Розділ 14 · 6 хв читання · 7 хв слухання
Первоплоди
У давньому Ізраїлі жнива були часом і радості, і тривоги. Хлібороб цілий рік чекав, поки достигне врожай. Чи вистачить? Чи прийдуть дощі? Чи не налетить сарана? Коли нарешті жали перші снопи ячменю, виникала спокуса залишити їх усі собі, про всяк випадок.
Бог звелів Своєму народові чинити навпаки. Найперше з урожаю, первоплоди, треба було принести Йому, перш ніж їсти будь-що інше.
«Шануй Господа приносами з майна твого й з первоплодів усього, що Бог тобі зародить, А набиті будуть гумна твої і тискарнї в тебе будуть переливатись молодим вином» (Приповісток 3:9-10)
Перше й найкраще. Не рештки. Не те, що лишилося наприкінці місяця. Перше.
Чому спершу?
Давати спершу — це вчинок віри. Коли ви даєте з першого, що отримали, ще не знаючи, чи вистачить решти, ви кажете: «Боже, я довіряю Тобі, що Ти подбаєш про решту». Коли ж ви даєте з решток, ви по суті кажете: «Спершу я покладуся на себе, а Тобі дам те, що мені не потрібне».
Давати спершу — це також поклоніння. Так ви заявляєте, що Бог стоїть на першому місці у вашому житті, і не лише на словах, а й на вашому банківському рахунку. Це втілює в життя Маттея 6:33: «шукайте перш царства Божого».
І давати спершу — мудро. Якщо ви чекатимете до кінця місяця, щоб побачити, що лишилося, майже завжди виявиться, що нічого. Витрати розростаються, щоб заповнити все, що є. Якщо ж ви визначите своє давання наперед, воно відбудеться.
Десятина
Старий Завіт дав для цього давання первоплодів певну міру: десятину, тобто десяту частину. Авраам дав десяту частину священикові Мелхиседекові. Яків пообіцяв Богові десяту частину від усього, що отримає. Закон Мойсея вимагав, щоб Ізраїль приносив десяту частину свого врожаю та худоби:
«Давати меш вірно десятину з усього доходу посїву твого, що в полї виросте, рік в рік» (5 Мойсея 14:22)
Зверніть увагу на мету, про яку говорить наступний вірш: «щоб ти навчавсь поки життя боятись Господа, Бога твого» (5 Мойсея 14:23). Десятина була способом навчити серце ставити Бога на перше місце.
Через століття, коли Ізраїль охолов, пророк Малахія переказав Божий виклик:
«Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?» (Малахія 3:10)
Це єдине місце в Біблії, де Бог запрошує Свій народ випробувати Його. Перед тим Він звинуватив їх у тому, що вони Його обкрадають: «Хиба ж годиться людинї обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте. Спитаєте: В чім же ми тебе обкрадаємо? Десятинами й первоплодами» (Малахія 3:8).
Чи мусять християни давати десятину?
Це питання, щодо якого вірні християни не мають згоди. Одні вважають, що десятина й сьогодні є мірою для віруючих. Інші зауважують, що Новий Завіт ніде прямо її не наказує. Ісус згадує її один раз: мимохідь схвалює її, докоряючи фарисеям за те, що вони знехтували справедливість і милосердя. Новозавітне навчання про давання натомість зосереджується на щедрості, пропорційності, радості й прикладі Христа.
Ця книга дотримується думки, що десятина — чудова стартова лінія, але не стеля. Ось чому. Якщо від Ізраїлю за старого завіту вимагали давати десяту частину, важко уявити, що християни, які в Христі отримали набагато більше, мають задовольнятися меншим. А новозавітний приклад, здається, веде нас понад десятину, а не нижче від неї: македонці дали «понад силу», Закхей віддав половину, а вдова — усе.
Тож якщо ви ніколи не давали десятої частини, це добра мета, до якої варто йти. Якщо ви вже даєте десяту частину, не зупиняйтеся на цьому. Запитайте Бога, чи не хоче Він, щоб ви зростали в даванні в міру того, як Він збільшує ваш дохід.
Найважливіше — не точний відсоток. Найважливіше — серце: давати спершу, давати регулярно, давати радісно й давати відповідно до того, що дав вам Бог.
Пропорційне давання
Остання думка, про пропорцію, походить просто від Павла. Коли він організовував збірку для Єрусалима, то сказав коринтянам: «Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся» (1 Коринтян 16:2). Кожен має давати відповідно до того, як Бог йому поблагословив.
Це означає, що від студента з підробітком і від власника бізнесу з великим доходом не чекають однакової суми. Але від обох чекають давання, і від обох — давання пропорційного. Як Павло каже в іншому місці, «коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має» (2 Коринтян 8:12).
А як щодо обітниці?
І Приповісток 3, і Малахія 3 обіцяють благословення тим, хто дає. Чи означає це, що Бог завжди віддасть вам грошима?
Тут будьте обережні. Ці обітниці правдиві. Бог справді благословляє щедрість, і багато християн можуть розповісти, як Він подбав про них, коли вони почали давати. Але старозавітні обітниці Ізраїлеві часто були пов’язані з їхнім життям у землі, а благословення, яке Бог дає Своєму народові, не завжди грошове. Ісус був найщедрішою людиною, яка будь-коли жила, і помер, маючи лише одяг, що був на Ньому.
Правильно тримати ці обітниці так: давайте тому, що любите Бога й довіряєте Йому, а не як інвестиційну схему. Бог подбає, щоб ви ніколи не втратили через щедрість, але Він Сам вирішить, як вам віддати, — у цьому житті чи в наступному.
Початок
Якщо ви ніколи не давали регулярно або давали лише те, що лишалося, ось простий спосіб почати.
Визначте відсоток. Помоліться про це. Якщо десята частина зараз здається неможливою, оберіть відсоток, який вам під силу, і плануйте щороку збільшувати його на один відсоток.
Давайте його спершу. Налаштуйте все так, щоб це відбувалося відразу, щойно вам заплатять. Вважайте це першим рядком свого бюджету.
Давайте спершу своїй церкві. Більшість християн вважає, що наше регулярне давання має починатися з місцевої церкви, де нас годують, навчають і де про нас дбають. «Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго» (Галат 6:6).
Спостерігайте, що станеться. Не для того, щоб побачити, чи ви розбагатієте, а щоб побачити, як Бог дбає про вас і як змінюється ваше серце.
Голос із минулого
Джордж Мюллер, який віддавав майже все, що отримував, дав християнам, що хотіли почати, таку просту пораду:
«Лише визначте бодай найменшу суму, яку ви маєте намір давати зі свого доходу, і давайте її регулярно; а коли Богові буде завгодно примножити ваше світло й благодать і щедріше поблагословити вас, то й давайте більше.»
Джордж Мюллер, цит. за книгою Джордж Мюллер із Бристоля
А Ф. Б. Маєр бачив, що давання сталої частки береже серце:
«Щоб уберегтися від любові до грошей, ми маємо дбати про те, щоб віддавати визначену частку на Христову справу.»
Ф. Б. Маєр, Наша щоденна хода
Практика на цей тиждень
Вирішіть, який відсоток свого доходу ви даватимете Богові, починаючи з наступної зарплати. Налаштуйте все так, щоб це відбувалося першим. Якщо ви вже даєте, помоліться, чи не просить вас Бог зробити крок угору.
Для груп
- Яка різниця між даванням первоплодів і даванням решток? Що ви здебільшого робили?
- Чи вважаєте ви, що християни зобов’язані давати десятину? Чому так або чому ні?
- Прочитайте 1 Коринтян 16:2. Що означає «пропорційно» у вашій ситуації?
- Що ви відповіли б тому, хто каже: «Я не можу собі дозволити давати»?
Запитання для роздумів
Чому Біблія каже віддавати Богові перше з нашого доходу?
Приповісток 3:9-10 закликає шанувати Господа «з первоплодів», тобто першим і найкращим, а не рештками. Давати спершу — це вчинок віри, що довіряє Богові решту, поклоніння, що втілює в життя заклик «шукайте перш царства Божого», і звичайна мудрість, бо витрати розростаються, щоб заповнити все, що є, і наприкінці місяця зазвичай нічого не лишається.
Чи десятина — межа християнського давання?
Розділ називає десятину «чудовою стартовою лінією, але не стелею». Вірні християни не мають згоди, чи вона й досі обов’язкова, але якщо Ізраїль за старого завіту давав десяту частину, то ті, хто отримав у Христі набагато більше, навряд чи мають давати менше. Македонці, Закхей і вдова — усі вийшли за її межі.
Чи обіцяє Малахія 3:10, що Бог віддасть тим, хто дає, грошима?
Обітниці правдиві, і Бог благословляє щедрість, але Його благословення не завжди грошове; Ісус, найщедріша людина, яка будь-коли жила, помер, маючи лише Свій одяг. Давайте тому, що любите Бога й довіряєте Йому, а не як інвестиційну схему. Він подбає, щоб ви ніколи не втратили через щедрість, але Він Сам вирішує, як віддати, — у цьому житті чи в наступному.