Розділ 16 · 10 хв читання · 13 хв слухання
Святий Дух
П’ятнадцятий день.
«Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся».—Йоана 7:39.
«Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього».—Йоана 14:26.
«Вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди».—2 Солунян 2:13. (Див. 1 Петра 1:2.)
Іноді кажуть, що коли в Старому Завіті Божа святість виступає на перший план, то в Новому вона мусить поступитися об’явленню Його любові. Навряд чи хтось сказав би так, якби повністю усвідомлював, що Дух є Бог і що, приймаючи означення Святий як Своє власне ім’я, Він навчає нас: тепер Божа святість має наблизитися як ніколи досі й особливо об’явитися як сила, що робить нас святими. У Святому Дусі Бог, Святий Ізраїлів, і Той, Хто був Святим Божим, наближаються, щоб сповнити обітницю: «Я, Господь, осьвячую вас». Невидима й неприступна Божа святість була об’явлена й наближена в житті Христа Ісуса; усе, що перешкоджало нашій участі в ній, усунула Його смерть. Ім’я «Святий Дух» навчає нас, що саме Духові особливо належить передати її нам і зробити її нашою власною.
Спробуйте усвідомити, що це означає: означення, яке впродовж усього Старого Завіту належало святому Богові, тепер привласнене тому Духові, Який у вас. Божа святість у Христі стає святістю у вас, бо цей Дух у вас. Слова Святий і Дух — і Божественні реальності, які ці слова виражають, — тепер нероздільно й навіки поєднані. Ви можете мати Духа рівно стільки, скільки готові мати святості. Ви можете мати святості рівно стільки, скільки маєте Духа, Який живе всередині.
Є такі, хто молиться про Духа, бо прагне мати Його світло, радість і силу. І все ж їхні молитви приносять мало приросту благословення чи сили. Це тому, що вони не знають належно і не бажають Його як Святого Духа. Його палюча чистота, Його проникливе й викривальне світло, Його умертвлення діл тіла, самості з її волею і її силою, Його введення в спільність з Ісусом, Який віддав Свою волю і Своє життя Отцеві, — про все це вони не думали. Дух не може діяти в них із силою, бо вони не приймають Його як Святого Духа, в освяченні Духа. Часом, у пору пробудження, як серед коринтян і галатів, Він справді може приходити зі Своїми дарами й могутніми діями, тоді як Його освячувальна сила виявляється зовсім мало. (1 Коринтян 14:4, 13:8, 3:1–3; Галат 3:3, 5:15–26.) Але якщо цю освячувальну силу не визнати й не прийняти, Його дари буде втрачено. Його дари, що сходять на нас, мають лише приготувати шлях для освячувальної сили всередині нас. Візьмімо цей урок до серця: ми можемо мати Духа стільки, скільки готові мати Його святості. «Будьте сповнені Духом» має означати для нас: «Будьте цілком святі».
Так само правдиве й зворотне. Ми можемо мати святості лише стільки, скільки маємо Духа. Деякі душі дуже щиро прагнуть бути святими, але здебільшого власною силою. Вони дуже ревно читають книжки й слухають промови; вони докладають усіх зусиль, щоб ухопитися за кожну думку і втілити кожну пораду. І все ж вони мусять визнати, що досі дуже чужі справжньому, глибокому спочинкові, радості й силі перебування в Христі та святості в Ньому. Вони шукали святості більше, ніж Духа. Вони мусять навчитися, що навіть уся святість, така близька і ясна в Христі, недосяжна для нас, якщо Святий Дух не живе всередині й не передає її. Вони мусять навчитися молитися про Нього і Його могутнє зміцнення (Єфесян 3:16), вірувати, щоб прийняти Його (Йоана 4:14, 7:37), вірою віддаватися Йому як Тому, Хто живе всередині (1 Коринтян 3:14, 6:19). Вони мусять навчитися перестати покладатися на власні зусилля в думанні й вірі, у хотінні й бігу; уповати на Бога і терпляче чекати на Нього. Він Своїм Святим Духом зробить нас святими. «Будьте сьвяті» означає: «Будьте сповнені Духом».
Якщо ж ми ближче спитаємо, як саме цей Святий Дух освячує, то відповідь така: Він об’являє і передає святість Христа. Писання каже нам: Христос став для нас освяченням. Він освятив Себе за нас, щоб і ми самі були освячені в правді. Ми освячені одноразовою жертвою тіла Ісуса Христа. Ми освячені в Христі Ісусі. Увесь живий Христос — це саме скарбниця святості для людини. У Своєму земному житті Він обміняв Божественну святість, якою володів, на ту ходову монету, якої потребує це людське земне життя: послух Отцеві, і смирення, і любов, і ревність. Як Бог, Він має її вдосталь для кожної миті життя кожного віруючого.
І все ж усе це недосяжне для нас, якщо Святий Дух не принесе нам цього й не передасть усередину. Але саме для цієї праці Він і носить Божественне ім’я — Святий Дух: щоб прославити в нас Ісуса, Святого Божого, і так зробити нас учасниками Його святості. Він робить це, об’являючи Христа, щоб ми почали бачити, що є в Ньому. Він робить це, відкриваючи глибоку несвятість нашої природи (Римлян 7:14–23). Він робить це, могутньо зміцнюючи нас, щоб ми вірили, щоб прийняли Самого Ісуса як наше життя. Він робить це, приводячи нас до цілковитого відчаю щодо самості, до повного віддання себе в послух Ісусові як Господу, до певної довіри віри в силу Христа, Який живе всередині. Він робить це, у таємних, мовчазних глибинах серця й життя передаючи нам Христові настрої та чесноти, щоб від внутрішнього осердя нашого життя, оновленого й освяченого в Христі, святість витікала й проймала все аж до найдальших меж. Там, де бажання вже пробудилося і де народилася радість у Божому законі за внутрішньою людиною, — там Він як Дух цього життя в Христі Ісусі визволяє від закону гріха і смерті в членах, Він веде у славну свободу дітей Божих. Як Бог у нас, Він передає те, що приготував Бог у Христі.
А якщо ми ще раз спитаємо, як забезпечити дію цього Святого Духа, Який так освячує, то відповідь дуже проста і ясна. Він — Дух Святого Отця і Христа, Святого Божого: від Них Його треба прийняти. «Показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого». Ісус говорить: «Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє». Він навчив нас просити Отця. Павло молиться за єфесян: «Приклоняю колїна мої перед Отцем, щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку». Саме тоді, коли ми дивимося на Бога в Його святості та в усьому її об’явленні, від Творіння й донині, і бачимо, як Дух тепер витікає з престолу Його святості як вода життя, у нас пробуджується надія, що Бог дасть Його, щоб Він могутньо діяв у нас. А коли ми потім бачимо, як Ісус об’являє цю святість у людській природі, роздираючи завісу Своєю смертю спокути, щоб Дух зі Святого святих міг вийти і, як Святий Дух, бути Його представником, роблячи Його присутнім у нас, — ми набуваємо певності, що віра в Ісуса принесе повноту Духа. Як Він велів нам просити Отця, так велів нам і вірувати в Нього Самого. «Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть». Схилімося ж перед Отцем в ім’я Христа, Його Сина; віруймо дуже просто в Сина як у Того, в Кому ми любі Отцеві і через Кого до нас доходять Отцева любов і благословення, — і можемо бути певні, що Дух, Який уже є в нас, як Святий Дух виконуватиме Свою працю з дедалі більшою силою. Таємниця святості — це таємниця Трійці: коли ми схиляємося перед Отцем, віруючи в Сина, діятиме Святий Дух. І ми побачимо справжнє значення того, що Бог говорив в Ізраїлі: «Я сьвят», — так говорить Отець; «Будьте сьвяті», — як мій Син і в моєму Сині; «Я осьвячую», — через Духа мого Сина, Який живе у вас. Нехай наші душі поклоняються і взивають: «Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил».
Святий Дух. Усе справжнє пізнання Отця в Його гідній поклоніння святості і Сина — в Його святості, яке має стати нашим, і вся участь у ній залежать від нашого життя в Дусі, від того, чи знаємо й визнаємо ми Його як Того, Хто перебуває в нас як наше Життя. О, як же може бути, що при такому Тричі Святому Богові Його святість не огортає більше Його Церкви і Його дітей? Святий Дух серед нас, Він у нас: мабуть, ми засмучуємо Його й опираємося Йому. Якщо ви не хочете цього робити, негайно схиліть коліна перед Отцем, щоб Він дав вам могутні дії Духа у внутрішній людині. Віруйте, що Святий Дух, Який приносить вам усю святість Бога та Ісуса, справді є у вас. Дозвольте Йому зайняти місце самості з її думками й зусиллями. Поставте свою душу в тиші перед Богом, у святому мовчанні, щоб Він дав вам мудрість; спочиньте в порожнечі й убогості духу, у вірі, що Він діятиме Своїм власним шляхом. Наскільки Божественна святість, яку приносить Ісус, настільки ж Божественна і сила, якою Святий Дух її передає. Віддавайте себе день у день у дедалі більшій залежності й послусі, щоб чекати на Нього і дати Йому вести вас. Нехай страх перед Святим буде на вас: освячуйте Господа Бога у своєму серці; нехай Він буде вашим страхом і трепетом. Бійтеся не тільки гріха: бійтеся понад усе самості, коли вона зі своїм служінням протискається наперед перед Богом. Нехай самість помре, коли ви відкидаєте її працю й зрікаєтеся її; нехай Святий Дух — у тиші й залежності, у віддачі себе в послусі й довірі — має владу, вільне розпорядження кожною здібністю. Чекайте на Нього — Він може, Він і з силою об’явить і передасть святість Отця і Сина.
Будьте сьвяті, як я сьвят.
Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил! Вся земля повна слави Твоєї! Нехай ця слава сповнить серце Твоєї дитини, що схиляється перед Тобою. Я приходжу тепер пити з ріки води життя, що випливає з-під престолу Бога і Агнця. Слава Богові й Агнцеві за дар, якого серце людини не могло й уявити, — дар Святого Духа, Який живе всередині.
О мій Отче! В ім’я Ісуса прошу Тебе, щоб я утвердився силою через Твого Духа у внутрішній людині. Навчи мене, благаю Тебе, вірити, що Ти дав Його, приймати Його й очікувати, що Він сповнить усе моє внутрішнє єство і керуватиме ним. Навчи мене віддаватися Йому: не хотіти й не бігти, не думати й не діяти власною силою, а в тихій довірі чекати й знати, що Він діє в мені. Навчи мене, що означає не покладати надії на тіло і служити Тобі в Дусі. Навчи мене, що означає в усьому бути ведений Твоїм Святим Духом, Духом Твоєї святості.
І дай, милостивий Отче, щоб через Нього я почув, як Ти говориш і з силою об’являєш мені Себе: Я сьвят. Нехай Він прославить мені й у мені Ісуса, в Якому Твоя заповідь «Будьте сьвяті» так благословенно сповнилася заради мене. І нехай Святий Дух дасть мені помазання і печать, які приносять досконалу певність, що в Ньому Твоя обітниця славно сповнюється: «Я осьвячую вас». Амінь.
1. Загальновизнано, що Святий Дух не посідає ні в науці Церкви, ні у вірі віруючих того місця честі й сили, яке належить Йому як Тому, Хто об’являє Отця і Сина. Шукайте глибокого переконання, що без Святого Духа найясніше вчення про святість, найпалкіші бажання, навіть найблагословенніші переживання будуть лише тимчасовими, не дадуть тривалого плоду, не принесуть незмінного спочинку.
2. Святий Дух живе всередині й діє всередині, у прихованій глибині вашої природи. Шукайте понад усе ясної і сталої певності, що Він у вас і виконує Свою працю.
3. Для цього зречіться самості та її праці в служінні Богові. Свою власну здатність думати, і молитися, і вірити, і змагатися — складіть усе це виразно й чітко в Божій присутності; заявляйте своє право на приховані дії Духа, Який живе всередині, приймайте їх і віруйте в них.
4. Як Син завжди говорив про Отця, так Дух завжди вказує на Христа. Душа, яка віддає себе Духові, навчиться від Нього пізнавати, як Христос є нашою святістю, як ми можемо завжди перебувати в Христі, нашому освяченні. Якими марними часто бували зусилля без Духа! «Як навчило вас помазання, перебуваєте в Ньому».
5. У храмі вашого серця, улюблений віруючий, є таємне місце, за завісою, де живе, часто зовсім непізнаний, Дух Божий. Схиліться ж у глибокому благоговінні перед Отцем і просіть, щоб Він діяв могутньо. Очікуйте, що Дух виконає Свою працю: Він зробить вашу внутрішню людину гідною оселею, ваше серце — престолом для Ісуса, і об’явить Його там.