Відповіді на молитву
Додаток Б

Розділ 4 · 5 хв читання · 7 хв слухання

Додаток Б

УВАЖНЕ Й ПОСЛІДОВНЕ ЧИТАННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА

Про це пан Мюллер пише: «Я потрапив у пастку, в яку потрапляє стільки молодих віруючих: почав читати релігійні книжки охочіше, ніж Писання. Французьких і німецьких романів, якими колись живив свій тілесний розум, я вже читати не міг; проте на місце тих книжок я так і не поставив найкращої з усіх книг. Я читав трактати, місіонерські вісники, проповіді та життєписи побожних людей. Останній різновид книжок я вважав кориснішим за інші, і якби їх було добре дібрано, або якби я не читав таких творів надто багато, або якби котрийсь із них особливо прихиляв моє серце до Писання, вони могли б принести мені чимало добра.— Ніколи за все своє життя я не мав звички читати Святе Письмо. До п’ятнадцяти років я зрідка трохи читав його в школі; а згодом дорогоцінну Божу книгу було зовсім відкладено, тож, наскільки пам’ятаю, я не прочитав із неї жодного розділу, аж доки Богові не було вгодно почати діло благодаті в моєму серці. А біблійний хід думок мав би бути такий: Сам Бог зволив стати автором, а я нічого не знаю про ту дорогоцінну книгу, яку Його Святий Дух звелів написати руками Його слуг; вона містить те, що я повинен знати, і знання її приведе мене до справжнього щастя; тож я маю читати знову й знову цю найдорогоціннішу книгу, цю Книгу книг, якнайщиріше, з молитвою й глибоким роздумом; і так я маю чинити по всі дні свого життя. Бо я усвідомлював, хоч і читав її мало, що майже нічого в ній не знаю. Та замість так чинити й, усвідомивши своє незнання Слова Божого, вивчати його пильніше, я через те, що мені важко було його розуміти і мало я мав від нього радості, став недбало ставитися до його читання (адже багато молитовного читання Слова дає не лише більше знання, а й примножує радість, яку ми маємо, читаючи його); і так, як і багато віруючих, перші чотири роки свого життя в Бозі я на ділі віддавав перевагу творам ненатхненних людей перед словесами живого Бога. Наслідок був той, що я лишався немовлям і в знанні, і в благодаті. Кажу: у знанні; бо всяке справжнє знання має братися Духом зі Слова. А оскільки я нехтував Словом, то майже чотири роки був настільки неосвіченим, що не знав ясно навіть основних положень нашої святої віри. І цей брак знання вельми прикро стримував мене від того, щоб твердо ходити Божими дорогами. Бо саме правда визволяє нас (Йоана 8:31-32), звільняючи з рабства хотінь — „хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові“. Слово це доводить. Досвід святих це доводить; і мій власний досвід доводить це якнайпереконливіше. Бо коли в серпні 1829 року Господеві було вгодно справді привести мене до Писання, моє життя й поведінка стали зовсім іншими. І хоч і відтоді я дуже недотягував до того, яким міг і мав би бути, проте з Божої благодаті я зміг жити значно ближче до Нього, ніж раніше.

«Якщо це читатимуть віруючі, які на ділі віддають перевагу іншим книжкам перед Святим Письмом і знаходять у людських писаннях набагато більше втіхи, ніж у Слові Божому, нехай їх застереже моя втрата. Я вважатиму, що ця книжка принесла багато добра, якщо Господеві буде вгодно через неї навести декого з Його народу на те, щоб вони більше не нехтували Святим Письмом, а віддавали йому ту перевагу, яку досі віддавали людським писанням. Моєї неохоти множити кількість книжок вистачило б, щоб утримати мене від написання цих сторінок, якби я не був переконаний, що лише так брати загалом можуть мати користь із моїх помилок і хиб, і якби мене не спонукала надія, що у відповідь на мої молитви читання про мій досвід допоможе їм вище цінувати Писання й зробити його правилом усіх своїх вчинків. * * *

«Якби хтось спитав мене, як читати Писання з найбільшою користю, я порадив би йому ось що:

«I.— Насамперед він має твердо утвердитися в думці, що лише Бог Своїм Духом може навчити його, а отже, оскільки Бог хоче, щоб Його просили про благословення, йому годиться шукати Божого благословення перед читанням, а також під час читання.

«II.— Крім того, він має твердо усвідомити, що хоч Святий Дух — найкращий і достатній Учитель, проте цей Учитель не завжди навчає негайно, коли ми цього бажаємо, і тому нам, можливо, доведеться знову й знову благати Його пояснити певні місця; але Він неодмінно зрештою навчить нас, якщо ми справді шукаємо світла з молитвою, терпляче й маючи на меті Божу славу.

«III.— Для розуміння Слова Божого надзвичайно важливо читати його послідовно, так щоб кожного дня читати частину Старого й частину Нового Заповіту, продовжуючи з того місця, де ми зупинилися попереднього разу. Це важливо — 1, бо проливає світло на зв’язок тексту; а інший підхід, за якого людина звично вибирає окремі розділи, зробить зовсім неможливим будь-коли зрозуміти значну частину Писання. 2, Доки ми в тілі, нам потрібна зміна навіть у духовному; і цю зміну Господь ласкаво передбачив у великому розмаїтті, яке є в Його Слові. 3, Це служить Божій славі; бо пропускати то тут, то там якісь розділи — означає на ділі казати, що певні частини кращі за інші або що є такі частини явленої правди, які некорисні чи непотрібні. 4, З Божого благословення це може вберегти нас від хибних поглядів, бо, регулярно читаючи так усе Писання, ми бачимо зміст цілого, а також не надаємо надмірної ваги певним улюбленим поглядам. 5, Писання містить усю явлену волю Божу, а отже, ми повинні час від часу прочитувати всю цю явлену волю. Боюся, у наші дні є чимало віруючих, які ще жодного разу не прочитали всього Писання; а проте за кілька місяців, читаючи щодня лише кілька розділів, вони могли б це зробити.

«IV.— Так само надзвичайно важливо роздумувати над прочитаним, так щоб, можливо, невелику частину прочитаного або, якщо маємо час, і все обдумувати протягом дня. Або ж можна щодня розважати над невеликим уривком книги, послання чи Євангелія, яке ми регулярно проходимо для роздумів, — не даючи, однак, цьому порядкові поневолити себе.

«Учені коментарі, як я переконався, наповнюють голову багатьма уявленнями, а часто й Божою правдою; але коли навчає Дух через молитву й роздуми, зворушується серце. Перший різновид знання здебільшого надимає, від нього часто відмовляються, щойно інший коментар висловлює іншу думку, і часто воно виявляється ні на що не придатним, коли його треба втілити на ділі. Другий різновид знання здебільшого смирить, дає радість, наближає нас до Бога, і його нелегко розвіяти міркуваннями; а оскільки його здобуто від Бога і воно ввійшло в серце й стало нашим власним, то зазвичай воно й втілюється в житті».


Ви завершили: Додаток Б

Назад Далі