Розділ 15 · 9 хв читання · 12 хв слухання
Святий Божий
Чотирнадцятий день.
«Тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим».—Луки 1:35.
«Ми увірували й взнали, що Ти єси Сьвятий Божий».—Йоана 6:69.
«Сьвятому в Господа» — лише один раз (Псальма 106:16) цей вираз трапляється в Старому Завіті. Його сказано про Аарона, у якому святість, наскільки її тоді можна було об’явити, знайшла своє найповніше втілення. Цей титул чекав свого сповнення в Тому, Хто єдиний, у Своїй власній особі, міг досконало явити Божу святість на землі, — в Ісусі, Сині Отця. У Ньому ми бачимо святість як Божественну, як людську, як нашу власну.
1. У Ньому ми бачимо, у чому полягає незрівнянна досконалість Божественної природи. «Ти полюбив справедливість і зненавидїв беззаконнє; для того помазав тебе Бог, твій Бог, миром радостї, понад товаришами твоїми». Безмежна Божа ненависть до гріха і те, що Він обстоює правду, могли б здаватися мало вартими в моральному сенсі, бо це необхідність Його природи. У Сині ми бачимо Божественну святість випробуваною. Його випробовують і спокушають. Він страждає, коли Його спокушають. Він доводить, що святість справді має моральну вартість: вона готова принести будь-яку жертву, навіть віддати життя й перестати існувати, аби лиш не погодитися на гріх. Віддаючи Себе на смерть, щоб не піддатися спокусі гріха, віддаючи Себе на смерть, щоб праведний суд Отця був ушанований, Ісус довів, що праведність — складова Божественної святості і що Святий освячується в праведності.
Але це лише один бік святості. Вогонь, що пожирає, також і очищає: усе, що здатне уподібнитися йому, він робить учасником своєї прекрасної світлої природи. Так і Божественна святість не лише зберігає власну чистоту, а й передає її іншим. Саме в цьому Ісус справді явився Святим Божим, що Він ніколи не казав: «Стій здалека, не наближуйся до мене, бо я сьвятий проти тебе!» Його святість виявилася самим утіленням Того, Хто промовив: «Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен». У Ньому стало видно, яку спорідненість має святість з усім загиблим, безпорадним і грішним. Він довів, що святість — це не лише та сила, яка у святому гніві відокремлюється від усього нечистого, а й та, що у святій любові відокремлює для себе навіть найгрішніше, щоб спасти й поблагословити. У Ньому ми бачимо, що Божественна святість — це гармонія безмежної праведності з безмежною любов’ю.
2. Такий Божественний бік характеру Христа, коли Він у людській подобі показує, що таке Божа святість. Але є й інший бік, для нас не менш цікавий і важливий. Ми хочемо знати не лише те, як Бог святий, а й те, як має чинити людина, щоб бути святою, як святий Бог. Ісус прийшов навчити нас, що можна бути людьми й водночас мати в собі Боже життя. Ми зазвичай думаємо, що слава й безмежна досконалість Божества — це належна оправа, у якій має сяяти краса святості; Ісус же довів, що людська природа цілком придатна й пристосована для того, щоб являти саму суть слави Божества. Він показав нам, як людина, обираючи й виконуючи Божу волю та роблячи її своєю власною волею, може справді бути святою, як святий Бог.
Вартість цього боку Втілення залежить від того, наскільки глибоко ми усвідомлюємо справжню людськість нашого Господа. Той грізний процес відокремлення й очищення, що повсякчас відбувається в огненній печі Божественної святості, яка завжди пожирає і завжди уподібнює собі, ми сподіваємося побачити в Ньому — у боротьбі справді людської волі. Святість, щоб бути справді людською, має бути не лише даром, а й надбанням. Походячи від Бога, вона мусить бути прийнята й особисто засвоєна через добровільне віддання всього, що з нею не узгоджується. В Ісусі, Який свідомо зрікся Своєї власної волі, виконував волю Отця і страждав за нею, ми маємо об’явлення того, що таке людська святість і як людина справді може через єдність волі бути святою, як святий Бог.
3. Але яка користь із того, що ми побачили в Ісусі, що людина може бути святою? Його приклад був би справжньою насмішкою, якби Він не показав нам дороги й не дав нам сили стати подібними до Нього Самого. Дати нам це — ось що справді було найвищою метою Втілення. Божественна природа Христа не просто зробила Його людськість учасницею своєї святості, залишивши Його лише окремою людиною. Його Божество надало людській святості, яку Він здобув, святій людській природі, яку Він довів до досконалості, безмежної вартості й сили передаватися іншим. Із Ним нове життя, вічне життя, було прищеплене до стовбура людства. Задля всіх, хто вірує в Нього, Він освятив Себе, щоб і вони самі були освячені в істині. Оскільки Його смерть була великим тріумфом Його послуху волі Отця, вона назавжди зламала владу гріха, спокутувала нашу провину й здобула для Нього від Отця силу робити Свій народ учасником Його власного життя й святості. У Його воскресінні й вознесінні виявилися сила нового життя та її право на всесвітнє панування, і тепер Він у всій повноті істини — Святий Божий, Який як Голова має в Собі силу святості, водночас Божественної й людської, щоб передавати її кожному членові Свого тіла.
Святий Божий! У повноті значення, що перевищує всяке пізнання, у дусі та в істині Ісус тепер носить цей титул. Тепер Він — той Єдиний Святий, Якого бачить Бог, такої безмежної широти й сили святості, що Він може бути святістю для кожного зі Своїх братів. І як Він для Бога — Святий, у Якому Бог має уподобання і заради Якого Він уподобав усіх, хто в Ньому, так і Христос тепер може бути й для нас тим Єдиним Святим, у Якому ми знаходимо радість, у Якому Божа святість стала нашою. «Ми увірували й взнали, що Ти єси Сьвятий Божий», — блаженні ті, хто може сказати це і знає, що вони святі в Христі.
Говорячи про таємницю Святої Трійці, ми бачили, як Христос стоїть посередині між Отцем і Духом як точка єднання, у якій Вони зустрічаються. У Сині, Який є «образом особи Його» (Євреїв 1:3), ми маємо об’єктивне об’явлення Божества — Божественну святість, утілену й наближену до нас. У Святому Дусі ми маємо те саме об’явлення суб’єктивно: Божественна святість входить у найглибше наше єство і там себе об’являє. Справа Святого Духа — об’являти й прославляти Христа як Святого Божого, коли Він бере з Його святості й робить її нашою. Він показує нам, що все є в Христі; що Христос — усе для нас; що ми в Христі; і що Христос як живий Спаситель через Свого Духа бере під Свою опіку нас і наше життя у святості та береже нас. Він робить так, що Христос справді стає для нас Святим Божим.
Брате мій! Чи хочете ви бути святими, чи хочете пізнати Божу дорогу святості — навчіться пізнавати Христа як Святого Божого. Ви в Ньому, «святі в Христі». Дією Божественної сили вас поміщено в Христа, і та сама сила тримає вас там, насаджених і вкорінених у тій Божественній повноті життя й святості, яка є в Ньому. Його свята присутність і сила Його вічного життя оточують вас: дозвольте Святому Духові об’явити вам це. Святий Дух перебуває у вас як сила Христа і Його життя. Таємно, тихо, але могутньо, якщо ви звертатимете погляд до Отця, чекаючи Його дії, Він зміцнить віру в те, що ви в Христі і що Божественне життя, яке так оточує вас з усіх боків, увійде й заволодіє вами. Вивчайте й моліться, щоб повірити й усвідомити: саме в Христі як Святому Божому, у Христі, в Якому Божа святість приготована для вас як свята природа і святе життя, ви є і можете перебувати.
А потім пам’ятайте також, що цей Христос — ваш Спаситель, найтерплячіший і наймилосердніший з учителів. Вивчайте святість у світлі Його обличчя, дивлячись Йому в лице. Він прийшов з неба саме для того, щоб зробити вас святими. Його любов і сила більші за вашу повільність і гріховність. Навчіться ж думати про святість як про спадщину, приготовану для вас, як про силу нового життя, яку Ісус чекає роздавати і задля цього живе. Просто думайте про неї як про таку, що вся є в Ньому, і про володіння нею — як про те, що залежить від володіння Ним Самим. І як учні, хоч ледве розуміли, що сповідували, і не знали, куди вів їх Господь, стали Його святими, Його святим народом, завдяки своїй палкій прив’язаності до Нього, так і ви побачите, що палко любити Ісуса й просто коритися Йому — це певна дорога до святості й до повноти Святого Духа.
Будьте сьвяті, як я сьвят.
Пресвятий Господи Боже! Благословляю Тебе за те, що Твій улюблений Син, Якого Ти освятив і послав у світ, тепер для нас — Святий Божий. Благаю Тебе, нехай Дух так просвітить моє внутрішнє життя, щоб я вірою повністю пізнав, що це означає.
Дай мені пізнати Його як об’явлення Твоєї святості, як утілення в людській природі, аж до смерті, Твоєї безмежної й непереможної ненависті до гріха, як і Твоєї дивовижної любові до грішника. Нехай моя душа сповниться великого страху перед Тобою і довіри до Тебе.
Дай мені пізнати Його як вияв тієї святості, в якій ми тепер маємо ходити перед Тобою. Він жив у Твоїй святій волі. Дай мені пізнати Його в тому, як Він здобув ту святість, щоб вона була передана нам у новій людській природі, яка дає нам змогу жити святим життям.
Дай мені пізнати Його так, як Ти помістив мене в Ньому на небесах, святого в Христі, і як я можу перебувати в Ньому вірою.
Дай мені пізнати Його, як Він живе в мені, — Святого Божого на престолі мого серця, Який вдихає Свого Святого Духа і підтримує Своє святе панування. Так я житиму святим у Христі.
О мій Отче! Тобі було вгодно, щоб у Твоєму Сині вселилася вся повнота. У Ньому заховані всі скарби премудрості й розуму; у Ньому живе незбагненне багатство благодаті й святості. Благаю Тебе, об’яви Його мені, об’яви Його в мені, щоб я не мусив задовольнятися думками й бажаннями без дійсності, але щоб у силі нескінченного життя я пізнав Його і був пізнаний Ним, Святим Божим. Амінь.
1. У святості Ісуса ми бачимо, якою має бути наша: праведність, що ненавидить гріх і віддає все, щоб його було знищено; любов, що шукає грішника і віддає все, щоб його було спасено. «Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого».
2. Урочиста думка: ми можемо ревно вивчати, що таке святість, і все ж мати її мало, бо маємо мало Ісуса. Благословенна думка: людина може безпосередньо мало займатися думкою про святість і все ж мати її багато, бо вона сповнена Ісусом.
3. Нам потрібне все, чого Бог навчає у Своєму Слові про святість у всіх її різних аспектах. Ще більше нам потрібно постійно повертатися до живого осердя, де Бог дарує святість. Ісус — Святий Божий: справді мати Його, палко любити Його, Йому довіряти й коритися, бути в Ньому — ось що робить нас святими.
4. Отже, ваша святість зберігається в цьому Божественному, Всемогутньому й найлагіднішому Спасителеві — тож, певно, немає потреби боятися, що Він не буде готовий чи не зможе зробити вас святими.
5. Маючи такого Освятителя, чому так багато шукачів святості так сумно зазнають невдачі й так мало знають радість святого життя?
Я певен, що в дуже багатьох справа в одному: вони намагаються схопити й утримати цього Христа власними силами і не знають, що саме Святого Духа в них треба чекати, щоб Він об’явив у їхніх серцях цю Божественну Особу, Святого Божого.