Розділ 2 · 6 хв читання · 8 хв слухання
У Ньому
Друга страва, яку ми «візьмемо зі столу», — вислів «у Ньому», що трапляється в розділах 2 і 3. Спершу погляньмо на старозавітну історію Ноєвого ковчега (1 Мойсея 7). Бог бачить зло у світі й вирішує знищити все людство, крім однієї людини, яка знайшла ласку в Його очах. Ной дістає наказ збудувати великий корабель, у який Бог помістить усіх, кого визволить від загибелі у великому потопі. Ной слухняно виконує цей наказ, хоча й не мав жодного уявлення про потоп і не мав підтримки ані від родини, ані від сусідів.
Яким же дивним видовищем він, мабуть, був для них усіх! Після багатьох років праці настає день, коли корабель готовий і Бог готовий звершити Свій суд. Ною, його дружині, а також їхнім синам з дружинами наказано ввійти до ковчега і взяти з собою пари всіх тварин відомого їм світу. Тоді Бог зачиняє двері, і починає падати дощ.
Подумайте: Ноєве спасіння залежало від того, чи ввійде він до ковчега. Не було б жодного порятунку, якби він лишився ззовні, милуючись своєю працею!
Якщо взяти цю історію як образ, то й для жодної людини немає спасіння, якщо вона не ввійде в Боже приготування, у шлях порятунку, — у Людину Христа Ісуса. Настає час, коли ми мусимо ввійти в Нього вірою — спасаючою вірою, — бо суд неодмінно прийде на всіх, хто шукає якогось іншого способу вдовольнити Бога. Ісус сказав: «Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною» (Йоана 14:6) Тепер, коли Бог дивиться на нас, Він бачить нас «у Своєму Сині». Ми можемо щиро радіти, що Він більше не зважає на нашу гріховну природу, бо Син, як сонце, засліплює Йому очі. Наша вина й сором огорнуті Ним. Син Людський пролив Свою дорогоцінну кров, щоб покрити наші гріхи й створити «перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.» (Маттея 13:46). Нам це не коштувало нічого; Йому це коштувало всього.
Наскільки я розумію, за біблійних часів перли були дуже рідкісні, і найкращі з них слугували головною прикрасою римського імператора. Так і тепер Святий Дух шліфує цю «дорогоцінну перлу», щоб вона стала прикрасою Царя царів, коли Він повернеться, щоб узяти до Себе Свою наречену, Своє викуплене надбання.
Тож у Єфесян 1 і 2 апостол Павло розповідає нам про деякі великі привілеї, які маємо лише тому, що ми «у Ньому». Єфесян 1:3 наголошує, що Бог у Ньому благословив нас усяким духовним благословенням у небесних місцях. Ці благословення — «у небесних місцях», але, на жаль, багато хто з нас живе поза цією сферою! Вони наші лише тоді, коли ми перебуваємо в Ньому. Можна бути «у Христі», але не перебувати в Ньому. Так багато з нас снують туди й назад між життям «у Христі» і життям «у світі». Ісус не раз звертався до Своїх послідовників словами: «Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.…» Це наче мати величезну суму на банківському рахунку, але ніколи нею не користуватися й жити жебраком!
Погляньмо на деякі з цих благословень. Єфесян 1:4: у Ньому нас вибрано, щоб ми були святі й непорочні перед Ним.
Це дає нам доступ до Бога. Нас вибрано не через якісь наші заслуги — наше обрання «у Ньому». Поза Ним немає спасіння. Його мета — мати народ «у Христі», щоб ми були народом відокремленим, відмінним від світу довкола і свідченням для нього.
Єфесян 1:5: у любові нас наперед призначено стати «синами» — співспадкоємцями з Ісусом багатств Отця. Він хоче зробити нас подібними до Себе, щоб ми були «на хваленнє слави Його». У юдейській культурі всиновлення сина було доволі складною процедурою, але всиновлений син мав усі права й привілеї рідного сина. І навіть більше! Батько завжди міг зректися рідного сина, навіть віддати його на смерть, але ніколи не міг зректися чи покинути сина, якого всиновив!
Я люблю це слово! Я радію, що, хоч і грішник, спасенний благодаттю; я маю привілей бути Його слугою і радо служу Йому; але понад усі благословення я в захваті від того, що я Його син і маю доступ до свого Отця! Він гідний нашого життя.
Чи варте те, задля чого ви живете, того, щоб за це помер Христос? Світський гуманізм проголошує, що людина існує для блага людини; християнський гуманізм проголошує, що Бог існує для блага людини; справжнє християнство проголошує, що людина існує для блага Бога! (1 Коринтян 8:6) — щоб ми були «на хваленнє слави Його»!
«Нехай Заколений Агнець отримає нагороду за Свої страждання» — гасло моравських братів.
Єфесян 1:6: Він обдарував нас благодаттю — «в своїм Улюбленім,». БЛАГОДАТЬ — Боже багатство, здобуте коштом Христа!
Єфесян 1:7: у Ньому ми маємо викуплення — нас викуплено з рабства; прощення повне й дароване. Це завдяки Його благодаті, щедро вилитій на нас.
Єфесян 1:9-10: тайна — пізнавана лише через об’явлення, — що наприкінці всіх устроїв (диспенсацій) Бог збере все в Христі — і те, що на небесах, і те, що на землі. Усе створіння, ангели й занепалі ангели, викуплені й невикуплені, будуть підкорені Йому.
Природна людина не може прийняти такого об’явлення — для неї це безумство. (1 Коринтян 2:14) Єфесян 1:11: у Ньому ми отримали спадщину. Не заслужену й не як нагороду! Вона наша просто тому, що ми «у Ньому» і Богові до вподоби благословляти нас. Спадщина — це право, яке випливає зі стосунків. У цьому випадку право належить Божим дітям, бо їхню тотожність як Божих дітей через віру у вічного Божого Сина встановлено і внесено до небесних записів! Апостол сказав про нас: «Люди не можуть уявити собі й навіть помріяти про все те, що Бог приготував тим, хто Його любить!» (Тозер). Усе це зроблено для того, щоб ми відповіли, ставши «на хваленнє слави Його». Єфесян 1:13: у Ньому нас «запечатано» Святим Духом обітниці. Докладніше про це я скажу в розділі 3.
Повторю: усі ці багатства наші «у Христі», але ми мусимо самі їх привласнити!
Це богословські істини, але, на жаль, для багатьох віруючих вони не стали істинами досвіду. Це наче мати великі статки в банку, а жити як жебраки, бо ми не користуємося своїм багатством.
Ісус сказав: «Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.…», показуючи, що цілком можливо й не «перебувати», тобто не втішатися доступними нам багатствами.
Павло так захоплений цією думкою, що вигукує свою чудову молитву за нас — щоб ми вже тепер пізнали (пережили) ці багатства. Цим починається новий гімн хвали, що натхненно оспівує піднесену славу Ісуса (вв. 20-23) і наше становище в Ньому.
Ототожнення з Христом (перебування «у Ньому») — один з головних наголосів Павла. Ми вважаємося такими, що померли «в Ньому» і воскресли «в Ньому» (Римлян 6:11). Це зараховано нам, тож тепер Отець бачить нас лише «у Ньому». Він не бачить нашого гріха, бо СИН, як сонце, засліпив Йому очі!! Ми були ототожнені з Адамом як нашим «союзним головою» і стали грішниками через його гріх непослуху.
Проте другий «Адам» прийшов, щоб стати союзним головою нового роду людей — тих, кого Він викупив Своєю пролитою кров’ю і воскресінням. (Див. Римлян 5.) Це поняття ототожнення звичне для юдейського мислення, на відміну від нашої незалежності.
Розділ 1:20-23: Бог підніс Ісуса високо над усі начальства й влади — так називаються визнані ангельські істоти, і добрі, і злі. Він над усіма ними, і вони не можуть Його подолати. Їх переможено на хресті 2000 років тому, коли Він привселюдно їх осоромив. Колосян 2:15.
Розділ 2:1-6: якщо я перебуваю в Ньому, то й я сиджу над начальствами й владами. Вони не можуть мені зашкодити, хіба що я дам собі послабити пильність, опущу щит, і стріли лукавого проб’ють мій кволий захист. Ми були мертві, коли ходили за звичаями цього світу. Але Бог, багатий на милість і любов, воскресив нас і посадив у небесних місцях у Христі Ісусі! Уже тепер!
Запитання для роздумів
Яку думку Еванс виводить із того, що Ной увійшов до ковчега?
Ноєве спасіння залежало від того, чи ввійде він до ковчега, — не було б порятунку, якби він лишився ззовні, «милуючись своєю працею». Так само немає спасіння, якщо ми не ввійдемо спасаючою вірою в Боже приготування для порятунку — у Людину Христа Ісуса.
Чому, за Евансом, багато віруючих живуть «як жебраки», хоча мають благословення «у Ньому»?
Ці благословення — богословські істини «у небесних місцях», але для багатьох вони не стали істинами досвіду, бо можна бути «у Христі» й не перебувати в Ньому. Це наче мати величезну суму в банку й ніколи нею не користуватися; Еванс наполягає, що ці багатства ми «мусимо самі привласнити».
Що Еванс каже про всиновлення в юдейській культурі?
Усиновлення було доволі складною процедурою, але всиновлений син мав усі права й привілеї рідного сина — навіть більше, бо батько міг зректися рідного сина, але ніколи не міг зректися чи покинути того, кого всиновив. Еванс каже, що понад усі свої благословення він у захваті від того, що він Божий син і має доступ до Отця.
Як Еванс протиставляє світський гуманізм, християнський гуманізм і справжнє християнство?
Світський гуманізм каже, що людина існує для блага людини; християнський гуманізм — що Бог існує для блага людини; справжнє християнство проголошує, що людина існує для блага Бога (1 Коринтян 8:6), — щоб ми були «на хваленнє слави Його». Він питає: «Чи варте те, задля чого ви живете, того, щоб за це помер Христос?»
Що, за Евансом, означає для віруючого сидіти «у Ньому» перед лицем начальств і влад?
Якщо ми перебуваємо в Ньому, то сидимо над начальствами й владами, яких Ісус переміг на хресті (Колосян 2:15). Еванс каже, що вони не можуть нам зашкодити, хіба що ми послабимо пильність і опустимо щит, і стріли лукавого проб’ють наш захист.