Розділ 3 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Запечатані й посаджені
Нам треба ще раз пригадати головні наголоси Павлового вчення з попередніх розділів. Від 1-го розділу до 2:9 маємо три довгі натхненні виливи, які показують, як захоплений апостол своєю темою. Окрім вставленої молитви, він наголошує на багатстві наших благословень «у Христі». Два головні благословення — те, що ми «запечатані в Ньому» (1:13), і те, що ми «посаджені в Ньому» (2:6). Тепер розгляньмо їх докладніше. Їх треба «зарахувати собі» і привласнити, тобто ми мусимо активно до них прагнути.
Запечатані в Ньому Святим Духом обітниці.
(1:13) «…в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим».
Саме це пережили учні в день П’ятидесятниці, після того як Ісус звелів їм «з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця» (Дїяння 1:4). Цю обітницю знаходимо в Ісаїї 44:3 («Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.»); у Езекиїла 36:26,27 («вложу вам нове серце й дам нового духа…»); у Йоіла 2:28 («на всякого зʼіллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати…»), а Ісус доповнив її в Йоана 7:39.
Петро розуміє цю обітницю, бо цитує Йоіла у своїй великій проповіді в день П’ятидесятниці й додає про Ісуса: «Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.» (Дїяння 2:33) Учні були «народжені згори» (отримали нове життя), коли Ісус дихнув на них у неділю після Свого воскресіння (Йоана 20:22 — емфісао — «вдихаю»). Тоді їм дано владу (ексусія) стати синами Божими (Йоана 1:12). У день П’ятидесятниці вони мали прийняти силу (дюнаміс), щоб бути Його свідками (Дїяння 1:8). Надто багато віруючих сьогодні діють у силі ексусія, а не в силі дюнаміс, яка єдина може зробити нас переможцями, якими ми покликані бути. Дюнаміс — це грецьке слово, від якого походить слово «динаміт»!
Коли Павло прийшов до Ефесу під час своєї останньої місіонерської подорожі, він запитав тамтешніх учнів, чи прийняли вони Святого Духа, коли увірували. Вони покаялися, стали віруючими, але не були «запечатані». Після того як Павло поклав на них руки, вони пережили те саме, що й учні в Єрусалимі в день П’ятидесятниці. (Дїяння 19:1-7).
Для ранньої церкви запечатання Духом («хрещення Святим Духом» — Дїяння 1:5) було звичайним очікуванням і досвідом віруючих. Тим, хто відійшов від цього вчення, Павло писав листи, як-от свій трактат до римлян, — подивіться в розділі 7 на конфлікт, що виникає, коли діяти лише в силі ексусія, і порівняйте його з розділом 8 і далі, де Павло постійно говорить про служіння Святого Духа в нас.
Як же тоді прийти до такого усвідомлення чи пережити це «запечатання»? Треба вірити, що таке запечатання — для нас; мусить бути бажання й туга бути сповненими Духом. Першим учням сказано було «залишатися» в Єрусалимі. Це не просто терпляче чекання, а час, проведений у палкому очікуванні, молитві й поклонінні. Див. Луки 11:9-13 — усі три дієслова там у тривалому теперішньому часі: шукайте й шукайте, просіть і просіть… і Він дасть Святого Духа.
Ми покликані приходити з тим, «безвинні руки і чисте серце», якщо хочемо ввійти в Його присутність. Мойсей хотів пізнати Божу славу, тож йому звелено приготуватися, перш ніж стати перед Господом. (Див. 2 Мойсея 34:2).
Єфесян 5:15-21 каже нам, що життя, сповнене Духом, виявляється через (а) поставу поклоніння (в. 19); (б) поставу вдячності (в. 20); (в) поставу слуги (в. 21). Можливо, нам варто плекати ці постави як підготовку до прийняття тієї повноти.
О Утішителю ніжний і лагідний, о святий і небесний Голубе, я віддаю Тобі серце в покорі, я чекаю, щоб пізнати Твою повноту. Помаж мене радістю й зціленням, охрести мене силою згори, о прийди з Твоєю повнотою й печаттю, поки я схиляюся низько біля Твого підніжжя.
А. Б. Сімпсон
«Коли людина сповнена Духом, вона це знає!» А. В. Тозер
Посадив нас із Ним (Отцем) у небесних місцях у Христі Ісусі. (2:6)
«Сидіти» з Отцем означає перестати власними зусиллями догоджати Йому. Він прийняв нас у Христі, і тепер ми покликані ввійти у «відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.» (Євреїв 4:9). Ми можемо проминути цей відпочинок через непослух покликові віри — Його спонуканням у нас (Євреїв 4:11). «Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.» (Євреїв 4:10).
Добрий образ дають нам мандри Ізраїльських синів пустелею. Їх визволено з Єгипту з усім його рабством і наглядачами, і вони були покликані ввійти в Ханаан, край (Божих) обітниць. Через своє невірство вони мусили 40 років блукати пустелею, перш ніж нарешті ввійшли в цей край під проводом Ісуса Навина.
Єгипет означає наше життя без Христа — «природну людину». Пустеля означає «тілесну людину», яка вірує, але не має спочинку в «небесних місцях» у Христі. Вона перейшла Червоне море, де відрізано колишніх наглядачів, — я бачу в цьому дію водного хрещення (див. Колосян 2:11, 12), — але ще не ввійшла в Божі задуми щодо неї. Ханаан означає Божі обітниці, запечатання Святим Духом і перебування в небесних місцях. Це місце велетнів і перемоги (Його Духом, а не нашими зусиллями!), місце «молока й меду» і бенкету з Ним. Він НЕ означає неба чи життя після смерті — це має бути досвід усіх віруючих ВЖЕ ТЕПЕР.
Я міняю свою боротьбу на Його перемоги; свою слабкість — на Його силу; свої бажання — на Його волю; своє розуміння — на Його віру; свій тягар — на Його ярмо.
«Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.» (Галат 2:20) Ми маємо зрозуміти, що це Божа воля для вас і для мене. Нам треба вважати себе мертвими для гріха й живими для Бога: «думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові» (Римлян 6:11). Нам треба плекати «перебування у Христі» в небесних місцях через регулярне читання Слова, молитву й поклоніння. Лише перебуваючи там, у Ньому, ми можемо подолати (Його силою) всі сили темряви, які покладено «під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві,» (Єфесян 1:21, 22). Посядьте своє місце в небесних сферах уже тепер.
Хоч «сидіння у Христі» — це богословська істина, надто багато віруючих там не перебувають.
Ісус сказав: «Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.…», маючи на увазі, що цілком можливо цього не робити. Якщо ви прийдете до мене в гості, то справді зможете сказати: «Я сиджу в домі Гарета», але доки не приймете мого запрошення залишитися в мене, не зможете сказати: «Я перебуваю в домі Гарета»! Ті, хто «перебуває», поділяють зі мною стіл, а також вигоди й спілкування, які він дає.
Тим, хто перебуває у Христі, Ісус обіцяв достиглий плід Духа, силу в молитві й близьке спілкування. (Йоана 15:7-11) Я сказав би, що саме таке значення має й Ісаїї 40:31, де єврейське слово «кава» (у багатьох перекладах — «чекати», у Куліша — «вповати») має корінне значення «бути зв’язаним докупи». Чи міцно ви зв’язані з Господом, тобто чи перебуваєте в Ньому? Лише про таких сказано: «в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться».
Запитання для роздумів
Які два головні благословення «у Христі» розглядає цей розділ і чого, за Евансом, вони від нас вимагають?
Те, що ми «запечатані в Ньому» Святим Духом обітниці (1:13), і те, що ми «посаджені в Ньому» в небесних місцях (2:6). Еванс каже, що їх треба «зарахувати собі» і привласнити — ми мусимо активно до них прагнути.
Як Еванс пояснює запечатання Духом на прикладі ефеських учнів із Дїяння 19?
Коли Павло прийшов до Ефесу, він знайшов учнів, які покаялися й увірували, але не були «запечатані». Після того як він поклав на них руки, вони пережили те саме, що й учні в Єрусалимі в П’ятидесятницю, — а це, каже Еванс, було звичайним очікуванням і досвідом ранньої церкви.
Що означають Єгипет, пустеля і Ханаан в Евансовому образі життя віруючого?
Єгипет — це життя без Христа, «природна людина»; пустеля — «тілесна людина», яка вірує, але не має спочинку в небесних місцях; Ханаан — Божі обітниці: запечатання Духом і перебування в небесних місцях. Еванс наголошує, що Ханаан НЕ означає неба, а має бути досвідом усіх віруючих уже тепер.
Яку різницю Еванс проводить між тим, щоб «сидіти» і «перебувати» в його домі?
Гість справді може сказати, що сидить у домі Гарета, але доки не прийме запрошення залишитися, не може сказати, що перебуває там. Ті, хто перебуває, поділяють його стіл, вигоди й спілкування, — так само сидіння у Христі є богословською істиною, але багато віруючих там не перебувають.
Що Еванс радить віруючому, який шукає повноти Духа?
Він каже, що треба вірити, що запечатання — для нас, і прагнути бути сповненими, «залишаючись» у палкому очікуванні, молитві й поклонінні, — просити й шукати знову і знову (Луки 11:9-13) з чистими руками й чистим серцем. Ще він радить плекати поставу поклоніння, вдячності й служіння з Єфесян 5:19-21 як підготовку до прийняття тієї повноти.