і святість нероздільні: вони мають одне джерело — єднання з воскреслим, живим Христом.

2. Блаженство, яке учні мали в тому, що Христос воскрес, полягало ось у чому: Той, Кого вони вважали мертвим, прийшов і об’явив Себе їм. Христос живе, щоб об’являти Себе вам і мені; чекайте на Нього, довіряйте Йому в цьому. Він об’явить Себе вам як ваше освячення. Подбайте, щоб Він живо належав вам, — і ви матимете Його святість.

3. Життя Христа — це святість Христа. Причина, чому ми так часто зазнаємо невдачі в прагненні до святості, — у тому, що старе життя, тіло, власними силами шукає святості як гарного вбрання, щоб носити його і в ньому ввійти в небо. Але саме з щоденної смерті для самості постає життя Христа.

4. Так померти, так жити в Христі, бути святим — як нам цього досягти? Усе це приходить «по Духу сьвятости». Нехай Святий Дух буде у вас. Кажіть щодня: «Вірую в Духа Святого».

5. Святі в Христі. Коли Христос живе в нас і Його думка, як вона виявилася в Його словах і ділах на землі, входить у нашу волю й особисту свідомість і наповнює їх, тоді наше єднання з Ним стає тим, чим Він хотів, щоб воно було. Саме Дух Його святої поведінки, Дух Його святості має бути в нас.

Ви завершили: Святість і воскресіння

Назад Далі