Пандіта Рамабаї: учена, яка рятувала забутих

Колись давно в Індії більшість дівчат зовсім не вчили читати. Але батько Рамабаї вірив, що дівчина може навчатися, і навчив доньку найдавніших і найскладніших книжок своєї країни. Вона здобула стільки знань, що коли виросла, мудреці Індії дали їй особливе ім’я: Пандіта, що означає «учена». Жінці майже ніколи не віддавали такої шани.

Але Рамабаї бачила, яким тяжким може бути життя жінок і дівчат у її країні. Коли в дівчини помирав чоловік, до неї часто ставилися так, ніби в цьому горі була її вина, — цих «вдів», серед яких були й зовсім діти, змушували страждати, і в багатьох не було нікого, хто б про них подбав. А коли приходив голод і не родили врожаї, з голоду помирали саме сироти й бідні.

Рамабаї стала послідовницею Ісуса й повірила, що Він дав їй усі її знання з однією метою: рятувати людей, яких Індія забула. Так вона й зробила. Вона вирушала в найстрашніші місця голоду, збирала сотнями голодних дівчат і сиріт і забирала їх додому.

Вона збудувала для них притулок біля міста Пуне й назвала його Мукті, що означає «Спасіння». Він виріс у великий дім, де тисячі врятованих жінок і дітей годували, навчали й любили і де вони опановували ремесла, щоб могли самі стати на ноги. І, як Вільям Кері, Рамабаї дала своєму народові Святе Письмо його власними словами, переклавши всю Біблію своєю мовою маратхі, — праця багатьох років, яку вона закінчила лише незадовго до смерті.

Рамабаї стала відомою, і її шанували навіть ті, хто не поділяв її віри, — за її вченість і невтомну любов до бідних. Але слава ніколи не запаморочила їй голови. Вона носила простий одяг, їла просту їжу й працювала пліч-о-пліч із тими самими жінками, яких урятувала, аж поки вони стали для неї не служницями, а родиною.

Пандіта Рамабаї взяла вченість, яка мала зробити її славною, і віддала її всю, до останку, вдовам і сиротам, яким ніхто інший не хотів допомогти.