Бенкет за столом
Побожні стосунки

Розділ 8 · 5 хв читання · 6 хв слухання

Побожні стосунки

Закликавши нас бути сповненими Духом і давши нам три ознаки такої сповненості, Павло далі показує, як це впливає на наші стосунки з іншими.

(i) Чоловіки й дружини; (ii) діти й батьки; (iii) роботодавці й працівники.

Розділ 5:22-33

показує нам, чого очікують і від чоловіка, і від дружини в доброму подружжі.

У в. 22 ми надто часто наголошуємо на слові «коритися» (чи «підкорятися»), хоча в оригіналі цього слова немає! Воно перенесене з попереднього вірша, де стосується всіх нас — і чоловіків, і жінок. У в. 21 коритися покликані обидві сторони, так само як обидві покликані «любити одне одного» у великій заповіді Ісуса того вечора, коли Він помер. До речі, це слово, яке ми перекладаємо як «коритися», має значення радше шанувати, ніж слухатися. (Див. також в. 33). Мушу зізнатися, що мої груди трохи розпираються, коли інші чоловіки розповідають мені, як їхні дружини кажуть, що я чудовий чоловік, — за словами моєї дружини! Вона не підхоплює їхніх негативних пересудів про власних чоловіків.

Я вважаю, що тут слід наголошувати на словах «своїм чоловікам, як Господеві,». За біблійних часів жінки мали мало прав або й зовсім не мали — з ними поводилися як з майном, власністю чоловіків, які могли чинити з ними, що хотіли. Жінкам, які вперше чули євангельську звістку, чули, що вони дорогоцінні для люблячого Бога, було б легко віддати шану молодому чоловікові, який проповідував цю добру новину на ринковій площі. Павло нагадує їм, що їхня перша «шана» належить їхнім власним чоловікам, а не проповідникові.

У в. 23 чоловік — «голова» жінки в тому сенсі, що він її «покриття», захист. Це передусім велика відповідальність, а вже потім будь-яка влада. Він відповідає за духовне виховання і свідчення своєї родини. Багато хто одного дня стане перед Господом, сподіваючись, що Він похвалить їх за всю працю, яку вони виконали для Царства; натомість Він запитає, чому вони знехтували духовним зростанням і вихованням членів власної родини, своїм пріоритетом №1!

Так само Ісус — наше «покриття», а отже, «спаситель тїла.».

У в. 25 чоловікам сказано: «любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву»… — це любов без умов.

Історія знову й знову доводила, що найщасливіші подружжя — ті, у яких є взаємна любов і покора (шана). Я вірю, що коли чоловік любить свою дружину (як Христос любить Свою наречену, церкву) і коли жінки шанують своїх чоловіків понад усіх інших чоловіків, їхнє подружжя зростатиме в солодкості й христоподібності — це «блаженне коло» на противагу зачарованому колу, такому поширеному в сьогоднішніх світських шлюбах.

Розділ 5:32: Велика тайна.

Розгорнімо цю тему далі. У розділі 1:9 читаємо про цю тайну, об’явлену у в. 10: наприкінці часів усе буде зібрано в Христі, тобто Він буде над УСІМ. Уряди, природа, організації тощо будуть під Його владою. Зараз людина вільна «робити по-своєму», але цьому настане кінець, коли УСЕ буде покладено під Його ноги.

У розділі 3:9 Павло радіє, що покликаний об’явити цю тайну, щоб «князївствам і силам на небесах» (зовнішньому світові духа) стали відомі Божі задуми, об’явлені через Його церкву.

Розглядаючи «кінець часів» у книзі Одкриттє, ми бачимо піднесеного Ісуса на престолі, а поруч із Ним — НАРЕЧЕНУ, колишню церкву. Божий добрий задум у тому, щоб вона була піднесена разом з Ним як співспадкоємиця всіх Божих багатств! Ось що Він постановив зробити і що буде об’явлено «князївствам і силам на небесах». Ось у чому тайна! (Божий секрет, тепер об’явлений).

Ось чому Павло пише тут про тайну у зв’язку зі своїм ученням про наречену і про стосунки в подружжі.

У розділі 6 Павло продовжує свої приклади життя, «сповненого Духом», — як мають поводитися діти й батьки, як мають ставитися одне до одного роботодавці та їхні працівники. Християнський дім має бути прикладом для всіх інших домів довкола. Батьки відповідальні за те, щоб наповнювати своїх дітей любов’ю. Це означає не лише обійми, пестощі й поцілунки, а й повагу, цінність, безпеку, цілі, побожний характер.

Роботодавець-християнин має вести свою справу з благодаттю й підбадьоренням — його працівники мають бути найщасливішими працівниками в окрузі. Вони, своєю чергою, мають виконувати свою роботу сумлінно й мати славу надійних людей, готових робити більше, ніж очікує від них роботодавець. І ті, й інші покликані виявляти чесність у всіх своїх діях.

Повернімося до розділу 4:25-32, де Павло дає нам чотири принципи, які мають керувати нами в усіх наших стосунках (мені часто доводилося застосовувати їх у душпастирських розмовах з подружжями).

i) Не кажіть неправди — навіть напівправда є неправдою. Подумайте, як ми прикриваємося майже щодня.

«Що сталося?» — «Ой, нічого!» — коли всередині нам боляче. Завжди підтримуйте відкрите спілкування між вами і вашою дружиною, чоловіком, дітьми, колегами.

ii) Розв’язуйте все вчасно — «нехай сонце не зайде у гнїві вашому». Розберіться з цим сьогодні. Інакше виросте «гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;» (Євреїв 12:15).

iii) Нападайте на проблему, а не на іншу людину. Говоріть лише те, що будує. Пам’ятайте: битва точиться з ворогом, а не з іншими членами Тіла.

iv) Дійте на випередження, а не у відповідь! Шукайте способів обернути ворожнечу на єдність.

Подумайте: i) Що таке неправда? — Слова, мовчання, дії тощо.

ii) Який «гнів» правильний? Праведний гнів, що змінює обставини, — наприклад, Вілберфорс і рабство.

iii) Як ми даємо «місця дияволу.»? Він сіятиме недовіру й розлад.

iv) Чому Павло пише тут про крадіжку? Це вимога чесності й порядності в діях так само, як і в словах.

v) Які погані слова ми можемо говорити?

Павло закінчує розділ переліком того, що має зникнути з життя: а) гіркість — давня образа.

б) гнів і лютість — короткочасний (спалах) і тривалий гнів.

в) крик і лайка — гучні розмови (підвищений голос) і образлива мова.

г) злоба — гіркота духа щодо іншого.

Натомість ми маємо бути «добрі, милосерні, прощаючи один одному». Таке життя було б неможливе, якби не Святий Дух, Який Своєю повнотою робить нас більш ніж переможцями: «ми побіждаємо через Возлюбившого нас» (Римлян 8:37).

«більший бо Той, хто в вас, нїж той, хто в сьвітї» — 1 Йоана 4:4.

Запитання для роздумів

Чому Еванс каже, що в Єфесян 5:22 наголос не має падати на слово «коритися»?

Цього слова немає в оригіналі в. 22 — воно перенесене з в. 21, де стосується і чоловіків, і жінок, і, за його словами, має значення радше шанувати, ніж слухатися. Він наголошує на словах «своїм чоловікам»: жінкам, яких Євангеліє вперше навчило відчувати свою цінність, нагадано, що їхня перша шана належить власним чоловікам, а не проповідникові.

Що, за Евансом, означає «головування» чоловіка?

Це означає бути «покриттям», захистом для дружини, нести велику відповідальність ще до будь-якої влади, зокрема відповідальність за духовне виховання і свідчення своєї родини. Він застерігає, що багатьох, коли вони стануть перед Господом, запитають, чому вони знехтували духовним зростанням власної родини — своїм першим пріоритетом.

Яку «велику тайну» Еванс пов’язує з Павловим ученням про подружжя?

Що наприкінці часів усе буде зібрано під владою Христа, а церква, Його наречена, буде піднесена з Ним на престолі як співспадкоємиця всіх Божих багатств. Це Божий секрет, тепер об’явлений небесним начальствам і владам, — ось чому Павло говорить про тайну у зв’язку з нареченою і подружжям.

Які чотири принципи з Єфесян 4:25-32 Еванс пропонує для всіх стосунків?

Не кажіть неправди, навіть напівправди чи «Ой, нічого!», коли вам боляче; розв’язуйте все вчасно й не дайте сонцю зайти над сваркою; нападайте на проблему, а не на людину, і говоріть лише те, що будує; дійте на випередження, а не у відповідь, шукаючи способів обернути ворожнечу на єдність. Він каже, що часто застосовував їх у душпастирських розмовах з подружжями.

Ви завершили: Побожні стосунки

Назад Далі