Святі в Христі
Святий Ізраїлів

Розділ 12 · 10 хв читання · 13 хв слухання

Святий Ізраїлів


Одинадцятий день.

«Я бо, Господь, вивів із Египецької землї вас, щоб вашим Богом бути, і мусите бути сьвятими: я бо сьвятий. Я сьвятий, Господь, що сьвятить вас».—3 Мойсея 11:45, 21:8.

«Я бо твій Господь, Сьвятий Ізрайлїв — спаситель твій. Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Я бо — Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш».—Ісаїї 43:3, 14, 15.

У книзі Вихід ми бачили, як Бог робить приготування для святості Свого народу. Святими часами й святими місцями, святими особами, святими речами й святими службами Він навчав Свій народ, що все довкола Нього, усе, що хотіло б до Нього наблизитися, мусить бути святим. Він міг перебувати лише посеред святості; Його народ мусив бути святим народом. Але прямо про Самого Бога як про Святого там не сказано. Книга Левит веде нас на крок далі. Тут уперше Бог говорить про Свою власну святість і робить її підставою для святості Свого народу, а також її запорукою і силою. Без цього об’явлення святості було б неповним, а поклик до святості — безсилим. Справжня святість прийде до нас тоді, коли ми збагнемо, що святий лише Сам Бог. Тільки Він освячує; і лише тоді, коли ми приходимо до Нього Самого й послухом та любов’ю поєднуємося з Ним Самим, Його святість може спочити на нас.

Після книг Мойсея ми побачимо, що ім’я Бога як Святого в натхненних Писаннях трапляється лише зрідка, аж поки ми не дійдемо до Ісаї, пророка-євангеліста. У нього воно зустрічається двадцять шість разів, і його справжній зміст відкривається в тому, як його пов’язано з іменем Спасителя й Відкупителя. Почуття радості, довіри й хвали, з якими відкуплений народ дивився б на свого Визволителя, — усі вони згадуються у зв’язку з іменем Святого. «Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв!» «Вбогі будуть веселитись в Сьвятім Ізрайлевім». «Ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим». У раю ми бачили, що Бог Творець був Богом Освятителем, Який довершує діло Своїх рук. В Ізраїлі ми бачили, що Бог Відкупитель завжди був Богом Освятителем, Який освячує народ, вибраний Ним для Себе. Тут, у книзі Ісаї, ми бачимо, як саме Бог Освятитель, Святий, має здійснити велике відкуплення Нового Завіту: як Святий, Він — Відкупитель. Бог відкупляє, бо Він святий і любить освячувати: святість буде довершеним відкупленням. Відкуплення і святість разом знаходимо в особистому стосунку з Богом. Ключ до таємниці святості дано кожному віруючому в цьому слові: «Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Я бо — Господь, Сьвятий ваш». Наблизитися до Святого, пізнати Його, володіти Ним і належати Йому — це і є святість.

Якщо Божа святість — це єдина надія для нашої, то годиться нам прагнути пізнати, що таке ця святість. І хоч ми, можливо, побачимо, що вона справді перевищує пізнання, не марно буде зібрати докупи те, що про неї об’явлено в Слові. Зробімо це в дусі святого страху й поклоніння, покладаючись на те, що Святий Дух буде нашим Учителем.

І передусім зауважмо, що цю Божу святість, хоч її й часто згадують як одну з Божественних властивостей, навряд чи можна вважати такою, нарівні з іншими. Усі інші властивості стосуються якогось окремого вияву чи риси Божественної природи; святість же, схоже, виражає саму сутність, саму досконалість Божественної Істоти. Жодної з властивостей не можна приписати всьому, що належить Богові; але Писання говорить про Його святе ім’я, Його святий день, Його святу оселю, Його святе Слово. У слові «святий» ми маємо найближче можливе узагальнення всіх Божественних досконалостей, опис того, що таке Божество. Інші властивості ми називаємо Божественними досконалостями, а в цій маємо єдиний людський вислів для самої Божественної Досконалості. Саме тому богословам було так важко знайти визначення, яке могло б виразити все, що означає це слово.

Первісне єврейське слово — чи походить воно від кореня, що означає відокремлювати, чи від іншого, з думкою про сяяння, — виражало поняття чогось відмінного від решти, відокремленого від неї вищою досконалістю. Бог відокремлений і відмінний від усього створеного, тримає Себе відокремленим від усього, що не є Богом; як Святий, Він обстоює Свою Божественну славу й досконалість проти всього, що могло б їм перешкодити: «Немає святого, крім Господа»; «Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий». Як Святий, Бог справді Незрівнянний; святість належить тільки Йому; немає нічого подібного до неї ні на небі, ні на землі, хіба що Він її дарує. І тому наша святість полягатиме не в людському відокремленні, яким ми силкуємося наслідувати Божу відокремленість, — ні, а в тому, щоб увійти в Його відокремленість; належати цілком Йому; бути відокремленими Ним і для Нього Самого.

Тісно пов’язана з цим думка про піднесеність: «Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя». Саме Святого бачив пророк, що сидів на престолі, високому й піднесеному, і Йому поклонялися серафими. У Псальмі 99 про Божу святість говориться особливо у зв’язку з Його піднесеністю. З тієї ж причини Його святість так часто пов’язано з Його славою та величчю (див. «Шостий день»). І тут наша святість виявиться не чим іншим, як убогістю і смиренням, що настають тоді, коли «повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий».

Якщо ми глибше спитаємо, у чому полягає безмежна досконалість цієї відокремленості й піднесеності, то дійдемо до думки про Божественну чистоту, — і то не лише в її заперечному вимірі, як ненависті до гріха, а й з позитивнішою складовою досконалої краси. Оскільки ми грішники, а об’явлення Божої святості відбувається у світі гріха, природно, слушно й належно, щоб першим і незмінним враженням від Божої святості було враження безмежної чистоти, що не може дивитися на гріх, перед Чиєю присутністю грішникові личить закрити обличчя й тремтіти. Божа праведність, що забороняє, засуджує і карає гріх, має корінь у Його святості й становить один із двох її складників — пожирну й нищівну силу вогню, що поїдає. «Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї» (Ісаїї 5:16); у праведності святість Святого зберігається й об’являється. Але світло не тільки викриває те, що нечисте, щоб воно очистилося, а й саме по собі є річчю безмежної краси. І тому деякі з наших найсвятіших мужів не вагалися говорити про Божу святість як про безмежну вроду, або красу, Божественної Істоти, досконалу чистоту й красу того світла, в якому перебуває Бог. І якщо святість Божа має стати нашою, спочити на нас і ввійти в нас, то мусить безустанно бути святий страх, що тремтить від думки засмутити своїми гріхами безмежну чутливість цього Святого, — а водночас, поруч із ним і в досконалій злагоді з ним, глибока туга побачити красу Господню, захоплення її Божественною славою і радісне віддання себе, щоб належати лише Йому.

Мусимо ступити ще на крок далі. Коли Бог каже: «Я сьвят: я осьвячую», ми бачимо, що одна з головних складових Його святості полягає в тому, що вона прагне передати себе, зробити причетним до власної досконалості й блаженства. А це не що інше, як любов. У дивовижному об’явленні в Ісаї того, чим є Святий для Свого народу, ми мусимо стерегтися хибно прочитати дорогоцінне Боже Слово. Там не сказано, що, хоч Бог і Святий, і ненавидить гріх, і мав би карати й нищити, Він, попри це, спасе. Аж ніяк. Ні, нас навчено, що як Святий, саме тому, що Він Святий, Якому до вподоби освячувати, Він буде Визволителем Свого народу. (Див. Осії 11:9.) Саме на святість понад усе інше нас запрошують дивитися, на неї покладатися, нею радіти. Святий — це Той, Хто освячує: Він відкупляє і спасає, щоб здобути нашу довіру для Себе, щоб притягнути нас до Себе як до Святого, щоб в особистій прихильності до Нього ми навчилися слухатися, стали однодумними з Ним, були святими, як Він святий.

Отже, Божественна святість — це та безмежна досконалість Божества, в якій праведність і любов перебувають у досконалій злагоді, з якої вони виходять і яку разом об’являють. Це та енергія Божественного життя, силою якої Бог не тільки зберігає Себе вільним від усякої немочі чи гріха, властивих створінням, а й безустанно прагне піднести створіння до єднання з Собою і до повної участі в Його власній чистоті й досконалості. Слава Бога як Бога, як Бога творіння і відкуплення, — це Його святість. Саме в цьому насправді полягає відокремленість і піднесеність Бога, навіть понад усяку людську думку. «Бог сьвітло»; у Своїй безмежній чистоті Він викриває всяку темряву і все ж не має з нею жодного спілкування. Він судить і засуджує її; Він спасає з неї і підносить до спілкування з Його власною чистотою і блаженством. Це і є Святий Ізраїлів.

Саме цей Бог говорить до нас: «Я Господь, Бог ваш: я сьвят: я осьвячую». Саме в поклонінні, що споглядає Його святість, у довірливому відданні себе їй, у любовному спілкуванні з Ним Самим, Святим, ми можемо стати святими. Мій брате! Чи хочете ви бути святими? Послухайте ще раз — і нехай у глибокій тиші довіри Божі слова западуть у ваше серце: «Сьвятий ваш». Прийдіть до Нього Самого, визнайте Його своїм Богом і прийміть як своє все, що Він, як Святий, Який освячує, може зробити для вас. Тільки пам’ятайте, що святість — це Він Сам. Прийдіть до Нього; поклоняйтеся Йому; віддайте Йому славу. Не шукайте, навіть у Нього, святості в самих собі; нехай самість буде принижена, і будьте вдоволені тим, що святість — Його. Коли Його присутність наповнює ваше серце, коли Його святість і слава — ваше єдине бажання, коли Його свята воля і любов — ваша радість, — коли Святий стає для вас усім у всьому, — ви будете святі тією святістю, яку Він любить бачити. І коли аж до кінця ви не бачитимете в самості нічого гідного захоплення, а красу — тільки в Ньому, ви знатимете, що Він поклав на вас Своєї слави; і ваша святість знайдеться в пісні: Немає святого, крім Господа.

Будьте сьвяті, як я сьвят.

О Боже! Ми знову почули дивовижне об’явлення Тебе Самого: «Я сьвят». І коли ми відчули, наскільки безмежно Твоя святість піднесена над усіма нашими уявленнями, ми почули Твій поклик, мало не ще дивовижніший: «Будьте сьвяті, як я сьвят». А коли кожна думка про те, як нам стати святими, як Ти святий, нас підводила, ми знову почули Твій голос у цьому найдивовижнішому з усіх слів: «Я осьвячую вас». Я — «Сьвятий ваш».

Пресвятий Боже! Благаємо Тебе, дай нам бодай належною мірою усвідомити, які ми несвяті, і так зайняти місце, що личить нам у Твоїй присутності. О, коли б гріховність нашої природи і все, що від самості, так відкрилося нам, щоб жити в цьому стало вже неможливо! Нехай світло, яке це виявляє, виявить також, що Твоя святість — наша єдина надія, наш певний притулок, наше повне визволення. О Господи! Промов у наші душі слово: «Сьвятий, ваш відкупитель», «Сьвятий ваш», — з такою силою через Твого Духа, щоб наша віра зросла до певної впевненості, що ми можемо бути святими, як Ти святий.

Святий Господи Боже! Ми чекаємо на Тебе. Об’яви Себе з силою в нас і зроби нас здатними бути вісниками Твоєї святості, щоб розповідати Твоєму народові, який Ти святий, і якими святими мусимо бути ми, і якими святими Ти нас робиш. Амінь.

1. Цей Святий — Бог Всемогутній. Перш ніж Він об’явив Себе Ізраїлеві як Святий, Він дав Себе пізнати Авраамові як Всемогутній, Той, Хто «оживляє мертвих». У всіх ваших справах із Богом щодо святості пам’ятайте, що Він — Всемогутній, Який може творити у вас чудеса. Кажіть часто: «Слава Тому, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо».

2. Цей Святий — праведний Бог, вогонь, що поїдає. Киньтеся в нього, щоб усе гріховне було знищене. Коли кладете себе на жертовник, очікуйте вогню. «І оддавайте члени ваші Богові, яко знаряддє правди».

3. Цей Святий — Бог любові. Він ваш Отець; віддайте себе, щоб Святий Дух кликав у вас: Авва, Отче! — тобто щоб Він вилив і наповнив ваше серце Божою батьківською любов’ю. Божа святість — це Його батьківськість; наша святість — це дитячість. Будьте простими, люблячими, довірливими.

4. Цей Святий — Бог. Нехай Він буде для вас Богом: Тим, Хто всім править, усе наповнює, усе чинить. Поклоняйтеся Йому, наближайтеся до Нього, живіть з Ним, у Ньому і для Нього: Він буде вашою святістю.

Ви завершили: Святий Ізраїлів

Назад Далі