Розділ 17 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Святість та істина
Шістнадцятий день.
«Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда».—Йоана 17:17.
«Вибрав вас Бог на спасеннє осьвяченнєм й у вірі правди».—2 Солунян 2:12.
Головний засіб освячення, яким користується Бог, — це Його слово. І все ж як багато буває читання й вивчення, навчання й проповідування слова, що майже ніяк не робить людей святими! Освячує не слово: освятити може тільки Сам Бог. І Він чинить це не просто через слово, а через істину, яка є в слові. Як засіб слово має невимовну цінність — як посудина, що містить істину, — якщо Бог ним користується; як засіб воно не має жодної цінності, якщо Бог ним не користується. Намагаймося ж завжди пов’язувати святе Слово Боже із Самим святим Богом. Бог освячує в істині через Своє слово.
Ісус щойно сказав: «Слова, що дав єси менї, дав я їм». Спробуймо усвідомити, що це означає. Подумайте про те велике дійство у вічності: Безмежна Істота, Яку ми називаємо Богом, дає Свої слова Своєму Синові; у Своїх словах відкриває Своє серце, передає Свою думку й волю, об’являє Себе і весь Свій задум і Свою любов. З Божественною силою й дійсністю, що перевершують усяке уявлення, Бог дав Христові Свої слова. З тією самою живою силою Христос дав їх Своїм учням — сповнені Божественного життя й енергії, щоб діяти в їхніх серцях, наскільки вони здатні були їх прийняти. І так само, як у словах людини на землі ми сподіваємося знайти всю мудрість чи всю доброту, яка в ній є, так і слово Тричі Святого все живе святістю Божою. Увесь святий вогонь — і Його палкої ревності, і Його палкої любові — перебуває в Його словах.
І все ж люди можуть мати справу з цими словами, вивчати їх і промовляти — і залишатися зовсім чужими їхній святості, їхній силі робити святим. Це Сам Бог, Святий, мусить робити святим через слово. Кожне зерно, у якому міститься життя дерева, має довкола себе лушпину чи оболонку, що захищає й приховує внутрішнє життя. Лише там, де зерно знаходить місце в сприятливому ґрунті, а оболонка розривається й спадає, зерно може прорости й вирости. І тільки там, де є серце, яке живе в згоді з Божою святістю, прагне її, віддається їй, слово справді робить святим. Саме серцю, яке не вдовольняється словом, а шукає в слові Живого, Святого, Він об’явить істину, а в ній — Самого Себе. Силу робити святим має слово, дане нам Христом так, як Бог дав його Йому, і прийняте нами так, як прийняв його Він, щоб правити нашим життям і сповнювати його.
Але ми мусимо особливо зауважити, як наш Спаситель каже: Освяти їх не словом, а правдою. Як у людині є тіло, душа і дух, так і в істині. Спершу є словесна істина: людина може мати правильну форму слів і при цьому насправді не збагнути істини, яку вони містять. Далі є мисленнєва істина: може бути ясне розумове збагнення істини без досвіду її сили. Біблія ж говорить про істину як про живу дійсність: це жива істина, у якій сам Дух тієї істини, яку ми визнаємо, увійшов у наше внутрішнє єство й заволодів ним. Христос називає Себе Істиною; про Нього сказано, що Він повний благодаті й істини. Божественне життя й благодать перебувають у Ньому як справді суттєве буття й дійсність. Він не тільки діє на нас думками й спонуками, а передає нам, як дійсність, вічне життя, яке приніс для нас від Отця. Святого Духа названо Духом істини; усе, що Він уділяє, справжнє й дійсне, сама суть невидимого; Він веде в істину — не лише в мисленнєву істину чи вчення, а в живу істину, в особисте володіння істиною, як вона є в Ісусі. Як Дух істини, Він є Духом святості; Боже життя, яке і є Його святістю, Він приносить нам як справжнє надбання.
Саме про цю живу істину, яка перебуває в слові, як життя зерна перебуває в оболонці, Ісус каже: «Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Він хоче, щоб ми помітили і тісний зв’язок, і велику відмінність між словом та істиною. Цей зв’язок бажаний Богом і задуманий як нерозривний. «Слово Твоє правда»: у Бога вони одне. Але не в людини. Як були люди, що перебували в тісній близькості й постійному спілкуванні з Ісусом, а проте Він був для них лише людиною і нічим більше, так є християни, які знають і розуміють слово, але залишаються чужими його справжній духовній силі. Вони мають букву, але не дух; істина приходить до них у слові, але не в силі. Слово не робить їх святими, бо вони тримаються його не в дусі й істині. Іншим же, навпаки, — тим, хто знає, що означає приймати істину з любов’ю до неї, хто в усьому своєму спілкуванні зі словом віддається Духові істини, Який живе в ньому і також у них, — слово справді приходить як істина, як Божественна дійсність, що передає й чинить те, про що говорить. І саме про таке користування словом Спаситель каже: «Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Як слова, що їх Бог дав Йому, були всі сповнені сили вічного Життя, Любові й Волі Божої, були об’явленням і передаванням задуму Отця, як Боже слово було істиною для Нього і в Ньому, так воно може бути й у нас. І коли ми так його приймаємо, ми стаємо святими в істині.
Які ж уроки маємо ми тут засвоїти для шляху святості? Перший такий: подбаймо, щоб у всьому нашому спілкуванні з благословенним Божим Словом не вдовольнятися нічим меншим, ніж досвідом його як Божої істини, як духу й сили. Ісус сказав: «Коли пробувати мете у слові моєму, зрозумієте правду». Жоден аналіз ніколи не може знайти чи довести життя зерна: посадіть його у відповідний ґрунт, і ріст засвідчить про життя. Лише тоді, коли слово Боже приймається з любов’ю до нього, коли воно росте й діє в нас, ми можемо пізнати його істинність, пізнати, що воно — Божа істина. Саме тоді, коли ми живемо в словах Ісуса, у любові й послуху, бережучи й виконуючи їх, істина з неба, сила Божественного життя, що є в них, розкриється нам. Христос — Істина; у Ньому любов і благодать, саме життя Боже прийшло на землю як суттєве буття, як жива, могутня сила, щось нове, чого ніколи раніше не було на землі (Йоана 1:17). Віддаймо ж себе живому Христові, щоб Він заволодів нами й правив нами як жива Істина, — тоді Боже слово стане істиною для нас і в нас.
Дух Христа — це Дух істини; та справжня небесна дійсність Божественного життя й любові в Христі, Істина, має Духа, Який приходить, щоб її передати й уділити. Остерігаймося намагань вивчати, розуміти чи опановувати Боже слово без того Духа, через Якого це слово було промовлене колись: ми знайдемо лише оболонку, істину думки й почуття, можливо, дуже гарну, але без сили зробити нас святими. Ми мусимо мати в собі Духа істини. Він поведе нас в істину; а коли ми в істині, Бог робить нас святими в ній і нею. Істина мусить бути в нас, а ми — в ній. Бог любить правду в глибині серця: ми мусимо бути з тих людей, про яких Христос каже: «Коли б ви були від правди», «хто від правди, знає мене». У нижчій сфері щоденного життя й поведінки, думок і вчинків мусить бути палка любов до істини й готовність пожертвувати заради неї всім; у духовному житті — глибокий голод за тим, щоб усе наше релігійне життя щодня, щомиті цілком стояло в Божій істині. Саме простому, смиренному, дитячому духові істина слова буде відкрита й об’явлена. У таких оселяється Дух істини. У таких, коли вони щодня чекають перед Святим у тиші й порожнечі, у благоговінні й святому страху, Його Святий Дух діє й дає істину всередині. Так уділяючи їм Христа, об’явленого в слові, у Його Божественному житті й любові, як їхнє власне життя, Він робить їх святими святістю Христа.
Є й інший урок. Прислухайтеся до тієї молитви — земного відлуння молитви, заради якої Він вічно живе: «Отче сьвятий! освяти їх правдою Твоєю». Чи хочете ви бути святими, дитя Боже? Киньтеся в цей могутній потік заступництва, що невпинно лине до лона Отця й невпинно його досягає. Дозвольте йому нести вас, доки вся ваша душа не закличе невимовними стогонами, надто глибокими й надто сильними для людської мови: «Отче сьвятий! освяти мене правдою Твоєю». Коли ви вповаєте на Христа як на істину, як на дійсність того, чого прагнете, і на Його всепереможне заступництво; коли ви чекаєте Духа всередині як Духа істини, — дивіться вгору до Отця й очікуйте Його власної, безпосередньої і всемогутньої дії, яка зробить вас святими. Таємниця святості — це таємниця Триєдиного. Глибший вхід у святе життя спирається на спілкування з Трьома в Одному. Це Отець утверджує нас у Христі, Він дає — щодня новим даруванням — Святого Духа; саме до Отця, святого Отця, душа мусить безперестанку зводити погляд у молитві: «Освяти мене правдою Твоєю».
Слушно сказано, що в слові «святий» ми маємо центральну думку первосвященицької молитви. Як властивість Отця (Йоана 17:11), як діло Сина для Себе й для нас (вірш 19), як безпосереднє діло Отця через Духа (вірші 17, 20), це об’явлення слави Бога в Ньому Самому й у нас. Увійдімо ж у Святеє святих і, схиляючись разом із нашим великим Первосвящеником, піднесімо глибокий, невпинний клич за всю Церкву Божу: «Отче сьвятий! освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Слово, яким Бог робить святими, зводиться до цього: святі в Христі. Нехай Бог зробить це істиною в нас!
Будьте сьвяті, як я сьвят.
Благословенний Отче! Ізраїлеві Ти сказав: Я, Господь, сьвят і осьвячую. Але лише в Твоєму улюбленому Синові об’явлено повну славу Твоєї святості, що робить нас святими. Ти — наш святий Отець, Який робить нас святими в Твоїй істині.
Дякуємо Тобі, що Твій Син дав нам слова, які Ти дав Йому, і що, як Він прийняв їх від Тебе в житті й силі, так можемо прийняти їх і ми. О Отче! Усім серцем ми їх приймаємо; нехай Дух зробить їх істиною і життям у нас. Так ми пізнаємо Тебе як Святого, що пожирає гріх і оновлює грішника.
Найбільше благословляємо Тебе за Твого благословенного Сина, Святого Божого, живе Слово, у Якому перебуває Істина. Дякуємо Тобі, що в Його невпинному заступництві цей клич завжди досягає Тебе: «Отче, освяти їх правдою Твоєю», — і що відповідь безупинно ллється від Твоєї слави. Отче сьвятий! освяти нас правдою Твоєю — Твоїм дивовижним об’явленням Себе в Тому, Хто є Істина. Нехай Твій Святий Дух так панує в наших серцях, щоб Твій святий Син Ісус, Який освячує Себе за нас, щоб і ми були освячені в істині, став для нас Дорогою, Істиною і Життям. Дай нам знати, що ми в Ньому перед Твоїм обличчям і що Твоє єдине слово у відповідь на нашу молитву зробити нас святими — це: святі в Христі. Амінь.
1. Бог — Бог істини: не лише істини в мові чи істини вчення, а істини буття, тобто життя в його Божественній дійсності. І Христос — це Істина, справжнє втілення цього Божественного життя. І є царство істини, Божественних духовних дійсностей, Царем якого є Христос. А в усій цій Божій істині в Христі сама суть — Дух. Він — Дух істини: Він вводить нас у неї, щоб ми були від істини й ходили в ній. Найглибший корінь істини, тієї дійсності, яка є в Богові, — святість; Дух істини — це Святий Дух.
2. Зробити нас святими в істині — це діло Отця: схилімося дуже низько в дитячому довір’ї, промовляючи молитву: «Отче сьвятий! освяти нас правдою Твоєю». Він це зробить.
3. Саме заступництво Сина просить і здобуває це благословення: займімо своє місце в Ньому й радіймо певністю відповіді.
4. Саме через Духа істини Отець чинить це діло, щоб ми перебували в істині, а істина — в нас. Віддаваймося дуже вільно й дуже повно проводові Духа в нашому спілкуванні з Божим Словом, щоб, як молиться Син, Отець зробив нас святими в істині.
5. У світлі цього діла Триєдиного ніколи не читаймо Слова інакше, як із цією метою: щоб Бог зробив нас святими в істині.