Бенкет за столом
Стійте твердо

Розділ 9 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Стійте твердо

Коли ми навчилися сидіти в небесних місцях (2:6) і ходити в любові та у світлі (5:2, 8), нас покликано бути сильними й твердо стояти (6:10,11). Наречена з розділу 8 мусить стати переможницею, якщо хоче носити вінець і царювати з Ісусом. Тож вона покликана бути воїном.

У першій частині розділу 6 ми бачили, що Павло продовжує тему життя, сповненого Духом, у стосунках між дітьми й батьками, працівниками й господарями. Одна з головних думок тут стосується «батьків», які дратують своїх дітей до гніву, тоді як сказано: «не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому.». Це можуть бути й матері, але найчастіше — батьки. Цікаво, що багато психологів вважають «гнів» плодом внутрішніх ран — ран душі, завданих батьками (і матерями), які не наповнюють «резервуар любові» дитини любов’ю (обіймами, поцілунками, відчуттям тотожності, моральними засадами, самоповагою, безпекою, цілями тощо). Мій сумний висновок — такі рани душі є найдієвішою зброєю, якою сатана перемагає багатьох віруючих.

Цікаво дослідити, що означає бути «переможцем», і побачити нагороди за таку перемогу. Зробімо «перерву» й розгляньмо 3 вірші з 1 Йоана, які говорять про перемогу. 1 Йоана 2:12-14.

Тут Йоан відносить усіх віруючих до однієї з трьох груп, які називає дітьми, батьками й юнаками.

Діти — це ті, до кого сказано: «оставляють ся вам гріхи задля імени Його.» (в. 12), і вони можуть називати Бога «Отцем» (13). Це правда про всіх, хто народився згори від Духа. Вони можуть нічого не знати про богослов’я чи історію церкви, але можуть сказати дві речі: «Мої гріхи прощено, і я можу називати Його „Отцем“». Зауважте, що це не має нічого спільного з віком. Я знаю багатьох віруючих чималого віку, які, на жаль, так і не пішли далі цього етапу, — вони лишилися по-дитячому незрілими!

Батьки — це ті, хто «пізнали Того, котрий (єсть) від почину». Це не просто знання розумом, а близькість, бо Бог дав їм пізнати Себе. Саме до цього прагне Павлова молитва в Єфесян 1:17.

Це християнська зрілість — знати Його. Зауважте, що й тут ідеться не про вік і не про стать. На щастя, я знаю багатьох молодих чоловіків і жінок, які пізнали Бога глибоко особисто, — вони духовні «батьки».

Є лише один шлях, яким ми можемо перейти від тих ранніх днів «дітей» до місця, де Бог дає нам пізнати Себе в міру того, як ми зростаємо в зрілості, — бути «юнаками».

І знову це не вік і не позначення статі.

Юнаки — це ті, хто «подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.» (в. 13); до них сказано: «ви сильні, і слово Боже у вас пробуває» (в. 14). На кожну сатанинську зброю вони мають відповідь у Божому Слові.

Вони протиставляють його брехні біблійну правду. Наприклад, ворог може зловтішатися з вашої поразки й казати: «Бог тебе більше не любить, бо ти Його розчарував!» Цю брехню спростовує правда, що «нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї» (Римлян 8:39).

Щоразу, коли нас випробовують обставини, сатанинська брехня, спокуси світу, Бог спостерігає, як ми відреагуємо. Він стоїть на узбіччі й уболіває за нас. Коли ми перемагаємо, Він радіє і більше об’являє нам Свій характер.

Тепер погляньмо на переможців з Одкриттє 2, 3, де Йоан бачить прославленого Христа й дістає наказ написати до семи церков Малої Азії. Наприкінці кожного листа Ісус говорить про нагороди, які дістане той, «Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серединї раю Божого.».

Одкриттє 2: переможець їстиме з дерева життя (в. 7); не зазнає шкоди від другої смерті (в. 11); їстиме приховану «манну», дістане білий камінь і нове ім’я (в. 17); дістане владу над народами і ранню зорю (вв. 26-8).

Одкриттє 3: переможець зодягнеться в біле, і його ім’я визнають перед Отцем і ангелами (в. 5); стане стовпом у вічному храмі й дістане потрійний Божий знак (в. 12); сяде з Ісусом на Його престолі — царюватиме з Ним (в. 21).

Ось чому Господь дозволяє віруючим проходити тяжкі випробування, страждання й протидію, і ось чому Він часто ніби стоїть осторонь труднощів, навіть коли ми кличемо до Нього в молитві. Він хоче, щоб ми стали переможцями в труднощах, а не щоб Він просто визволив нас із них. Він дав нам Святого Духа як помічника в битві і дав нам зброю, щоб ми її одягли. Більший Той, Хто в нас, ніж той, хто у світі.

Крім того, нам слід добре знати «слово», щоб розуміти тактику ворога, сатани. Павло швидко прощав, щоб не дати сатані переваги, «бо нам відомі задуми його.» (2 Коринтян 2:11). Раніше в Посланні до ефесян він закликав нас: «нехай сонце не зайде у гнїві вашому. Анї давайте місця дияволу» (4:27).

І знову диявол пускатиме свої «розпалені стріли лукавого вгасити;» (6:16) — брехню, яку ми так легко впускаємо у свій розум і в яку віримо. Петро описує його «як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти» (1 Петра 5:8), — це рикання, яке діє на наші почуття й лякає нас, доводячи до боягузтва в битві. Пам’ятайте, що рикати — це все, що він може, бо втратив свої зуби й пазурі!! Ісус роззброїв його на хресті — Колосян 2:15.

Битва справді Господня, але ми маємо бути озброєні, щоб перемагати.

Тепер повернімося до 6-го розділу Послання до ефесян. В. 11: «Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.».

Вв. 12-13: зауважте, на чому має бути наша увага в цій битві: не на інших людях, віруючих чи ні. Саме сюди слід спрямовувати свої сили. Звісно, ми маємо протистояти тілу (нашій старій природі), але навіть це битва духу, а не битва матерії. Ми мусимо бачити ворога за особистістю.

Під «князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.» (начальствами) слід розуміти духовних наглядачів над урядами, народами тощо.

Під «властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.» — демонічних «піратів», які виконують дияволову працю на менших територіях.

Під «миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.» — тих, хто впливає на тих, хто впливає на інших: на політиків, освітян, філософів тощо.

Під «піднебесними духами злоби.» — наглядачів над релігією тощо.

Це приблизний поділ різних чинів (занепалих) ангелів, і в Павлові часи таке розуміння було поширеним.

В. 14: правда — головна частина одягу, до якої прив’язано чи приєднано всі інші. Нам конче потрібна правда, чесність у всіх наших діях. Броня праведності охороняє наші серця; наші ноги взуті в готовість благовіствувати мир — ми завжди на місії!

Зауважте, що для спини немає жодної зброї! Не можна обернутися й утекти!

Вв. 17, 18: зброя для наступу — меч (Боже Слово) і молитва в Дусі. Через них ми будемо переможцями, тож краще навчитися ними користуватися! Мене дивує, скільки віруючих іде в бій, не «намолившись»!

Нарешті, у 1 Солунян 5:8 Павло доповнює цю зброю: «одягнувшись у броню віри та любови і (надївши) шолом надїї на спасеннє». І знову ми бачимо три Павлові коштовності — він поєднує їх у своїх листах щонайменше 7 разів, особливо в тому великому розділі про любов — 1 Коринтян 13:13: «Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.».

Ми так рідко усвідомлюємо велич (християнської) надії, бо пов’язуємо її з кволим буденним значенням цього слова. «Сподіваюся, сьогодні не буде дощу», — а він може й піти!

Для Павла надія була чимось набагато більшим. Перед царем Агриппою він проголосив: «Ці юдеї звинувачують мене в заколоті, а я стою сьогодні перед тобою за надію на воскресіння!» (Дїяння 26:1-8 переказ). Він не каже: «Я сподіваюся, що воскресіння є і що я не дарма покинув свою блискучу кар’єру, щоб піти цим шляхом!» Він каже: «Я знаю, знаю й ще раз знаю, що воскресіння для мене є!» У ньому є певність.

Я визначаю надію як «властивість розуму, яка виявляється у впевненості». Ось чому шолом названо «шолом надїї на спасеннє.».

Так само «віра — це властивість серця, і виявляється вона в послуху».

Сподіваюся, ці короткі розділи стали для вас благословенням, коли ви прагнете наблизитися до Нього, — навчитися сидіти в Ньому й ходити в любові та у світлі. Нехай ви будете переможцем, якому Господь радо об’являтиме більше Свого характеру.

Дозвольте закінчити Павловою молитвою (1:15-20; 3:16-19). Я молюся, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо… щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.

«Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.»!!

КІНЕЦЬ

Запитання для роздумів

Звідки, за Евансом, походять внутрішні рани багатьох віруючих і чому це важливо для битви?

Він зазначає, що багато психологів бачать у гніві плід ран душі, завданих батьками, часто батьками-чоловіками, які не наповнюють «резервуар любові» дитини любов’ю, відчуттям тотожності, безпекою тощо. Його сумний висновок — такі рани є найдієвішою зброєю, якою сатана перемагає багатьох віруючих.

Як Еванс описує три групи віруючих в 1 Йоана 2:12-14?

Діти мають прощені гріхи й можуть називати Бога «Отцем»; батьки пізнали Того, Хто від початку, — це близькість, яка і є християнською зрілістю; юнаки сильні, бо Слово перебуває в них, і вони перемогли лукавого. Жодна з цих груп не пов’язана з віком чи статтю, і єдиний шлях від дитинства до зрілості — бути юнаком.

Чому, на думку Еванса, Господь дозволяє віруючим проходити тяжкі випробування?

Він хоче, щоб ми стали переможцями в труднощах, а не просто визволяє нас із них, — ось чому Він часто ніби стоїть осторонь, навіть коли ми молимося. Він дав нам Святого Духа як помічника і зброю, щоб її одягти, а коли ми перемагаємо, Він радіє і більше об’являє нам Свій характер.

Які риси Божої зброї з Єфесян 6 виділяє Еванс?

Правда — головна частина одягу, до якої прив’язано всі інші; броня праведності охороняє серце; ноги взуті в готовість благовіствувати мир, тож ми завжди на місії. Для спини немає зброї, тож не можна втекти, а зброя для наступу — меч Слова й молитва в Дусі.

Що Еванс радить віруючому, коли сатана шепоче, що Бог більше його не любить?

Як «юнаки» з 1 Йоана, протиставити брехні біблійну правду — тут, що ніщо не може розлучити нас із Божою любов’ю, яка в Христі Ісусі (Римлян 8:39). Він закликає віруючих добре знати Слово й бути «намоленими», пам’ятаючи, що рикати — це все, що диявол може, бо Ісус роззброїв його на хресті.

Ви завершили: Стійте твердо

Назад