Бенкет за столом
Християнське ходіння

Розділ 7 · 6 хв читання · 7 хв слухання

Християнське ходіння

Сподіваюся, ми навчилися «сидіти» у Христі, як у розділі 3. (Єфесян 2:6) — і знаємо, що саме так захопило Павла, спонукавши його молитися за нас такою чудовою молитвою. Тепер він закликає нас ходити.

Ми маємо «ходити достойно поклику, яким вас покликано». (4:1) Ми маємо «більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого». (4:17) Ми маємо «ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас». (5:2) Ми маємо «ходїть же яко дїти сьвітла». (5:8) Ми маємо «оглядно ходити, не яко немудрі». (5:15) «Мене не цікавить, що ти говориш, — покажи мені, як ти ходиш!» Ваше ходіння визначає ґрунт, на якому ви стоїте: у цьому світі (системі) чи в «небесних місцях»?

Устань із воскреслим Господом, підіймися з Христом угору і в небесних місцях ходи з Тим, Кого, не бачивши, любиш.

Ходіть як небесний рід, князі царської крові; ходіть як діти світла, сини й спадкоємці Божі.

А. Б. Сімпсон

4:1: ХОДИТИ гідно вашого покликання: зі смиренням, лагідністю, довготерпінням, поблажливістю — у любові.

В іншому місці ці риси можна побачити серед плоду Духа (Галат 5:22, 23). Їм потрібен час, щоб вирости! Плодове дерево не приносить плоду через напруження; воно вбирає сонце й дощ, живиться поживою ґрунту — і приносить свій плід. Так само й ми не можемо власними зусиллями виростити плід Духа. Ми маємо бути «як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою» (Псальма 1:3).

Коли ми приїхали до Канади, то купили старий будинок, у саду якого росли чотири плодові дерева.

Їх довго ніхто не доглядав, і вони не родили, тож я вирішив їх обрізати. Мої друзі думали, що я обрізав забагато і тепер дерева загинуть. Уявіть нашу радість, коли наступної весни вони вродили силу-силенну соковитих плодів — яблук, слив і вишень!

Одного вечора ми з Анною сиділи в садових кріслах, коли я почув дуже дивний звук — стогін, а за ним полегшене «а-а-ах». Я не міг зрозуміти, звідки цей звук, аж поки не помітив, що одна з гілок яблуні з болісним звуком набрякає, а тоді раптом лопається — і з’являється чудове яблуко! Потім почала набрякати інша гілка — з тим самим результатом.

Ми з Анною дивилися з подивом, як після напруження й стогону раптом з’являлися вишні, сливи та яблука.

Сподіваюся, ви розумієте, що цю історію я вигадав! Плоди так не ростуть. Історія дуже безглузда — так само, як віруючі, які думають, що можуть виростити плід Духа власними зусиллями!

Жодні старання не породять у вашому житті радості, миру, лагідності тощо, — лише перебування в Ньому може принести такий плід.

Принагідно: розглядаючи ці плоди, ми бачимо, що чим далі читаємо, тим «екзотичнішими» (рідкіснішими) вони стають.

Крім того, перші три (любов, радощі, мир) — «внутрішні»; другі три (довготерпіннє, добрість, милосердє) стосуються здебільшого мого ставлення до інших, а останні три (віра, тихість, вдержливість) говорять про моє ставлення до Бога. (Слова за перекладом Куліша.) Смирення — це знати себе таким, яким я є. Не більше й не менше! Слова «Я провідник у церкві Христовій» можна сказати з гордістю, хвалькувато, а можна зі смиренням, як тут робить Павло. Фальшиве смирення («Ох, я лише черв’як!») — хвороба, споріднена з гордістю.

Лагідність в інших місцях перекладено як «тихість» — здатність навчатися, піддатливість. Її описують як «приборкану силу» — як у жеребця з вудилами в роті.

Довготерпіння (терпеливість) — витривалість до кінця, терпіння до людей.

Поблажливість у любові — терпіти одне одного. Ця «любов» — «агапе», яка не шукає нічого, крім найвищого добра.

4:17-24: Ходити вже не так, як ходять погани.

Протиставлення старої природи й нової природи («поганина» і нової людини). Стара людина ходила в темряві, без розуміння, у невіданні, відчужена від Божого життя через жорстокість серця, віддана розпусті й зажерливій нечистоті. Усе це протилежне тому, чого вимагає правда, яку ви знайшли у Христі.

Павло вживає три дуже сильні слова, щоб змалювати поганський розум.

«окаменїннє сердець їх.» — порозіс — скам’яніла скеля, зашкарубле до втрати всякого чуття.

«оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.» — аселгейя — людині байдуже, як вона виглядає в очах інших у своїй розпусті.

«нечистоту в зажерливости.» — плеонексія — проклята любов до володіння, хтивість до того, на що людина не має права.

Ми маємо «відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,» стару людину; ми маємо «обновлятись духом ума вашого,»; ми маємо «одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.».

Це дії, за які ми відповідаємо, — це постійна постава. Подумайте тут про Римлян 12:1, 2.

5:1-6: Ходіть у любові, як і Христос полюбив вас…

Ці вірші показують нам спосіб життя того, хто любить.

Це завіт «заручин» між двома. Тут немає місця нечистоті ні в думках, ні в житті.

Ми заручені з нашим Нареченим, Христом, і не повинні блудити зі світом, як робив Ізраїль, хоч і був заручений з Богом. Наш найкращий приклад — Ісус. Його жертовне життя було як пахощі, що підіймалися до Бога, — приємні Йому. Його послух був досконалий, і Його любов була досконала.

Кажуть, що цнотливість — єдина нова чеснота, яку християнство принесло у світ. Античний світ дивився на статеву розпусту так легковажно, що вона зовсім не вважалася гріхом.

Павло дає нам два застереження: i) Нам не можна навіть легковажно говорити про такі речі.

ii) Ми не повинні дати себе звести порожніми словами — голосами, що легковажно говорять про такі речі, як це робили гностики.

5:8-14: Ходіть як діти світла.

Колись ви були дітьми темряви, але тепер прийшло світло, щоб вести вас і світити в цьому затемненому світі. Ми не повинні водитися з темрявою, а маємо ходити у світлі (нашого Нареченого). Ми маємо ходити обережно, розважливо, знаючи, що належимо іншому, а не світові.

Вірш 14, схоже, є частиною давнього гімну — можливо, його співали під час хрещення?

5:15-21: Ходіть як мудрі, а не як немудрі.

Знайте, яка Божа воля; вивчайте Слово, проводьте час наодинці з Ним, щоб Його Дух міг вас навчати. І ще: «не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом».

Вірші 17-21 показують нам, якими ми маємо стати, ходячи цими шляхами. Ми мусимо бути народом, «сповненим Духом».

Ось три ознаки життя, сповненого Духом: i) дух хвали (в. 19) ii) дух вдячності (в. 20) iii) дух покори (в. 21).

Не кажіть мені, що ви сповнені Духом, якщо ви не поклоняєтеся Богові або нарікаєте на церкву чи на інших у громаді. Ви покликані бути слугою всіх — покірним, щоб служити.

Сьогодні багато хто каже, що «сповнений Духом». Я вважаю, що можна поставити під сумнів справжність того, хто називає себе «сповненим Духом», якщо цих трьох «ознак» немає, а помітніші нарікання, інтриги й гордість. Ось чому Павло ставить розділ 13 між розділами 12 і 14 у 1 Коринтян. Ці останні багато навчають про харизмата, дари Духа, та їхню дію в місцевій церкві, але такі прояви без любові — як «мідь дзвіняча і бубен гудячий.», нічого не варті. Розділ 13 говорить про найвищу дорогу любові, яка має бути помітна щоразу, коли діють харизмата.

«Мене не цікавить, що ти говориш, — мене більше турбує, як ти ходиш».

Запитання для роздумів

Які п’ять «ходінь» Еванс простежує в Посланні до ефесян?

Ми маємо ходити гідно свого покликання (4:1), уже не так, як погани, у марноті свого розуму (4:17), у любові, як Христос полюбив нас (5:2), як діти світла (5:8) і як мудрі, а не як немудрі (5:15). Він додає, що наше ходіння визначає ґрунт, на якому ми стоїмо, — цей світ чи небесні місця.

У чому суть Евансової історії про стогнучі плодові дерева в його канадському саду?

Він зізнається, що вигадав частину про гілки, які напружувалися й лопалися від плодів, бо плоди так не ростуть. Ця безглузда історія віддзеркалює віруючих, які думають, що можуть виростити плід Духа власними зусиллями, — лише перебування в Ньому може принести такий плід.

Як Еванс визначає смирення й лагідність у цьому розділі?

Смирення — це «знати себе таким, яким я є. Не більше й не менше!», а фальшиве смирення — хвороба, споріднена з гордістю. Лагідність, або тихість, означає здатність навчатися, піддатливість, і її описують як «приборкану силу», як у жеребця з вудилами в роті.

Які три слова, за Евансом, вживає Павло, щоб змалювати поганський розум?

Порозіс — «окам’яніння серця», як скам’яніла скеля, зашкарубла до втрати всякого чуття; аселгейя — віддання себе розпусті без жодного клопоту про те, як виглядаєш; і плеонексія — «нечистота в зажерливості», проклята любов до володіння тим, на що людина не має права.

За якими трьома ознаками, за Евансом, можна перевірити твердження людини, що вона сповнена Духом?

Дух хвали (5:19), дух вдячності (5:20) і дух покори (5:21). Він каже, що можна поставити під сумнів справжність того, хто називає себе сповненим Духом, якщо цих ознак немає, а помітніші нарікання, інтриги й гордість.

Ви завершили: Християнське ходіння

Назад Далі