Розділ 13 · 10 хв читання · 14 хв слухання
Тричі Святий
Дванадцятий день.
«Бачив я Господа на високому й піднесеному престолї. Кругом його стояли серафими. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!»—Ісаїї 6:1–3.
«А четверо животних … не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде».—Одкриттє 4:8.
Не лише на землі, а й на небі святість Божа — Його головна й найславніша властивість. Не лише на землі, а й на небі найвище натхнення поклоніння й хвали згадує саме Його святість. Найсвітліші з живих істот, ті, що повсякчас перебувають перед престолом, довкола нього і над ним, знаходять свою славу в тому, щоб поклонятися Божій святості й звіщати її: тож, певно, не може бути для нас вищої честі, ніж вивчати й пізнавати, шанувати й прославляти, звіщати й виявляти славу Тричі Святого.
Після Мойсея, як ми знаємо, головним вісником Божої святості був Ісая. Кожен із них пройшов особливе приготування до свого доручення — об’явити Святого. Мойсей побачив Святого у вогні, закрив своє обличчя, бо боявся глянути на Бога, — і так був приготований стати Його вісником і прославляти Його словами: «славен сьвятостю твоєю». Ісая, коли почув пісню серафимів і побачив вогонь на жертовнику та дім, сповнений димом, закричав: «Горе менї!» І лише тоді, коли в глибокому усвідомленні потреби в очищенні він прийняв дотик вогню й очищення від свого гріха, він зміг нести Ізраїлю Євангелію про Святого як його Відкупителя. Тож нехай у дусі страху й смиренного поклоніння ми слухаємо пісню серафимів і прагнемо пізнати Тричі Святого й поклонитися Йому. І нехай нам теж буде дане очищення вогнем, щоб ми виявилися гідними звіщати Божому народові, що Він — Святий Ізраїлів, їхній Відкупитель.
Церква Христова в усі часи пов’язувала потрійне повторення слова «святий» зі Святою Трійцею. Пісня живих істот довкола престолу (Одкриттє 4) свідчить про правдивість цієї думки. Там ми бачимо, що за нею йде поклоніння Тому, Хто був, і є, і гряде, Вседержителеві: Вічному Джерелу, теперішньому об’явленню в Сині, майбутньому завершенню Божого об’явлення в ділі Духа в Його Церкві. Істину про Святу Трійцю часто вважають абстрактним догматом, який мало безпосередньо стосується практичного життя. Насправді все зовсім не так: жива віра мусить укорінюватися саме в ній; певне духовне прозріння у взаємини й дію кожного з Трьох і в дійсність їхньої живої єдності — невід’ємна складова справжнього зростання в пізнанні й духовному розумінні. Погляньмо ж тут на Трійцю особливо в її стосунку до Божої святості — і як на джерело нашої святості. Що означає те, що ми поклоняємося Тричі Святому? Бог не лише святий, а й освячує: в об’явленні трьох Осіб ми маємо об’явлення того, як саме Бог освячує.
Трійця навчає нас, що Бог об’явив Себе двояко. Син — це Образ Божий, Його виявлення, у якому Він показує Себе людині, Подоба, у якій утілено Його невидиму славу і якій людина має уподібнитися. Дух — це Сила Божа, що діє в людині й підносить її до цієї Подоби. В Ісусі Той, Хто був в образі Божому, прийняв образ людини; і Божественна святість буквально виявилася в образі людського життя і в членах людського тіла. У Христі було утворено нову, святу людську природу, щоб передати її нам. У Його смерті Його власна особиста святість досягла досконалості як людський послух, і так силу гріха було переможено й зламано. Тому у воскресінні через Духа святості Його було об’явлено Сином Божим у силі, щоб Він міг передати нам Своє життя. Тоді Дух святості звільнився від заслони тіла, від пут, що стримували Його, і здобув силу входити в людину й оселятися в ній. Святий Дух був вилитий як плід Воскресіння й Вознесіння. І тепер Дух — це Сила Божа в нас, що діє вгору, до Христа, щоб відтворити в нас Його життя і святість, щоб зробити нас здатними повністю прийняти Його і виявляти Його в нашому житті. Христос згори приходить до нас як утілення невидимої святості Божої; Дух зсередини підносить нас Йому назустріч і робить нас здатними прийняти все, що є в Ньому, і зробити це своїм.
Триєдиний Бог, Якому ми поклоняємося, — це Тричі Святий: таємниця Трійці — це таємниця святості; слава й сила Трійці — це слава й сила Бога, Який освячує нас. Ось Бог, що живе в неприступному світлі, — пожираючий вогонь святої Любові, який знищує все, що опирається, і прославляє, перетворюючи на власну чистоту, все, що кориться. Ось Син, Який кидає Себе в цей пожираючий вогонь — чи то в його вічне блаженство на небі, чи то в його гнівну лють на землі — як добровільна жертва, щоб стати йому поживою і задоволенням, а також об’явленням його сили знищувати й спасати. І ось Дух святості — полум’я цього могутнього вогню, що шириться на всі боки, викриваючи й судячи як Дух палання, а потім перетворюючи на власну яскравість і святість усе, чого воно може досягти. Усі взаємини трьох Осіб між Собою і з нами мають свій корінь і своє значення в об’явленні Бога як Святого. Пізнаючи Його і маючи участь у Ньому, ми пізнаватимемо святість і матимемо в ній участь.
Як же нам пізнати Його? Учімося пізнавати Божу святість так, як пізнають її серафими: у поклонінні Тричі Святому. Приєднаймося із закритими обличчями до безустанної пісні поклоніння: «Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил». Щоразу, коли ми роздумуємо над Словом, — кожна молитва до Святого Бога, кожен акт віри в Христа, Святого, кожне вправляння в смиренному очікуванні на Святого Духа й залежності від Нього — нехай усе це буде в дусі поклоніння: Сьвят, сьвят, сьвят. Учімося пізнавати Божу святість так, як пізнав її Ісая. Він мав стати вибраним вісником, щоб об’явити й витлумачити народові ім’я — Святий Ізраїлів. Його приготуванням було видіння, від якого він закричав: «Горе менї! … очі мої бачили Господа сил небесних!» Схилімося в мовчанні перед Святим, доки й наша краса не обернеться на тлін. А тоді повірмо в очисний вогонь із жертовника, у дотик жаріючого вугілля палаючої святості, яка не лише пожирає, а й очищає уста і серце, щоб вони могли сказати: «Ось я, пошли мене!» Так, поклоняймося — чи то як серафими, що поклоняються, чи то як тремтячий пророк, — доки не пізнаємо, що й наше служіння прийняте, щоб звіщати хвалу Тричі Святого.
Сьвят, сьвят, сьвят: якщо ми справді маємо бути вісниками Святого, прагнімо повністю ввійти в те, що означає це «Тричі Святий». Святий — Отець, Бог над нами, Високий і Піднесений, Якого ніхто з людей не бачив і не може бачити, до Чиєї святості ніхто не насмілюється наблизитися, але Який Сам у Своїй святості наближається, щоб освячувати. Святий — Син, Бог з нами, Який об’являє Божественну святість у людському житті, зберігає її серед страждань смерті за нас і готує святе життя й святу природу для Свого народу. Святий — Дух, Бог у нас, Сила святості в нас, що тягнеться до Христа й обіймає Його і перетворює наше внутрішнє життя на єднання й спілкування з Тим, у Кому ми святі. Сьвят, сьвят, сьвят! Усе це — святість. Це лише святість — досконала святість. Це Божественна святість: святість прихована й неприступна; святість, виявлена й збережена в людській природі; святість, передана нам і зроблена цілковито нашою.
Таємниця Святої Трійці — це таємниця християнського життя, таємниця святості. Троє — одне, і нам треба дедалі глибше входити в істину, що жоден із Трьох ніколи не діє окремо чи незалежно від інших. Син об’являє Отця, і Отець об’являє Сина. Отець дає не Себе, а Духа; Дух говорить не Сам від Себе, а кличе: Авва, Отче! Син — наше освячення, наше життя, наше все: повнота — у Ньому. І все ж нам завжди треба схиляти коліна перед Отцем, щоб Він об’явив Христа в нас, щоб Він утвердив нас у Христі. А Отець не робить цього без Духа, тож нам треба просити, щоб Дух могутньо зміцнив нас, щоб Христос оселився в нас. Христос дає Духа тим, хто вірує, любить і слухається; а Дух, своєю чергою, дає Христа, Який формується всередині й оселяється в серці. І так у кожному акті поклоніння, у кожному кроці зростання, у кожному благословенному досвіді благодаті беруть дієву участь усі три Особи: Одне завжди є Троє, Троє завжди є Одне.
Якщо ви хочете застосувати це в житті святості, нехай віра у Святу Трійцю стане живою, практичною дійсністю. У кожній молитві до Отця, щоб Він освятив вас, займіть своє місце в Христі і моліться силою Духа, Який у вас. У кожному вправлянні віри в Христа як ваше освячення нехай ваша постава буде поставою молитви до Отця і довіри до Нього, бо Він радо прославляє Сина, а також тихого очікування дії Духа, через Якого Отець прославляє Сина. У кожному відданні душі на освячення Духом, на Його провід як Духа святості, дивіться на Отця, Який дарує Його могутню дію і Який освячує через віру в Сина, і очікуйте, що сила Духа виявить себе, показуючи вам Божу волю та Ісуса як ваше освячення. Якщо якийсь час це видаватиметься вам несумісним із простотою дитячої віри й молитви, будьте певні: оскільки Бог так об’явив Себе, Він навчить вас так поклонятися й вірувати. І так «Сьвят, сьвят, сьвят» стане глибоким основним тоном усього нашого поклоніння і всього нашого життя.
Діти Божі, покликані бути святими, як Він святий! О, прийдіть, схилімося й поклонімося в Його святій присутності! Прийдіть і закрийте обличчя: відверніть очі й розум від споглядання того, що перевищує пізнання, і нехай душа збереться в ту внутрішню тишу, у якій тільки й можна почути поклоніння небесного Святилища. Прийдіть і закрийте ноги: відійдіть від метушні праці й поспіху, чи то світської, чи то релігійної, і навчіться поклонятися. Прийдіть — і коли ви впадете ниць у самоприниженні, слава Святого засяє над вами. І коли ви почуєте цю пісню, підхопите її й заспіваєте — Сьвят, сьвят, сьвят, — ви побачите, що в такому пізнанні Тричі Святого й поклонінні Йому й полягає сила, яка освячує вас.
Будьте сьвяті, бо я сьвят.
Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде! Я поклоняюся Тобі як Триєдиному Богові. Із закритим обличчям і закритими ногами я хочу схилитися в глибокому смиренні й мовчанні, доки Твоя милість не підійме мене, мов на орлиних крилах, щоб я побачив Твою славу.
Наймилосердніший Боже, що покликав мене бути святим, як Ти святий, — о, об’яви мені хоч щось із Твоєї святості! Коли вона сяє на мене і вражає смертю створіння й тіло, нехай навіть найневільніша скверна гріха і найменший його порух стануть для мене нестерпними. Коли вона сяє й оживляє надію стати учасником Твоєї святості, нехай зміцніє впевненість, що Ти Сам освячуєш мене, ба навіть зробиш мене вісником Твоєї святості.
Тричі Святий Боже! Я поклоняюся Тобі як моєму Богові. Святий! — Отець; святий і освячуючий; Він освячує Свого власного Сина й посилає Його у світ, щоб ми побачили саму славу Божу в людському обличчі, в обличчі Ісуса Христа. Святий! — Син; Святий Божий, що виконує волю Отця і так освячує Самого Себе, щоб стати нашою святістю. Святий! — Дух; Дух святості, що перебуває в нас, робить Сина і Його святість нашими і так робить нас учасниками Божої святості. О мій Боже! Я схиляюся, і поклоняюся, і славлю Тебе.
Нехай уже тепер поклоніння неба, що не стихає ні вдень, ні вночі, стане поклонінням, яке моя душа безустанно віддає Тобі. Нехай його пісня там, у глибині серця, стане основним тоном мого життя: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде. Амінь.
1. Думка завжди мусить розрізняти й розділяти: лише в житті є досконала єдність. Що краще ми пізнаємо живого Бога, то глибше усвідомлюватимемо, наскільки справді Троє — одне. У кожній дії однієї Особи присутні дві інші. Жодна молитва не підноситься без того, щоб була потрібна присутність Святих Трьох: через Христа, у Дусі, ми говоримо до Отця.
2. Охопити це вірою — означає мати таємницю святості. Святий Бог над нами, Який завжди дає і діє; Святий Божий, живий дар, Який заволодів нами, у Якому ми є; Святий Дух, Бог у нас, через Якого діє Отець і об’являється Син: ось Бог, Який каже: Я сьвят, я осьвячую. Святість знаходимо в досконалій єдності діла Трьох.
3. Не дивно, що любов Отця й благодать Сина не досягають більшого, коли спілкування Святого Духа так мало розуміють, шукають чи приймають. Святий Дух — плід і вінець Божественного Об’явлення, через Якого Син і Отець приходять до нас. Якщо ви хочете пізнати Бога, якщо хочете бути святими, вас мусить навчати й провадити Дух.
4. Щоразу, як ви поклоняєтеся Тричі Святому, прислухайтеся, чи не чути голосу: Кого б менї послати, й хто нам пійде? Нехай підійметься відповідь: Ось я, пошли мене! — і запропонуйте себе бути вісником Божої святості для тих, хто довкола вас.
5. Коли в роздумах і поклонінні ви намагалися засвоїти й висловити те, чого навчило Боже слово, тоді настає час визнати, що ви нічого не знаєте, і чекати на Бога, щоб Він об’явив Себе.