Ви — віття

«Ви віттє» (Йоана 15:5).

Яка ж це проста річ — бути віткою: віткою дерева чи віткою виноградної лози! Вітка виростає з лози чи з дерева, там живе і свого часу приносить плід. Вона не несе жодної відповідальності, крім однієї — приймати від кореня й стовбура сік і поживу. І якби ми лише через Святого Духа пізнали свої стосунки з Ісусом Христом, наша праця перетворилася б на найсвітлішу й найнебеснішу річ на землі. Замість утоми душі чи виснаження наша праця була б наче новим досвідом, що єднає нас з Ісусом, як ніщо інше не може єднати. Бо, на жаль, хіба ж не часто буває, що наша праця стає між нами та Ісусом? Яке безумство! Ту саму працю, яку Він має чинити в мені, а я — для Нього, я беру на себе так, що вона відділяє мене від Христа. Не один робітник у винограднику скаржився, що має забагато праці й не має часу для близького спілкування з Ісусом, що звична праця послаблює в ньому потяг до молитви і що надмірне спілкування з людьми затьмарює духовне життя. Сумна думка — що приношення плоду мало б відділяти вітку від лози! Так буває тому, що ми дивилися на свою працю як на щось інше, ніж вітку, що приносить плід. Нехай Бог визволить нас від кожної хибної думки про християнське життя!

А тепер — лише кілька думок про це благословенне життя вітки.

По-перше, це життя цілковитої залежності. Вітка не має нічого: вона в усьому просто залежить від лози. Це слово — цілковита залежність — одне з найурочистіших, найширших і найдорогоцінніших слів. Кілька років тому один великий німецький богослов написав два грубі томи, щоб показати, що все богослов’я Кальвіна зводиться до одного принципу — цілковитої залежності від Бога; і він мав рацію. Якщо ви навчитеся кожної хвилини дня залежати від Бога, усе стане на своє місце. Ви здобудете вище життя, якщо цілковито залежатимете від Бога.

Чи маю я розуміти, що коли я стаю до праці, коли маю виголосити проповідь, чи провести біблійне заняття, чи піти відвідати бідних, занедбаних людей, уся відповідальність за цю працю лежить на Христі?

Саме це Христос і хоче, щоб ви зрозуміли. Христос бажає, щоб у всій вашій праці самою основою було просте, благословенне усвідомлення: Христос мусить подбати про все.

І як Він виправдовує довіру цієї залежності? Він робить це, посилаючи Святого Духа — не лише час від часу як особливий дар, бо пам’ятайте: стосунки між лозою та віттям такі, що щогодини, щодня, безустанно підтримується живий зв’язок. Сік не тече якийсь час, а потім зупиняється, а потім знову тече, — ні, від хвилини до хвилини сік тече з лози у віття. І так само мій Господь Ісус хоче, щоб я як робітник зайняв це благословенне становище і щоранку, щодня, щогодини і на кожному кроці, у кожній праці, до якої маю вийти, просто перебував перед Ним у простій, цілковитій безпорадності того, хто нічого не знає, нічим не є і нічого не може.

Цілковита залежність від Бога — таємниця всякої сили в праці. Вітка не має нічого, крім того, що отримує від лози, і ми з вами не можемо мати нічого, крім того, що отримуємо від Ісуса.

А по-друге, життя вітки — це не тільки життя повної залежності, а й глибокого спокою. О, ця маленька вітка — якби вона могла думати, і якби могла відчувати, і якби могла говорити, — якби ми сьогодні мали маленьку вітку, яка б заговорила до нас, і ми сказали б їй: «Ходи сюди, вітко виноградної лози, розкажи мені, я хочу навчитися від тебе, як мені бути справжньою віткою живої Лози», — що б вона відповіла? Маленька вітка прошепотіла б: «Людино, я чую, що ти мудра, і знаю, що ти можеш робити дуже багато дивовижних речей. Я знаю, що тобі дано багато сили й мудрості, але маю для тебе одну науку. При всій твоїй поспішності й зусиллях у Христовій праці ти ніколи не маєш успіху. Перше, чого тобі треба, — це прийти й спочити у своєму Господі Ісусі. Саме так роблю я. Відколи я виросла з тієї лози, минули роки й роки, і все, що я робила, — це просто спочивала в лозі. Коли настала весна, я не мала ні тривожної думки, ні клопоту. Лоза почала вливати в мене свій сік і давати бруньку й листок. І коли настало літо, я не мала клопоту і в сильну спеку довіряла лозі, що вона дасть вологу й збереже мене свіжою. І під час жнив, коли прийшов господар зривати виноград, я не мала клопоту. Якщо у винограді було щось недобре, господар ніколи не винив вітку — вина завжди лежала на лозі. І якщо ти хочеш бути справжньою віткою Христа, живої Лози, просто спочинь на Ньому. Нехай Христос несе відповідальність».

Ви кажете: «Чи не зробить це мене лінивим?» Кажу вам: не зробить. Ніхто, хто вчиться спочивати на живому Христі, не може стати лінивим, бо що ближчий ваш зв’язок із Христом, то більше Духа Його ревності й любові прийде на вас. Але, о, почніть працювати посеред своєї повної залежності, додаючи до неї глибокий спокій. Людина часом силкується й силкується залежати від Христа, але непокоїться через цю цілковиту залежність: намагається — і не може її здобути. Нехай же вона щодня занурюється в повний спокій.

Спочивайте в Христі, Який може дати мудрість і силу, і ви навіть не знаєте, як часто цей спокій виявиться найкращою частиною вашого послання. Ви вмовляєте людей і сперечаєтеся, а в них складається думка: ось чоловік сперечається й змагається зі мною. Вони відчувають тільки одне: ось двоє людей мають справу одне з одним. Але якщо ви дозволите, щоб глибокий Божий спокій зійшов на вас — спокій у Христі Ісусі, мир, спокій і святість неба, — цей спокій принесе серцю благословення навіть більше, ніж слова, які ви промовляєте.

А ось третя думка. Вітка навчає науки великої плідності. Ви знаєте, що Господь Ісус часто повторював у цій притчі слово «плід»: спершу Він говорив про плід, потім — про більше плоду, а тоді — про багато плоду. Так, вас призначено не лише приносити плід, а приносити багато плоду. «У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви». Насамперед Христос сказав: «Я — Лоза, а Мій Отець — Виноградар, Який доглядає Мене й вас». Той, Хто пильнує зв’язок між Христом і віттям, — це Бог; і саме в Божій силі, через Христа, ми маємо приносити плід.

О християни! ви знаєте, що цей світ гине через брак робітників. І йому потрібно не лише більше робітників. Робітники кажуть — одні ревніше, інші менш ревно: «Нам потрібно не лише більше робітників, а потрібно, щоб наші робітники мали нову силу, інше життя, щоб робітники могли приносити більше благословення».

Чого бракує? Бракує тісного зв’язку між робітником і небесною Лозою. Христос, небесна Лоза, має благословення, які Він міг би вилити на десятки тисяч тих, що гинуть. Христос, небесна Лоза, має силу дати небесний виноград. Але «ви віттє», і ви не можете приносити небесного плоду, якщо не перебуваєте в тісному зв’язку з Ісусом Христом.

Не змішуйте праці й плоду. Може бути чимало праці для Христа, яка не є плодом небесної Лози. Не шукайте тільки праці. О, вивчайте це питання про приношення плоду! Воно означає саме життя, саму силу, самого Духа і саму любов, що в серці Божого Сина, — воно означає, що Сама небесна Лоза входить у ваше й моє серце.

Стійте в тісному зв’язку з небесною Лозою і кажіть: «Господи Ісусе, ми просимо не менше, ніж того соку, що тече через Тебе Самого, не менше, ніж Духа Твого Божественного життя. Господи Ісусе, благаю Тебе, нехай Твій Дух тече через мене в усій моїй праці для Тебе». Кажу вам знову: сік небесної Лози — це не що інше, як Святий Дух. Святий Дух — це не що інше, як життя небесної Лози, і те, що ви маєте отримати від Христа, — це не менше, ніж могутній приплив Святого Духа. Ви дуже цього потребуєте, і вам не треба нічого більшого. Пам’ятайте це. Не чекайте, що Христос дасть трохи сили тут, трохи благословення там і трохи допомоги ще деінде. Як лоза робить своє діло, даючи вітці свій власний, особливий сік, так і чекайте, що Христос дасть вашому серцю Свого власного Святого Духа, — і тоді ви принесете багато плоду. А якщо ви тільки почали приносити плід і прислухаєтеся до Христового слова в притчі — «більш овощу», «багато овощу», — пам’ятайте: щоб приносити більше плоду, вам просто потрібно більше Ісуса у вашому житті й серці.

Четверта думка. Життя вітки — це життя тісного спілкування. Спитаймо знову: що має робити вітка? Ви знаєте те дорогоцінне, невичерпне слово, яке вжив Христос: Перебувайте. Ваше життя має бути життям перебування. А яким має бути це перебування? Воно має бути саме таким, як у вітки на лозі, — перебуванням кожної хвилини дня. Ось віття в тісному спілкуванні, у нерозривному спілкуванні з лозою — від січня до грудня. І чи не можу я жити щодня — для мене майже страшно, що ми взагалі ставимо таке питання, — чи не можу я жити в постійному спілкуванні з небесною Лозою? Ви кажете: «Але я так зайнятий іншими справами». Ви, можливо, щодня маєте десять годин важкої праці, протягом яких ваш розум мусить бути зайнятий дочасними речами; так велить Бог. Але праця перебування — це праця серця, а не розуму, праця серця, яке тримається Ісуса й спочиває в Ньому, праця, у якій Святий Дух єднає нас із Христом Ісусом. О, повірте, що глибше за розум, глибоко у внутрішньому житті, ви можете перебувати в Христі, так що кожної вільної хвилини прийде усвідомлення: Благословенний Ісусе, я й досі в Тобі. Якщо ви навчитеся на якийсь час відкладати іншу працю і входити в цей постійний зв’язок із небесною Лозою, ви побачите, що плід прийде.

Як це застосувати до нашого життя щодо цього постійного спілкування? Що це означає? Це означає близьке спілкування з Христом у потаємній молитві. Я певен, що є християни, які справді прагнуть вищого життя, які часом отримували велике благословення, часом зазнавали великого припливу небесної радості й великого виливу небесних веселощів, — і все ж через якийсь час усе це минало. Вони не зрозуміли, що близьке, особисте, справжнє спілкування з Христом — абсолютна необхідність для щоденного життя. Знаходьте час, щоб побути наодинці з Христом. Ніщо на небі й на землі не може звільнити вас від цієї потреби, якщо ви хочете бути щасливими й святими християнами.

О, як багато християн дивляться на те, щоб довго бути наодинці з Богом, як на тягар, і податок, і обов’язок, і труднощі! Це велика перешкода для нашого християнського життя всюди. Нам потрібно більше тихого спілкування з Богом, і я кажу вам в ім’я небесної Лози, що ви не можете бути здоровими вітками, вітками, у які може текти небесний сік, якщо не приділяєте багато часу спілкуванню з Богом. Якщо ви не готові жертвувати часом, щоб побути з Ним наодинці, і давати Йому щодня час працювати у вас і підтримувати зв’язок між вами та Ним, Він не може дати вам благословення Свого нерозривного спілкування. Ісус Христос просить вас жити в тісному спілкуванні з Ним. Нехай кожне серце скаже: «О Христе, саме цього я прагну, саме це я обираю». І Він охоче дасть вам це.

І нарешті моя остання думка. Життя вітки — це життя повної віддачі. Це слово — повна віддача — велике й урочисте слово, і я вірю, що ми не розуміємо його значення. І все ж маленька вітка його проповідує. «Чи маєш ти якусь іншу справу, маленька вітко, окрім того, щоб родити виноград?» — «Ні, жодної». — «Ти ні на що не придатна?» — «Ні на що не придатна! Біблія каже, що шматок лози не можна вжити навіть на кілочок; вона придатна лише на те, щоб її спалили». — «А тепер скажи, маленька вітко, як ти розумієш свої стосунки з лозою?» — «Мої стосунки саме такі: я цілковито віддана лозі, і лоза може дати мені стільки соку, скільки захоче, — багато чи мало. Ось я в її розпорядженні, і лоза може робити зі мною, що хоче!»

О, нам потрібна ця повна віддача Господу Ісусу Христу. Це одна з найважчих речей, які треба прояснити, і одна з найважливіших і найпотрібніших речей, які треба пояснити, — що таке ця повна віддача. Легко людині чи гурту людей віддати себе Богу на повне посвячення і сказати: «Господи, я прагну цілком віддати себе Тобі». Це має велику цінність і часто приносить дуже багате благословення. Але одне питання, яке мені слід спокійно обміркувати, таке: що означає повна віддача? Вона означає, що так само буквально, як Христос був цілком відданий Богу, я цілком відданий Христу. Чи це занадто сильно сказано? Дехто з вас так думає. Дехто думає, що такого ніколи не може бути: що так само цілковито й безумовно, як Христос віддав Своє життя, щоб не робити нічого, крім шукання того, що до вподоби Отцеві, і залежати від Отця цілковито й повністю, я маю не робити нічого, крім шукання того, що до вподоби Христу. Але це справді так. Христос Ісус прийшов, щоб вдихнути в нас Свого власного Духа, щоб ми знаходили своє найвище щастя в тому, щоб жити цілком для Бога, так само як Він. О любі брати, якщо це так, то я мушу сказати: «Так, наскільки правдиво це про ту маленьку вітку лози, настільки ж правдиво, з Божої благодаті, я хотів би, щоб це було й про мене. Я хотів би жити день у день так, щоб Христос міг робити зі мною, що Він захоче».

Ах! ось тут і криється та страшна помилка, що лежить в основі значної частини нашої власної релігійності. Людина думає: «Я маю свої справи й сімейні обов’язки, свої обов’язки як громадянин, і всього цього я змінити не можу. А тепер поряд із усім цим я маю взяти ще й релігію та служіння Богові як щось, що вбереже мене від гріха. Боже, допоможи мені належно виконувати мої обов’язки!» Це неправильно. Коли Христос прийшов, Він прийшов і купив грішника Своєю кров’ю. Якби тут був невільничий ринок і я купив невільника, я забрав би того невільника з його давнього оточення до свого дому, і він жив би в моєму домі як моя особиста власність, і я міг би цілий день давати йому накази. І якби він був вірним невільником, то жив би так, ніби не має власної волі й власних інтересів, і єдиним його клопотом було б дбати про добробут і честь свого пана. І так само мене, купленого Христовою кров’ю, куплено для того, щоб жити щодня з однією думкою: як мені догодити своєму Панові?

О, ми вважаємо християнське життя таким важким, бо шукаємо Божого благословення, а живемо у власній волі. Ми радо жили б християнським життям на свій смак. Ми складаємо власні плани й обираємо собі працю, а тоді просимо Господа Ісуса прийти й подбати, щоб гріх не надто нас переміг і щоб ми не зайшли надто далеко не туди; ми просимо Його прийти й дати нам стільки-то Свого благословення. Але наші стосунки з Ісусом мають бути такими, щоб ми були цілком у Його розпорядженні й щодня приходили до Нього смиренно й щиро і казали: «Господи, чи є в мені щось, що не згідне з Твоєю волею, чого Ти не встановив або що не цілком віддане Тобі?» О, якби ми чекали, і чекали терпеливо, між нами й Христом постали б стосунки такі близькі й такі ніжні, що згодом ми дивувалися б, наскільки далеким було наше спілкування з Ним раніше.

Я знаю, що в цьому питанні святості є дуже багато труднощів; знаю, що не всі думають про нього однаково. Але для мене це було б порівняно байдуже, якби я бачив, що всі щиро прагнуть звільнитися від кожного гріха. Та боюся, що в серцях часто несвідомо є компроміси з думкою: «Ми не можемо бути без гріха; ми мусимо трохи грішити щодня — нічого з цим не вдієш». О, якби люди справді взивали до Бога: «Господи, збережи мене від гріха!» Віддайте себе цілком Ісусові й просіть Його зробити для вас усе, що Він тільки може, щоб зберегти вас від гріха.

Насамкінець дозвольте мені зібрати все в одному слові. Христос Ісус сказав: «Я виноградина, ви віттє». Іншими словами: «Я, Живий, що так цілковито віддав Себе вам, — Я Лоза. Ви не можете довіряти Мені занадто. Я — Всемогутній Працівник, сповнений Божественного життя й сили». Християни, ви — віття Господа Ісуса Христа. Якщо у вашому серці є усвідомлення: «Я не сильна, не здорова, не плідна вітка, я не маю тісного зв’язку з Ісусом, я не живу в Ньому так, як мав би», — тоді послухайте, як Він каже: «Я — Лоза, Я прийму тебе, Я притягну тебе до Себе, Я благословлю тебе, Я зміцню тебе, Я сповню тебе Своїм Духом. Я, Лоза, взяв вас, щоб ви були Моїм віттям; Я цілком віддав Себе вам; діти, віддайте себе цілком Мені. Я як Бог безумовно віддав Себе вам; Я став Людиною і помер за вас, щоб бути цілком вашим. Прийдіть і віддайте себе цілком, щоб бути Моїми».

Якою ж буде наша відповідь? О, нехай вона буде молитвою з глибини нашого серця, щоб живий Христос узяв кожного з нас і тісно поєднав із Собою. Нехай наша молитва буде про те, щоб Він, жива Лоза, так поєднав кожного з нас із Собою, щоб ми йшли своєю дорогою, а наші серця співали: «Він — моя Лоза, а я — Його вітка; мені не треба нічого більше — тепер я маю вічну Лозу». А тоді, коли ви будете з Ним наодинці, поклоняйтеся Йому й прославляйте Його, хваліть Його й довіряйте Йому, любіть Його й чекайте Його любові. «Ти — моя Лоза, а я — Твоя вітка. Цього досить, душа моя наситилася». Слава Його благословенному імені!

КІНЕЦЬ