Вірний у малому
Давати радісно, регулярно й тихо

Розділ 15 · 5 хв читання · 7 хв слухання

Давати радісно, регулярно й тихо

Апостол Павло колись дав настанову про давання, яка відтоді формує Церкву. Вона прозвучала в листі до церкви, яка давала погано.

Коринтяни спочатку з ентузіазмом узялися за збірку для Єрусалима, але їхній запал згас. Павло не сварив їх. Він навчив їх трьох речей про те, як давати: щедро, радісно і добровільно.

«Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме. Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог. Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим дїлом» (2 Коринтян 9:6-8)

Щедро

Павло починає з картини із сільського життя. Хлібороб, який посіє лише кілька зернин, збере малий урожай. Хлібороб, який сіє щедро, збере великий. Давати — це як сіяти. Це не викидання грошей. Це їх посів.

Книга Приповісток каже те саме, і звучить це ніби навпаки:

«Той сипле щедро, й йому ще прибуває, а другий на міру скупий, та й все біднїшає. Добродїйна душа буде насичена; хто щедро надїляє, й сам надїлен буде.» (Приповісток 11:24-25)

Світ каже, що багатіють, коли тримають. Бог каже, що справді багатими стають, коли дають. Знову ж таки, це не формула фінансового зиску. Але це принцип, який Бог вклав у Свій світ: щедрі люди отримують відраду, а скупі марніють.

Радісно

«Веселого бо дателя любить Бог.» Інші переклади кажуть: «того, хто дає з радістю». Бог не хоче наших грошей, якщо їх дають з кислим обличчям. Він не має нестачі в коштах. Він хоче наших сердець, а радість — це знак того, що серце в цьому.

Це не означає, що ви мусите відчувати щастя щоразу, коли даєте. Іноді давання — це дорогий вчинок послуху, а радість приходить пізніше. Але це означає, що давання ніколи не повинно видушуватися з нас почуттям провини, тиском чи маніпуляцією. «Не з жалю або з примусу», — каже Павло.

Як стати тим, хто дає радісно? Згадайте розділ 4: «Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа». Радісне давання випливає із серця, яке знає, скільки йому дано. Павло завершує цей уривок словами: «Дяка ж Богові за невимовний дар Його.» (2 Коринтян 9:15). Вдячність — це ґрунт, на якому росте радісне давання.

Сам Ісус сказав: «Більше щастє давати, нїж приймати» (Дїяння 20:35). Павло наводить ці слова, яких не записано в Євангеліях, старійшинам Ефесу. Давання — це не втрата. Це благословення, і часто більше, ніж отримувати.

Добровільно й обдумано

«Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї». Про давання слід вирішувати заздалегідь, вдумливо й молитовно. Воно не повинно бути поривом, викликаним емоційним закликом, і не повинно бути чимось згаданим наостанок. Павло просив їх відкладати гроші щотижня (1 Коринтян 16:2), щоб, коли він прийде, не довелося робити збірку в останню хвилину.

Це одна з найпрактичніших речей, які ви можете зробити. Вирішіть, що ви будете давати регулярно, і давайте це регулярно. Тоді ви будете вільні відгукуватися й на особливі потреби, з того, що заздалегідь запланували тримати в запасі. Джордж Мюллер застерігав, що давати лише під впливом пориву — це втрата:

«Якщо ви занедбаєте давання за звичкою, давання регулярне, давання із принципу й на основі Писання, і полишите його лише почуттям і поривам або особливим зворушливим обставинам, ви неодмінно будете у втраті».

Тихо

Ісус додав ще одну рису: потаємність.

«Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете нїякої нагороди від Отця вашого, що на небі. Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай лїва рука твоя не знає, що робить права: щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.» (Маттея 6:1-4)

Зверніть увагу, що Ісус каже про тих, хто дає напоказ: «Мають вони нагороду собі». Якщо ви даєте, щоб вас бачили, ви отримаєте саме те, чого хотіли: щоб вас бачили. Це все, що ви отримаєте. Але якщо ви даєте тихо, ваш Отець бачить, і Він вас винагородить.

Це не означає, що будь-яке давання має бути анонімним. Рання Церква знала, що Варнава продав поле й віддав гроші. Іноді давання буває відкритим, і приклад може надихнути інших. Питання в мотиві. Чи даю я, щоб мене бачили люди, чи щоб мене бачив Бог?

Джордж Мюллер узяв собі за правило не оприлюднювати імен тих, хто жертвував на сирітські будинки. У його річних звітах подавалися сума й дата кожної пожертви, але не ім’я жертводавця. Він хотів, щоб слава належала одному Богові.

Бог забезпечує того, хто дає

Не пропустіть завершення Павлової настанови: «Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим дїлом» (2 Коринтян 9:8). І кількома віршами далі: «Щоб у всьому збагатились на всяку щирість» (2 Коринтян 9:11).

Ось мета Божого забезпечення. Він дає нам, щоб ми могли давати іншим. Ми не водойми, у яких збирається благословення. Ми канали, якими воно тече.

Голос із минулого

Чарлз Сперджен, роздумуючи про те, як Бог ставиться до щедрих людей, написав:

«Люди довіряють добрим управителям дедалі більші суми, і так часто буває й у Господа: Він дає возами тим, хто дає мірками».

Він додав і слово рівноваги: «Де багатства не дано, там Господь робить мале великим через вдоволення, яке відчуває освячене серце в частці, десятину з якої присвячено Господеві».

А А. Б. Сімпсон побачив найглибшу причину з усіх:

«Ось чому Учитель навчає нас давати: бо давати — означає любити, а любов — це лише інше ім’я життя».

А. Б. Сімпсон, Дні неба на землі

Практика на цей тиждень

Цього тижня зробіть одну таємну пожертву. Дайте щось — гроші, обід, подарункову картку, пакет із продуктами — тому, хто в потребі, і нікому не кажіть. Не згадуйте про це друзям, не пишіть про це в соцмережах. Нехай це буде лише між вами та вашим Отцем.

Для груп

  • Яка різниця між тим, щоб давати радісно, і тим, щоб давати під тиском? Як церквам уникати маніпуляцій, коли вони закликають людей давати?
  • Прочитайте Приповісток 11:24-25. Як ви бачили дію цього принципу?
  • Як ви думаєте, чому Ісус приділяв стільки уваги таємному даванню?
  • Що означає, що Бог дає нам, щоб ми могли давати іншим?

Запитання для роздумів

Що означає, що «веселого бо дателя любить Бог»?

Бог не має нестачі в коштах; Він хоче наших сердець, а радість показує, що серце в цьому. Ви не завжди відчуватимете щастя, коли даєте, і часом радість приходить пізніше, але давання ніколи не повинно видушуватися почуттям провини, тиском чи маніпуляцією, «не з жалю або з примусу». Вдячність за Христів дар — це ґрунт, на якому воно росте.

Чому Джордж Мюллер застерігав від давання лише під впливом пориву?

Мюллер казав, що той, хто занедбує звичне, регулярне давання «із принципу й на основі Писання» і полишає його «лише почуттям і поривам», «неодмінно буде у втраті». Павло так само просив коринтян вирішити свій дар у серці й щотижня відкладати гроші. Заплановане давання також залишає вас вільними відгукуватися на особливі потреби.

Чи забороняє Ісус будь-яке відкрите давання?

Ні. У Маттея 6:1-4 Ісус застерігає, що про тих, хто дає напоказ, можна сказати: «Мають вони нагороду собі», тоді як Отець, що бачить потайне, віддасть. Проте рання Церква знала, що Варнава продав поле й віддав гроші, і приклад може надихнути інших. Питання в мотиві: чи даю я, щоб мене бачили люди, чи щоб мене бачив Бог?

Ви завершили: Давати радісно, регулярно й тихо

Назад Далі